Вступ ………………………………………………………………………….3
Розділ І. Теоретичний аспект визначення трансакційних витрат
1.1. Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму
та етапи його розвитку ………………………………………………5
1.2. Проблема вимірювання та мінімізації
трансакційних витрат ………………………………………………..11
Розділ ІІ. Загальні теорії трансакційних витрат та прав власності
2.1. Класифікація трансакційних витрат …………………………...16
2.2. Класифікація трансакційних витрат стосовно
контрактного процесу ………………………………………………..17
2.3. Класифікація трансакційних витрат за К. Менаром ………….19
2.4. Економічна теорія прав власності. Теорема Коуза …………..19
Розділ ІІІ. Проблеми формування і оцінки трансакційних
витрат у підприємницькому секторі України ………………………27
Висновки ……………………………………………………………………… 33
Список використаних джерел ………………………………………………..35

Інституціоналізм — своєрідний напрям в економічній науці. Його своєрідність полягає у тім, що прихильники цього напряму в основу аналізу беруть не лише економічні проблеми, але й їх зв’язки з соціальними, політичними, етичними, правовими та іншими проблемами.
Формування інституціоналізму в політичній економії почалось наприкінці XIX ст. в США за умов раннього періоду імперіалізму.
Історичні передумови виникнення інституціоналізму були обумовлені такими факторами:
1) трансформаційними зрушеннями в ринковій системі під впливом монополізації та корпоративізації економіки;
2) проявами ринкової нестабільності — ознаками циклічності, проблемою зайнятості тощо;
3) наявністю соціальних суперечностей;
4) посиленням впливу масових суспільних організацій та рухів (робітничого, профспілкового);
5) поступовою втратою незаперечності неокласичної доктрини про самодостатність конкурентного ринку, його цілком автоматичне ефективне регулювання та невтручання держави;
6) виникненням потреби у суспільному контролі над ринковим механізмом та демократичному реформуванні суспільних відносин. [4, с.417]
На противагу неокласичним ідеям економічного лібералізму та невтручання держави в економічне життя, за цих обставин у США починають формуватися альтернативні ідеї у вигляді інституціоналізму. Це була своєрідна опозиція дрібної і середньої буржуазії та її ідеологів монополістичному капіталізмові, яка проявилась у гострокритичному підході до реалій капіталізму та у спробах його реформування.
Ідейні основи вчення заклав американський економіст і соціолог Т. Веблен. Назва напряму походить від латинського слова «institutio» (звичай, настанова) і близького до нього «інститут» (зовнішнє втілення «інституцій», закріплення їх у вигляді законів). [3, с.454] Часто ці терміни вживаються як синоніми, їх тлумачення є досить широким і не надто чітким. Представник інституціоналізму і автор терміна «інституціоналізм» У. Гамільтон писав: «Інститути — це словесний символ для ліпшого описання низки суспільних звичаїв. Вони означають переважний і постійний спосіб мислення, який став звичкою для групи або звичаєм для народу... Світ звичаїв і звичок, що до нього ми пристосовуємо наше життя, є сплетінням і безперервною основою інститутів». Зазвичай, «інститути» визначаються як форма прояву «інституцій». Наприклад, «економічні інститути» — приватна власність, гроші, конкуренція, торгівля, прибуток тощо є лише формою прояву або втіленням «інституцій», тобто навичок, звичаїв. Вони організують і регулюють поведінку людей. Прихильники інституціоналізму вирішальну роль суспільного розвитку надають саме цим інститутам. Щоб зрозуміти природу інститутів, їхню еволюцію, необхідно вивчати рушійні сили, мотиви поведінки, якими керуються окремі особи, професійні або соціальні групи у своїх діях. Інституціоналісти не лише посилили психологічне трактування економічного процесу, а й почали, по суті, конструювати психологічну теорію економічного розвитку.
У формуванні філософських основ інституціоналізму велику роль відіграли американські філософи Ч. Пірс, Дж. Дьюї та Ж. Леб — основоположники прагматизму. Певний вплив на формування й розвиток інституціоналізму справила німецька історична школа з її історичним методом, акцентуванням уваги на правових нормах та політиці держави.
Інституціоналізм не має якихось загальних теоретичних засад. Економісти, котрі належать до цього напряму, суттєво різняться як щодо теоретичних принципів, так і щодо досліджуваних проблем. Одні узалежнюють економічні процеси від психології, біології, антропології, інші — від права, кон'юнктури або математичних розрахунків. Об'єднують інституціоналістів методологія і критичне ставлення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорії. Ця критика була спрямована передовсім проти соціально-філософських і методологічних засад неокласиків.
Усупереч позаісторичним, абстрактно-теоретичним концепціям неокласиків інституціоналісти вдаються до історичних та описово-статистичних методів дослідження. Історичний метод дав змогу досліджувати економічні явища в їхньому історичному розвитку, у динаміці, відтак проголошуючи ідеї еволюції капіталістичної економіки. Описово-статистичний метод визначив практичну прагматичну орієнтацію інституціоналізму.

1. Григорьева Е.М. – К вопросу измерения и минимизации трансакционных издержек в экономике // Экономические науки. Научно-информационный журнал, 2008, №8. – С.88-92;
2. Звєряков М.І., Коноводченко Л.Я., Мащевська В.В. – Мікроекономіка: навчальний посібник. – Одеса: Пальміра, 2006;
3. Історія економічних учень / За ред. Корнійчук Л.Я., Татаренко Н.О. - К.: КНЕУ, 2001. – 564с.;
4. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 2 / За ред. Базилевича В.Д. – К.: Знання, 2005. – 567с.;
5. Коропецький І.С. – Сектор трансакцій в сучасній Україні // Економіка України, 1997, №7. – С.43-51.
6. Сараева И.Н. – Проблема анализа и оценки уровня трансакционных издержек в предпринимательском секторе Украины // Экономические инновации: сборник научных работ, 2004. Выпуск 19. – С.155-171;
7. Сото Э. де – Иной путь. – М.: «Galaxy», 1995;
8. http://textarticle.ru/stati_po_menedzhmentu/teorya_transaktsynih_vitrat_v_nstitutsynomu_analz.html.

Центральним розділом мікроекономічної теорії можна вважати теорію фірми, що збагатила економічну науку концепцією трансакційних витрат. Використання саме цієї концепції для дослідження економічних процесів у наш час є дуже плідним. Адже саме можливість зниження трансакційних витрат робить ефективною заміну ринкового обміну внутрішньою організацією, чим і пояснюється існування фірм.
Актуальність роботи. Проблема трансакційних витрат вперше була поставлена Р. Коузом у 30-х рр. ХХ ст. У подальшому розробкою питань, пов’язаних з проблемою трансакційних витрат займалися К. Ерроу, Д. Норт, Г. Саймон, О. Вільямсон, М. Чампі. Цій темі приділяють увагу також російські й українські економісти – А. Задоя, С. Малахов, С. Меньшиков, Ю. Петруня, В. Шастістко. Разом з тим деякі аспекти теорії трансакційних витрат ще недостатньо досліджені. По-перше, існує невизначеність походження цих витрат. По-друге, немає жодних вдалих спроб побудувати загальну модель трансакційної поведінки, що обмежує прикладне значення теорії лише порівняльним аналізом економічних організацій. По-третє, коло застосування концепції трансакційних витрат найчастіше обмежується підприємствами і окремими ринками, у той час як трансакційні витрати суттєво впливають на розвиток національної економіки в цілому та його циклічний характер зокрема.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб визначити основні напрями впливу трансакційних витрат на поведінку економічних суб’єктів, а також дати економічну оцінку трансакційних витрат підприємницького сектору України в рамках ринкової трансформації і антикризового регулювання.
У відповідності до поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі
 уточнення терміну «трансакційні витрати» і їх складу
 виявлення впливу трансакційних витрат на діяльність економічних суб’єктів
 з’ясування ролі трансакційних витрат в формуванні соціально-економічних інститутів.
Об’єктом дослідження є трансакційні витрати, які виникають внаслідок подолання економічними суб’єктами непрозорості інформаційного простору.
Предметом дослідження виступає структура трансакційних витрат та пов’язана з ними економічна поведінка суспільно-економічних інститутів і окремих економічних суб’єктів.

Теорія трансакційних витрат є складовою частиною вчення неоінституціоналізму. Вперше проблемою трансакційних витрат займався Р. Коузом. У подальшому розробкою питань, пов’язаних з проблемою трансакційних витрат займалися К. Ерроу, Д. Норт, Г. Саймон, О. Вільямсон, М. Чампі.
Базовою одиницею аналізу в теорії трансакційних витрат є акт економічної взаємодії, угода, трансакція. Витрати й втрати, якими супроводжується така взаємодія, отримали назву трансакційних витрат.
Трансакційні витрати – це витрати, що не пов’язані безпосередньо з виробництвом; це витрати фірми на пошук партнерів, на збирання інформації щодо них, на розробку і підписання контрактів, на контроль за їх виконанням тощо.
Проблема кількісної оцінки трансакційних витрат зводиться до визначення їх відносного значення в масштабах економіки країни, а також їх динаміки. Існують різні точки зору щодо визначення оптимальної величини трансакційних витрат. На думку окремих фахівців, до трансакційних витрат непридатний критерій мінімізації, і позитивною вважається тенденція до їх збільшення. Інші фахівці вважають, що величина трансакційних витрат повинна бути мінімальна.
Серед методів мінімізації трансакційних витрат можна виділити наступні: державна політика, вертикальна інтеграція, розвиток інформаційних технологій, НЛП, розподіл контролю всередині організації, трансакційний аналіз та ін.
Існують безліч класифікацій трансакційних витрат. Серед усіх можна виділити класифікацію стосовно контрактного процесу, що була розроблена Дж. Воллісом, Д. Нортом та О.Вільямсоном. Також гідна уваги й класифікація трансакційних витрат К.Менара.
Важливе місце в теорії трансакційних витрат займає дослідження проблеми опортунізму. Розглядають дві основні форми опортуністичної поведінки: ухиляння і здирництво.
Своєрідність теорії прав власності полягає в трактуванні власності як методологічної й теоретичної основи економічного аналізу. Поняття «власність» прихильники теорії замінили на «право власності». Власність не є ресурс сам по собі, а низка прав на його використання. Права власності мають бути чітко визначені, і саме вони стають об’єктом купівлі й продажу.
Суть теореми Коуза полягає в тому, що кінцевий результат, що максимізує цінність виробництва, не залежить від змін у розподілі прав власності, якщо права власності всіх сторін детально визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю. Теорема Коуза розкриває економічний зміст прав власності.
Щодо особливості трансакційних витрат у підприємницькому секторі України, аналізу і структури, динаміки й оцінки їх рівня єдиної методології механізмів формування трансакційних витрат у наш час не існує. Дослідження трансакційного сектору показують, що в Україні надзвичайно високий рівень невиробничих витрат, а також витрат, пов'язаних з опортуністичною поведінкою ділових партнерів.