Зміст
Вступ……………………………………………………………………….. 3

1. Становлення перших теорій управління підприємством…………….4
2. Школи та принципи управління………………………………………..6
2.1. Теорія індустріального менеджменту……………………..........6
2.2. Школа наукового управління…………………………….………7
2.3. Школа людських відносин……………………………….......…10

Висновки…………………………………………………………...……...13
Список використаної літератури………………………………….….…14

Сильним поштовхом до розвитку управління виробництвом стала промислова революція XVIII століття, коли відбувався перехід до великих підприємств. Замість ремісника, майстра-віртуоза, центральною фігурою став найманий робітник, який не мав певної кваліфікації.
Значну увагу управлінню працею людей на капіталістичній фабриці приділяли соціалісти-утопісти, особливо Роберт Оуен. Він звертав особливу увагу на те, що ми сьогодні називаємо "людським фактором". Оуен не обмежувався чистою теорією. На початку XIX ст. на своїй текстильній фабриці він здійснив сміливий експеримент, у ході якого на підприємстві було організовано харчування робітників, а в заводському селищі побудована нова школа і проведено благоустрій території.
Оуен використовував для підвищення продуктивності праці моральні стимули: бажання людини бути не гіршою за інших; він реалізував на виробництві дух здорового змагання: у кращих робітників на верстатах з'являлися червоні стрічки, у середніх - зелені, а у поганих - жовті.
З розвитком капіталізму, удосконаленням технічних засобів, концентрацією виробництва значення управління і управляючих суттєво збільшується, а управління розділяється, спеціалізується. Поряд з лінійними керівниками виникають органи функціонального управління. Вже наприкінці минулого століття до управління підприємством ставляться як до науки і мистецтва, яким потрібно вчитися. До вирішення завдань управління виробництвом залучаються економіка, психологія, соціологія, математика. З'являються оригінальні праці з управління виробництвом.

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є.Основи менеджменту. — Львів : Світ, 1995. — 294с.
2. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г.Основи менеджменту: Підручник. — К. : Академвидав, 2003. — 415с.
3. Менеджмент організацій : Навчальний посібник/ За ред.-Осовської -К.: Кондор, 2005. - 853с.
4. Менеджмент : Посібник/ За ред.-Рудінської -К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. - 334с.
5. Менеджмент : Посібник/ За ред.- Стадник -К.: Академія, 2003. - 463с.
6. Основи менеджменту: Підручник/ За ред.- Мартиненко - К.: Каравела, 2005. -494с.
7. Теорія та практика менеджменту : Навчальний посібник/ За ред. - О.Сердюк. -К.: ВД "Професіонал, 2004. - 424с.

Актуальність теми. Важливу роль в успішному розвитку підприємства відіграє наукова система управління та маркетингова діяльність. Для зростання ефективності виробництва система управління організацією має більше значення, ніж впровадження нової техніки і технології. Величезний досвід науково обґрунтованого управління підприємствами накопичили найрозвинутіші країни — США та Японія. Вивчення цього досвіду має важливе значення для нинішнього розвитку економіки для всіх країн світу.
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати різні теорії та школи управління підприємством, що склалися, та з’ясувати їх спільні та відмінні риси.
Згідно до мети роботи передбачено розгляд таких завдань:
1. виділити та охарактеризувати основні теорії управління;
2. проаналізувати школи управління;
3. прослідкувати змінність поглядів щодо управління підприємством.
Об'єктомроботи виспупаютьсукупність поглядів різних науковців щодо управління організацією.
Менеджмент як наукова система організації виробництва є однією з найважливіших умов ефективної та прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загальне визнання в усьому світі. Тому основні теорії та школи менеджменту набувають особливого значення в тому, щоб не допускати помилок, а використовувати лише переваги в процесі управління підприємством.

Розвиток менеджменту - це в основному еволюційний процес. Він характеризується безперервністю і відображає ті зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально-економічних відносин.
Сама історія розвитку менеджменту нараховує вже кілька тисячоліть, якщо відлік почати із зачатків писемності в стародавньому Шумері. В XX ст. в більшості країн світу відбувається концентрація капіталу, виникають великі підприємства, трести, концерни. Функція управління дедалі більше розширюється і диференціюється на окремі різновидності управлінської праці, які в сукупності стають „комбінованим управляючим", що об'єднує сотні й тисячі працівників сфери управління.
Управлінська діяльність - один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності до об'єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.
Англійський економіст Д. Лафлін вважав, що менеджер, який вміло вибирає місцерозташування фабрики, контролює фінанси, купує сировину і продає продукцію, вміє звертатися до робітників, ставити перед ними завдання, хто слідкує за ринком і знає, коли можна продавати, а коли притримати товар, хто в змозі чітко усвідомити, чого хочуть покупці, поєднати характер їхніх запитів з властивостями своїх продуктів, — такий менеджер є рідкісною людиною.
Отже, можна сказати, що теорія і практика менеджменту перебувають у постійному пошуку для створення ефективної системи управління організаціями, яка б відповідала сучасним умовам розвитку економіки і суспільства. Можна з впевненістю сказати, що розвиток ефективних методів управління продовжуватиметься і надалі збагачуватиметься все новими і новими концепціями, які відповідатимуть потребам часу.