Вступ ……………………………………………………………………………3

Ціноутворення на ринку лізингових послуг …………………………….……4

Висновки ………………………………………………………………………..15

Список використаних джерел …………………………………………………17

Визначення ціни лізингової послуги є одним з найбільш важливих і складних етапів проектування будь якої лізингової угоди, побудови взаємовигідних відносин між усіма її учасниками. Гострота тематики спонукала нас вивченню циклу статей, присвячених питанням ціноутворення лізингових послуг.
Теорія і практика лізингового бізнесу, аналіз розвитку вітчизняного та зарубіжного лізингу свідчать про різноманітність методів формування цін на послуги в галузі інвестиційної лізингової діяльності.
Вибір методу ціноутворення
Узагальнення досвіду і систематизація використовуваних методів ціноутворення дозволяють виявити: найбільш важливі особливості та відмінності; простоту і складність врахованих чинників; певний по елементний взаємозв'язок і взаємозумовленість; узгодження інтересів договірних сторін; комплексність лізингової угоди. В результаті виникає можливість розробити практичні рекомендації з управління інвестиційної лізинговою діяльністю господарюючих суб'єктів із застосуванням дуже тонкого інструменту – ціни лізингу.
Система ціноутворення лізингу акумулює ряд основних аспектів, які включають: маркетинг; аналітику; проектування; управлінський і бухгалтерський облік; оподаткування; структурування угоди, в тому числі фінансування; стратегічний менеджмент та ін.
Ціноутворення припускає наявність всебічного доброго знання різних лізингових продуктів, з якими – Лізингова компанія вийшла на ринок. Незважаючи на певну спільність (всі вони лізингові), пропоновані споживачам продукти мають свою специфіку і можуть істотно змінюватися залежно від різних визначальних чинників.

1. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723/97 – ВР.
2. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. № 1381–IV.
3. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення необхідних передумов використання лізингу" від 16.02.06 № 9118.
4. Програми розвитку лізингу в Україні на період 2006–2010 років.
5. Василенко Д., Капроні Р. та інші. Лізинг в Україні. // Підготовлений проектом з розвитку лізингу МФК за фінансової підтримки Агентства Міжнародного Розвитку. – К. – 2012 р. – 142 с.
6. Днєпров В. Лізинг по-українськи – гроші без повернення? // Дзеркало тижня. – 2012 р. – 37 (412)
7. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібн. – 2–ге вид., стер. – К.: Т–во "Знання" –2011. –215с.
8. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф. Банківські операції: Підручник. – 2ге вид., випр. і доп. / За ред.. д–ра екон. наук, проф.. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2012 р. – 476 с.
9. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. – 2012 р. – № 7. – с. 106–113.
10. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.. А. М. Поддєрьогін. – 5–те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2012. – 546 с.
11. Рязанова Н. Податок на прибуток підприємств та лізинг в Україні // Лізинг в Україні. – 2012. – 2. – с. 11–15.
12. Шевчук Ю. Термінологія та класифікація лізингу //Лізинг в Україні – № 5. – 2012 г. – с. 5–6.

Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення. Активізація лізингових операцій істотно впливає на розширення реального сектору економіки. На сьогодні лізинг як спосіб реалізації продукції та здійснення інвестицій набув значного поширення в усьому світі.

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу треба впроваджувати нові для нашої економічної системи методи фінансування реального сектору економіки, оновлення матеріально–технічної бази. Можна вважати, що розширення лізингових операцій в Україні є одним із таких методів фінансування.

Основними проблемами, що значно перешкоджають розвитку лізингу можна віднести наступні:

 не сформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингового кредиту;

 надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюється до його продажу в момент передачі;

 низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва;

 низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;

 нотаріальна реєстрація договорів лізингу;

 слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування.

Сьогодні лізинг – це проста та ефективна фінансова схема, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників. На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг – це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки.

Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:

 зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;

 зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

 надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

 створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;

 організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;

 розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг;

 реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій – запровадження пришвидшеної норми амортизації для об''єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.

Отже, на загальнодержавному рівні розвиток лізингу – це не лише засіб стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.