Зміст
Вступ………………………………………………………………………….
Розділ І. Громадянске суспільство: теоретичні основи становлення і розвитку……………………………………………………………………………
1.1. Розвиток теорій громадянського суспільства…………………..
1.2. Громадянське суспільство, структурні особливості……………..
Розділ ІІ. Особливості сучасної інтерпретації категорії “громадянське суспільство”…………………………………………………………………...
2.1. Основні аспекти нової парадигми громадянського суспільства…………………………………………………………………….…
2.2. Громадянське суспільство в сучасній Україні……………..….…
Висновки………………………………………………………..……….…..
Список використаних джерел та літератури…………………………...

Розділ І. Громадянске суспільство: теоретичні основи становлення і розвитку
1.1. Розвиток теорій громадянського суспільства
Громадянське суспільство як політичний феномен виникло на певному етапі розвитку особистості та суспільства й пройшло певні соціальні, політичні та ідеологічні трансформації. Концептуального оформлення громадянське суспільство набуло ще в античні часи, хоча й до сьогодні відбувається його розвиток, визрівання інститутів, структур, цінностей та ідеологічних компонентів.
Етапи розвитку теорій громдянського суспільства складаються з холістського, теологічного, ліберального, етатистського та сучасного періодів. Визначені етапи найбільш повно характеризують генезис громадянського суспільства.
Холістський підхід був відомий ще в античні часи, коли на рівні провідних політико-правових доктрин не існувало диференціації політичної і соціальної сфери функціонування громадянського суспільства. Предметне оформлення категорія “громадянське суспільство” набуває в цій інтерпретації в особі людини-громадянина, що має політичні права й обов’язки.
Антична думка, намагаючись розкрити таємниці буття, не залишила без уваги питання про людину, суспільство і стабільний стан існування. Вже тоді актуальними завданнями дослідників було виявлення сил, які керують суспільним розвитком. Платон і Арістотель у своїх працях шукали шляхи гармонізації особистості, суспільства і держави. Головною темою філософських праць афінян стало прагнення досконалості, яке побудоване на роздумах про людину та державу. Філософи уважали, що державний устрій потребує вдосконалення, а це можливо лише шляхом удосконалення людини і створення належних умов для її розвитку. Багато уваги у працях учених цього часу приділено темі ідеального державного устрою[1, с. 94].
Наприклад, у Платона ідеалом є держава з досконалим розподілом громадських обов’язків, яка повинна включати у свою структуру суспільство, а не протистояти йому. У своїх творах Платон заклав теоретичну основу гармонійного стану суспільства, відзначив важливість розподілу функцій між його членами, при цьому не протиставляв суспільство державі. Філософ намагався сформулювати принцип сталого розвитку, адже людство завжди прагнуло стабільного стану.
Холістський період став початком пошуку теорії такого державного устрою, який би забезпечив максимально сталий розвиток. В цей період громадянське суспільство набуває характеристики цілісної системи, яка складається зі зв’язків між громадянами, метою яких було забезпечення сталого державного розвитку завдяки впровадженню етико-правових цінностей. Специфічною особливістю цього часу став пошук ідеальних умов стабільного існування державного ладу. Спроба вчених того часу звернутися до аналізу суспільства вказує на значний потенціал, який воно мало для забезпечення політичного порядку та стабільності в державі.
Далі, у межах теологічного етапу (від грец. theos – бог і logos – вчення) людині відводиться роль представника Бога на землі. Широкого розповсюдження набули концепції видатних політичних філософів Блаженного Августіна, Фоми Аквінського та інших. Цікавим у цьому відношенні є відомий твір Блаженного Августина “Про Град Божий”, який був одним із основних текстів європейської історіософії і політології. Латинською мовою він має назву “De Civitate Dei”, що перекладається як “Про Божественне громадянське суспільство” [13, с. 381].

Список використаних джерел та літератури
1. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія : Курс лекцій / В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. [2-е вид., перероб. і доп.]. - К. : Генеза, 1996. – 296 с.
2. Барков В.Ю. Взаємовідносини держави і суспільства в Україні // Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. – К.: НІСД, 2003 – С. 341-440.
3. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М.: Сорос, 1997. – 544 с.
4. Гегель Г. В. Ф. Политические произведения / Гегель Г. В. Ф. - М. : Весь мир, 1978. - 520 с.
5. Данильян О.Г. Порівняльний аналіз механізмів регулювання конфліктів при тоталітаризмі і демократії / Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матеріали Міжнар. наук-прак. конф., м. Харків, 25 травня 2004р./ За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. – С. 34-39.
6. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації в глобальному світі / Бебик В., Бортніков В., Дегтерьова Л., Кудряченко А. – за заг. ред. В. Бебика. – К. : ІКЦ “Леста”, 2006. – 248 с.
7. Джексон Б. Майбутнє України визначать наступні десять місяців // Дзеркало тижня: Міжнар. сусп.-політ. щотижневик. – 2003. – № 28. – С. 3.
8. Заінчковський М. Л. Громадянське суспільство: історичні форми / М. Л. Заінчковський // Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті Європейської інтеграції : тези доп. наук.-практ. конф. (Київ, 21–22 квіт. 2006 р.). – К., 2006. – Ч. 1. – С. 109–112.
9. Зайчук О. В. Теорія держави і права : [підруч.] / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/zmist.htm
10. Карась А. Ф. Концепція громадянського суспільства: проблеми узгодженості теоретичних підходів та емпіричних моделей / А. Карась // Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центрально-східноєвропейський досвід / за ред. А. Карася. – Львів, 1999. – С. 21–38.
11. Карась А. Ф. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях : [монографія] / Карась А. Ф. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 520 с.
12. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : підруч. / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. – Львів : Новий Світ–2000, 2003. – 584 с.
13. Кіндратець О. Політичні зміни і політична стабільність / О. Кіндратець // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С. 55-67.
14. Коэн Д. Гражданское общество и политическая теория / Джин Л. Коэн, Эндрю Арато ; [пер. с англ. / общ. ред. И.И. Мюрберг]. – М. : Весь Мир, 2003. – 784 с.
15. Конституційне право України /За ред. Ю. М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: “Ін Юре”, 2002. – 487 с.
16. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
17. Конституція незалежної України: Документи, коментарі, статті. Книга перша. – К., 1995. – 263 с.
18. Колодій А. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) / А. Колодій // Незалежний культурологічний часопис. – 2001. – № 21. – С. 6–33.
19. Колодій А. Авторський проект / А. Колодій [Електронний ресурс] Режим доступу// http://political-studies.com/?p=166.
20. Колодій А. Громадянське суспільство та правова держава: проблеми та шляхи розбудови / А. Колодій // Право України. – 2007. – № 7. – С. 12–17.
21. Корженко В.В. Партії у громадянському суспільстві: перестороги соціально-філософського дискурсу // Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: Наук. зб. / Уклад. В.В.Нікітін. – Харків: ХарРІ УАДУ, 2001. – С. 53- 58.
22. Кратюк В. Правові та політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і демократичної держави //Держава і право. – № 7. – С. 222-229.
23. Крюков О. І. Громадянське суспільство як чинник побудови демократичної політичної системи / О. І. Крюков // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 2(11). – С. 55–59.
24. Левин И.Б. Гражданское общество на Западе и в России //Полис. – 1996. – № 5. – С. 118-120.
25. Локк Дж. Сочинения: в 3-х т. / Джон Локк. – М. : Весь мир, 1988. Т. 3 – Два трактата о правлении. – 1988. – 668 с.
26. Любченко П.М. Громадянське суспільство: окремі аспекти нової парадигми // Пробл. законності: Респ. мiжвiдом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид .акад. України, 2006. – Вип. 78 – С. 38-47.
27. Матузов Н.И. Гражданское общество // Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: Юристь, 1999.- С. 189-203.
28. Мацюк А. Громадянське суспільство – соціальна основа держави, влади і демократії // Укр. право: Наук.-практ. часопис. – 1995. – № 1(2). – С. 24-34.
29. Миронов А. В. Политология в логических схемах и понятиях : учеб. пособие / А. В. Миронов, В. А. Варывдин [Электронный ресурс]. // Режим доступа : http://window.edu.ru/window_catalog/files/r42232/index.html.
30. Ольховський Б., Єрмолаєв В., Ольховський Є. Конституційно-правове регулювання та стан виборів в Україні. – Харків: Крок, 2005. – 191 с.
31. Основи правознавства: Навчальний посібник /За ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзіха. – Одеса: “Юридична література”, 2003. – 267 с.
32. Пешин Н.Л. Муниципальное право: Схемы и коментарии: Учебн. пособ. – М.: Статут, 2001. – 351 с.
33. Платон. Государство. Законы. Политика / Платон. – М. : Мысль, 1998. – 798 с.
34. Пятков Д.В. Участие Российской Федерации, субъектов Российской Федерации и муниципальных образований в гражданских правоотношениях: на примере разграничения публичной собственности. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 329 с.
35. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие /Под ред. Ю.Н. Оборотова. – Х.: ООО “Одиссей”, 2005. – 382 с.
36. Токвиль А. Демократия в Америке / Алексис Токвиль ; [пер. с франц. В. Т. Олейник ; предисл. Г. Дж. Ласки]. – М. : Весь мир, 2000. – 559 с.
37. Філософія права: Навч. посіб. / За заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 333 с.
38. Хархордин О. Проект Достоевского / О. Хархордин // Pro et Contra. – 1997. – Т. 2. – № 4. – С. 38-59.
39. Шеварднадзе Э. Порядок в каком мире? // За рубежом. – 1991. – № 21. – С. 8.
40. Штюдеманн Д. Громадянське суспільство в Німеччині // Дзеркало тижня: Міжнар. сусп.-політ. тижневик. – 2002. – № 5. – С 3.
41. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян / Щедрова Г. П. – К. : ІСДО, 1994. – 112 с.
42. Якубовський О. П. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії : [монографія] / О. П. Якубовський, Т. О. Бутирська. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. – 198 с.
43. Яковюк І.В. Соціальна і правова держава: співвідношення понять / Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2001. – № 1. – С. 99-105.
44. Ярошенко В.М. Громадяни правової держави від виховання поваги до справедливості // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса, 2000. – 456 с.
45. Hayek F. A. The Legal and Political Philosophy of David Hume / F. A. Hayek // Studies in Philosophy, Politics, and Economics. -L. : Routledge and Kegan Paul, 1967. - P. 121-200.

Вступ
Актуальність теми дослідження: Останнім часом проблеми громадянського суспільства, що відносяться до взаємозв’язку особистості, соціальних груп, суспільних формувань та держави, знаходяться у центрі уваги вчених, журналістів та політиків. І це зрозуміло, оскільки формування громадянського суспільства пов’язано з розвитком демократії, становленням правової держави.
Серед вчених-суспільствознавців як у нашій країні, так і на Заході існують багато різних підходів до вивчення даного феномену, але до сих пір немає єдиної думки відносно його сутності, походження та історичних меж. Політологи, публіцисти, політики, вчені використовують цей термін, вкладаючи в нього абсолютно різний зміст.
Сучасні уявлення про громадянське суспільство – результат їх довгої еволюції в історії соціально-філософської та політичної думки, чим і пояснюється їх багатоманітність та протиречність.
Мета даної наукової роботи полягає в розробці, узагальненні й обґрунтуванні на основі нової парадигми громадянського суспільства й оновлених уявлень про його структуру.
Об’єктом є громадянське суспільство як суспільно-політичне явище та теоретико-історичний процес його концептуалізації.
Предметом курсої роботи є соціокультурна еволюція, структуризація та інтерпретація концепту “громадянське суспільство”.
Відповідно до мети були поставлені такі основні завдання:
– дослідити генезис ідей громадянського суспільства у вітчизняній і зарубіжній політико-правовій думці, їх значення для сучасних політичних та інституційних трансформацій;
– узагальнити й систематизувати сучасні підходи до інтерпретації громадянського суспільства, провести аналіз його структури;
– здійснити аналіз конституційно-правових засад становлення й розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні, їх значення й соціальну роль у механізмі взаємного впливу, стримувань і противаг.
Опрацювання літератури: При написанні данної роботи було використано ряд наукових робіт вчених, що займалися даною проблемою чи суміжно з нею стикалися. У курсові роботі використовуються наукові статті Джексон Б. Майбутнє України визначать наступні десять місяців [7], Мацюк А. “Громадянське суспільство – соціальна основа держави, влади і демократії” [28], Колодій А. “Громадянське суспільство та правова держава: проблеми та шляхи розбудови” [21], Кратюк В. “Правові та політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і демократичної держави” [23], Штюдеманн Д. “Громадянське суспільство в Німеччині” [40] та інші. Монографії: Карась А. Ф. “Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях” [12], Токвіль А. “Демократія в Америці ” [37], Якубовський О. П. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії [43] та інші.
Структура курсової роботи: курсова робота складається із вступу, основної частини, що складається із двох розділів, що поділяються на підрозділи, висновку та списку використаної літератури та джерел, що мають 45 позиції.

Висновки
Діалектика системи “громадянське суспільство – держава” – історична, тому ідея громадянського суспільства присутня у теоріях про державу. Давньогрецька думка розробила ідею активного індивіда – громадянина, ідею громадянського суспільства. Поліс був зразком “закритого суспільства”, але містив прообраз сучасного громадянського суспільства, який відповідав суспільно-політичним потребам індивіда античної епохи.
Перехід до відкритого суспільства продовжили римляни, які визначили критерії “правової держави”, розробили поняття “юридичної особи”, визначили значення інституту приватної власності. Полеміка стоїків з епікурейцями відбила існування протиріччя між індивідуальним щастям і державним благом. Ідея незалежності приватного життя від політики (епікурейці) порушувала споконвічні цінності, де передувало загальне благо. Стоїки розвиваючи тезу Аристотеля про державу як союз вільних членів задля загального блага, модифікували римський ідеал громадянина синтезом індивідуалізму і космополітизму. Суспільно-економічний термін “громадянин” набув політико-юридичного значення.
Значну роль в становленні ідеї громадянського суспільства відіграла релігія в епоху Середньовіччя, окреслив коло свободи для самовизначення особи.
У Новий час громадянське суспільство постало як система, що забезпечує реалізацію прав особи. У працях Т.Гоббса, Б.Спінози, Дж.Локка громадянське суспільство розглядається як сфера, що протистоїть природному стану. Дж.Локк, А.Фергюссон, А.Сміт, Т.Пейн спробували узгодити індивідуальне і суспільне за допомогою виділення світу “розумного егоїзму”, співвіднесеного з надполітичним світом закону.
Еволюція ідеї громадянського суспільства в європейській політичній думці вказує на перетворення класичної політичної моделі в економічну, з максимальним розвитком індивідуалізму, приватно-правових відносин, із жорстким протиставленням державі. Класичну модель громадянського суспільства, яка полягає у невідчуженості громадянського суспільства і держави, розвивали Цицерон, Спіноза, Кант, Руссо, Гегель. “Економічну” концепцію громадянського суспільства розробляли ідеологи новоєвропейського лібералізму (Б.Констан, В.Гумбольдт, І.Бентам, Дж.Локк, Т.Пейн, Дж.Такер, А.Фергюссон, А.СмІт, Дж.Міль та ін.), пов’язуючи виникнення громадянського суспільства з відмежуванням господарської діяльності від політики. Якщо прихильники політичної концепції громадянського суспільства приділяли головну увагу етичним проблемам, проблемі обов'язків індивіда перед суспільством, то прихильники економічної концепції приоритетними вважали питання індивідуальної свободи, прав особистості. Втім, обидві визнавали приватну власність умовою громадянського суспільства.
Теоретичний і методологічний аналіз концепту “громадянське суспільство” в історії і теорії політичної думки дозволяє стверджувати, що громадянське суспільство є сферою, де протиріччя між одиничним і загальним виявляться і вирішується: інтерес особи співіснує з інтересами суспільства, за допомогою інститутів якого здійснюється взаємодія з державою. Громадянське суспільство неможливо визнати як жорстко структуровану систему інститутів, оскільки воно є соціокультурним феноменом. Воно постає наявністю спектру елементів, характер, співвідношення та присутність яких не може бути універсальним.
Термін “громадянське суспільство” відбиває систему міжособової взаємодії, спрямовану на захист особи від різноманітних форм соціального чи державного тиску; схему процесу комунікації і вираження суспільної думки, спрямованої на діалог із державою.
Феноменальна своєрідність громадянських суспільств є підгрунтям різномаїття теоретико-концептуальних підходів. Одночасно, тривалість цивілізаційних тенденцій у сприйнятті та інтерпретації ідеї громадянського суспільства обумовлює усталеність характеристик та форм існування певного типу суспільства.
Чисельність інтерпретацій і недостатня визначеність терміна “громадянське суспільство” демонструють наявність загальної ідеї, прояви якої фіксують соціокультурне різноманіття можливостей взаємодії у відносинах держави, суспільства й особистості.
Рухомість значень терміну “громадянське суспільство” свідчить про необхідність введення концепту при розгортанні досліджень з цієї проблематиці. Аналіз концепту “громадянське суспільство” дозволяє дослідити динаміку розвитку громадянського суспільства. Концепт корелює смисли поняття “громадянського суспільства” з феноменальним різноманіттям. Тобто концепт формується в процесі концептуалізації інваріантів громадянського суспільства та продовжує розвиток в теорії, поки існує феноменальна основа та її віддзеркалення в ідеї.
Реалізація ідеї громадянського суспільства пов’язана з двома процесами: відтворенням соціокультурних організаційних форм, які сприяють збереженню цілісності та унікальності суспільства, а також їх модернізацією при використанні світового теоретичного досвіду і технологій соціальної організації.