План

Вступ 2
1. Коротка бібліографічна характеристика П. Сагайдачного 3
2. Основні здобутки П. Сагайдачного 4
3. Оцінка постаті Сагайдачного провідними вченими 7
Висновки 9
Список використаної літератури 10

1. Коротка бібліографічна характеристика П. Сагайдачного

Щодо місця народжен¬ня є більш-менш вірогідні припущення. У відомих «Віршах на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного» (1622) Касіяна Саковича йдеться про те, що герой цього твору виріс у Перемишлянських краях, у Підгір’ї. Хроніст XVII ст. Й. Єрлич ха¬рактеризує його як «шляхтича з-під Самбора». Український пись¬менник А. Чайковський (1857— 1935), вивчаючи шляхетські ро¬ди на Самбіріцині, дійшов висновку, що місцем народження Са¬гайдачного мало б бути село Кульчиці. Нині ця думка досить по¬ширена. А жителі Кульчиць вважають, що саме в їхньому селі народився Сагайдачний, та всіляко шанують цього героя.
Складова частка «Конашевич» у прізвищі гетьмана є родовою назвою, яка, ймовірно, походить від дрібношляхетського роду з Підгір'я Конашевичів-Попелів. Шляхтичі Попелі вживали кілька гербів, насамперед «Сас» та «Сулима». Що стосується герба «Побог», вміщеному у книзі К. Саковича, то він, вірогідно, перейшов до представників роду Конашевичів-Попелів від магнатського роду Конецьпольських. Останній не тільки мав герб «Побог», а й тримав у своїх руках Дрогобич і дев'ять довколишніх сіл, з якими межували маєтки Попелів — Ратична, Попелі й Котів. Що стосується другої половини прізвища гетьмана - Сагайдачний,— то воно було дане йому козаками як вправному лучнику. Озброєний сагайдаком, вершник прикріплював з одного боку до пояса лук з налучником (чохлом), а з другого — колчан для стріл. За сирої погоди на колчан натягувався спеціальний чохол (тохтуй), який знизу зав'язувався шнурком. Добре натренований лучник за хвилину випускав від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків. Прізвисько «Сагайдачний» було досить поширеним серед козаків і в середині XVII ст., особливо на Подніпров'ї та Брацлавщині. Наприклад, із реестра Війська Запорозького 1649 р. дізнаємося, що до Остапівської сотні Чигиринського полку був записаний Семен Сагайдачний, Ладижинської сотні Уманського полку — Ждан Сагайдачний, Райгородської сотні Брацлавського полку — Васько Сагайдачний [6, c. 19].
Народився Петро Конашевич близько 1577—1578 pp. Після здобуття домашньої початкової освіти він стає учнем Першої у східнослов'янському світі слов'яно-греко-латинської академії в Острозі, яка поєднувала елементарну, середню й початки вищої шкіл [1, c. 39].
На початку 90-х pp. юнак завершує навчання в академії і через якийсь час влаштовується на службу до київського судді Аксака. Близько 1595—1596 pp. він опиняється серед запорожців і швидко стає загартованим воїном. Маючи неабиякі організаторські здібності, вольовий характер і безстрашну вдачу, впевнено пробивається до керівних посад у Запорозькому Війську.

Список використаної літератури


1. Апановчи О.М. Гетьмани України і коштовні отамани Запоріжської Січі / О.М. Апанович. – К.: Либідь. 1993. – 287 с.
2. Гужій О.І. Постаті історії: Петро Сагайдачний. Основні засади військової стратегії українського війська в першій половині XVII століття (за досвідом підготовки і проведення походу на Москву у 1617-1618 р.р.) // Запорозька Старовина / О.І. Гужій, В.В. Корнієнко. – К. – Запоріжжя, 2002. – Вип.2. – С. 60
3. Конашевич Р.О. Роль Петра Конашевича-Сагайдачного у становленні і зміцненні православ'я в Україні / Р.О. Конашевич // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravkazak.org.ua/materialy/stati/19-rol-petra-konashevicha-sagajdachnogo-u-stanovlenni-i-zmitsnenni-pravoslav-ya-v-ukrajini
4. Овсій І.О. Виборювання козацької автономії, захист прославленої віри дипломатичними методами / І.О. Овсій // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/iplp_kspd_Ovsij%20I%20O%20Zovnishnja%20politika%20Ukrajini/240.html
5. Олійник О.Л. Традиції врядування в політиці й практиці гетьмана П. Сагайдачного / О.Л. Олійник // Актуальні проблеми державного управління. – 2012. - №2(40). – С. 1-7
6. Сас І.М. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008 – 285 с.

Вступ

Існують свідчення того, що визначні люди минулих століть далеко не завжди купались у променях слави вже на світанку свого життя – особливо, якщо їм не пощастило народитися в палацах королів або високих панів. Якщо це так, то як їм вдалося вирватися з монотонного ритму буденності та піднестись над очікуваннями? Можливо допомогла власна геніальність, невгамовна амбіційність, фанатизм, дивовижна працездатність, щасливий випадок, банальна протекція? У кожного була власна дорога сходжень на вершину, і цим вони, безперечно, цікаві для нащадків.
Людям властиво дивитися на чужі біографії крізь призму завжди близького й актуального власного вікового досвіду. Очевидно, це стимулює інтерес багатьох сучасників до періоду життя «ще не знаменитостей», тобто індивідуальної історії великих. Адже є надія розпізнати в таких життєвих обставинах реальний механізм їхнього приготування до майбутньої діяльності націленої на великі звершення.
До таких постатей належав і Петро Конашевич Сагайдачний - запорозький гетьман, котрому довелося кілька разів бути при владі у Війську Запорозькому в часових межах 1616-1622 р.р.
Проведемо аналіз його внеску в історію України за допомогою даної роботи.

Висновки

Узагальнюючи вище зазначене, варто ще раз підкреслити
Петро Сагайдачний – гетьман українських реєстрових козаків. Саме під його керівництвом козаки здійснили найбільше вдалих походів проти турків і татар. Він був не тільки видатним воєнним стратегом, а і далекоглядним державним діячем. Людина дивовижної освіченості, він дбав про ратну славу козацтва і про права людності своєї землі. Окрім всього іншого, Петро Сагайдачний зробив дуже багато для культури і освіти України.
Постать Петра Конашевича-Сагайдачного є дуже важливою, адже він, ставши гетьманом, провів дуже активну дипломатичну роботу стосовно Речі Посполитої. З появою на українському політичному небосхилі гетьмана українського реєстрового козацтва Петра Сагайдачного козацтво перетворилося на потужну політичну силу. Він також домігся об'єднання усіх верств українського суспільства навколо козацтва. Контингент українського козацтва протягом 20 років зріс більше ніж у 20 разів. Неминучою була необхідність юридичного закріплення здобутого козацтвом місця в політичній системі Речі Посполитої. Українське козацтво виробило власну емблематику.
Сагайдачний — центральна особа української історії початку XVII -століття. Він підніс престиж українського козацтва. За його гетьманства козаки зайняли чільне місце в українському суспільстві, перебираючи на себе рольшляхти, яка дедалі більше полонізувалася й переходила в католицтво. Своєю діяльністю Сагайдачний повернув Києву значення культурного й релігійного осередку України. Діяння Сагайдачного впродовж короткого часу уможливили майбутню державу Хмельницького. Вів гетьман також зважену й лояльну стосовно сусідів, особливо Польщі, зовнішню політику, чим уславився і як талановитий дипломат.