ВСТУП ………………………………....……………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ПІДОЗРЮВАНИЙ ЯК УЧАСНИК КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ..................................................................................................... 5
1.1. Поняття підозрюваного, його права та обов’язки ................................. 5
1.2. Підстави та процесуальний порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину...................................................................................................... 15

РОЗДІЛ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ПІДОЗРЮВАНОГО ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ …………………………………………… 19
2.1. Забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного під час його допиту та провадження інших слідчих дій ........................................................... 19

ВИСНОВКИ ………………………………………………………............. 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….......…. 29

.........
Багато юристів висловилися за розширення підстав для визнання особи підозрюваним. Одні вважають, що підозрюваним повинна бути особа, відносно якої зібрані достатні дані, які дають змогу підозрювати її у вчиненні злочину, і яка у зв’язку з цим залучається до процесу шляхом провадження з нею слідчих дій [18, с. 78; 32, с. 20]. Інші пропонують визнавати особу підозрюваним не лише коли вона затримана або щодо неї застосований запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення, але й тоді, коли відносно неї винесена постанова про порушення кримінальної справи [44, с. 57]; або вона допитана з приводу її причетності до злочину, який розслідується [96, с. 66].
Існують й інші думки. Так, О. О. Чувільов вважає, що для визнання особи підозрюваним необхідно: а) наявність даних, які дозволяють вважати, що саме ця особа вчинила злочин і б) винесення процесуального акту, яким така особа ставиться в положення підозрюваного [94, с. 6-8]. До їх числа автор відносить: протоколи затримання, ознайомлення з постановою про призначення експертизи, пред’явлення для впізнання, допиту як підозрюваного; постанови про застосування запобіжного заходу до пред’явлення обвинувачення, про проведення обшуку, про проведення освідування, про накладення арешту на майно.
...........

1. Балинська О. Процес спілкування слідчого з підозрюваним мовою психолога (Вербально-біхевіористський аспект) // Вісник. — Львів, 2002. — N 2. — С.152–158.
2. Батюк В.М. Применение следователем мер процессуального принуждения, связанных с лишением свободы: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. — К., 1986. — 221 с.
3. Баулін О.В. Встановлення підозрюваного як завдання дізнання // Вісник. — Запоріжжя, 2006. — N 1. — С. 196–202.
4. Бацько І.М. Правова регламентація кримінально-процесуальних відносин, пов’язаних із затриманням підозрюваного у кримінальних справах // Науковий вісник. — Д., 2003. — N 1: Спец. вип. — С. 216–223.
5. Бекешко С.П., Матвиенко Е.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. — Минск, 1969. — 128 с.
6. Белый Н.А. Процессуальное положение подозреваемого в уголовном процессе: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. — Киев, 1994. — 194 с.
7. Білоусов О.І. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України. – О.: ОЮІ НУВС, 2009. – 112 с.
8. Болотин С.В. Орган дознания в системе уголовно-процессуальных правоотношений: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / ВЮЗШ МВД СССР. — М., 1990. — 23 с.
9. Боровский Э. Понятия подозреваемого в советском уголовном процессе // Вестник Московского государственного университета. — М. — 1963. — № 1. — Сер. Х. Право. — С. 27-31.
10. Буряков А.Д. Личное поручительство как мера пресечения в советском уголовном процессе // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1967. – Вып. 5. – С. 132-133.
11. Галкин И.С., Кочетков В.Г. Процессуальное положение подозреваемого. — М.: Юрид. лит., 1968. — 63 с.
12. Грошевий Ю.М. Роль суду і прокуратури в забезпеченні конституційних прав і свобод громадян, законності та правопорядку. — У кн..: Конституційно-правові засади становлення української державності / За заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. — Харків, 2003. — С. 233-238.
13. Гузела М. Контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування як самостійна функція суду // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. — 2004. — Вип. 39. — С. 443-449.
14. Гуляев А.П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. — М.: Юрид. лит., 1976. — 143 с.
15. Гуляев А.П., Комаров Б.В., Малиновкин С.М. Комментарий к Положению о порядке кратковременного задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления. — М.: Юрид. лит., 1982. — 55 с.
16. Гуткин И.М. Актуальные вопросы уголовно-процессуального задержания: Учебное пособие. — М.: Акад. МВД, 1980. — 89 с.
17. Давыдов В.А. Об усилении процессуальных гарантий обоснованности заключения под стражу при расследовании преступлений // Проблемы государства и права. — М., 1974. — Вып. 8. — С. 166-169.
18. Давыдов П.М., Якимов П.П. Применение мер процессуального принуждения по Основам уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик: Учебное и практическое пособие. — Свердловск, 1961. — 118 с.
19. Данченко Т.В. Застава в системі запобіжних заходів у кримінальному процесі України: Дис. … канд.. юрид. наук (12.00.09) // КНУВС. – К., 2007. – 198 с.
20. Денежкин Б.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе / Под ред. В.А. Познанского. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1982. — 142 с.
21. Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навчально-практичний посібник. — К., 1999. — 156 с.
22. Дубинский А.Я. Нужен единый следственный аппарат (о концепции организации предварительного расследования) // Именем закона. — 1992. — № 23.
23. Дубинский А.Я., Сербулов А.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе: Учебное пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1983. — 52 с.
24. Жураускас А.С. Актуальные проблемы уголовно-процессуального задержания // Совершенствование правовой основы расследования преступлений органами внутренних дел. — М., 1991. — С. 25-31.
25. Заболотний В.І. Нарис проблем інституту дізнання в Україні // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Матеріали НПК. — К., 2000. — С. 147-151.
26. Закон України від 30 червня 1993 року „Про попереднє ув’язнення” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 35. – Ст. 360.
27. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 1.
28. Затримання та взяття під варту: рекомендації. Практика застосування та досвід: Посібник / за заг. ред. Н.О. Верещінської. – К., 2007. – 214 с.
29. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (вопросы теории и практики). — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1981. — 136 с.
30. Зинатуллин З.З., Газетдинов Н.И. Совершенствование гарантий прав личности при применении уголовно-процессуального принуждения // Проблемы совершенствования законодательства об охране прав граждан в сфере борьбы с преступностью. — Ярославль, 1984. — С. 54-59.
31. Золотарёв В. Г., Колоколов Н. А. Порядок рассмотрения судами ходатайств органов предварительного расследования о заключении под стражу подозреваемых, обвиняемых, продлении срока содержания под стражей обвиняемых: Науч.- практ. пособие. – М.: ИГ «Юрист», 2002. – 48 с.
32. Карнеева Л.М. Подозреваемый в советском уголовном процессе // Социалистическая законность. — 1954. — № 4. — С. 18-21.
33. Карнеева Л.М. Гарантии полноты и достоверности показаний обвиняемого и подозреваемого // Советская милиция. – 1964. - № 11. – С. 70-72.
34. Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 2004. – 182 с.
35. Клюков Е.М. Меры процессуального принуждения. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974. — 110 с.
36. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. — 174 с.
37. Козловский Н.А. Подозрение в советском уголовном процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. — Свердловск / Свердловский юридический институт им. Р.А. Руденко, 1989. — 19 с.
38. Колоколов Н. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии предварительного расследования // Законность. — 1997. — № 10. — С. 7-10.
39. Конах Е.И., Парфенова М.В. Процессуальный статус и обеспечение прав подозреваемого. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 96 с.
40. Короткий Н.Н. Задержание лица, подозреваемого в совершении преступления. — Киев: МВД УССР, 1977. — 48 с.
41. Костін М.І. Реалізація принципу законності при затриманні підозрюваного у вчиненні злочину // Правничий вісник. — К., 2006. — Вип. 1. — С. 172–180.
42. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие: Учебное пособие. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. — 217 с.
43. Кудин Ф.М. Подозрение как условие применения мер процессуального принуждения // Уголовно-процессуальное принуждение и ответственность, их место в решении задач предварительного расследования. — Волгоград, 1987. — С. 39-45.
44. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе (предмет, цель, содержание). — М.: Юрид. лит., 1973.— 199 с.
45. Кучмій Н.В. Моральні засади застосування запобіжних заходів у кримінальному судочинстві // Наук. вісн. — Д., 2005. — N 4 (24). — С. 331–335.
46. Ларин А.М. К прогнозу развития советского уголовного процесса // Совершенствование законодательства о суде и правосудии. — М., 1985. — С. 29-32.
47. Лукашевич В.З. Гарантии прав обвиняемого в советском уголовном процессе (стадия предварительного расследования). — Л., 1959. — 166 с.
48. Мазур О.С. Забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2008. – 19 с.
49. Маляренко В.Т., Пилипчук П.П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи. — В кн..: Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: Навч. посібник: Вибрані наукові праці. — К.: Ін Юре, 2004. — С. 167-178.
50. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1975. — 150 с.
51. Михеенко М.М. Новая Конституция СССР и вопросы совершенствования уголовно-процессуального законодательства // Проблемы правоведения. — К., 1976. — Вып. 37. — С. 43-46.
52. Мельников В.Ю. Обеспечение прав граждан в ходе досудебного производства. – М.: Юриспруденция, 2006. – 592 с.
53. Меры процессуального принуждения в досудебном производстве по уголовным делам / Под ред. М.Е. Токаревой. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 184 с.
54. Михайлов В.А. Уголовно-процессуальные меры пресечения в судопроизводстве Российской Федерации. – М.: Институт защиты предпринимателя. – 1997. – 644 с.
55. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком, 1997. – 624 с.

Актуальність теми. Реформування кримінально-процесуального законодавства України має відбуватись через призму утвердження пріоритету прав і свобод людини та громадянина, оскільки в основі судово-правової реформи закладена ідея побудови системи кримінального судочинства охоронного типу.
Протягом останніх десятиліть кримінально-процесуальний інститут підозрюваного у кримінальному процесі притягує увагу багатьох учених, практичних працівників і законодавців, що свідчить про необхідність подальшої роботи по удосконаленню законодавчої регламентації процесуального статусу підозрюваного, і, перш за все, питань, пов’язаних з його затриманням і обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Особливого значення у цьому зв’язку набувають забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного при його затриманні, застосуванні запобіжних заходів до пред’явлення обвинувачення, при проведенні невідкладних слідчих дій з його участю.
...........

Отже, в результаті розгляду загальних понять процесуального статусу підозрюваного можна зазначити, що:
1. Критерієм для визнання особи підозрюваним повинні бути фактичні дані про її причетність до злочину, а також інші докази з цього ж приводу, але недостатні для пред’явлення обвинувачення. Факт надання особі процесуального статусу підозрюваного повинен бути необхідною умовою для застосування відносно неї заходів процесуального примусу, у тому числі затримання та запобіжних заходів.
2. Для захисту своїх законних інтересів, спростування необґрунтованої підозри, законодавець наділив підозрюваного широким колом процесуальних прав. За своїм змістом сукупність процесуальних прав підозрюваного не що інше, як право на захист суб’єктивних прав і законних інтересів особи.
3. Узагальнення практики застосування запобіжних заходів свідчить про те, що практичні працівники не використовують усього арсеналу запобіжних заходів, які передбачені законом, а обмежуються обранням тільки окремих запобіжних заходів. У теперішній час найбільш часто застосовуються тільки два запобіжні заходи – підписка про невиїзд і взяття під варту. Інші передбачені законом запобіжні заходи застосовуються дуже рідко.
.............