ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СУТЬ ТА ПОНЯТТЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 5
1.1. Соціально-економічна сутність та провідні функції рекреації 5
1.2. Класифікація рекреаційної діяльності 10
РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА ЇХ РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ 15
2.1. Рекреаційно-ресурсний потенціал України 15
2.2. Проблеми раціонального використання ресурсного потенціалу та шляхи їх вирішення 18
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 21
3.1. Проблеми рекреаційного комплексу України та шляхи їх вирішення 21
3.2. Розвиток рекреаційного потенціалу України: оцінка умов та перспектив 26
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32
Рекреація – явище досить давнє. Історики свідчать про велику любов до подорожей у фінікійців та еллінів. Відомо, що кожного олімпійського року сотні суден відправлялися з портів багатьох міст-колоній Давньої Греції на узбережжі Середземного та Чорного морів, щоби прибути в Олімпію на відкриття Олімпійських Ігор та літературних фестивалів. Знатні римляни здійснювали поїздки для лікування на термальних джерелах. Відвідини завойованої Греції, яка вважалася центром світової культури, для знатних римлян також були обов'язковими. У середньовіччя набула поширення проща (паломництво) до святих місць. Наприкінці ХVІІ століття представників заможних верств населення, які подорожували світом із цікавості, почали називати туристами [4, с.44].
Історики туризму твердять, що перші туристичні подорожі організував англійський підприємець Томас Кук (спочатку на території Великобританії, а потім і за її межами). Відома і точна дата проведення першої організованої міжнародної туристичної подорожі – у 1863 р. група британських туристів відвідала Швейцарію. Але в цей час закордонні поїздки через свою дорожнечу були доступними лише обраним верствам населення.
Поява автомобіля суттєво збільшує рухливість всього населення та «скорочує» відстані. Традиційні курорти у 20-х роках ХХ століття стають затісними для збільшених потоків рекреантів. З'являються нові курорти в Італії (Ріміні, Сан-Ремо), Франції (Сен-Тропез), США (Маямі) та інших країнах.
1. Александров В.В. Туризм в системі пріоритетів регіонального розвитку / Александров В.В., Вишневська О.О., Волкова І.І., Грицак Ю.П., Парфіненко А.Ю. – Х.: Видавництво ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010.– 470 с.
2. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О.О. Бейдик. – К., 2001. – 395 с.
3. Биржаков М.Б. Введение в туризм. Издание 4-е, переработанное и дополненное / М.Б. Биржаков. – СПб.: «Издательский дом Герда», 2002. – 320 с.
4. В’їзний туризм. Навчальний посібник / Коваль П.Ф., Алєшугіна Н.О., Андрєєва Г.П., Зеленська О.О., Григор’єва Т.В., Пархоменко О.Г., Дудко В.Б., Михайловський М.О., Бондар С.І. – Ніжин, Видавництво Лук’яненко В.В., 2010. – 304 с.
5. Воскресенский В.Ю. Международный туризм / В.Ю. Воскресенський. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013 – 255 с.
6. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник / В.А. Квартальнов. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 320 с.
7. Кузик С. П. Географія туризму / С.П. Кузик. – К. : Знання, 2011. – 271 с.
8. Любіцева О.О. Туризмознавство: вступ до фаху: підручник / О.О. Любіцева, В.К. Бабарицька. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2015. – 335 с.
9. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг : [підруч.] / М. П.Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Ганич. – К. : Знання, 2015. – 661 с.
10. Мальська М. П. Туристичне країнознавство. Європа: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / М. П. Мальська, М. З. Гамкало, О. Ю. Бордун. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 224 с.
11. Мальська М. П. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч. пос. / М.П. Мальська, В.В. Худо. – К.: Центр учбової літератури, 2014. – 424 с.
12. Масляк П.О. Країнознавство : підруч. для студ. та викл. вищ. навч. закл. / П. О. Масляк. – К. : Знання, 2015. – 292 с.
13. Методологія та методика аналізу, термінологія, районування : Монографія / О. О. Бейдик. – К. : Київський ун-тет, 2001. – 395 с.
14. Мироненко H.С. Страноведение: теория и методы: Уч. пособие для вузов / H.С. Мироненко. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 268 с.
15. Міжнародний туризм : навч. посіб. / Т. В. Божидарнік [та ін.]. - К. : Центр учбової літератури, 2012. – 307 с.
16. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство / Є.В. Панкова . – К.: Альтерпресс, 2003. – 352 с.
17. Романов А.А. География туризма. Учебное пособие / А.А. Романов, Р.Г. Саакянц. – М.: Советский спорт, 2002. – 464 с.
18. Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учеб. Пособие. – М.: Советский спорт, 2001. – 288 с.
19. Самойленко А.А. География туризма. Учебное пособие / А.А. Самойленко. – Ростов н/Д: «Феникс», 2013. – 368 с.
20. Сапожникова Е.H. Страноведение: теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений / Е.Н. Сапожникова. – М. : Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.
21. Смаль І. В. Географія туризму та рекреація : словник-довідник / І. В. Смаль. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 201 с.
22. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу / І.В. Смаль. – Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. – 336 с.
23. Стафійчук В.І. Туристичне країнознавство: туристичні ресурси світу. Європа, Азія, Австралія та Океанія : [навч. посіб.] / В. І. Стафійчук, О. Ю. Малиновська. – К. : Альтерпрес, 2009. – 427 с.
24. Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2012. – 632 с.
25. Туристичне країнознавство: країни-лідери туризму / Заг. ред. проф. О. О. Любіцевої. – К., 2015. – 434 с.
26. Явкін В.Г. Проблеми географії та менеджменту туризму / Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д. та ін. – Чернівці: Рута, 2013. – 260 с.
Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин викликав глибокі перетворення в сфері туризму. В результаті скасована централізована система управління туризмом, державна фінансова підтримка розвитку регіональних туристичних центрів, порушені основи взаємодії різних регіонів у створенні і просуванні на споживчий ринок туристичного продукту. Разом з тим кожен регіон володіє значними туристичними ресурсами, унікальність та істотна привабливість яких створює передумови для формування внутрішньо регіонального і міжрегіонального туристичного
продукту. Різноманіття природних, кліматичних, ресурсних, історичних умов, що сприяють формуванню туристичного продукту, стали основою для створення нових рекреаційних зон туристичного призначення.
У сучасному світі туризм це багатогранне явище, тісно пов''язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об''єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв''язати комплекс його проблем. Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.
Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини. В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об''єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам''ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам''ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.). Це унікальні ресурси для перспективного розвитку зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля
Мета дослідження: дослідити стан рекреаційної діяльності та оцінити рекреаційний потенціал в Україні.
Завдання:
1. Вивчити і проаналізувати наявну літературу з даної проблеми.
2. Розглянути рекреаційні ресурси ті шляхи їх використання.
3. Визначити проблеми рекреаційної діяльності в Україні.
Історіографія теми. Понад 20 джерел було використано у процесі написання курсової роботи. Більшість з них являють собою спеціальну літературу останніх років видання, яка надає майже повний аналіз сучасного стану рекреаційної діяльності. Але хотілося б відмітити, що цифрові дані в різних джерелах розбігаються. Це можна пояснити розбіжністю у термінології та основних поняттях рекреаційної індустрії, а також справжньою важкістю підрахунків. Для більш ретельного дослідження тенденцій розвитку туристичних послуг, їх засобів залучення клієнтів і впровадження нових технологій було переглянуто значну кількість журналів і рекламних каталогів.
Структурно курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, та списку літератури.
ВИСНОВКИ
Перспективи розвитку рекреації та туризму в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та туризму та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов''язані з необхідність розв''язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин. Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно–історично–етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам''яток краю. Отже, у нас є всі види ресурсів, що дозволяє всебічно розвивати рекреаційний комплекс. Завдяки різноманітним ресурсам рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Його діяльність дає можливість оздоровити великі маси населення і в той же час зробити значний внесок до національного доходу.
Україна має потужний рекреаційний потенціал. Сприятливі природно-кліматичні умови, природні об''єкти лікувально-рекреаційного значення мінеральні води, лікувальні грязі, ропи тощо наявні у більшості регіонів України. Значним рекреаційним потенціалом володіють окремі сільськогосподарські регіони зі збереженими природними ландшафтами та можливостями виробництва екологічно чистих продуктів харчування. Саме вони можуть стати територіями розвитку сільського туризму, який користується особливою популярністю у європейських країнах. Наявність значної кількості історико-культурних об''єктів, архітектурних пам''яток, збереження народних промислових ремесел, національно-етнографічних традицій та особливостей регіонів є основою для розвитку туризму.
Водночас значна кількість регіонів країни характеризується складною екологічною ситуацією. До умовно чистих територій належить менше 10% площі України. Це Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Сумська, Чернігівська, Черкаська і Полтавська області. Найбільший сумарний природно-ресурсний потенціал мають, Дніпропетровська (11%) область.
Проаналізувавши ситуацію в рекреаційно-туристичній галузі України, ми спробували виокремити її головні проблеми та спробували знайти альтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, така робота є далекою від висновків та думок справжніх фахівців та експертів в цій галузі. Але, незалежно від рівня фахової підготовки, нас сьогоднішній день є декілька речей, очевидних, мабуть, кожному громадянинові України. Найважливіше з них – аби досягти успіху слід докласти загальних зусиль до розв''язання проблеми. Це мають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку.
Туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а, отже, і життя України в цілому.