ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ В ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ. 5
1.1. Поняття юридичних фактів 5
1.2. Підстави цивільних правовідносин 8
РОЗДІЛ 2. 12
ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ 12
2.1. Класифікація юридичних фактів у цивільному праві 12
2.2. Значення юридичних фактів в цивільному праві. Дефектність юридичних фактів 17
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

Правові норми, що обґрунтовані в цивільному законодавстві, самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють цивільних правовідносин. Для цього необхідно настання передбачених правовими нормами обставин, які називаються цивільними юридичними фактами.
Конкретні життєві факти, з якими норми права зв'язують виникнення, зміна або припинення правових відносин. Такі факти є юридичними тому, що, по-перше, вказівка на них утримується в нормі права (гіпотезі), по-друге, з наявністю цих фактів норми права зв'язують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміна або припинення правовідносин (суб'єктивних прав або юридичних обов'язків).
Тому юридичні факти виступають як сполучна ланка між правовою нормою й цивільними правовідносинами[1].
У науковій та відповідної навчальної літератури за юридичними фактами розуміються конкретні життєві обставини.
Юридичні факти – різновид соціальних фактів. Ці явища мають об'єктивну реальність, відбиті у системі законодавств.
Визнання матеріально-соціального характеру юридичних фактів, на думку В.Б. Ісакова, дає можливість побачити, кожен конкретний юридичний факт – як не випадкове ізольоване явище, в даному разі це породження даної правової системи.[2]
Необхідно враховувати, що юридичне значення може мати як позитивні (існуючі), а й негативні факти (відсутність кревності тощо.) наслідки, що несуть у собі інформацію про стан громадських відносин.
Юридичні факти є обставини:
 безпосередньо чи опосередковано передбачені нормами права;
 зафіксовані у встановленої законодавством процедурно-процессуальній формі;
 викликають передбачені Законом правовми наслідками.
Теоретично на практиці фактичні прості юридичні факти нерідко змішують зі складними юридичними фактами. Складні юридичні факти – такі фактичні обставини, які мають кілька різних сторін (ознак).
Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються й не припиняються жодні цивільні правовідносини. Так, Цивільний Кодекс передбачає можливість установлення, зміни або припинення правовідносини оренди. Однак для того, щоб зазначені цивільні правовідносини виникли, необхідне укладання договору, передбаченого ЦК.
У науковій і навчальній літературі під юридичними фактами розуміються конкретні життєві обставини, що викликають відповідно до норм права настання тих або інших правових наслідків - виникнення, зміна або припинення правового відношення. «Життєві факти, - самі по собі не мають якусь іманентну властивість бути або не бути юридичними фактами. Вони стають юридичними фактами тільки тоді, коли їм таке значення надається нормами права. Факти того самого виду можуть бути або не бути юридичними фактами залежно від того, як вони розцінюються зведеної в закон волею панівного класу».
Юридичні факти - різновид соціальних фактів. Це явища об'єктивної реальності, відбиті в системі - законодавстві.
Визнання матеріально-соціального характеру юридичних фактів, дозволяє побачити, що кожен конкретний юридичний факт - не випадкове ізольоване явище, а у відомому змісті породження даної правової системи.
Ідеальна модель юридичного факту (юридичного складу) закріплюється в гіпотезі юридичної норми (або декількох норм). На практиці застосування правових норм, встановлення фактичної гіпотези (фактичного складу) зливається із установленням гіпотези норми й, навпаки, аналіз гіпотези правової норми, встановленої між гіпотезою й моделлю факту не слід ставити знак рівності[5,c.98].
Гіпотеза - елемент правового приписання, пов'язаний з іншими елементами - диспозицією або санкцією. Не збігаються вони й по обсязі: модель складного юридичного факту (фактичного складу) може бути закріплена в гіпотезах декількох юридичних норм.
Виділяється дві групи ознак юридичних фактів. Перша група характеризує матеріальну сторону юридичних фактів. Юридичні факти є обставинами вираженими зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя й тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мета, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад, складу правопорушення.
Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивні (існуючі), але й негативні факти (відсутність споріднення й т.п.), що несуть у собі інформацію про стан суспільних відносин.
Інша група ознак пов'язана з моделлю юридичних фактів і розкриває нормативну, ідеальну сторону цього явища.
Щодо цивільного права, з урахуванням особливостей предмета та методу останнього це загальне визначення може виглядати таким чином.
Юридичні факти у цивільному праві -- це обставини, наявність яких спричиняє встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин).
Від юридичних фактів відрізняють так звані юридичні умови-обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С.Б. Ісаков). Наприклад, підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення.

1. Арбітражний процесуальний кодекс України
2. Конституція України. – 1996 р.
3. Цивільний кодекс УРСР. – 1964 р.
4. Цивільний кодекс України. – 1993 р.
5. Алексєєв С.С. Теорія права. К., 2009.
6. Біpюков І. А. и др. Цивільне пpаво Укpаїни: Заг. ч.: [Hавч. посіб. для студентів спец. вузів] / Біpюков І. А., Заіка Ю. О., Співак В. М. — К.: Hаук. думка, 2008. – 304 с.
7. Бойко М. Д. Цивільно-пpавові документи: Зpазки заяв, скаpг, договоpів, заповітів, доpучень, контpактів, актів з цивільно-пpавових питань / М. Д. Бойко, В. М. Співак, М. А. Хазін; За pед. В. Д. Гвоздецького. — 2-е вид., випp. й доп. — К.: Hаук. думка, 2007. — 462 с.
8. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). 3а загальноюредакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер'янова.,2010.-567 с.
9. Іванова З.Д. Юридичні факти й виникнення суб'єктивних прав громадян //. -2008. - № 2. - С. 379.
10. Ісаков В.Б. Юридичні факти . - М.: Юридична література.2010.- 456 с.
11. Красавчиків О.А. Юридичні факти в радянському цивільному праві. М.: 2008.-389 с.
12. Котюк В.О. Теорія права. - К., 2006. - С. 574.
13. Теорія держави й права: Курс лекцій. / Під ред. М.Н. Марченко. М., 2006.-389 с.
14. Цивільне пpаво Укpаїни: Підpучник: У 2 кн. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За pед. О. В. Дзеpи, H. С. Кузнєцової. — К.: Юpінком Інтеp, 1999. Кн.1 / [Бобpова Д. В., Дзеpа О. В., Довгеpт А. С. та ін.]. — 2009. — 861 с.
15. Чечина Н.А. Основні напрямки розвитку науки цивільного процесуального права. Л., 2007.-567 с.
16. Цивільний процес: Навч. посіб. / За ред. Ю В. Білоусова.- К.: Прецедент, 2005.
17. Кілічава Т.М Цивільний процес: Навч. посіб. для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Ун-т "Україна", 2006. .
18. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - Ч. 1. - 692 с.
19. Цивільне право України: Академічний курс: У 2-х т.: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. зак. Т.1. Загальна частина/ За заг. ред. Я.М.Шевченко.- К.: Ін Юре, 2004.- 520с.- 24.49
20. Шевчук П.І. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства — К. : Ін Юре, 2002. - 416 с.

У процесі створення юридичних норм, розробки й удосконалювання нормативних актів правотворчий орган повинен стояти на твердому ґрунті реальності: неприпустимо ні забігання вперед, ні відставання від досягнутого рівня соціального розвитку. Для цього потрібна повна інформація про соціальну обстановку дії нормативного акту, фінансових, організаційних й інших витратах, які зажадає його реалізація; необхідно знати об'єктивні інтереси учасників правовий відносин, їхньої установки й мотиви діяльності вивчити можливі побічні наслідки й багато чого іншого. Тільки на базі такої інформації можна розробити модель юридичних фактів, здатну зробити позитивний вплив на розвиток суспільних відносин.
Коріння поняття «юридичний факт» йдуть у глиб історії юридичної науки. Ще римському праві розрізнялося кілька підстав виникнення правовідносин. Їх чотири: контракт,квази - контракт, делікт іквазиделикт. Потім виділяти п'яте підставу - односторонню угоду.Упоминаются також терміни, підстави створення сім'ї, підстави переходу речей у спадок та інші юридичні факти.
Загальне поняття юридичного факту, як і поняття правовідносини, римські юристи не сформулювали. Створення цієї категорії пов'язані з наступної переробкою, осмисленням і систематичним викладом римського права його пізнішими дослідниками.
Теорія юридичних фактів успішно розвивався і на роботах учених - юристів Є.В.Васьковский, Д.Д. Грімм, М.М.Коркунов, В.І. Сінайський,Г.Ф.Шершеневич розглядали питання позовної давності, умови дійсності і недійсності угоди, підстави представництва та інших.
Мета роботи: розкрити особливості юридичних фактів в цивільному праві України. Для досягнення мети були поставленні наступні завдання:
 охарактеризувати поняття юридичних фактів,підстави цивільних правовідносин;
 проаналізувати види юридичних відносин;
 розкрити значення юридичних відносин.
Предмет дослідження-цивільне право України.
Об’єкт дослідження-юридичні факти в цивільному праві України.
Зміст роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів,висновку,списку використаних джерел.

Юридичні факти в цивільному праві можуть бути піддані наступної класифікації:
а) події й дії;
б) неправомірні й правомірні дії;
в) юридичні вчинки і юридичні акти;
г) адміністративні акти й угоди.
Необхідно продовжувати їхнє вивчення, обґрунтовувати появу їхніх нових видів, модифікацій (наприклад, групи юридичних фактів, фактичних систем і т.д.).
Необхідно розширити й поглибити класифікацію юридичних фактів, що буде істотним кроком у правовій науці.
Підводячи підсумки розгляду судового рішення як одного з видів юридичних фактів, можна зробити наступний висновок. Закріплення як підстава цивільних прав й обов'язків терміна "судове рішення" не зовсім точно відбиває існуючу правову дійсність.
Загальні підстави припинення зобов'язань можуть бути розділені на дві групи залежно від того, чи припиняється воно з волі сторін або незалежно від неї.
Дуже важливо для правової сили юридичних фактів вчасно й правильно їх установити, зафіксувати, засвідчити й довести. Від цього залежить якість і швидкість реалізації законних прав й інтересів фізичних й юридичних осіб. Проте, на практиці саме через недотримання даних дій виникають різні колізії, дозволяють найчастіше в судовому порядку. Важливо вміти розмежовувати юридичні факти й докази про їх.
Зловживання або недогляди в процедурі фіксації, посвідчення й доведення юридичних фактів ведуть до їхньої дефектності, шляху, подолання якої нерідко правом не регламентуються. Тому, найчастіше, у судах сторони не можуть довести своєї правоти (через дефектність юридичного факту або їхньої сукупності валитися все система доказів). Результатом є нездійснення потенційне приналежним особам прав й інтересів.
Таким чином, цивільне право займає центральне, ключове місце в приватноправовій сфері і у цілому в регламентації більшості майнових і багатьох немайнових відносин. Прямим показником цього є навіть розповсюджені, хоча і необґрунтовані спроби застосування цивільно-правових норм до майнових відносин, що входять у предмет публічного, а не приватного права. На теперішній час також існують і інші суперечки щодо застосування деяких положень приватного права, так, наприклад, положення про майнову відповідальність дотепер залишаються свого роду «каменями спотикання» інституту цивільно-правової відповідальності.