Зміст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ПРАВОВИХ НОРМ 5
1.1. Поняття норм права 5
1.2. Ознаки норм права 6
1.3. Види норм права 6
РОЗДІЛ II. СТРУКТУРА ПРАВОВИХ НОРМ 15
2.1. Гіпотеза 15
2.2. Диспозиція 18
2.3. Санкція 20
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 27

Норми права по субординації в правовому регулюванні:
- матеріальні;
- процесуальні.
Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.
Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.
Призначення процесуальної норми — встановити процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права.
Норми процесуального права походять від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв 'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права [17].
Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:
- матеріальними умовами життя суспільства;
- особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби якої обслуговують.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. — Львів.: Фонд «Право для України», 1997. — 396 с.
2. Волинк К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
3. Загальна теорія держави і права / За ред. Копєйчикова В.В. – К.: Освіта, 1999. – 320 с.
4. Правознавство: Навч. посіб. / За ред. Т.В. Варфаламеєфоі, В.П. Пастухова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004.–436с.
5. Правознавство: Навч. посібник (В.І. Бобир, С.Е. Демський, А.М.Колодій та ін.) За ред. В.В. Копєйчикова– 2-ге вид. перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 704с.
6. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. Ред. – доктор юрид. наук, проф. А. Я. Сухарев – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 656с.
7. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов. Под общей ред. члена-корр. РАН, доктора юридических наук, проф. В.С. Нерсесянца. –М.: Юрист, 1999. – 287с.
8. Проблемы теории государства и права: Учебное пособие. Под редакцией доктора юридических наук, профессорам. И. Марченко. – М.: Проспект, 1999. – 326с.
9. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. – М.: Новый юрист, 1999. – 232с.
10. Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М., 1993.
11. Рябов С.Г. Політологічна теоpія деpжави: Hавч. посібник для студентів гуманіт. фак. вищ. навч.закладів/ Ред. Hедашківський В.П. – К.: ТАHДEМ, 1996. – 425с.
12. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 321с.
13. Скакун О.Ф. Теорія держави та права. – Х.: Основа, 1996. – 265с.
14. Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособие. Рук. авт. кол. И.И. Панов. – X.: Основа, 1997. – 156с.
15. Спиридонов Л.И. Теория государства и нрава. – М.: Фирма Гардарика, 1996. – 421с.
16. Сурілов О.В. Теорія держави і права. – Одеса: Юрайт, 1998. –230с.
17. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкові. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 448 с.

ВСТУП
У сучасному світі в системі соціальних норм принципове значення мають норми права. Право виникло історично як результат суспільного розвитку, економічного зростання та соціальної диференціації як засіб подолання соціальних протиріч. На відміну від інших, правові норми офіційно встановлюються або санкціонуються державою, є формально визначеними в законах та підзаконних актах, є загальнообов’язковими для всіх суб’єктів, забезпечуються можливістю застосування державного примусу. В них закріплюються права і обов’язки суб’єктів.
Актуальність дослідження. Правові норми займають особливе місце в системі соціальних норм. Ця особливість виявляється в соціальній цінності права, його ознаках і функціях. Правові норми регулюють найважливіші економічні, політичні й соціальні відносини. Правові норми складаються історично. Вони об’єктивно обумовлені конкретними суспільно-економічними умовами розвитку суспільства.
Поняття норми права належать до найважливіших категорій теорії держави і права. Право складається з діючих у цьому суспільстві юридичних чи правових норм.
У сучасній юридичній літературі під нормою права розуміється загальнообов’язкове формально визначене правило соціально значущої поведінки, встановлене або санкціоноване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов’язків їх учасників і забезпечене можливістю застосування державного примусу.
Проблему поняття, ознак та структури норм права досліджували такі вчені, як Алексєєв С.С., Андрусяк Т., Котюк В.О., Лукашева Є.А., Пеньков Е.М., Скакун О.Ф. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Питання про структуру норм права є одним з дискусійних в юридичній науці.
Найпоширенішою є ідея про трьохелементну побудову правової норми. Ця позиція випливає з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки, і, по-третє, мусить закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.
Відповідно до цього для встановлення логічної структури набула поширення така абстрактна конструкція: «якщо – то – інакше», згідно з елементами якої визначають і елементи логічної структури норми права. Елементу «якщо» відповідає такий елемент норми права, як гіпотеза, елементу «то» – диспозиція, «інакше» – санкція. Таким чином, відповідно до наведеної конструкції норма права логічно складається з гіпотези, диспозиції та санкції.
Об’єкт дослідження – структура норми права.
Предмет дослідження – норми права в системі нормативного регулювання.
Мета роботи – полягає у характеристиці поняття, ознак та структури норм права.
Відповідно до мети дослідження було поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати типологію правових норм;
2. Охарактеризувати норми права: їх поняття та ознаки;
3. Дослідити структуру норми права.

ВИСНОВКИ
При аналізі даної роботи можна зробити наступні висновки.
Норма права – правова дійсність навіть в тому випадку, коли вона жодного разу не застосовувалась для регулювання фактичних відносин. Наприклад, в нещодавній історії конституційне право союзної республіки на вільний вихід із складу СРСР. Визнання цього права являло собою передумову для визначення правового статусу союзної республіки та для державно-політичної практики. Тому можна зробити висновок, що праву відомі норми, які застосовуються безпосередньо та опосередковано – через інші норми.
Таким чином, норми права – це загальне правило, яке вбирає в себе багатство соціального досвіду суспільства і держави, різноманітність особливого, індивідуального, окремого.
Норма права являє собою науковий, об'єктивно обгрунтований припис – модель суспільних відносин, яка відображає інтереси суспільства в розвитку даних відносин.
Загальний характер норми права не виходить з її власної природи. Загальне в праві в кінцевому рахунку є відображення того реального загального, яке об'єктивно існує в чисельних окремих матеріальних відносинах даного виду, які є виробничими відносинами.
В сучасних умовах вдосконалення норм права йде по двом основним напрямкам: покращення змісту норм, зміцнення їх «істинності», впорядкування їх структури та системи вцілому.
Перший напрямок характеризується тенденцією до все більш точного відображення потреб суспільного життя, без чого неможливо забезпечити зростання ефективності дії норм права як регуляторів суспільних відносин. Тому вдосконалення змісту стосується всього комплексу норм – зобов'язуючих, уповноважуючих, забороняючих. Зростає значення рекомендаційних норм. В рамках кожної різноманітності норм виробляються нові, більш ефективні методи впливу на суспільні відносин з допомогою всіх елементів правової норми.
Основними умовами, які дозволяють добитися вдосконалення норм права, є:
1. Точне відображення в правових приписах закономірностей розвитку державно-правової побудови.
2. Відповідання норм права умовам моралі та правосвідомості.
3. Додержання умов системності (непротиріччя) та інших закономірностей діючої системи права при прийняті нових норм.
4. Врахування в процесі нормотворчості загальних принципів регулювання і управління суспільними процесами.