Вступ ……………………………………………………………………………3
Розділ І. Теоретичні аспекти контролю навчальних досягнень
учнів на уроках української мови та літератури
1.1. Поняття про методи та прийоми …………………………………6
1.2. Психолого-педагогічні основи контролю та
оцінювання учнів ………………………………………………………6
1.3. Класифікація методів ……………………………………………..8
1.4. Методична думка про метод і прийоми як ефективні
засоби перевірки знань учнів …………………………………………10
Розділ ІІ. Методика організації та проведення контролю навчальних досягнень учнів на уроках української мови та літератури
2.1. Організація і зміст експериментального дослідження …………14
2.2. Перевірка ефективності формування знань у школяра
на уроках української мови в експериментальному дослідженні ….20
Висновки ………………………………………………………………….…...24
Список використаних джерел …………………………………………….…..26
Додатки …………………………………………………………………….…..29

Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес. Якщо розуміти контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу. З цієї точки зору можна виділити методи шкільного контролю і методи наукової діагностики ("науково¬го контролю"). Більшість дидактів зосереджує свою увагу на перших - методах шкільного контролю, тобто способах перевірки, які використовують вчителі. При цьому у дидактиці самі поняття "метод контролю" і "форми контролю" знань не мають чіткого окреслення.
Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження. Окремі вчені виділя¬ють також методи графічного контролю (Щукіна ГЛ.), методи програ¬мованого і лабораторного контролю (Бабанський Ю.К.), користуван¬ня книгою, проблемні ситуації (В. Оконь). Охарактеризуємо основні методи і форми перевірки результатів навчання.

1. Божович О.Д. Нетрадиционнне способи оценки качества знаний. - М., 1995.
2. Бондар В. Дидактика. - К., 2005.
3. Бондар В.І. Дидактика. — К.: Либідь, 2005. — 264 с.
4. Васьківська С.В Навчати вчитися, або як допомагати молодшому школяреві у навчанні // Початкова школа. — 1994. — № 6 — С. 10-12.
5. Вашуленко О. Організація поточного повторення // Початкова школа. — 2004. — № 6. — С. 24-27.
6. Волкова Н.П. Педагогіка. — К.: Академія, 2001. — 576 с.
7. Гаврилов П. Оглядові теми на уроках української літератури в старших класах.–К., 1980.
8. Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. — Харків: Ранок, 2003. — 136 с.
9. Гузик Н. П. Учить учиться. -М., 1981.
10. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Затв. Пос¬тановою Кабінету Мінастрів України від 14 січня 2004 р.. № 24 //Інформ. збірник МОН України. - 2004. - №1-2.
11. Жаркова І.І. Тематичний контроль навчальних досягнень учнів 3-4 класів із курсу «Я і Україна. Я і природа» // Початкова школа. — 2006. — № 5. — С. 25-27.
12. Жаркова І.І., Мечник Л.А. Уроки з курсу «Я і Україна. Природознавство». 3 клас. — К.: Грамота, 2006. — 200 с.
13. Качество знаний учащихся й пуги его совершенствования / Под. ред. М.Н. Скаткина, В.В. Краевского. - М., 1978.
14. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні рекомендації / Авт. колектив: Бібік Н.М., Савченко О.Я., Байбара Т.М., Вашуленко М.С. та ін. — К.: Початкова школа, 2003. — 128 с.
15. Корсак К. Про якість інструментарію оцінювання // Директор школи. — 2001. — № 5.
16. Кравченко В. Тестові завдання для учнів 3 класу // Початкова школа. — 2008. — № 4. —С. 20-21.
17. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з окремих предметів у системі початкової загальної освіти // Початкова школа. — № 10. — 2008. — С. 25-64.
18. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної сере¬дньої освіти: 12-бальна система. - К.-Х., 2000.
19. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. — 5 жовтня 2000. — № 40.
20. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. — Харків: «ОВС», 2002. — 400 с.
21. Мартиненко В.С. Діагностичні методики вивчення навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи // Початкова школа. — 2008. — № 4. — С. 52-55.
22. Мартиненко В.С. Діагностичні методики вивчення навчально-пізнавальної діяльності учнів третього класу // Початкова школа. — 2008. — № 5. — С. 45-48.
23. Мартиненко В.С. Зміст, форми і методи педагогічної діагностики вчителя початкових класів // Початкова школа. — 2008. — № 3. — С. 50-53.
24. Методика викладання української літератури в середній школі: Розробки і рек. для студ. / С.О. Пультер, А.М. Лісовський. — Житомир: Полісся, 2000. — 164 с.
25. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навч. посіб. / Є.А. Пасічник. — К.: Ленвіт, 2000. — 384 с.
26. Методика викладання української літератури в старшій / Г.Л. Токмань. — К., 2003
27. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За ред. Н.Й.Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 142с.
28. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі. – к.: 2001. – 306с.
29. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К., 2000. – С. 186-201.
30. Подласьш Й. П. Педагогика. -М., 1997.
31. Полонский В. М. Оценка знаний школьников. -М., 1982.
32. Програми середньої загальноосвітньої школи. Українська література для шкіл з українською і російською мовами навчання. – К., 1991-2002.
33. Хропко П. Літературний процес 40-60-х років XIX ст: Матеріал до вивчення оглядової теми у 8-9-му класах // УМЛШ. – 1989. – №1. – С.24-32.
34. Хропко П. Становлення нової української літератури: оглядова лекція у 8 кл.// УМЛШ. – 1987. – №10. – С.27-33. Амонашвили Ш. А. Воспитательная й образовательная функции оценки учення школьннков. -М., 1984.
35. Хропко П., Гуляк А. Українська література кінця XIX – поч. XX ст.: / Матеріал до вивчення оглядової теми в 10 кл. // УМЛШ. – 1991. – №1. – с.23-27.

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання вчителем об’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію учитель отримує в процесі контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів. Контроль означає виявлення, встановлення і оцінювання знань учнів, тобто визначення обсягу, рівня і якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин у знаннях, уміннях і навичках в окремих учнів і у всього класу для внесення необхідних коректив у процес навчання, для удосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації. Основне завдання контролю — виявлення рівня правильності, обсягу, глибини і дієвості засвоєних учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності й активності учнів у навчальному процесі, визначення ефективності методів, форм і способів їх навчання.
Виконуючи функцію керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів, контроль не завжди супроводжується виставленням оцінок. Він може виступати як спосіб підготовки учнів до сприймання нового матеріалу, виявлення готовності учнів до засвоєння знань, умінь і навичок, їх узагальненню і систематизації.
Контроль має важливе освітнє і розвивальне значення. Психолого-педагогічні функції контролю полягають у виявленні недоліків у роботі учнів, у встановленні їх характеру і причин із метою усунення цих недоліків. Учителю важливо мати інформацію як про засвоєння учнями знань, так і про те, яким шляхом вони здобуті. Контроль виконує також велику виховну роль у процесі навчання. Він сприяє підвищенню відповідальності за роботу, що виконується, не тільки учня, але й учителя, привчає школярів до систематичної праці й охайності під час виконання учбових завдань. Взагалі, перевірка знань є формою закріплення, уточнення, осмислення і систематизації знань учнів. Слухаючи товариша, що відповідає, учні разом з тим як би знову повторюють те, що вони вивчили самі напередодні. І чим краще організована перевірка, тим більше умов для такого закріплення.
Перевірка знань є формою педагогічного контролю за учбовою діяльністю учнів. Якщо врахувати, що основне навчальне завдання вчителя полягає в тому, щоб весь програмовий обсяг знань був засвоєний дітьми, то стане зрозумілим, що без спеціальної перевірки знань не обійтись. Крім того, її слід організувати так, щоб дійсні знання були виявлені як можна глибше і повніше. Перевірка — стимул до регулярних занять, до добросовісної роботи учнів. В цьому випадку елемент ймовірності і несподіванки, що присутній у більшості випадків перевірки, безумовно, корисний.
Крім того, контроль навчальних досягнень учнів є важливою об’єктивною формою самоконтролю вчителя. Дійсно об’єктивною самооцінка вчителя буде в том випадку, якщо перевірка знань організована так, що забезпечує найбільш повне виявлення цих знань. Тому контроль є важливою і необхідною складовою частиною навчання і передбачає систематичне спостереження вчителя за ходом навчання на всіх етапах учбового процесу.
Слід зазначити, що в практиці роботи школи деякі вчителі традиційно підходять до організації контролю, використовують його в основному заради показників досягнутого, для співвіднесення результатів із запланованими цілями навчання. Проте перевірка знань учнів повинна давати відомості не лише про правильність чи неправильність кінцевого результату виконаної діяльності, але й про неї саму: чи відповідає форма дії даному етапу засвоєння. Правильно організований контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю оцінювати отримані ними знання, уміння і навички, вчасно надати необхідну допомогу і домагатися поставлених цілей навчання. Все це в сукупності створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів та активізації їх самостійної роботи.

Контроль є важливим структурним компонентом на¬чального процесу. Його основною функцією є забезпечен¬ня зворотного зв’язку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).
Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).
Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Перевірка знань, умінь і навичок учнів та їх оцінювання виконує такі функції:
а) освітню (навчальну), суть якої втому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша або спостерігаючи за виконанням вправ, учні звіряють з ними свої знання, ставлять запитання, доповнюють, відмічають недоліки, що сприяє повторенню та систематизації знань всіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;
б) виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;
в) розвиваючу – в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислитель на діяльність, мовлення, пам’ять, увага, уява;
г) діагностичну – у процесі перевірки і оцінки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях, навичках чунів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані не поліпшення успішності;
д) стимулюючу – схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;
е) оцінювальну – об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;
є) управлінську – на основі перевірки та оцінювання визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому випадку вчитель коригує і свою власну діяльність – змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.