ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ПСИХІКИ 5
1.1. Елементарна сенсорна психіка 6
1.2. Перцептивна психіка 7
Висновок до першого розділу 9
РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ ПЕРВІСНОЇ СВІДОМОСТІ 11
Висновок до другого розділу 20
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 24

Розділ 1. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ПСИХІКИ
Стадії розвитку психіки у філогенезі, як і форми поведінки тварин, пов'язані з рівнем розвитку нервової системи організмів. Кожен наступ¬ний щабель еволюції — це і складніша порівняно з попереднім організація нервової системи, зростання значення мінливих компонентів поведінки, і повніше психічне відображення середовища, Проте такий зв'язок аж ніяк не є причиново-наслідковим. Так, ворони не мають кори головного мозку, але своєю здатністю до розв'язування експериментальних завдань майже не поступаються ссавцям. Немає кори й у дельфінів, поза сумнівом, «ро¬зумних» тварин, та пацюків, дослідження поведінки яких виявили спільні з людиною закономірності научіння. Більше того, найпростіші, які зовсім не мають нервової тканини, реагують на подразники так, начебто вона у них є. І все це на тлі незаперечних даних, що засвідчують помітне спрощення поведінки тварин при видаленні окремих ділянок їхнього мозку. І що склад¬нішим є мозок, то виразніша втрата твариною якоїсь здатності [5].
Неоднозначний характер зв'язку психіки і нервової системи дає підста¬ву розглядати їх як відносно незалежні складники поведінки. І нервова система, і психіка виникають у процесі поведінки й ускладнюються в міру появи її нових форм. Кожна форма поведінки — це своєрідний характер стосунків організму з середовищем і відповідний їм етап розвитку чут¬ливості як біологічного показника психіки. Чутливість, звичайно, ґрунту¬ється на роботі нервової системи, але виконує в процесі поведінки специ¬фічну функцію — орієнтує організм у середовищі біологічно нейтральних подразників, які сигналізують про наявність біологічно значущих. Відтак, функція поведінки полягає в співвіднесенні цих подразників між собою. Ускладнення поведінки, зумовлене процесом еволюції, призводить до відповідного ускладнення психіки. Протягом філогенезу вона послідовно про¬ходить стадію елементарної сенсорної психіки, стадію перцептивної психіки та стадію свідомості [4; 6] (табл. 1).

Список літератури
1. Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора: Пер. с англ. — СПб.: Наука, 1991. - 539 с.
2. Северцов А. Н. Главные направления эволюционного процесса. — 3-е изд. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. — 201 с.
3. Опарин А. И. Материя — жизнь — интеллект. — М.: Наука, 1977. — 207 с.
4. Леонтьев А. И. Избр. психол. произведения: В 2. т. — М.: Педагогика, 1983. — Т. 1. — с. 96—279.
5. Лурия А. Р. Эволюционное введение в психологию. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. — с. 33—92.
6. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. — 283 с.
7. Баскин Л. М. Этология стадных животных. — М.: Знание, 1986. — 190 с.
8. Алексеев В.П. Становление человечества. - М.: Политиздат, 1984. – 462 с.
9. Бунак В. В. Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. — М.: Наука, 1980. — 327 с.
10. Елинек Я. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. — 2-е изд. — Прага: Артия, 1983. — 559 с.
11. Кликc Ф. Пробуждающееся мышление: У истоков человеческого мышления: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1983. — 301 с.
12. Ламберт Д. Доисторический человек: Кембриджский путеводитель: Пер. с англ. — Л.: Недра, 1991, — 256 с.
13. Поршнев Б. Ф. О начале человеческой истории (Проблемы палеопсихологии). — М.: Мысль, 1971. — 486 с.
14. Рогинский Г. 3. Развитие мозга и психики. — Л.: Книжиздат, 1948. — 237 с.
15. Семенов Ю. И. На заре человеческой истории. — М.: Мысль, 1989. — 319 с.
16. Тейяр де Шарден П. Феномен человека: Преджизнь; Жизнь; Мысль; Сверхжизнь: Пер. с фр. — М.: Наука, 1987. — 240 с.
17. Енгельс Ф. Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину// Маркс К., Енгелъс Ф. Твори. — 2-ге вид. — К.: Політвидав України, 1965. — Т. 20. — С. 453—465.
18. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. —с. 106—190.

ВСТУП

Проблема розвитку психіки у філогенезі постала перед психологією під впливом еволюційного вчення, що засвідчило мінливість поведінки тварин, її залежність від умов життя [1; 2]. Зміна таких умов спонукає пристосувальну активність тварини й відповідні їй форми поведінки, які вдосконалюються під впливом природного добору й успадковуються. Очевидно, цей процес пов'язаний із закономірним ускладненням психіки. Його витоки слід шукати в процесах виникнення життя на Землі.
За відомою гіпотезою, життя утворилося шляхом біосинтезу білкових сполучень, які можуть самовідтворюватися [3]. Від неживого їх відрізняє подразливість — здатність змінювати свій хімічний склад у відповідь на біологічно значущі подразники: тепло, світло, вологу тощо. Проте подразливість є лише пе¬редумовою життя. Тому в надрах філогенезу зароджується здатність реа¬гувати на біологічно нейтральні подразники — чутливість. Якщо по¬дразливість є вже у рослин (голівка соняшника повертається за рухом сонця), то чутливість виявляють тільки живі істоти — організми. Вони реагують на запах, температуру, форму предмета, які самі не підтримують життя, однак сигналізуть про властивості, без яких воно неможливе. Інакше кажучи, завдяки чутливості тварина відображає біологічно нейтральні подразники, але такі, що орієнтують її відносно біологічно значущих. Це вже, власне, відображальна функція психіки [4]. 3 цього випливає, що чутливість є біологічною ознакою психіки, а етапи розвитку чутливості — стадіями філогенезу психіки.
Уже на етапі свого виникнення чутливість опосередковує і регулює поведінку організмів, форми якої відзначаються різноманітністю та склад¬ністю.

Висновки

Таким чином, Первісна свідомість і відповідний їй світогляд спричинили міфологіч¬ний етап історії психології — перші спроби людської думки збагнути сутність психіки. Вчинковий принцип тлумачення історії психології пояснює ці спроби акцентуванням на ситуативному компоненті вчин¬ку [27]. Людина усвідомлює довколишнє і саму себе, надаючи певного значення ситуації, в якій живе. Відповідно, її свідомість залежить від ситуації (відношення «людина — природа») і ґрунтується на значеннях. Отже, процеси виникнення свідомості й історичного становлення вчинку взаємопов'язані. Такий взаємозв'язок простежується й на стадії свідо¬мості сучасної людини, де свідомість є регулятором вчинку, знаряддям особистості. Проте це вже якісно інший рівень життя.
Розвиток психіки у філогенезі — це перехід від нижчих її стадій до вищих, дедалі повніше відображення дійсності й адекватніші форми по-ведінки. Його основою є ускладнення діяльності живої істоти, радикаль-ним моментом якого є поява спільної діяльності. Вона породжує форми суспільного життя, стає критерієм людини, докорінно змінює психіку, олюднює світ.
Освоюючи світ, дитина одночасно оволодіває закодованим у значеннях суспільно-історичним досвідом. У такий спосіб історіогенез психіки пере¬ходить в її онтогенез.
Розвиток психіки у філогенезі ґрунтується на процесах діяльності, що обслуговують організм як біологічний рівень життя. Ускладнення цих процесів зумовлює появу специфічно людського етапу розвитку пси¬хіки — первісної свідомості. Будучи продуктом еволюції, психіка дедалі виразніше виявляє себе її чинником.
З розвитком наук, особливо історії та біології, поступово фор-мувалися погляди на походження людини та її свідомість.