Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………...
1 Теоретичний аналіз розвитку психіки тварин…………………………..
1.1 Стадії і рівні розвитку психіки і поведінки тварин …………………
1.2 Виникнення та розвиток психіки у нижчих тварин …………………
1.3 Розвиток психіки у хребетних тварин……………………………....
1.4 Особливості психічної діяльність вищих тварин…………………...
2 Відмінність психіки людини від психіки тварин……………………………
3 Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу ……………
Висновок.…..……………………………………………………………………..23
Список використаної літератури………………………………………………..24
Додаток 1. Стадії та рівні розвитку психіки тварин (О. М. Леонтьєв) …….. 25

1 Теоретичний аналіз розвитку психіки тварин
Психологія з'ясовує глибинні психологічні закономірності явищ і процесів, які виявляються як тенденція, сутність. Цієї мети вона досягає, використовуючи один з загальнонаукових методів пізнання психологічної дійсності - теоретичний аналіз, тобто порівняння, класифікацію, узагальнення і типологізацію.
Теоретичний аналіз. Використання його дає змогу охопити одночасно велику кількість даних, проникнути в їх суть, здійснити за допомогою мишлення реконструкцію об'єкта дослідження, виокремити в ньому предмет, ознаки, властивості, сторони, які становлять пізнавальний інтерес для дослідника. Теоретичний аналіз забезпечує розчленування явища на елементи, розкриття його структури і специфіки. Наприклад, завдяки психологічному аналізу вдається встановити зв'язки розвитку особистості із зовнішніми і внутрішніми чинниками.
Одна з галузей загальної психології, порівняльна психологія, якщо її розглядати з точки зору теоретичного аналіз розвитку психіки тварин, являэ собою галузь психології, що досліджує філогенетичні форми психічного життя. У галузі порівняльної психології зіставляють психіку тварин і людини, встановлюють специфіку і причини подібності та відмінностей у їхній поведінці. Розділом порівняльної психології є зоопсихологія, яка вивчає психіку тварин, що належать до різних систематичних груп (видів, порід, сімейств), найважливіші форми і механізми поведінки. До класичних об´єктів порівняльної психології (павуки, мурашки, бджоли, птахи, собаки, коні, мавпи) сьогодні приєднано китоподібних ссавців (дельфінів). Вроджені механізми поведінки тварин є об´єктом спеціального вивчення в порівняно новій галузі біології та психології - етології.

Список використаної літератури

1. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. - К.: Либідь, 2005. - С. 464.
2. Кокун О.М. Психофізіологія.- К.: ЦНЛ, 2006.- 184 с.
3. Максименко С.Д. Загальна психологія Підручник Вид. «Нова книга». –Х., 2005. – 245 с.
4. Маклаков А. Г. Общая психология.- СПб.: Питер, 2006.- 583с.
5. Махній М. М., Скок М. А. Історія психологічної думки Навч. посібник. - Чернігів: ЧНПУ, 2010. - 256 с.
6. Павелків Р.В. Загальна психологія Підручник Вид. «Кондор». – К., 2007.- 177 с.
7. Пащенко С. Ю. Практикум із загальної психології: Методичне видання.- Запоріжжя: ЗДУ, 2004.- 32с.
8. Скрипченко О.В Загальна психологія. Підручник Вид. «Каравела». – Х. – 2006. – 242 с.
9. Петровский, Артур Владимирович Основы теоретической психоло-гии: Учебное пособие/ А.В.Петровский, М.Г.Ярошевский.- М: ИНФРА-М, 2009.- 528с.
10. http://www.info-works.com.ua.

Вступ
Нині спостерігається бурхливий розвиток психологічної науки, що зумовлено різноманітністю теоретичних та практичних завдань, які постають перед нею. Головним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Протягом останніх десятиліть значно розширилася тематика психологічних досліджень, з'явилися нові наукові напрями та дисципліни. Змінився понятійний апарат психологічної науки, відбувається постійне її збагачення новими емпіричними даними.
Загальна психологія займає особливе місце серед інших галузей психології. Вона досліджує найбільш загальні закономірності психічної діяльності дорослої нормальної людини. Змістом загальної психології є головні принципи науки, її методи, система понять, узагальнення і абстрагування результатів досліджень, одержаних у різних галузях психології. Велике значення для розуміння природи психіки має висвітлення закономірностей її становлення в процесі еволюції живого світу та суспільно-історичного розвитку людства.[1]
Спираючись на наукові дані, можна стверджувати, що психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколишнім середовищем.
Завдяки психіці вдосконалювалася регуляція цього процесу, що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот. Психіка, таким чином, виникла як необхідний механізм сигналізації, орієнтації, організації поведінки живих істот, що поліпшувало умови їхнього життя. Розвиток психіки здійснювався як доцільний процес і проходив ряд етапів, набуваючи на кожному з них якісно нових ознак.
Реконструкція процесу виникнення та становлення психіки ґрунтується і на тій обставині, що у тваринному світі ще й досі існують різні за своєю складністю й давністю походження живі організми. Вони є носіями психіки різного рівня розвитку - від найпростішої, як у амеб, до найскладнішої у світі - психіки людини. Крім того, існують численні археологічні дані, що свідчать про ступінь розвитку мозку та його функцій у тварин і людини у минулому, про характер результатів їхньої поведінки й діяльності.
Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот проходив ряд етапів: чутливість щодо окремих властивостей об'єктів у найпростіших організмів - сприймання цілісних предметів у більш складних живих істот - практичний інтелект вищих тварин - практичний і абстрактний інтелект як основа первісної свідомої психіки у прадавньої людини - свідомість і самосвідомість стародавньої людини - особистість людини до нашої і нашої ери, зокрема, епох Відродження, Просвітництва, промислової революції та сучасного соціального і науково-технічного поступу. При переході від попереднього до наступного етапу форми психіки трансформуються у досконаліші психічні системи регуляції поведінки та діяльності живих істот, дедалі ефективніше забезпечуючи їхню життєдіяльність.

Висновок
Таким чином, психічне відображення виникає на певному етапі розвитку тваринного світу у формі здатності відчувати.
Здатність відчувати - чутливість - проявляється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпосередньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища.
Виникнення у тварини здатності розрізняти окремі подразники, що відіграють сигнальну роль у пристосуванні її до зовнішнього середовища, є початком розвитку психіки.
Завдяки здатності відображати принаймні елементарні зв'язки між подразниками виробляється механізм передбачення очікуваної події. Це забезпечує можливість приготуватися до відображення впливу, який має відбутись (випереджувальне відображення). Наприклад, комахи за запахом, звуком знаходять їжу, особин протилежної статі; звуки і запахи є для них сигналом небезпеки тощо.
Отже, психіка виконує сигнальну функцію в пристосуванні тварин до зовнішнього середовища.
Поява і розвиток чутливості - нового рівня відображувальної діяльності - нерозривно пов'язані з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи, органів чуття та органів руху.
Удосконалення тілесної організації тварин під впливом способу їхнього життя відбувалось у двох протилежних напрямах: по-перше, в бік дедалі більшої спеціалізації органів чуття (зорового, слухового, нюхового, смакового тощо) та органів руху (ніг, крил); по-друге, в бік централізації нервової системи: від сітчастої (медуза), вузлової (черви, комахи) до нервової системи хребетних.
Увесь тривалий процес психічного розвитку тварин є розвиток їхньої психіки, який підлягає законам спадковості, мінливості та природного добору.