ЗМІСТ

1. Вступ
2. Історія становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні.
3. Етапи становлення місцевого самоврядування в Україні
4. Актуальні проблеми становлення місцевого самоврядування в Україні.
5. Висновки

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Наступним етапом довгого й тернистого шляху становлення місцевого самоврядування на українських землях став період українізації, який розпочався у 20х роках ХХ ст.
Для цього періоду характерна спроба впровадження широких, демократичних основ місцевого самоврядування за режиму Української Народної Республіки. Більшість положень актів Української Народної Республіки не були реалізовані. У цей час масового характеру набуло створення рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.
За Конституцією УРСР 1919 року органами влади на місцях були ради, а у волостях, повітах і губерніях - з’їзди рад і обрані ними виконавчі комітети.
Конституція УРСР 1937 року перетворила ради на представницькі органи на всіх рівнях, а Конституція 1978 року закріпила принцип єдності системи рад як органів державної влади.
Відповідно до рішень союзних органів, прийнятих у 1989 - 1990 роках, поряд з виконкомами та їх головами стали обиратися президії і голови рад. Початок реальному відродженню місцевого самоврядування в сучасних умовах поклали «Декларація про державний суверенітет України» і прийнятий на її основі й у відповідності з нею Закон УРСР від 07.12.1990 «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування». Було ліквідовано структурне двовладдя рад, оскільки голова ради ставав одночасно головою виконкому відповідної ради, проте породжено фактично функціональне двовладдя, у зв’язку з тим, що місцеві ради народних депутатів, відповідно до ст. 2 Закону, проголошувались одночасно органами місцевого самоврядування і органами державної влади.
26.03.1992 - нова редакція Закону «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». Територіальною

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєв В. Комунальна власність: проблеми та перспективи / В. М. Алексєєв // Зб. наук. пр. УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 200–206.
2. Бовсунівська І. В. Структура комунальної власності / І. В. Бовсунівська // Формування ринкових відносин. – 2010. – № 2 (105
3. Кравченко В. Формується муніципальна економіка України / В. Кравченко // Місцеве самоврядування в Україні. – 1994. – № 5
4. Кравченко В. В. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / В. В. Кравченко, М. О. Баймуратов , О. В. Батанов. – К. : Атака, 2007. – 864 с
5. Салій І. Українські міста: питання власності і муніципального управління / І. Салій. – К. : ТОВ „УВПК „ЕксОб”, 2001. – 415 с.

ВСТУП

Для багатьох країн пострадянського простору однією з найважливіших проблем є ефективна організація місцевого самоврядування. Не є виключенням й Україна. Насамперед, це пов’язано із закінченням ери "радянського періоду" – організації суспільства на одній шостій території земної кулі і настанням "нової ери" – розвитком процесу повернення в колію світового суспільного прогресу.
Про місцеве самоврядування і необхідність його створення в Україні заговорили ще в 80-ті роки перебудови. Необхідність створення законодавства в цьому напрямку була продиктована аналізом світового досвіду. Адже світова практика свідчить: люди на місцях краще чиновників центрального керування знають, як їм жити. Та й місцеві проблеми за рахунок місцевих грошей можуть бути вирішені краще. Тим самим ще на початку реформаторського шляху місцевому самоврядуванню передбачалося відвести одну з головних ролей у системі державної влади. На шляху до цієї мети було прийнято ряд Законів, постанов і інших нормативно-правових актів, створено не один десяток комітетів, метою яких є становлення та розвиток місцевого самоврядування.
Якщо проаналізувати всю кипу прийнятих за цей період законодавчих актів, то ми побачимо головний їх недолік. Це відсутність єдиної лінії стратегії і фрагментарність національного законодавства. В більшості випадків нормативно-правові акти приймалися для впровадження і розвитку окремих індивідуальних проектів в різних регіонах, без зв’язку з іншими документами нормативно-правового характеру, часто суперечачи вже діючому законодавству. Цей же недолік ми бачимо в підході до створення органів, покликаних сприяти розвитку місцевого самоврядування. Зараз в Україні немає самостійного єдиного органу державної влади, який відповідав би за становлення місцевого самоврядування і представляв його інтереси на всіх рівнях. На даний момент питаннями місцевого самоврядування займаються: Міністерство економіки і питань європейської інтеграції, Національна рада по узгодженню діяльності загальнодержавних і регіональних органів і місцевого самоврядування, Фонд сприяння розвитку місцевого самоврядування при Президенті України і Міжвідомча комісія з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України. І це, не враховуючи різних комітетів при Верховній Раді України. Протягом усього періоду становлення місцевого самоврядування в Україні учасниками муніципального руху обговорюється питання про необхідність створення єдиного загальнонаціонального органу, який би представляв і захищав інтереси органів місцевого самоврядування всіх рівнів.

ВИСНОВКИ

Органи місцевого самоврядування в Україні мають стати реальними господарями території, що володіють повноваженнями та матеріально–фінансовими ресурсами для самостійного вирішення питань місцевого значення та виконання делегованих функцій держави, сприяють соціально–економічній стабілізації і розвитку територій.
На сучасному етапі розвитку України до найактуальніших завдань належить залучення громадськості до процесу прийняття рішень і як результат цього – досягнення ефективності та прозорості діяльності органів публічної влади. Закритість влади від громадськості, особливо
при прийнятті управлінських рішень, є суттєвим гальмівним чинником на шляху демократичних перетворень в Україні.
Впровадження ефективної системи державного управління та місцевого самоврядування, спрямованої на задоволення потреб населення та заснованої на демократичних цінностях, вимагає вдосконалення механізмів участі громадськості у прийнятті управлінських рішень не тільки на місцевому, а й на загальнонаціональному рівні. Це допоможе підвищити якість надання послуг населенню, поліпшити процеси взаємодії та прийняття рішень органами влади в цілому. У контексті активізації формування громадянського суспільства в Україні найактуальнішими питаннями сьогодення є налагодження ефективної взаємодії між владою та суспільством, створення дієвих механізмів цього процесу.
Особливе значення це має на місцевому рівні, оскільки саме місцева влада найбільш наближена до населення, з яким вона має тісно та плідно співпрацювати. Місцеве самоврядування у цьому контексті розглядається як базова ланка для взаємодії влади з
суспільством, основа суспільного розвитку, від якої залежатимеб розвиток країни в цілому.
В Україні є певний досвід активної співпраці органів місцевого самоврядування з населенням громад, але це ще не стало постійною практикою для всіх органів місцевого самоврядування України.
Успіх будь–якої державної програми або проекту залежить від підтримки населення, від його розуміння та участі у реалізації, чого у свою чергу можливо досягти тільки через співпрацю влади з громадськістю. Стратегічною метою реформування сучасної політичної системи України є створення ефективної системи влади, зорієнтованої на демократичні цінності. Успіх реалізації політичної реформи залежатиме від багатьох чинників, але значною мірою він визначатиметься спроможністю політичних інститутів залучити до цих процесів широке коло громадськості та інституцій громадянського суспільства. Широка участь громадян України у процесі прийняття управлінських рішень поліпшить процес управління в цілому, підвищить довіру до влади та допоможе зміцнити та консолідувати зусилля для вироблення та впровадження спільної політики щодо реалізації державних програм, вирішення проблемних питань сьогодення.