1. Світове господарство: зміст, об’єктивні передумови та етапи розвитку
2. Ординалістська концепція корисності. Закон максимізації корисності.
3. Монетарна політика та її інструменти.
4. бюджетне обмеження споживача та чинники, що на нього впливають
5. Сукупний попит: сутність, цінові та нецінові чинники, графічна інтерпретація їх впливу на сукупний попит.
6. Економічні ідеї М. І. Туган – Барановсь-кого (Т.-Б.) та їх сучасне значення.
7. Криві байдужості, їх властивості та види
8. Сукупна пропозиція: сутність, цінові та нецінові чинники, класична та кейнсіанська моделі, аналіз короткострокової кривої сукупної пропозиції
9. Концепція індустріального та постіндустріального суспільства Дж.Гелбрейта, У.Ростоу, Д.Белла.
10. Оптимальний вибір споживача. Другий закон Г. Госсена.
11. Макроекономічна рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
12. Американська школа маржиналізму. Теорія граничної продуктивності Дж.Кларка.

Наприкінці 60-х років XX ст. індустріальне суспільство почали розглядати як певну стадію, а не кінцеву форму суспільства. Дедалі більшого значення набуває концепція " постіндустріольного" (інформаційного) суспільства американського соціолога Даніела Белла, формуються теорії конвергенції двох світових систем Дж.К. Гелбрейта.
Теорія індустріально-технократичного суспільства Д.Белла показала, що основна проблема індустріального суспільства - підпорядкування економічних функцій політичному порядку; центральний факт - незалежність економічного порядку від політики поступово зникає, контроль суспільства вже не стільки економічний, скільки політичний. Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених. Розвиток науки потребує вкладення значних коштів, нагромаджених державою і корпораціями. Перехід до післякапіталістичного суспільства породжує нові уявлення про феномен рідкості, подолання котрого потребує великих витрат, по-перше, на інформацію, важливість якої настільки велика, що Белл уводить термін "інформаційне суспільство"; по-друге, на координацію діяльності багатьох людей і організацій, включаючи планування і регулювання. Носіями нових ідеалів стає "Меритократія" (влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством), яка приходить на зміну технократам. Виникає "комунальне суспільство", яке водночас із трансформацією моральних цінностей перебудовує механізм управління суспільством.

1.http://pidruchniki.ws/
2. Основи охорони праці - Атаманчук П.С.
3. Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M.
4. Бюджетна система - Федосов В.М.
5. Національна економіка - Мельник А.Ф.

Формування світового господарства розпочинається в період великих географічних відкриттів XV—XVI ст. У його розвитку можна виділити декілька етапів. Перший етап тривав до середини XIX ст. У цей час починають складатися світові економічні зв'язки. Основним видом їх у цей період була зовнішня торгівля. Вона ще не мала систематичного характеру. Обмін був нееквівалентним, що давало можливість сильнішим і більш розвинутим Країнам наживатися за рахунок слаборозвинутих. У торгових стосунках часто застосовувалася сила, грабіж. Не існувало міжнародних правових норм.
Унаслідок розвитку міжнародної торгівлі починає формуватися міжнародний поділ праці. Виникає спеціалізація — ряд країн спеціалізується на виробництві певних видів товарів, які продаються на міжнародному ринку.
Другий етап у розвитку світового господарства розпочався з середини XIX ст. У цей період поряд з міжнародною торгівлею розвивається нова форма економічних зв'язків — закордонні інвестиції, тобто розміщення капіталів в інших країнах з метою одержання більшого прибутку. Це стійкіша форма зв'язку. Вона існує постійно, бо капітал вкладається у виробництво на тривалий час — це означає, що за кордоном будуються фабрики, заводи. Відбувається будівництво портів, шляхів. Економічні стосунки стають регулярними. Поряд із цим виникає ще одна форма економічних зв'язків — міграція робочої сили.

Йозеф Шумпетер (1883-1950) – австрійський економіст. Називав себе людиною світу. Працював по всій Європі. А потім оселився в США. Праця -" Теорія економічного розвитку", "Економічні цикли".
- Розробив теорію підприємництва. Вважав, що підприємці – рушійна сила розвитку. До них відносив лише ініціативних, готових до ризику новаторів виробництва. Підприємництво – це особливий талант, який займається здійсненням нових комбінацій факторів виробництва за допомогою вкладання коштів. Це – створення нового блага, використання нової технології, освоєння нового ринку збуту, відкриття нових джерел сировини.
- Теорія економічного розвитку. Визнає тільки грошову форму капіталу. Особливу роль надає кредиту – найважливішій умові для нових виробничих комбінацій. Капітал – це категорія розвитку тому гроші стають капіталом лише в руках підприємця –новатора. Без розвитку не існує підприємницького прибутку, а без нього не відбувається динамічний розвиток.
- Теорія циклічного розвитку. Вважає, що ЕК. цикли (довгі, середні , короткі) пов’язані з впровадженням у виробництво нововведень ( інновацій), які здійснюються стрибкоподібно, що зумовлено особливостями віддачі інвестицій у науково-технічний прогрес. Нововведення приносять підприємцю-новатору значний прибуток, що приводить до піднесення. Але з часом