Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Використання прийому контрасту у романі Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот»"

Предмет:

Література зарубіжна

Мова:

Українська

Рік здачі:

2011

Сторінки:

140 грн.

Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1 Використання прийому контрасту у літературі……………………5
Розділ 2 Суперечності у романі «Дон Кіхот»
2.1. Контраст образів Дон Кіхота і Санчо Панса………………………………8
2.2. Протиставлення ідеалу та дійсності у романі………………………….12
Розділ 3 Роман «Дон Кіхот» як пародія на рицарські романи…………….16
Розділ 4 «Дон Кіхот» як вічний образ світової літератури…………………23
Висновки……………………………………………………………………….26
Список використаної літератури………………………………

Обоє вони розумні, кожен по-своєму: Дон Кіхот багато читав, для нього характерна книжкова освіченість, нехай і відірвана від реального життя, та слова його сповнені мудрості. Санчо, проявляє гнучкий, глибокий і гострий розум, хоча й неписьменний, має здоровий глузд, а мудрість його - життєва і підкреслена неабияким досвідом. Тож і розмовляють по-різному: мова Санчо проста, селянська та неграмотна, Дон Кіхот - пишномовний, освічений.
«Літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий…».(ч.І, Р.І) Ні по зовнішності, ні по віку він не відповідав тодішнім характеристикам лицаря, та книги зробили своє. «Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок…»(ч.І, Р.І). Одурманений, збожеволілий Дон Кіхот вирішив стати благородним воїном задля вищої мети: захисту бідних та скривджених і пошуку справедливості. Разом із своїм джурою вирушає Дон Кіхот на пошуки пригод.
Традиційно вважається, що Дон Кіхот уособлює «верх», ідеалізм, безум, а Санчо – «низ», плиткий матеріалізм і практичну розсудливість. Однак є й інша думка. Як зірко завважив Ісаак Пасі, Санчо не є антиподом, - навпаки – він його двійник. Навряд чи можна, звичайно, вважати Санчо двійником Дон Кіхота, його «другим Я», але відмінність між ними не така вже й велика, до того ж – дедалі менша [7, 341].
Санчо Панса, обачливий, розсудливий та практичний, на відміну від свого господаря, стає йому не лише джурою, товаришем і супутником, а, до певної міри, порадником, оберегом і, навіть, ангелом-охоронцем, який вірно служить своєму панові, захищає його.

Роман « Премудрий гідальго Дон Кіхот із Ламанчі» Мігеля де Сервантеса Сааведра – один із найяскравіших творів ХVII століття – вражає читача щирістю та простотою, комічністю та трагічністю.
«Дон Кiхот» -- це не звичайна книга пригод, а книга про людину, про людство, про високі поривання духу, людськi змагання i здобутки.»,- пише Євген Сверстюк. Це роман про велику людину з грандіозними прагнення та благородною метою, яка у своєму малому нікчемному світі не знаходить ані підтримки, ані засобів для здійснення свого наміру.
Саме на прикладі цього твору спробуємо вирішити питання використання прийому контрасту у літературі.
Актуальність даної теми визначається необхідністю роз’яснити та класифікувати засоби використання прийому контрасту.
Над даною проблемою працювали Л.Н. Голайденко , Д.Е. Розенталь, Н.В.Введенська, А.Н.Мороховський.
Об’єктом дослідження постає твір Мігеля де Сервантеса « Премудрий гідальго Дон Кіхот із Ламанчі».
Предмет дослідження – контрасти та суперечності у романі «Дон Кіхот»
Мета дослідження – дослідити доцільність та ефективність прийому контрасту у творі.
Для досягнення цієї мети необхідним постає висунення й вирішення в процесі дослідження конкретних завдань, серед яких :
1. З’ясувати причини написання твору як пародії на рицарський роман.
2. Відобразити відбиток рицарського роману на життя сучасного автору суспільства.
3. Визначити необхідність використання порівнянь та протиставлень у творі.
4. З’ясувати до яких засобів вдається Сервантес використовуючи прийом контрасту.
5. Обгрунтувати значущість створення «Дон Кіхота»
Для досягнення поставленої мети і розв’язання конкретних завдань досліджено праці вчених: Борецького М. І., Пронкевич, О. В., Шевченко, В., Скобельської, О.І.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані на уроках зарубіжної літератури, у лекційних курсах теорії та історії літератури.

У стилістиці існує безліч класифікацій прийомів контрасту. З погляду зв'язку прийомів контрасту з антонімією виділяється антитеза, акротеза, амфітеза, діатеза, діафора, оксюморон, іронія (антифразіс і парономазія) і логічне порівняння.
За допомогою прийому контрасту і засобів його вираження Сервантес розкриває нікчемність, жорстокість і безсердечність, безглуздість і нелюдяність тодішніх звичаїв та норм, абсурдність і ворожість людині тогочасній моралі [4, 50].
Ідеал і дійсність – це, на жаль, зовсім різні поняття, і в сучасному світі цього важко не розуміти. Шлях Дон Кіхота – це дорога від реального життя у світ ідеального вимислу. Упродовж усього твору на сторінках роману ведеться боротьба, що є правдивим та правильним: вигадка чи дійсність, і врешті-решт перемагає жорстока реальність.
Письменник висміював не рицарство і не рицарську літературу, а тих, хто бездумно читав її і вірив кожному слову. Таким був і Дон Кіхот. Як бачимо позиція автора не однозначна: він то висміює його, то співчуває йому.
Розум Дон Кіхота затьмарений, герой божеволіє, а його благородні ідеали так і не стають реальністю. У цьому бачимо не лише комізм такої ситуації, але й трагізм, адже намагаючись змінити світ та досягти справедливості, головних героїв так і не зрозуміли, і не виправдали.
Головних героїв Сервантеса поєднує невдоволеність дійсністю, неприйняття її та невідповідність їй. Дон Кіхот і Санчо Панса повністю відірвані від реальності, а відтак їх життя стає ілюзією. На перших сторінках твору два зовсім різні герої стають дивовижно схожими наприкінці. Джура втрачає характерну для нього корисливість і все більше стає схожим на свого господаря.
Сервантес надав величезного узагальнення образові Дон Кіхота і виповнив його загальнолюдським змістом. Певні риси, притаманні герою, виявляються в поведінці багатьох людей, тому його ім’я стало загальним. Дон Кіхотом почали називати шляхетну, але наївну людину, яка самовіддано й непохитно відстоює нездійснену мету; а також безґрунтовного мрійника, смішного в своїй неспроможності розібратися в складності життя і в безсиллі виправити його[23, 214].

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 140.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Christin (vilna)

(0)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Використання прийому контрасту у романі Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот»"

0 (800) 357-234