Переходячи безпосередньо до аналізу судової практики, варто коротко охарактеризувати законодавчу базу з цього питання, відмежувавши аналізовані категорії на теоретичному рівні.
Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Він конструюється законодавцем, виходячи з соціальних властивостей відповідного діяння, з типовості цього діяння, єдності його об'єктивних і суб'єктивних ознак.
Будь-який одиничний злочин кваліфікується за однією статтею або частиною статті КК. Так, та ж крадіжка кваліфікується за ч. 1 ст. 185, умисне вбивство за ч. 1 ст. 115, порушення ядерної або радіаційної безпеки — за ч. 1 ст. 274.

При вчиненні складного злочину, наприклад, розбою, складеного злочину, наприклад, бандитизму, злочину, юридичний склад якого передбачає кілька альтернативних діянь, наприклад, носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів або іншої холодної зброї без відповідного дозволу, злочину, юридичний склад якого включає, крім основних, і так звані "похідні" наслідки, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, продовжуваного злочину, наприклад, викрадення телевізора шляхом винесення працівником радіозаводу протягом кількох днів окремих його частин і деталей, триваючого злочину, наприклад, незаконного зберігання вогнепальної зброї виникає необхідність відмежування множинності злочинів від одиничного злочину.