1) Предмет та завдання вікової психології.
2) Основні розділи вікової психології.
3) Історія розвитку вікової психології.
4) Сучасні етап та завдання вікової психології.
5) Проблема методів дослідження в віковій психології. Специфіка застосування методів при дослідження дітей.
6) Метод спостереження як основний метод вивчення психіки дитини.
7) Метод експерименту, вимоги до психологічного експерименту у віковій психології.
8) Діагностичні методи та їх характеристика.
9) Методи опитування та їх використання в віковій психології.
10) Основні етапи експериментального дослідження.
11) Проаналізувати передумови психічного розвитку. Фенотипічні особливості та вроджені якості організму.
12) Взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх умов психічного розвитку.
13) Закономірності психічного розвитку та їх характеристика.
14) Наукові концепції психічного розвитку дитини та їх характеристика.
15) Діалектичний взаємозв’язок навчання, розвитку та виховання.
16) Поняття про зони актуального, потенційного та найближчого розвитку.
17) Роль навчання у формування психічних функцій. Умови правильної організації розвиваючого навчання.
18) Залежність психічного розвитку особистості від становища дитини у сім’ї, школі, середовищі ровесників.
19) Проблема вікової періодизації психічного розвитку дитини.
20) Характеристика вікових періодів Д.Б.Ельконіним.
21) Передумови та умови психічного розвитку новонародженої дитини.
22) Безумовні рефлекси новонародженого та їх роль у життєдіяльності дитини.
23) Психічний розвиток дитини у фазі новонародженого.
24) Роль дорослого у психічному розвитку немовля. Спілкування в період немовляти.
25) Психічний розвиток в період немовляти. Індивідуальні відмінності немовлят.
26) Провідна діяльність дітей раннього віку. Входження дітей в світ речей.
27) Спілкування в ранньому віці та особливості розвитку мовлення.
28) Розвиток пізнавальних психічних процесів у дітей раннього віку.
29) Передумови розвитку особистості. Особливості перших уявлень про себе.
30) Криза 3 років. Її особливості.
31) Роль сюжетно-рольової гри в розвитку дошкільника.
32) Психологічні новоутворення дошкільника та їх характеристика.
33) Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у дітей дошкільного віку.
34) Розвиток особистості дошкільника.
35) Проблема психологічної готовності дитини до навчання у школі.
36) Криза 7 років та її особливості.
37) Адаптація дитини до шкільного навчання.
38) Провідна діяльність молодшого школяра. Структура навчальної діяльності.
39) Динаміка змін відношення до навчання в молодшому шкільному віці.
40) Проблема оцінки.
41) Особливості спілкування молодшого школяра з вчителем та однолітками.
42) Вплив педагогічного спілкування на характер взаємин молодших школярів.
43) Розвиток пізнавальних психічних процесів в молодшому шкільному віці.
44) Психологічні особливості формування особистості в молодшому шкільному віці.
45) Психологічні особливості формування моральної сфери особистості в молодшому шкільному віці.
46) Особливості навчальної діяльності підлітка. Зміни відношення до навчання протягом підліткового віку.
47) Провідна діяльність дітей підліткового віку та її вплив на психічний розвиток дитини.
48) Розвиток пізнавальних психічних процесів підлітків.
49) Особливості розвитку мовлення в підлітковому віці. Підліткова мовленнєва субкультура.
50) Особливості спілкування підлітка з батьками, вчителями, однолітками.
51) Формування та розвиток особистості підлітка.
52) Характеристика психічних новоутворень школярів підліткового віку.
53) Криза підліткового віку. Поведінкові реакції важких підлітків.
54) Девіантна та делінквентна поведінка підлітків.
55) Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підлітками.
56) Психологічні шляхи виходу з підліткової кризи.
57) Особливості навчальної діяльності старшокласника. Проблема професійного самовизначення в юнацькому віці.
58) Особливості спілкування в юнацькому віці.
59) Розвиток пізнавальних психічних процесів в юнацькому віці.
60) Розвиток самосвідомості та відкриття Я в юнацькому віці.
61) Соціальне і моральне самовизначення в юнацькому віці.
62) Проблема формування життєвої позиції та етичних переконань.
63) Вибір життєвих цілей та розвиток творчої активності в юнацькому віці.
64) Розвиток ідентичності в ранній юності.
65) Вікова періодизація життєвого циклу дорослого.
66) Розвиток психічних процесів в період дорослості.
67) Характеристика психосоціального розвитку дорослого.
68) Вікові кризи періоду дорослості.
69) Професійна і суспільна діяльність людей похилого віку.
70) Криза перед пенсійного та після пенсійного віку.
71) Психологічна готовність до старості.
72) Предмет педагогічної психології, її основні розділи.
73) Чим відрізняється предмет педагогічної психології від вікової?
74) Основні завдання педагогічної психології і їх співвіднесіть з сучасними проблемами освіти і виховання.
75) Короткий історичний нарис розвитку педагогічної психології.
76) Методологічні основи педагогічної психології.
77) Місце педагогічної психології в системі наук.
78) Своєрідність методів педагогічної психології.
79) Предмет психології навчання. Психологія і педагогіка навчання.
80) Види навчання.
80) Види навчання (моделі).
82) Психологіні аспекти дидактичних принципів.
83) Психологія змісту навчання.
84) Психологія засвоєння знань, умінь і навичок.
85) Теорії навчання.
86) Концепції управління навчанням.
87) Шляхи управління навчанням і програмоване, проблемне, алгоритмізоване навчання, уроки-діалоги.
88) Психологічний аналіз уроку.
89) Поняття про учіння, зв'язок понять учіння, навчання, научіння та навчальності як здатності до навчання.
90) Учбова діяльність учнів як одна з сторін педагогічного процесу.
91) Види учіння. Учіння як процес і як діяльність.
92) Структура учбової діяльності. Характеристика структурних компонентів учбової діяльності.
93) Вміння вчитися самостійно як інтегральна якість особистості.
94) Рівні сформованості учнів в учінні.
95) Психологічні умови формування уміння вчитися самостійно.
96) Вікова динаміка процесу учіння.
97) Неуспішність учнів і її причини.
98) Подолання неуспішності в навчанні учнів.
99) Психологія виховання як розділ педагогічної психології. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти.
100) Теорія виховання.
101) Психологічні механізми виховання властивостей особистості.
102) Проблема управління вихованням.
103) Зовнішнє і внутрішнє управління вихованням.
104) Самовиховання як вища форма самоуправління.
105) Вікова динаміка формування властивостей особистості.
106) Психологічний аналіз вчинків дітей.
107) Індивідуальний та віковий підхід в моральному вихованні дітей.
108) Психологічне обґрунтування виховних впливів (переконання, навіяння, заохочення і покарання).
109) Психолого-педагогічні проблеми статевого виховання.
110) Проблеми важковиховуваності і самотності учнів.
111) Проблема вимірювання вихованості учнів:показники та критерії вихованості.
112) Специфіка вчительської діяльності.
113) Психологічна структура вчительської діяльності.
114) Творчий характер педагогічної діяльності. Критерії оцінки ефективності навчальної діяльності вчителя.
115) Професійно-значущі якості особистості вчителя.
116) Педагогічні здібності.
117) Професійна спрямованість особистості вчителя.
118) Види стилів та індивідуальний стиль діяльності вчителя.
119) Психологія педагогічного спілкування.
120) Педагогічне оцінювання та оцінка учнів.
121) Психологічний клімат у педагогічному колективі.

91) Види учіння. Учіння як процес і як діяльність
Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності. І.І. Ільясов на відміну від інших вчених розводить поняття учіння та розвиток. Він розуміє учіння на емпіричному рівні як здобуття досвіду, як те, що можна назвати зовнішнім по відношенню до змін, які будуть відбуватися у внутрішньому плані, тобто у психічних процесах, діях, операціях. Ці внутрішні процеси він називає розвитком.
У зв'язку з тим, що у змісті поняття учіння залишається лише набуття зовнішнього досвіду, а до розвитку відноситься набуття загального досвіду, тобто загальних способів дій та операцій, це дало можливість авторові виділити види учіння. Так, за видом набутого пізнавального узагальненого та конкретного досвіду учіння може бути засвоєнням чуттєвого (екстероцептивного та пропріоцептивного) і раціонального (емпіричного та теоретичного) матеріалу, а також досвіду практичної та дослідницької діяльності, репродуктивної та творчої. Учіння можна розрізняти як організоване та стихійне за умовами його перебігу.
За характером цього процесу І.І. Ільясов виділяє цілеспря¬моване, довільне або нецілеспрямоване, мимовільне учіння як побічний продукт інших процесів та діяльностей, наприклад, як результат ігрової діяльності.

116) Педагогічні здібності
За Б.М. Тепловим, здібності не зводяться до навичок та умінь і відрізняють одну людину від іншої в залежності від успішності виконання певної діяльності.
Найбільш узагальнено педагогічні здібності представлені В.А. Крутецьким:
1. Дидактичні здібності — здібність доступно передавати учням учбовий матеріал, розкривати матеріал, як проблему, ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмета, спонукати учнів до активного, самостійного мислення.
2. Академічні здібності — здібності до відповідної галузі знань (математики, фізики, біології і т.д.)
3. Перцептивні здібності — здібності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, яка пов'язана з глибоким розумінням особистості учня, його тимчасових психічних станів.
4. Мовленнєві здібності — здібності ясно і чітко висловлювати свої думки і почуття за допомогою мовлення, а також міміки і пантоміміки.
5. Організаторські здібності — це, по-перше, здібності організовувати учнівський колектив, об'єднувати його, надихати на вирішення важливих задач і, по-друге, здібності правильно організовувати свою власну роботу.
6. Авторитарні здібності — здібність безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі завойовувати у них авторитет.
7. Комунікативні здібності — здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні взаємовідносини, наявність педагогічного такту.
8. Педагогічна уява ( чи прогностичні здібності) — це спеціальні здібності, які виражаються у передбачуваності своїх дій, у виховному проектуванні особистості учнів, пов'язаному з уявленнями про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих чи інших якостей вихованця.
9. Здібність до розподілу уваги одночасно між кількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя.