ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….…4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ БАНКІВ ………………………………………………………………………..…7
1.1.Сутність управління конкурентоспроможністю банків та методологія його дослідження………………………………………………………………………..7
1.2. Принципи, методи та інструменти управління конкурентоспроможністю банків………………………………………………………………………….….17
1.3. Системні взаємозв’язки конкурентоспроможності банку та банківського продукту………………………………………………………………………….27
висновки до першого розділу………………………………………………..….37
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ БАНКУ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ (НА ПРИКЛАДІ БАНКУПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”)……………………………………………………………...39
2.1. Аналіз конкурентних переваг банку на ринку фінансових послуг. ..……39
2.2. Аналіз основних показників конкурентоспроможності банку…………..49
2.3. Особливості впливу іноземного капіталу на рівень конкурентоспроможності банку.……………………………………..................59
висновки до другого розділу……………………………………………………68
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ БАНКУ…...........…70
3.1. Інноваційна діяльність як основний напрям удосоконалення управління конкурентоспроможністю банку………………………………………………..70
3.2. Розвиток базових стратегій підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю банку………………………………………………..81
3.3. Узагальнення світового досвіду управління конкурентоспроможністю банку та можливості його використання в Україні……………………………91
висновки до третього розділу………………………………………………….101
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..…….103
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...107

1.1.Сутність управління конкурентоспроможністю банків та методологія його дослідження
Конкурентоспроможність є найважливішим елементом стратегічного управління діяльності банку, а результати її оцінки виступають передумовою як планування, так і цілей, що визначаються в результаті здійснення процесу стратегічного планування. Критичний аналіз сучасних підходів та концепцій вивчення та визначення поняття “конкурентоспроможність” як економічної категорії здійснюється з метою формування теоретико-методологічних засад дослідження факторів забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки в умовах сучасного інтеграційного розвитку.
Розкриваючи сутність поняття конкурентоспроможності банку вчені спираються на відповідні існуючі дослідження у сфері товарного виробництва, враховуючи при цьому особливості конкурентного суперництва на фінансовому ринку. Проте єдине розуміння даного поняття відсутнє.
На думку Шпига Ф. та Волошка І. “конкурентоспроможність банку – це можливість ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного банківського ринку” [102, c. 58]. Одночасно вчені зауважують, що показник прибутковості не є основним, а тим більше єдиним критерієм оцінки конкурентоспроможності, тому що “він характеризує рівень ефективності, досягнутий організацією за певний період у минулому” [39, с. 267].
Заруба Ю. І. визначає конкурентоспроможність банку “як комплексну, інтегровану характеристику його діяльності, яка відображаючи ступінь успішності функціонування банку на конкурентному ринку в ході збереження й розширення його ринкових позицій, передбачає здатність ефективно використовувати ресурси й отримувати за умов помірного ризику прибуток у розмірі не нижчому за відповідний показник конкурентів” [28, c. 121]. Вчений виокремлює деякі вимоги до обсягу прибутку, що у даному випадку виступає критерієм визначення конкурентоспроможності банку. З цим міркуванням важко погодитися, враховуючи неефективність та недоцільність використання абсолютного показника прибутку в якості бази для порівняння ринкових позицій або рівня конкурентоспроможності кількох різних, як за якісними, так і кількісними ознаками банків. На думку вченого, конкурентоспроможність банку відображає успішність його функціонування в процесі набуття, отримання та розширення ринкових позицій, що передбачає здатність банківської установи забезпечувати відповідність власних послуг запитам споживачів та протистояти негативному впливу зовнішнього середовища [29, с. 21]. У даному підході Заруба Ю. І. зауважує на необхідності маркетингової орієнтації діяльності банку, що уможливить створення послуг відповідно до потреб клієнтів. Також автор зауважує на обов’язковості гнучкості діяльності банку та швидкій адаптації до змін зовнішніх факторів. Однак, поняття конкурентоспроможності, як і категорія “конкуренція”, мають ознаку лідерства або випередження, що не відображено у даному підході.
Романенко Л. Ф. визначає економічну сутность поняття “конкурентоспроможність банку” як “здатність витримувати конкуренцію з іншими банківськими установами та суб’єктами господарювання, які задовольняють наявні потреби на споживчому цільовому ринку” [82]. Даний підхід, на нашу думку, є поверхневим і не розкриває сутності даного економічного терміну.
Хочемо наголосити на визначенні даного поняття, що подано у працях Гірченко Т. Д. [19, с. 123]. Автор розкриває поняття “конкурентоспроможність банку” через опис її основних проявів, а саме: складна ринкова характеристика банку; здатність банку діяти на рівні з присутніми на ринку аналогічними конкуруючими суб’єктами; вигідність його позицій за кількісними та якісними показниками; потенціал банку для досягнення його конкурентних переваг на ринку банківських послуг; ступінь привабливості банку для реальних і потенційних клієнтів; швидкість подолання банком негативних непередбачуваних факторів, що можуть призвести до фінансових втрат. Зауважимо, що Гірченко Т. Д. розглядає економічний зміст даного терміну в розрізі суб’єктів конкурентних відносин: по-перше, з позицій клієнта; по-друге, з позицій самого банку; по-третє, збоку конкурентів.
Серед різних визначень поняття “конкурентоспроможності банку” вирізняється підхід Фоміна І., який визначає її “як засіб досягнення економічних цілей, узагальненим проявом яких є зростання економічних ресурсів відносно авансованих коштів” [96, с. 8]. Автором конкурентоспроможність тлумачиться “як певні результати фінансової установи, зафіксовані на певний момент часу, які враховують маркетингову активність (частку банку на ринку), а також досягнуті фінансові результати” [96, c. 9]. Однак, як зазначалося вище, однією з фундаментальних вимог та одночасно характеристикою конкурентоспроможності установи, зокрема банку, є її стратегічний, прогностичний характер.
Варто звернути увагу на підхід до визнячення поняття “конкурентоспроможності банку” запропонований Лютим І. та Юрчуком О. Вчені підняли питання важливості належного рівня фінансової стійкості банку та додали це до переліку критеріїв конкурентоспроможності банку. Автори визначають дану категорію “як готовність ефективно надавати конкурентні фінансові послуги, забезпечувати високу фінансову стійкість і динамічно розвиватися, враховуючи загальноекономічне і соціально-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім та внутрішнім ризикам” [54, с. 22].
На нашу думку, конкурентоспроможність банку – це готовність до ефективної реалізації конкурентних фінансових послуг, забезпечення високої фінансової стійкості у довгостроковій перспективі, динамічного нарощування ринкових позицій на фінансовому ринку, враховуючи загальноекономічне і соціально-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім та внутрішнім ризикам.
Досліджуючи місце процесу управління конкурентоспроможністю банку в загальній системі банківського менеджменту, нами виділено поточне управління банківською діяльністю, головна мета якого – реалізація попередньо затвердженого стратегічного плану з правом внесення коректив відповідно до поточних потреб та можливостей зовнішнього середовища, а також внутрішніх ресурсів банку. Даний рівень є елементом системи управління конкурентоспроможністю банку, який об’єднує етап стратегічного планування з процесом оцінки досягнень банку в порівнянні з конкурентами. Незважаючи на функціональну близькість стратегічного банківського менеджменту та системи управління конкурентоспроможністю, останнє є структурним елементом загальної системи управління банком. Це обґрунтовується масштабністю цілей, які переслідуються даними процесами. Так, однією з пріоритетних стратегічних цілей сучасного банку є максимізація ринкової вартості бізнесу. Щодо управління конкурентоспроможністю, то його мета – це формування потенційних можливостей банку до ефективної конкурентної боротьби. Тобто конкурентоспроможність банку є передумовою досягнення стратегічної мети, а тому є підсистемою стратегічного банківського менеджменту.
Ми вважаємо, що управління конкурентоспроможністю банку – це сукупність заходів із систе¬матичного вдосконалення банківського продукту (послуги), постійного пошуку нових ка¬налів його збуту, нових споживчих сегментів, поліпшення сервісу, активізація реклами.
Алгоритм управління конкурентоспроможністю банку складається із трьох рівнів [35, c. 25]:
− Рівень банку в цілому. На рівні банку розробляється стратегічне уявлення, за допомогою якого буде здійснюватися загальне керівництво та визначатися напрямки діяльності банку в частині збереження та підвищення його конкурентоспроможності. На цьому рівні рішення приймаються радою директорів, керівництвом або правлінням банку.
− Рівень структурного підрозділу банку. На рівні підрозділів реалізуються основні стратегії, які спрямовані на створення конкурентної переваги. На цьому рівні здійснюється підготовчий етап, збір інформації для розроблення стратегії вищим керівництвом.
− Функціонально-операційний рівень. На цьому рівні розроблюються стратегії, які консолідують функціональні/операційні вимоги, які висуваються до взаємопов’язаних між собою підрозділів банку.
Алгоритм управління конкурентоспроможністю банку подано на рис. 1.1. [94, c.49].













Рис. 1.1. Алгоритм управління конкурентоспроможністю банку
1. Метою оцінки дійсної поточної конкурентоспроможності банку є визначення сильних та слабких сторін діяльності банку, виявлення напрямків розвитку. Оцінка конкурентоспроможності повинна включати такі етапи: аналіз фінансового стану, конкурентоспроможності банківських послуг та кадрового потенціалу. Аналіз фінансового стану здійснюється за такими показниками: дохідність активів, ефективність власного капіталу, рівень ефективності використання активів, достатність капіталу банку, фінансова стійкість банку, автономність, нормативи ліквідності. Результати аналізу необхідно порівняти з нормативними значеннями. Конкурентоспроможність банківських послуг необхідно оцінювати за такими напрямками: ставки залучення та розміщення коштів, їх порівняння із середніми по регіону та в країні, кількість філій банку, їх територіальна доступність, якість обслуговування, імідж банку. Кадровий потенціал банку характеризується такими показниками: питома вага працівників, які мають вищу освіту, стабільність персоналу, укомплектованість, підвищення кваліфікації персоналу.
2. Зовнішній аналіз передбачає визначення загального стану галузі, в якій функціонує банк в цілому та за секторами. Його метою є визначення всебічних економічних, політичних, технологічних та соціальних факторів, які впливають на банківську діяльність.
3. Результатом усіх проведених досліджень буде формування чіткого уявлення про фактичне положення банку на ринку, прогнозування його розвитку, а також на підставі цього визначення конкретних стратегічних і тактичних завдань та способів підвищення конкурентоспроможності.
4. Наступний етап – розробка програми реалізації цілей. Конкретні заходи розробляються керівниками вищої та середньої ланки на основі узагальненої інформації. Визначивши стратегію діяльності, необхідно розробити конкретний план по її реалізації. Наприклад, якщо банк вирішить розвивати послуги для корпоративних клієнтів, але розмір його власного капіталу є недостатнім, то зростуть фінансові витрати по збільшенню капіталу. Поряд з цим банку необхідно буде залучити або перепідготувати персонал для обслуговування корпоративних клієнтів, знайти та обладнати належним чином приміщення і т.д. Все це потребує суттєвих фінансових витрат, які можуть не забезпечити прибуток протягом декількох років. Один із способів врахувати дані аспекти – здійснити фінансові прогнози того, як та або інша альтернатива буде впливати на показники діяльності банку.
5. На підставі обраної програми керівництво банку ставить завдання, які містять конкретні цілі для кожного підрозділу банку, спрямовані на реалізацію обраної програми. Зміст стадії впровадження безпосередньо залежить від обраних напрямків розвитку конкурентоспроможності. Даний етап включає визначення чітких завдань, призначення відповідальних осіб та налагодження взаємозв’язків між ними, внесення необхідних змін до організаційної структури, посадових обов’язків, за необхідності підготовка та підвищення кваліфікації, аналіз проміжних результатів, періодичне звітування виконавців перед керівництвом, поточне коригування діяльності тощо.
6. Аналіз проміжних результатів проведених заходів із підвищення конкурентоспроможності банку повинен здійснюватись періодично. Паралельно повинні бути оцінені зовнішні та внутрішні фактори.
7. Результати проміжних оцінок використовуються для коригування поточних та перспективних планів. Обов’язково повинен проводитись аналіз впливу вжитих заходів на конкурентоспроможність банку.
Детально проблему управління конкурентоспроможністю банку ми проаналізуємо за допомогою методології дослідження даної проблеми. Адже, методологія на рівні теорії допомагає провести комплексний аналіз проблеми, а наявність великої кількості методів дослідження дозволяє зробити цей аналіз з мінімальною величиною похибки, тобто методи, які пропонує нам методологія економічних досліджень дозволяють розглянути банківське середовище України з різних сторін, порівняти і співставити, узагальнити, зробити висновки, тобто запропонувати власне вирішення існуючих проблем.
Методологія наукового дослідження, на нашу думку, це система різноманітних методів, засобів і прийомів наукового пізнання (передусім принципів, законів і категорій) та наука про цю систему. Будь-яке наукове дослідження має чотири головні методологічні підвалини: суб’єкт та об’єкт дослідження, предмет дослідження, метод дослідження [81, с. 7]. Метод дослідження – це сукупність розумових і фізичних процедур, які націлені на вирішення наукової проблеми (завдання). Іншими словами, це засіб пізнання через поєднання прийомів, підходів і способів дослідження. Прийом – це інструментальна частина методу, яка відповідає на питання чим досліджувати. Підхід відповідаючи на питання де досліджувати є просторо-часовою частиною методу. Спосіб – це функціональна частина методу. Спосіб відповідає на питання як досліджувати [81, с. 9].
Науковці пропонують нам близько ста різних методів дослідження. На нашу думку, для дослідження обраної проблематика нам необхідно використати такі основні і найбільш поширені методи: метод наукової абстракції, логічний, метод порівняння, статистичний, табличний, графічний, аналіз і синтез, метод економіко-математичного моделювання.
Метод наукової абстракції – це відмова від дослідження поверхових, несуттєвих складових, сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків, реальної тенденції руху [60, с. 40]. Процес абстрагування є необхідною умовою утворення найрізноманітніших понять. Більше того, будь-яке пізнання є пов’язане з абстрагуванням. Без нього неможливе розкриття сутності досліджуваного об’єкта. Розчленування об’єкта і виділення у ньому сутнісних сторін, всебічний аналіз їх – все це результат абстрагуючої діяльності мислення. На нашу думку, для того щоб дослідити залежність між управлінням конкурентоспроможністю банку та функціонуванням ринкового механізму, ми можемо абстрагуватись від політичної ситуації в Україні і зосередитись власне на економічній. Результатом абстракції є обґрунтування економічних категорій, тобто відкинувши все несуттєве, ми зможемо прослідкувати чи вітчизняний банківський ринок керується законами конкуренції загалом. Даний метод дозволить виділити ті чинники та умови, що є основними для формування конкурентоспроможності банку, а від яких можна абстрагуватись.
Хочемо зупинитись більш детально на логічному методі. За допомогою логічного методу, ми на основі опрацювання, критичного аналізу і формулювання своїх пропозицій розвинули існуючі теоретичні уявлення або висуває нові теоретичні припущення. Це означає, що використовуючи логічний метод ми зможемо виокремити найголовніші аспекти розвитку нашої проблеми і побудувати її логічний розвиток. Таким чином, ми з’ясуємо закономірності формування та розвитку конкурентоспроможності банку, а, отже, зможемо логічно їх пояснити і дати відповідь на запитання як і чому трансформувалось банківське система управління конкурентоспроможністю банків впродовж останніх десятиріч.
Одним з головних прийомів аналізу є порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншими з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними. Цей метод ми використаємо при узагальненні світового досвіду та можливостей його використання в Україні. Але тут потрібно пам’ятати що на економічну, а отже і на банківську систему кожної країни накладається історія її розвитку, менталітет нації, розвиток суспільства, релігія. Тому те, що може бути корисним для управління конкурентоспроможністю банку в одній країні, може тільки зашкодити економіці іншої країни. Потрібно враховувати відмінності не тільки банківської системи, а й суспільства загалом, присутність в даному суспільстві “культури конкуренції”. Метод порівняння буде ефективним, якщо при його застосуванні будуть порівнюватись тільки ті явища, між якими може існувати певна об’єктивна спільність і порівняння повинно здійснюватись за найбільш важливими, суттєвими (у плані конкретного завдання) ознаками.

.............................
3.2. Розвиток базових стратегій підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю банку

Банківська система України як у перші роки незалежності, так і на сьогодні – одна із найбільш динамічних сфер розвитку економіки нашої держави, яка значною мірою є рушійною силою ринкових перетворень в інших секторах економіки. Стан сучасного ринку банківських послуг характеризується постійними змінами у зовнішньому середовищі, зростанням кількості іноземного банківського капіталу, активним розвитком небанківських фінансових інститутів, зміною попиту, підвищення рівня ризикованості та невизначеності. З цієї причини все серйозніше постає проблема якісних змін у банківській діяльності, протиставлення кон’юнктурним викликам та тиску регулятивних обмежень формулювання банками своєї цілеспрямованої та обґрунтованої ринкової стратегії.
Як програма дій, спрямованих на формування й утримання довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках, стратегія банку відображує кількісні цілі розвитку банку, а також ті внутрішні зміни, що мають відбутися для підвищення його конкурентоспроможності [13,c.44]. Реалізувати власні стратегічні цілі можна за допомогою різноманітних методів та засобів, наприклад, використовуючи певні атакуючі стратегії або застосовуючи інноваційні підходи.
Стратегія як план представляє собою певний вид свідомо і навмисно розробленої послідовності дій, якої дотримуються в конкретній ситуації. Відповідно до такого розуміння, стратегія має дві суттєві характеристики: вона розробляється наперед до початку дій; її розробляють свідомо і цілеспрямовано. Стратегія як позиція передбачає співвідношення компанії з її зовнішнім середовищем. Стратегія як перспектива, на відміну від стратегії як позиції, направлена всередину організації. Визначення стратегії як плану, на нашу думку, найбільш точно розкриває сутність даного поняття, оскільки планова складова присутня на всіх етапах розроблення стратегії [14,c.344].
На сьогодні в Україні можна знайти приклади використання всіх основних банківських стратегій. Так, стратегії низьких витрат дотримуються багато малих та більшість регіональних банків. Стосовно банківської діяльності цей тип стратегії передбачає здійснення обмеженого кола банківських операцій та пропозицію послуг за достатньо конкурентними цінами. Стратегію диференціації, як правило, обирають великі банки. Поряд з цим інколи і нові банки з самого початку своєї діяльності стають на шлях створення власного диференційованого іміджу. Дана стратегія передбачає створення багатьох варіантів однієї і тієї ж послуги, що обумовлює різноманітний асортимент банківських послуг і відповідно значні витрати на їхнє просування і комунікацію, спрямовані на створення розпізнавального корпоративного іміджу банку і характерного іміджу для послуг. Менш популярною є стратегія фокусування або концентрації на сегменті, оскільки розробка розглядається банками як доповнення до основної сфери діяльності [13, c.45].
Існує досить велика кількість ознак класифікації стратегій у науковій літературі. Найбільш розповсюдженою серед них є класифікація за ієрархією в системі управління, за якою стратегії банківської установи можна поділити на корпоративні (загальні), конкурентні, функціональні [8, с. 280-282].
Корпоративна (загальна) стратегія представляє собою загальну стратегію розвитку банку, що визначає напрями та види її діяльності, навколо яких координуються усі стратегії нижчого рівня. Особливе місце в стратегічній ієрархії системи управління банку відводиться конкурентним стратегіям, які виступають проміжною ланкою між корпоративною стратегією банку і стратегіями нижчих рівнів.
Конкурентна стратегія спрямована на певний вид діяльності банку і ґрунтується на діях і прийомах, які мають забезпечити успішну діяльність в окремій сфері. Функціональні стратегії розробляються для кожного з напрямів діяльності. Оперативна стратегія розробляється для кожного з функціональних підрозділів, філій, представництв, відділень окремо [16, с.40].
М. Портер обґрунтував базові концепції стратегії, на основі яких повинні формуватися індивідуальні конкурентні стратегії організацій, у даному випадку банку, з урахуванням особливостей їхнього внутрішнього і зовнішнього середовищ функціонування [8].
Отже, формування стратегії конкуренції залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників, які визначають межі можливостей розвитку банку. Серед внутрішніх чинників особливе місце займає чинник переваг та недоліків банку, тобто у якому стані знаходиться фінансова установа у порівнянні з конкурентами. Щодо зовнішніх чинників, які можуть суттєво вплинути на кінцевий варіант формулювання стратегії конкуренції, до них відносяться, у першу чергу, можливості і загрози з боку ринку, на якому діє організація, основні ризики, соціальні очікування, які проявляються у державній політиці, суспільній думці, ментальності населення тощо.
Перевагами базових стратегій конкурентоспроможності банку є: прибуток навіть при гострій конкуренції; формування вхідних бар’єрів на ринку; зниження чутливості клієнтів до ціни; високі вхідні бар’єри на ринку; високий прибуток;висока лояльність клієнтів. Серед недоліків, на нашу думку, варто виокремити такі: необхід¬ність наявно¬сті значних резервів для зниження витрат; поява нових лідерів за витратами; розрив у ціні порівняно з лідерами за витратами; ризик втрати важливості специфіки; продукту для клієнту; різниця в цінах вище, ніж переваги в сегменті; відмінності між потре¬бами ринку та окремого сегменту.
Розглянемо основні підходи до формування конкурентних стратегій банків. Так, однією з найбільш відомих класифікацій є виділення трьох базових конкурентних стратегій поведінки, які автори [4-7] розглядають з різних аспектів: управлінського (М.Портер, Ф.Котлер), біологічного (А.Юданов) та еволюційного (Й.Шумпетер). Характеристика, особливості класифікацій базових конкурентних стратегій банку систематизовано в табл.3.1. [15, c.56].
Табл. 3.1.
Базові конкурентні стратегії банку [15, c.55].

Назва моделі Конкурентна стратегія поведінки Особливості моделі
Модель
М.Портера Лідерство за
витратами Стратегія
диференціації
банківських
продуктів,
обслуговування Стратегія
концентрації
на одному
сегменті
ринку Класифікація стратегій
залежно від цільового
ринку збуту та виду стратегічної переваги (в собівартості або унікальності продукту)
А.Юданов,
Л.Раменський Віолентна
стратегія -
цінове лідерство; - Патієнтна
стратегія -диференціація
продуктів;
- Стратегія експлерентів -створення ін-новацій Стратегія ко-
мутантів - фо-
кусування на
незайнятих
сегментах
ринку. Проводиться аналогія
між банківською та
екологічною
конкуренцією
Дж.Грайм Конкурентна стратегія Стрес-толе-рантна Рудеральна стратегія Стратегії розрізняють
залежно від інтенсивності постійних та змінних зовнішніх факторів
Й.Шумпетер Консервативна стратегія Новаторська
стратегія На основі еволюцій-
ного підходу виділив
стратегії співіснування банків з різними
конкурентними
поведінки в одних і
тих же ринкових
умовах
Фризевінкель Леви, слони, бегемоти Лиси Стратегії поведінки
конкурентів на основі
асоціацій з тваринами. Проте теорія не описує кількісні та якісні характеристики стратегій
Ластівки

На думку М. Портера, розроблення конкурентної стратегії полягає у чіткому формулюванні того, як установа буде вести конкуренцію, якими мають бути його цілі та які засоби і дії будуть потрібними для досягнення цих цілей. У розуміння стратегії М. Портер вкладав планову складову.
М. Портер розрізняє чотири базових стратегії, оскільки стратегія фокусування фактично містить у собі дві окремі стратегії: фокусоване лідерство у витратах і фокусована диференціація [15, c.56]. Спробуємо дані базові конкурентні стратегії приблизити до банківської сфери.
Стратегія лідерства у витратах базується на концепції кривої досвіду. Сутність цієї стратегії полягає в активному створенні виробничих потужностей, ефективних за масштабом, зменшенні витрат за рахунок досвіду персоналу, жорсткого контролю за виробничими витратами, обмеженні витрат на дослідно-конструкторську діяльність, сервіс, рекламу[5, c.283] .
Сутність стратегії диференціації полягає у тому, що банківський товар чи послуга сприймається у межах галузі як унікальна. Застосування даної стратегії ставить на перший план виробництво якісного банківського товару чи надання якісної послуги, витісняючи питання економії витрат на другий план [5, c.286].
Стратегія фокусування передбачає зосередження банку на певній групі споживачів, виді банківської продукції чи географічному сегменті ринку. Її особливістю є те, що цілі даної стратегії поширюються на певну нішу ринку, що відображається на діяльності всіх функціональних підрозділів банку [5 c.287].
На основі стратегії М. Портера впроваджено так звану стратегію інновацій, що доповнює існуючі базові стратегії конкурентних преваг. Суть стратегії впровадження нововведень полягає у тому, що банки які її обрали, отримують конкурентні переваги за рахунок пропонування ринку нових банківських товарів та послуг, які розробляються за допомогою впровадження передових технологій. Завдяки наданню споживачам таких унікальних товарів їх виробники мають змогу одержувати додаткові надприбутки у зв’язку з відсутністю або незначною конкуренцією на ринку.
Стратегія конкуренції відіграє важливу роль у системі стратегічного розвитку будь-якого банку. Для розроблення конкурентних банківських стратегій потрібно провести детальний аналіз. Нині існує низка проблем, що стосуються діяльності українських банків. Зокрема, варто виділити наступні:
– недокапіталізація банківських установ;
–значна зовнішня заборгованість українських банків перед іноземними учасниками фінансового ринку;
– низький рівень ризик-менеджменту в банках;
– розміщення коштів клієнтами лише на короткий термін, що свідчить про низький рівень недовіри до діяльності банків з боку вкладників.
Ми вважаємо, що необхідно виділити характерні ознаки сучасної банківської конкуренції:
– наявність установ з альтернативними можливостями вибору для покупців послуг;
– наявність більшої чи меншої кількості продавців аналогічних послуг, які змагаються між собою за залучення клієнтів і використовують різні інструменти ринкової політики;
–використання цих інструментів одними конкурентами і можливість відповідних заходів з боку інших конкурентів.
Ефективна конкурентна стратегія банку повинна [4, c.245-246]:
− відображати силу конкурентної боротьби на певному сегменті ринку банківських послуг і формувати план реалізації наявних конкурентних переваг банку перед прямими й потенційними конкурентами;
− спрямовуватися на досягнення цілей суб'єкта конкурентної боротьби у довгостроковій перспективі (збільшення сфери конкурентного впливу);
– сприяти нарощуванню конкурентного потенціалу та формуванню портфеля стійких конкурентних переваг, що дало б змогу виокремити банківську установу на ринку банківських послуг, а також забезпечувати узгодження інтересів банку та потреб реального сектора економіки;
–враховувати особливості діяльності суб'єкта конкуренції (спектр банківських операцій і послуг, кількість бізнес-напрямів) та забезпечувати досягнення запланованого рівня конкурентної позиції на кожному сегменті ринку за кожним видом діяльності у довгостроковій перспективі;
− встановлювати основні критерії діяльності банку (рівень банківських ризиків, ступінь диверсифікації банківських продуктів та послуг, пріоритетність видів діяльності і бізнес-напрямів, що у загальному підсумку сприятиме збільшенню конкурентного впливу);
− враховувати наявний конкурентний потенціал банку для реалізації обраної конкурентної стратегії та можливості його збільшення у майбутньому;
– забезпечувати адаптацію суб'єкта конкуренції до постійних змін умов зовнішнього середовища. При розробленні конкурентної стратегії банку на ринку банківських послуг варто враховувати такі фактори:
− галузеву специфіку банківського сектору, що зумовлює гнучкість конкурентної стратегії та відображає нестабільність сучасних фінансових ринків; залежність від поточної політики держави та політики Національного банку України; залежність від рівня корпоративної культури та організаційної структури банку;
− специфіку вітчизняної економіки в цілому, а саме: неможливість розроблення довгострокової конкурентної стратегії у зв'язку з недостатньою стабільністю макросередовища; обмежену масштабність стратегічних цілей через недостатність довгострокових ресурсів тощо;
− умови конкретного банку, що зумовлює відмінні риси конкурентної стратегії банку, який давно працює на ринку та обслуговує значний його сегмент, а також стратегії новоствореного банку, що тільки розпочинає свій бізнес. Конкурентна стратегія банку, який давно працює на ринку, здебільшого зорієнтована на утримання існуючої конкурентної позиції та попередження входження на ринок нових конкурентів, тоді як у новостворених банків – на завоювання нових сегментів ринку, поширення сфери конкурентного впливу, нарощування конкурентного потенціалу тощо;
− рівень ризиковості банківських операцій та заходи щодо мінімізації втрат банку. Цей фактор відчутно впливає на дохідність і рентабельність діяльності банку, рівень його фінансової стійкості і стабільності. Ігнорування чи неналежне управління банківськими ризиками може призвести до значних втрат банку і, як наслідок, до його банкрутства [4, c.247].
......................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И. Критерии конкурентоспособности однородных банковских услуг // Маркетинг.– 1998.– № 1. – С. 35.
2. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. – 519 с.
3. Аушев М.Б. Проблемы устойчивости коммерческих банков в конкурентной среде. – М.: РАГС, 2006. – 514 с.
4. Банкиры новоселам не помощники // Деловая столица.— 2008.— №10(356)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.depo.ua/ru/delovaja-stolica/2008_ds/2008_3_ds/376_toc/art34775.htm
5. Банківський менеджмент: Навч посіб. / О. А.Кириченко, І.В.Гіленко, С.Л. Роголь, О.В. Кирієнко та ін.; За ред. О.А.Кириченка. – 3-тє видання, перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.
6. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О. Кириченко, І. Гітленко, А. Ятченко. – К.: Основи, 1999. – 671 с.
7. Банковское дело: Стратегическое руководство / Под ред. В. Платонова, М. Хиггинса. – М.: Консалтбанкир, 2001. – 432 с.
8. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн / О. Барановський // Вісник Національного банку України. – 2009. – №4. – С. 8-11.
9. Барановський О. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусії / О. Барановський// Вісник Національного банку України. – №9. – 2007. – С. 12-20.
10. Берегуля О. Планування розвитку банку з урахуванням стану конкурентного середовища / О. Берегуля // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 2. – С. 40-43.
11. Бондаренко М.В. Розробка та обґрунтування системи організаційного та інформаційного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства / М. В. Бондаренко // Коммунальное хозяйство городов Научно-технический сборник. –2011. –№78. –с.11-31.
12. Босак О. В. Інноваційна діяльність як основний чинник підвищення конкурентоспроможності банку / О. В. Босак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.5. –С. 131-136.
13. Викулов В. С. Инновационная деятельность кредитних организаций /В. С. Викулов // Менеджмент в России и за рубежом. –2001. –№ 1. –С. 79-89.
14. Вовк В. Особливості формування конкурентної стратегії банку на ринку банківських послуг / В. Вовк // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 9. – С. 20-26.
15. Вовк В. Теорія конкуренції та її особливості в банківській сфері // Економіка України . – 2011. – №11. – С. 56-66.
16. Вовк В. Я. Концептуальні засади організації стратегічного управління конкурентоспроможністю банку / В. Я. Вовк // Бізнесінформ. –2012. –№9. –С.237-240.
17. Воронкова А. 3. Стратегическое управление конкурентоспособньїм потенциалом предприятия: диагностика и организация: Монография. – 2-е / А. З. Воронкова. – изд., стереотипное. – Луганск: Изд-во Восточноукраинского национального университета имени В. Даля, 2004. – 320 с.
18. Галиць О.В. Визначення конкурентоспроможності банку та стратегії її підвищення // Регіональна економіка(укр.). –2007. – № 2. – C.216-222.
19. Гірченко Т. Д. Стратегія конкурентоспроможності банків в умовах активізації розвитку ринку банківських послуг / Т. Д. Гірченко // Регіональна економіка. – 2003. – №4. – С. 122–127.
20. Дзюблюк О.В. Грошова система України: Глобалізаційні фактори впливу / О. В. Дзюблюк// Вісник Націо¬нального банку України. – 2007. – №7. – С. 14-22.
21. Діденко О. М. Інвестиційний розвиток банківської системи / О. М. Діденко // Фінанси України. – 2005. – № 11. –С. 70-76.
22. Доронин И. Причини и последствия кризиса/ И. Доронин// Мировая зкономика и между-народнне отношения. –2009. –№ 4. – С. 7-12.
23. Дребот Н.П. Сутність конкурентоспроможності та оцінка конкурентної позиції банку на ринку депозитних послуг / Н. П. Дребот // Вісник УБС НБУ (м.Київ). – №2(5). –2009. –С.94-99.
24. Дубовик О. В. Управління маркетинговими дослідженнями в процесі формування конкурентних переваг: Монографія / О. В. Дубовик. – Львів: ЛБІ НБУ, 2005. –230 с.
25. Дубовик О. В., Бойко С.М., Вознюк М.А., Гірченко Т.Д. Маркетинг у банку: Навч. Посібник / О. В. Дубовик, С. М. Бойко, М. А. Вознюк. – К.: Алерта, 2007. –275 с.
26. Дубовик О.В., Кузнєцова А.Я., Гірченко Т.Д. Управління конкурентоспроможністю банків¬ської системи України на макроекономічному рівні / О. В. Дубовик, А. Я. Кузнєцова, Т. Д. Гірченко // Формування конкурентоспроможності банку: Навч. посібник. – Л.: ЛБІ НБУ, 2005. – С. 7–8.
27. Єгоричева С. Методологічні засади організації інноваційного процесу в комерційних банках / С. Єгоричева // Вісник Національного банку України. – 2011. –№ 1. – С. 53-57.
28. Заруба Ю. О. Конкурентоспроможність комерційного банку / Ю. О. Заруба // Фінанси України. – 2001. – №2. – С. 119–124.
29. Заруба Ю. О. Фінансовий механізм підвищення конкурентоспроможності банку : дис. … на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук : 08.04.01”Фінанси, грошовий обіг та кредит” / О. Ю. Заруба. – К., 2003. – 185 c.
30. Заруба Ю. Складові цінової політики банку // Вісник Національного банку України. –2002. – №3. –С. 34-38.
31. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия: методологические исследования и оценки. – Харьков, 1996. – 118 с.
32. Парасій-Вергуненко І. Оцінка конкурентоспроможності банків на основі матричного аналізу / І. Парасій-Вергуненко // Бухгалтерський облік і аудит. –2008. – № 11. – С. 25-32.
33. Казаренкова Н.П. Конкурентоспособность коммерческого банка на региональном рьнке кредитньїх услуг населению: Дис... канд. зкон. наук: 08.00.10. –Курск, 2006. –167 с.
34. Кириченко М. Вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України / М. М. Кириченко // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – Вип.№6(60. – С. 9-15).
35. Кірєєв О., Заруба Ю. Підвищення конкурентоспроможності банку: стратегічний підхід / О. Кірєєв, Ю. Заруба // Вісник НБУ. – 2003. – № 11. – С. 24-27.
36. Клюско Л.А. Конкурентоспроможність банків як необхідна умова їх безпекової діяльності в умовах глобалізації фінансових ринків / Л. А. Клюско // Економіка і регіон. – 2008. – №2. – С. 125-129.
37. Коваленко Я. В., Шевцова О. Й. Конкурентна позиція банку: стратегічно-інноваційні аспекти / Я. В. Коваленко, О. Й. Шевцова // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Економіка” / Вип. 5(3). – 2011. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.vestnikdnu.com.ua/archive/201153/101-108.pdf 8.
38. Козоріз М. А. Проблеми залучення іноземних інвестицій в банківську систему України / М. А. Козоріз // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2007. – Вип.229, т.4. –С.996–1003.
39. Козьменко С. М. Стратегічний менеджмент банку : навч. посібник / С. М. Козьменко, Ф. І. Шпиг, І .В. Волошко. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. –734 с.
40. Козьменко С.М. Процедура стратегічного управління конкурентоспроможністю банку /С.М. Козьменко, Ф.І. Шпиг, А. О. Назаренко // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук.Праць, Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2004. - Вип. 187. –С. 216-222.
41. Корнєєв В. Конкурентоспроможність банків України в умовах лібералізації ринків фінансових послуг / Корнєєв В.// Вісник Національного банку України. –№11. – 2007. – С. 14-17.
42. Костюченко О. А. Банківське право: Банківська система. Національний банк. : [навч. посіб.] / Костюченко О. А. – К. : А.С.К., 2001. – 257 с.
43. Кротюк В. Стратегія і тактика розвитку банківської системи / В. Кротюк // Вісник Національного банку України. –2005. –№10. –С. 2-3.
44. Кудляк Ю.В. Теоретичні основи формування стратегії розвитку банку в умовах глобалізації / Ю. В. Кудляк // Інноваційна економіка. – 2012. –№8. –С. 243-247.
45. Кузнєцова А. Оцінка впливу іноземного капіталу на банківську систему України / А. Кузнєцова, О. Другов, В. Рисін // Вісник Національного банку України. –2011. –№1. –С. 24-27.
46. Кузнєцова А.,Другов О., Рисін В. Оцінка впливу іноземного капіталу на функціонування банківської системи / А. Кузнєцова, О. Другов, В. Рисін // Вісник Національного банку України. –№1. – 2007. – С. 24-27.
47. Кузнєцова А.Я., Карпа Я.Т. Банківський сектор України як джерело фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності/ А. Я. Кузнєцова, Я. Т. Карпа // Вісник НБУ. – 2004. – № 1. – С. 60-63.
48. Кузнєцова А.Я., Рак Н.Є. Аналіз конкурентоспроможності банківських установ в умовах економіки знань / А.Я. Кузнєцова, Н.Є. Рак // Вісник УБС НБУ : Зб. наук. праць. № 1(10), 2011. – С. 237-243.
49. Куршакова Н.Б. Формирование инновационной политики региональных коммерческих банков/ Н. Б. Куршакова // Банковские услуги. 2009. – № 1. – С. 15-18.
50. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива: Пер. с французского. – СПб.: Наука, 2001. – 589с.
51. Лифшиц И. М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. –2-е изд., доп. и испр. — М.: Юрайт-М, 2001. – 373 с.
52. Лобозинська С. М. Шляхи вдосконалення банківського конкурентного законодавства / С. М. Лобозинська // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. – 2009. – №5. – С. 25-33.
53. Лупоносов О.Г. Проблеми стратегічного маркетингу в банківській сфері України /0. Г. Лупоносов, В.В. Шустов // Маркетинг в Україні. –2009. – № 6. –С. 20-22.
54. Лютий І. Конкурентоспроможність банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу / І. Лютий, О. Юрчук// Вісник Національного банку України. – 2006. – №11. – С. 18–25.
55. Махота А. В. Сутність та зміст конкурентних переваг банку / А. В. Махота // Економіка Криму. – 2010. – № 2 (35) – С. 171–175.
56. Мельник О. М. Державне регулювання розвитку конкурентного середовища / О. М. Мельник // Наука молода. – 2005. – № 4. –C. 15–25.
57. Михайлов О.В. Основы мировой конкурентоспособности / О. В. Михайлов. – М.: Издательство “Познавательная книга плюс”, 1999. – 592 с
58. Михайлова М. Роль конкурентной стратегии современного коммерческого банка / М. Михайлова // Финансьі и кредит. – 2008. – № 36 (324). – С. 38-43.
59. Мірошниченко О.В. Методичні засади оцінки конкурентоспроможності банку з урахуванням взаємозв’язку факторів зовнішнього та внутрішнього середовища [Текст] /О.В. Мірошниченко // Вісник УАБС. – 2010. – № 2. – С. 99-107.
60. Мочерний С. В. Економічна теорія: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / С. В. Мочерний  К. : Видавничий центр “Академія”, 2005.  640 с.
61. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент / В. Д. Нємцов, Л.Є. Довгань. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2002. –560 с.
62. Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: монографія/ С. В. Онишко. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 434 с.
63. Отенко И. П. Стратегическое управление потен¬циалом предприятия / И. П. Отенко. – Х. : Изд. ХНЕУ, 2006. – 256 с.
64. Офіційний сайт асоціації українських банків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task =view&id=7691&menu=104&Itemid=112&lang=ua.
65. Офіційний сайт Національного банку України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.uа.
66. Офіційний сайт ПАТ КБ “ПриватБанк” [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://privatbank.ua.
67. Парасій-Вергуненко І.М. Конкурентоспроможність як об'єкт стратегічного аналізу /І.М. Парасій-Вергуненко // Вчені записки: наук. зб.; відп. ред. А.Ф. Павленко. –К.,2009. –Вип.8. – С. 104-112.
68. Перехожев В.А. Современные подходы к пониманию категорий “банковский продукт”, “банковская услуга” и “банковская операция” / В.А. Перехожев // Финансь и кредит. – 2002. – №21. – С. 23-33.
69. Петрищева Т. С. Конкурентоспособность коммерческого банка и его продуктов: анализ и оценка: Автореф. дис... канд. зкон. наук: 08.00.10 / С.-Петерб. ун-т зкономики и финансов. – Санкт-Петербург, 2005. – 22 с.
70. Пикуш Ю.П. Оценка уровня либерализации рынков банковских услуг / Ю. П. Пикуш. – Сумы: УАБД НБУ, 2006. –72 с.
71. Поморина М.А. Некоторие подходи к управлению зффективностью деятельности банка / М.А. Поморина // Банковское дело. – 2010. – № 10. – С. 11-16.
72. Пономаренко В. С. Стратегічне управління під¬приємством / В. С. Пономаренко. – Х. : Основа, 1999. – 620 с.
73. Пономаренко В. С. Стратегічне управління розвитком підприємства : навч. посіб. /В. С. Пономаренко, О. І. Пушкар, О. М. Тридід. - Х. : Вид. ХДЕУ, 2003. –640 с.
74. Портер М. Конкуренція/ М. Потрер. — М.: Вильямс, 2002. — 496 с.
75. Портер М. Международная конкуренція / М. Портер. – М: Международные отношения, 1993. – 798 с.
76. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції. Методика аналізу галузей та діяльності конкурентів / Майкл Е. Портер; [пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський]. –К. : Основи, 1997. – 390 с.
77. Приватбанк “впустив” іноземний капітал [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.epravda.com.ua/news/2011/08/9/294380.
78. Про банки і банківську діяльність Закон України від 7.12.2000 №2121-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:// www.zakon1.rada.gov.ua.
79. Пшик Б.І. Особливості кредитування банками інноваційної діяльності/ Б.І. Пшик // Вісник Української академії банківської справи. – 2003. – Вип. 1(14). – С. 85-87.
80. Раєвнєва О. В. Управління розвитком підприєм¬ства: методологія, механізми, моделі : монографія / О. В. Ра¬євнєва. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2006. – 496 с.
81. Реверчук С. К. Основи методології економічних досліджень. [навчальний посібник] / С. К. Реверчук – Львів : Євросвіт, 2007. –112 с.
82. Романенко Л. Ф. Банківський маркетинг : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. Ф. Романенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 344 с.
83. Савчук А.В. Особенности экономической оценки и выбора инновационных проектов/ А. В. Савчук // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 1. – С. 69-70.
84. Сало І. В. Система управління конкурентоспроможністю банку / І. В. Сало, О. В. Мірошниченко // Актуальні проблеми економіки. – 2012. –№ 5.– С. 279-285.
85. Симонян А. Модели для повишения зффективности работи банка / А. Симонян, А. Авестисян // Бухгалтерия и банки. – 2010. –№ 10. – С. 35-37.
86. Смовженко Т., Другов О. Управління процесом зростання участі іноземних інвесторів у роботі банківської системи України / Т. Смовженко, О. Другов // Вісник Національного банку України. –№1. –2008. – С. 16-19.
87. Смолін І. В. Стратегічне планування розвитку організації : монографія / І.В. Смолін. –К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. –344 с.
88. Степаненко А. І. Конкурентні стратегії банків України [Текст] / А. І. Степаненко // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика : зб. тез доп. ІІІ Міжнародної науково - практичної конференції (15-16 травня 2008 р.) / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". – Суми, 2008. – С. 44-45.
89. Тігіпко С. Конкурентоспроможна банківська система: можливості досягнення та забезпечення в Україні / С. Тігіпко // Банківська справа. –2005. – № 2. –С. 63-70.
90. Управління інноваційними процесами в регіонах : монографія / За наук. ред. М.А. Козоріз, Т.С. Смовженко. –Львів : ЛБІ НБУ, 2006. – 263 с.
91. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент : учебник для вузов / Р А Фатхутдинов. – М. : ЗАО "Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 1998. – 416 с.
92. Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг: учебник для вузов. 5-е издание. – СПб.: Питер,2008. – 368 с.
93. Федулова Л.І., Волощук І.П. Управління конкурентоспроможністю банків в умовах трансформаційної економіки: монографія / Л.І. Федулова, І. П. Волощук. –К.: Наук, світ, 2002. – 324 с
94. Федулова Л.І. Менеджмент банку та конкурентоспроможність/Л.І. Федулова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 5. – С. 48-50.
95. Финансовая знциклопедия — словарь [Електронний ресурс]. –Режим доступу: // http://finanse-slovar.int.ru/finance/2.htm.
96. Фомін І. Конкурентна позиція банку: детермінанти визначення та методика оцінки / І. Фомін // Вісник Національного банку України. – 2003. – №4. – С. 8–10.
97. Фомін І. Рейтингова оцінка комерційного банку в системі діагностики його конкуренто¬спроможності / І. Фомін // Вісник Національного банку України. – 2002. – №4. – С. 11-13.
98. Шаповалов А. Присутність іноземного капіталу в банківському секторі України / А. Шаповалов // Національного банку України. – №4. – 2008. – С. – 2-7.
99. Шевченко Л.С. Конкурентное управление: уч. пособие. –Харьков: Зспада, 2004. – 520 с.
100. Шелудько Н.М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери // Фінанси України. – 2000. –№1. – С. 25-28.
101. Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник / З. Є. Шершньова. - [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : КНЕУ, 2004. –699 с.
102. Шпиг Ф. , Волошко І. Аналіз конкурентоспроможності банків України / Ф. Шпиг, І. Волошко // Економіст. – 2002. – №12. – С. 56–60.
103. Шуста Т. М. Пріоритети інтеграції України в міжнародне конкурентне середовище / Т. М. Шуста // Міжнародна економіка: Збірник наукових праць. – 2000. – №26. – С.171-176.
104. Щорічний звіт ПАТ КБ ПриватБанк за 2008, 2009, 2010, 2012 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.privatbank.ua/ files/2_13_22bu.pdf.
105. Юданов А. Типы конкурентных стратегий: “биологический” подход к классификации компаний / А. Юданов // Мировая экономика и международные отношения. – № 10. – 1990. – С. 51–63.

ВСТУП

Раціонально організована банківська система здатна зробити знач-ний вн嬬сок у позитивний економічний роз¬виток країни. Нині виникла об’єктивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях проблем управління діяльністю банків, серед яких ключове місце займає проблема управління їх конкурентоспроможністю. Банківська система на сьогоднішньому етапі розвитку економічнх відносин характеризуються глобалізацією фінансових ринків, дерегулюванням, збільшенням у комерційних банків асортименту небанківських продуктів, впровадженням сучасних інформаційних технологій в управління банками, консолідацією чи скороченням кількості банків, зростанням частки іноземного капіталу.
Нині майже всі вітчизняні банки досліджують проблему переходу до умов динамічної та зростаючої конкуренції. Це в свою чергу зумовлює необхідність вдосконалення стратегічної управлінської поведінки банків таким чином, щоб адаптуватися до умов ринкового середовища. Отже, необхідно розробити для кожного банку довгострокову стратегію, орієнтовану на збереження і підвищення його конкурентоспроможності. Крім того, в умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи, коли забезпечення стійкого функціонування та розвитку банку є одним з головних завдань, проблема ефективної системи управління конкурентоспроможності банку набуває особливого значення. Недостатній рівень розвитку теоретичних та методологічних аспектів управління конкурентоспроможності банку обумовив вибір теми даного дослідження, що свідчить про її актуальність.
Слід відзначити, що якщо проблеми ринкової конкуренції у загальних її аспектах в економічній літературі досить широко досліджували такі вчені: (теоретичний аспект у роботах Дж.К.Гелбрейта, І.Кірцнера, А.Маршалла, Е.Чемберліна, Й.Шумпетера та інших, практичний аспект у працях І.Ан¬¬соф¬¬¬¬фа, П.Дракера, М.Портера, Р.Уотермена та інших), то проблеми банківської конкуренції досліджено значно менше (у прବцях Ю.Коробова, С.Светунькова, А.Юданова, А.Гальчинського, В.Геєця, Т.Гончарук, В.Кочеткова, Є.Пан¬¬ченка та інших), ще менше досліджено питання упра⬬ління конкурентоспроможністю банків (праці Дж.Скотта, М.Портера, Д.Гладких, О.Дзю¬¬б¬¬лю¬¬ка, А.Єпіфанова, Ю.Заруби, В.Міщенка, А.Мороза, М.Савлука тощо)
Метою дослідження є систематизація те¬оретичних аспектів банківської конкуренції і конкурентоспроможності та вироблення організаційно-економічних підходів щодо створення результативної системи управління конкурентоспроможністю банків.
Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі завдання:
− дослідити сутність управління конкурентоспроможністю банків та методологію його дослідження;
− визначити принципи, методи та інструменти управління конкурентоспроможністю банків;
− розкрити системні взаємозв’язки конкурентоспроможності банку та банківського продукту;
− здійснити аналіз конкурентних переваг ПАТ КБ “ПриватБанк” на ринку фінансових послуг;
− дослідити основні показники конкурентоспроможності банку ПАТ КБ “ПриватБанк”;
− вивчити особливості впливу іноземного капіталу на рівень конкурентоспроможності ПАТ КБ “ПриватБанк”;
− розглянути інноваційну діяльність як основний напрям удосконалення управління конкурентоспроможністю банку;
− обгрунтувати розвиток базових стратегій підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю банку;
− узагальнити світовий досвід управління конкурентоспроможністю банку та можливості його використання в Україні.
Об’єктами дослідження виступають: у теоретичній частині – сфера банківської конкуренції; в практичній частині – окремі банки та банківська система України в цілому як суб’єкти банківської конкуренції.
Предметом дослідження є економічні відносини, що складаються під час конкуренції банків, і процес управління конкурентоспроможністю бан¬-ків.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод і системний підхід. Управління конкурентоспроможністю банків розглядається через призму взаємозв’язку та єдності теорії і практики, загального, особливого та одиночного, змісту та форми, на основі поєднання макро- і мікроекономічних підходів. На підставі системного підходу використано методи економічного, фінансового та управлінського аналізу, моделювання, аналогії та структуризації, SWOT-аналізу, побудови сценаріїв.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в:
 удосконаленні тлумачення таких понять як: “конкуренція”, “конкурентоспроможність”, “управління конкурентоспроможністю банку”;
 дослідженні особливостей формування системи управління конкурентоспроможністю ПАТ КБ “ПриватБанк”;
 обґрунтуванні інноваційної діяльність як основного напряму вдосконалення управління конкурентоспроможністю банку;
 узагальненні світового досвіду управління конкурентоспроможністю банку та можливості його використання в Україні.
Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, офіційні матеріали, підручники, навчальні посібники, статті з вітчизняних періодичних видань, статистичні дані НБУ, фінансова та статистична звітність банків України, зокрема ПАТ КБ “ПриватБанк”.
Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. У першому розділі розглянуто теоретико-методологічні основи дослідження управління конкурентоспроможності банків. Другий розділ визначає особливості управління конкурентоспроможністю банку на ринку фінансових послуг (на прикладі банку ПАТ КБ “ПриватБанк”). У третьому розділі подані напрями підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю банку.

ВИСНОВКИ

1. Конкурентоспроможність банку – це готовність до ефективної реалізації конкурентних фінансових послуг, забезпечення високої фінансової стійкості у довгостроковій перспективі, динамічного нарощування ринкових позицій на фінансовому ринку, враховуючи загальноекономічне і соціально-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім та внутрішнім ризикам. Управління конкурентоспроможністю банку – це сукупність заходів із систе¬матичного вдосконалення банківського продукту (послуги), постійного пошуку нових ка¬налів його збуту, нових споживчих сегментів, поліпшення сервісу, активізація реклами.
2. Алгоритм управління конкурентоспроможністю банку складається із трьох рівнів: рівень банку в цілому, рівень структурного підрозділу банку, функціонально-операційний рівень. В основу організації та реалізації управління конкурентоспроможністю банку мають бути покладені системні принципи: дина¬мізм розвитку, детермінізм, об’єктивність, ієрархічність; 2) специфічні принципи: комплексність, ефективність, оптимальність, синергія, гнучкість, реалістичність, адаптивність, оперативність.
3. Механізм управління конкурентоспроможністю банку – це сукупність таких складових як: механізм управління цілями – процес визначення та коригування цільових параметрів, що забезпечують досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності банку; механізм діагностики – процес дослідження конкурентоспроможності банку і оцінки її чутливості до зміни факторів зовнішнього та внутрішнього середовища та управлінських впливів; механізм прийняття рішень – управлінський вплив для досягнення визначених цільових параметрів; механізму контролю, що забезпечує нагляд і перевірку відповідності досягнутого рівня конкурентоспроможності банку кількісним стандартам контролю та своєчасне внесення необхідних змін.
4. Конкурентоспроможність банківського продукту ви¬значається сукупністю якісних і вартісних його характеристик, які відобража¬ють його відмінності від банківських продуктів-аналогів і забезпечують переваги на конк¬ретному ринку в заданий проміжок часу. Параметри конкурентоспроможності банківського продукту − це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості його оцінки. Виділяють окремі групи параметрів конкурентоспроможності − технічні, економічні, нормативні.
5.Заснований у 1992 р., комерційний банк ПАТ КБ “ПриватБанк” є банком, що розвивається найбільш динамічно в Україні і займає лідерські позиції банківського рейтингу країни за розміром чистих активів, обсягу кредитного портфеля, обсягу депозитних вкладів фізичних осіб. У банку виділяють такий основний інструментарій, який дозволяє виявити ефективні конкурентні переваги банку: стратегічне планування, аналіз місії; бенчмаркінг; оцінка задоволення клієнтів; стратегічні альянси; тотальне управління якістю; портфельний аналіз; аналіз ланцюга створення цінності; управління знаннями.
6. Згідно з діючою стратегією ПАТ КБ “ПриватБанк” на 2012-2016рр., банк ставить перед собою такі цілі:збільшення клієнтської бази по обслуговуванню роздрібних клієнтів в 2012р. до 15,6 млн. чол, в 2016р. − 18,7 млн. чол.; нарощування активної клієнтської бази МСБ з обслуговування корпоративних клієнтів в 2012р. до 256 тис.чол, в 2016р . − 372 тис.чол.; удосконалення системи управління ризиками, за рахунок забезпечення приросту портфеля при мінімальному рівні проблемності; співвідношення транзакцій “каса - термінал самообслуговування” = 30:70; підвищення якості та лояльності персоналу; підвищення задоволеності клієнтів співробітництвом за даними автоматичного телефонного IVR-опитування. Зменшення частки негативних оцінок клієнтів у загальній кількості результативних контактів до 0,6% у 2012р. і до 0,38% в 2016р.
7. ПАТ КБ “ПриватБанк” за рахунок наявних позитивного ділового іміджу та відомого бренду, шляхом диверсифікації інструментів комунікаційної політики та формування довіри клієнтів, забезпечення високого рівня корпоративної культури, гнучкої цінової політики, адекватного потребам клієнтів спектра банківських продуктів, розвиненої торгово-представницької мережі, мереж банкоматів, платіжних терміналів та формування оптимальної за розмірами і структурою клієнтської бази, здатний забезпечити інтенсивний розвиток у майбутньому і, як наслідок, підвищити існуючі та сформувати інноваційні конкурентні переваги.
8. Оцінка та аналіз на основі матриці з урахуванням внутрішнього потенціалу та ефективності діяльності на основі динамічного підходу дають підстави для форму¬вання наступних висновків. Найбільш конкурентоспроможними банками станом на 01.01.2012р. слід вважати Приватбанк, Райффайзен банк Аваль. Аналогічні висновки могли бути отримані і на основі коефіцієнтного аналізу. Проте матричний аналіз дав змогу виокремити певні конкурентні переваги кожного банку, які сприяли отриманню високого результату. Наприклад, ПАТ КБ “Приватбанк” − це банк з високою часткою ринку та високою дохідністю активів. Динамічна компонента для нього не принципова, оскільки він і без того значно перевищує як екстенсивні, так і інтенсивні показники банків-конкурентів.
9. Ключовим мотиваційним фактором входження іноземних інвесторів на банківський ринок України стали одержані ринкові переваги, вищий прибуток на капітал та можливість розширення свого бізнесу. ПАТ КБ “Приватбанк” є псевдо-іноземним банком, тобто з номінально іноземними, і фактично вітчизняними власниками, Кіпр – 25%.
10. Інноваційний процес у банківській діяльності пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій, тобто він охоплює всі сторони діяльності банку – від розробки концепції або ідеї до її практичної реалізації. Актуальними напрямками реалізації інноваційної політики в банківській сфері є: комп’ютеризація та гарантування інформаційної безпеки; упровадження нових банківських продуктів;освоєння нових сегментів ринку;підвищення рентабельності діяльності банку в цілому і кожного підрозділу окремо; підвищення ліквідності банку; оптимальне використання наявних матеріальних, людських та фінансових ресурсів.
11. Конкурентна стратегія – це сукупність правил, яких повинен дотримуватися банк для досягнення довгострокової конкурентоспроможності на ринку. Вона є складовою частиною системи основних цілей комерційного банку – прибутковості, ліквідності, мінімізації ризиків. Процес розроблення конкурентної стратегії банку на ринку банківських послуг можна подати у такій послідовності етапів: визначення місія та обґрунтування цілей конкурентної боротьби банку; аналіз конкурентного середовища банку; розробка портфеля альтернативних конкурентних стратегій банку; вибір і реалізація певної конкурентної стратегії; аналіз результатів реалізації конкурентної стратегії; стратегічні результати. М. Портер розрізняє чотири базових стратегії, оскільки стратегія фокусування фактично містить у собі дві окремі стратегії: фокусоване лідерство у витратах і фокусована диференціація.
12. Вивчення зарубіжного досвіду дозволяє зробити такі висновки: формування ефективної системи управління конкурентоспроможністю банків вимагає ретельного законодавчого регулювання; антимонопольне законодавство може бути дієвим лише за умови забезпечення жорсткого державного контролю за його виконанням; заборона зростання частки іноземного капіталу є неефективною – потрібні комплексні заходи держави для зростання рівня конкурентоспроможності вітчизняних банків. Досвід зарубіжних країн повинен в першу чергу розширити кількість шляхів, які може використати уряд України для реформування системи управління конкурентоспроможністю банків.