Роль і місце профспілкових об’єднань у політичному житті суспільства розкриваються через співпрацю або конфронтацію з політичними партіями тому, що останні є агрегатами суб’єктивного сприйняття політичної дійсності та відображають розбіжності в політичних переконаннях населення.
Співпраця профспілок із політичними партіями має багато точок дотику. Профспілки можуть створювати власні політичні партії, бути їхніми колективними членами та фінансувати їх із власних політичних фондів, як це робиться у Великій Британії. Це не потребує від них цілковитої схожості у програмах і політичної залежності від партій. Вони мають свою програму, а партії під час виборів лише вносять до своєї передвиборної платформи окремі вимоги профспілкового руху. Профспілки підтримують депутатів, обраних за списками цих партій, проводять брифінги для всіх бажаючих членів парламенту, де висловлюють свою позицію щодо соціально-економічних питань, організують публікації, виступи тощо. Після приходу до влади власних партій профспілки можуть висунути в уряд своїх представників. Разом із політичними партіями, як зазначає вони можуть утворювати спільні органи місцевої влади (профспілково-лейбористські ради на рівні штатів у Австралії).

Джерела
1. Грибанов В. В. Профсоюзы и политика. — СПб.: Изд-во РГПУ, 2001. — 253 с.
2. Цесарський Ф. А. Захисна функція профспілок, форми її реалізації: Автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.05. — Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2004. — 21 с.
3. Цвих В. Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. — 376 с.
4. Чемшит О. О. Оптимізація демократичного розвитку політичних систем у контексті співвідношення державної влади та політичної участі. – Дис. д-ра політ. наук. 23.00.02. — Севастополь, 2004. — 458 с.