ВСТУП 3
1. Поняття злочинної недбалості, як різновиду умислу. 5
2. Критерії злочинної недбалості: сутність та зміст. 13
3. Відмежування злочинної недбалості від казусу. 24
4. Відмежування злочинної недбалості від суміжних форм умислу. 27
ВИСНОВКИ 28
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 30
*ПЛАН МОЖЛИВО ЗРОБИТИ СКЛАДНИМ*

1. Поняття злочинної недбалості, як різновиду умислу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, кримінальна відповідальність наступає лише у тому випадку, коли буде доведено провину особи в скоєнні злочину. Даний конституційний принцип реалізований в Кримінальному кодексі України (далі – КК). Це конституційне положення розкриває зміст презумпції невинності – демократичного принципу правосуддя.
Особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути піддане кримінальному покаранню, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена звинувачувальним вироком суду (ч. 2 ст. 2 КК). Законодавче закріплення цього положення є найважливішою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів і суду. Положення ст. 2 КК знайшли своє подальше закріплення в ст. 23 КК, де вперше в нашому законодавстві і міститься загальна дефініція провини – в статтях 24 і 25, яка визначає поняття умислу і необережності, а також називає їх види.
Детальніше ознаки суб'єктивної сторони конкретизуються

ВИСНОВКИ

Таким чином, злочин вважається вчиненим з необережності, «якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала па їх відвернення» - злочинна самовпевненість (lucsuria) ст. 25 ч. 2 КК, а також тоді, «.коли особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити» - злочинна недбалість (ingligencia) ст. 25 ч. З КК.
Необережність поряд з умислом - це основна форма вини у кримінальному праві. За ч. 3 ст. 25 необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільна небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Злочинна недбалість відрізняється від інших видів вини (прямого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості) тим, що особа не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно проаналізувати її інтелектуальну і вольову ознаки.
Злочинна недбалість - єдиний вид вини, при якому особа взагалі неусвідомлює суспільно небезпечні наслідки - ані в реальному, ані в абстрактному вигляді. Такий фактичний психологічний розрив між свідомістю особи та наслідками її діяльності викликав у теорії кримінального права думки щодо доцільності визнання недбалості видом вини. Однак цей підхід спростовується аналізом змісту інтелектуальної ознаки недбалості, яка характеризується як з негативної так і з позитивної сторони. З негативної сторони недбалість визначається тим, що в особи відсутнє усвідомлення суспільної небезпеки вчиненого діяння, а звідси відсутнє і передбачення злочинних наслідків. Позитивна сторона полягає в тому, що винний повинен був і міг передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своєї поведінки. «Повинен був» - складає повинність, об'єктивний критерій недбалості, а «міг передбачити» - суб'єктивний її критерій.
Від злочинної недбалості слід відрізняти невинне спричинення шкоди (казус), який має місце у випадках, коли особа не усвідомлює суспільно небезпечного характеру власної поведінки, не передбачає можливості настання суспільно небезпечних п наслідків і при цьому не повинна була і не могла це ані усвідомлювати, ані передбачати.
Основні варіанти визначення психологічного змісту злочинної недбалості містять усі можливі альтернативи — починаючи від заперечення наявності психічного ставлення суб’єкта злочину як такого до визнання окремими проявами такого ставлення реальних (дійсних) психологічних характеристик. На мою думку, найбільш обґрунтованою видається точка зору, відповідно до якої інтелектуальним елементом злочинної недбалості є непередбачення настання суспільно небезпечних наслідків за наявності об’єктивної можливості цього. Вольовий елемент злочинної недбалості характеризується вольовим характером вчинюваної особою дії або бездіяль¬ності.

ВСТУП

В даний час в Україні відбуваються корінні економічні, соціальні та політичні перетворення, спрямовані на побудову демократичної, правової держави. Ці процеси протікають непослідовно, суперечливо, що разом з негативною спадщиною минулого істотно впливає на всі сторони соціальної дійсності. Злочинність завжди займала одне з перших місць серед найбільш гострих проблем, які тривожать громадську думку.
На сучасному етапі доля необережної злочинності в загальній кількості злочинів, що вчиняються в країні, зростає, маючи при цьому більш високу латентність (особливо злочинних порушень правил техніки безпеки на виробництві, екологічних злочинів). Сумарно число загибелі людей і спричинення їм тілесних ушкоджень у результаті скоєння злочинів з необережності складає значну частку всіх випадків таких наслідків для потерпілих від злочину.
Спостерігається велика розповсюдженість необережних злочинів при експлуатації транспортних засобів. За рівнем травматизму на виробництві зі смертельними наслідками пропорційно кількості населення Україна займає одне з найперших місць серед індустріально розвинених країн. Велику небезпеку для життя і здоров'я українців мають необережні екологічні злочини. Не випадково багато з них відносяться до числа злочинів міжнародного характеру. Трагедія на Чорнобильській АЕС, алопеція в Чернівцях - реальне тому підтвердження.
Метою даної курсової роботи є дослідження питань, які безпосередньо пов’язані із об’єктивними та суб’єктивними критеріями такого різновиду злочину, вчиненого з необережності, як злочинної недбалості. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи:

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
4. Александров Ю.В. Кримінальне право України: Загальна частина : підруч. / Александров Ю.В., Антипов В.І, Володько М.В. - К. : Правові джерела, 2002. – 451 с.
5. Багіров С.Р. Загальна характеристика необережних злочинів за Кримінальним кодексом України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К.: КІВС, 2003. – № 8. – С. 115–120.
6. Багіров С.Р. Специфіка причинного зв’язку у злочинах, вчинених з необережності // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). – Львів: ЛІВС, 2003. – С. 60–62.
7. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.
8. Вереша Р. В. Нормативне визначення поняття вини та перспективи вдоскона¬лення інституту вини в кримінальному праві // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 4. — С. 98-103.
9. Вереша Р. В. Основні положення психологічної теорії вини в кримінальному праві // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. — 2004. — № 56. — С. 43-45.
10. Вереша Р.В. Злочинна недбалість як вид необережної форми вини / Р. В. Вереша // Часопис цивільного і кримінального судочинства. - 2014. - № 6. - С. 113-121.
11. Волков Б. С. Проблемы воли и уголовная ответственность. — Казань, 1965. — 136 с.
12. Гончаренко С.В. Психологічний зміст об’єктивного критерію злочинної недбалості /С.В. Гончаренко // Часопис Академії адвокатури України. – № 3. – 2009. – С. 1-9.
13. Горбуза А., Сухарев Е. О вменении при умышленной вине обстоятельств, допущенных по неосторожности. -М.: Советская юстиция, 1982. -№ 18. – С. 3-12.
14. Єдиний державний реєстр судових рішень - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38351159
15. Іванов Ю.Ф. , Піщенко Г.І Кримінальне право України. Загальна частина: Курс лекцій - Київ: Вид. центр «Просвіта», 2008. – 206 с.
16. Квашис В. Е. Преступная неосторожность. — Владивосток, 1986. — 191 с.
17. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. вищ. навч.закладів / Нац.юрид.академія України; М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Київ-Харків: ЮрІнком Інтер-Право, 2014.- 416 с.
18. Кримінальне право України. Особлива частина: [підручник] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — [Вид. 5-те, переробл. та доповн.]. — К.: Атіка, 2009. — 744 с.
19. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти M.I. Бажанов І, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів І М.І. БажановаІ. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер — Право, 2014. - 516 с.
20. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я, Тація. – Вид. третє, переробл. і доповнен. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 1184 с.
21. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я,. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 1152 с.
22. Кримінальний кодекс України: постатейні матеріали та навчально- практичні завдання / І. П. Баглай, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова, К. Т. Кравченко, О. М. Литвинов, А. В. Савченко, Ю. Л. Сенін, О. І. Соболь; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. — К.: Атіка, 2011. — 640 с.
23. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів : Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.
24. Лунеев В. В. Предпосылки объективного вменения и принцип виновной ответ¬ственности // Государство и право. — 1992. — № 9. — С. 54-62.
25. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом 2002 р. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 624 с.
26. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.
27. Назаренко Г.В. Вина в уголовном праве. Орел: «Труд», 1996.- 96 c.
28. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін.; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — [7-е вид., переробл. та допов.]. — К.: Юридична думка, 2010. — 1288 с.
29. Нежурбіда С.І. Проблеми вдосконалення законодавчого визначення злочинної необережності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 105. Правознавство. – Чернівці: “Рута”, 2001. – С.96-98.
30. Нерсесян В. А. Ответственность за неосторожные преступления. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 223 с.
31. Фріс Л.П. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- 488 с.