ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРИСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА 5
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 5
1.1. Державна політика України щодо адаптації законодавства 5
1.2. Основні етапи, елементи, сфери адаптації 6
1.3. Порівняльно-правові дослідження в основних сферах адаптації 11
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 16
2.1.Поняття та зміст права Європейського Союзу як основи європейського права 16
2.2.Принципи та характерні особливості європейського права 20
2.3. Співвідношення законодавства Європейського Союзу і України 24
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ 30
3.1. Проблеми українського законодавства та шляхи їх вирішення 30
3.2. Вдосконалення українського законодавства в умовах інтеграції в європейське співтовариство 35
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 43
 

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність acquis communautaire. Адаптація законодавства є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.
Аcquis communautaire в дослівному перекладі з французької - «надбання Співтовариства». Цей термін відображає особливості правової природи Європейського Союзу і фактично є правовою системою Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними) [2, с.22].
Така система створювалась та розвивалась протягом майже 50 років та містить понад 14 тисяч різних видів правових актів і майже 9 тисяч рішень Суду ЄС.
Адаптація законодавства України до acquis communautaire Європейського Союзу, передбачена статтею 51Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і їх державами-членами (далі - УПС), є однією із головних складових політики європейської інтеграції України, а також - одним з найважливіших аспектів співробітництва України та ЄС.
Стаття 51 визначає 16 пріоритетних сфер адаптації: митне право; законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерський облік компаній; податки, у тому числі непрямі; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; державні закупівлі; охорона здоров'я та життя людей, тварин, рослин; довкілля; захист прав споживачів; технічні правила і стандарти; транспорт; енергетика, у тому числі ядерна.
Окрім того, ст. 51 передбачає, що Україна докладатиме зусиль з метою забезпечення поступової сумісності свого законодавства із законодавством Співтовариства, але не визначає, якого ступеню наближення слід досягти.
На сьогодні адаптація законодавства України до законодавства ЄС відбувається у відповідності до положень Закону України про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 18 березня 2004 року № 1629-IV (далі - Загальнодержавна програма).
Загальнодержавна програма охоплює основні аспекти процесу адаптації законодавства, зокрема: етапи імплементації та цілі першого етапу реалізації програми (2004-2007 роки, 14 січня 2009 року Законом України № 852-VI »Про внесення зміни до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» продовжено до кінця терміну дії УПС); послідовність процесу адаптації; інституційний механізм, а також - повноваження Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України [5, с.43].
Загальнодержавна програма поєднує в собі елементи стратегії, залишаючись при цьому робочим документом. Вона визначає стратегічну мету процесу адаптації законодавства України - відповідність вимогам 3-го Копенгагенського та Мадридського критеріїв, а також визначає загальний механізм процесу адаптації.

1. Анакіна Т. М. Вплив політики Східного партнерства на правовідносини України і Європейського Союзу / Т. М. Анакіна // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2012. – Вип. 24. – С. 154–165.
2. Горьовий В.П. Інтеграція України до ЄС і зовнішньоекономічна безпека держави / В.П. Горьовий, В.К. Береговий // Вісн. аграр. науки. – 2012. – № 11. – С. 56–61.
3. Гріненко О. Європейська політика сусідства як підґрунтя для співробітництва Європейського Союзу з Україною / О. Гріненко // Європейське право. – 2012. – № 2/4. – С. 208–214.
4. Грушинська Н.М. Розвиток сільського господарства України в контексті вступу до Світової організації торгівлі та досвід країн Європейського Союзу / Н.М. Грушинська // Економіка та управління АПК: зб. наук. пр. / БНАУ. – Біла Церква, 2012. – Вип. 1(66). – С. 52–56.
5. Європейський Союз і Україна: особливості взаємовідносин на сучасному етапі. – Х.: Оберіг, 2012. – 76 с.
6. Жукова Т. С. Окремі аспекти адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Т. С. Жукова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія «Право». – 2011. – № 988. – С. 276–279.
7. Інтеграція України в європейські правові, політичні та економічні системи. – К.: Київ. ун-т, 2013. – 319 с.
8. Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу та Україна: монографія / В. В. Копійка. – К.: Логос, 2013. – 352 с.
9. Кордон М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України / М. В. Кордон. – К.: Центр учб. л-ри, 2013. – 172 с.
10. Кравчук І. В. Інституційні питання імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом / Кравчук І. В., Снігир О. В. // Стратегічні пріоритети. – К., 2012. – № 1. – С. 9–17.
11. Лісова Л.О. Зовнішня торгівля з країнами ЄС: стан та перспективи реалізації європейських та євроатлантичних пріоритетів у Сумській області / Л.О. Лісова // Вісник Сумського національного аграрного університету. Сер.: «Економіка і менеджмент»: наук. журн. / СНАУ. – Суми, 2011. – Вип. 3(45). – С. 70–74.
12. Перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями / О.С. Власюк, Я.Б. Базилюк, Д.Ю. Венцковський [та ін.] // Фінанси України. – 2012. – № 9. – С. 3–17.
13. Піріашвілі О.Б. Розвиток Єврорегіонів на території України / О.Б. Піріашвілі, О.П. Амбросенко, Н.О. Федяй // Економіка і прогнозування. – 2011. – № 3. – С. 61–79.
14. Правове регулювання ринку цінних паперів та інвестиційних фондів в Європейському Союзі та в Україні. – К.: Центр учб. л-ри, 2013. – 194 с.
15. Правове регулювання сфери енергетики, включаючи ядерну, в Європейському Союзі та в Україні. – К.: Ніка-Прінт, 2013. – 640 с.
16. Правове регулювання сфери захисту прав споживачів у Європейському Союзі та в Україні (комплексне порівняльно-правове дослідження) / за заг. ред. І. А. Грицяк. – К.: АТІКА-Н, 2013. – 656 с.
17. Правове регулювання сфери охорони здоров'я людей, тварин, рослин в Європейському Союзі та в Україні / за заг. ред. В. Г. Дідика. – К.: Центр учб. л-ри, 2013. – 580 с.
18. Правове регулювання транспортних коридорів в Європейському Союзі та в Україні (порівняльно-правове дослідження) / за заг. ред. В. Г. Дідика. – К.: Центр учб. л-ри, 2011. – 246 с.
19. Рижков О. На шляху до євроінтеграції / О. Рижков // Пропозиція. – 2012. – № 11. – С. 20–22.
20. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. – К.: НІСД, 2014. – 80 с.
21. Скрипнюк О. О. Інституціальне і нормативне забезпечення адаптації законодавства України до законодавства ЄС / О. О. Скрипнюк // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2013. – Вип. 59. – С. 449–454.
22. Соколовская Я. Какая интеграция нужна Украине: 9 вопросов о главном / Я. Соколовская. – [К.], 2013. – 30 с.
23. Солоненко І. «Євросоюз розуміє важливість українського громадського суспільства» / І. Солоненко // Євробюлетень. – 2012. – № 1. – С. 12–13.
24. Стегней М.І. Сучасні проблеми вітчизняного агробізнесу в умовах СОТ і ЄС / М.І. Стегней // Економічні науки: наук. вісн. / ЛНАУ. – Луганськ, 2013. – № 15. – С. 302–309.
25. Тамм А. Є. Україна – ЄС: розвиток відносин та основні напрями співробітництва. Модуль 5 / А. Є. Тамм, В. Ю. Стрельцов, В. Б. Дзюндзюк. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2014. – 144 с.
26. Трофимова В.В. Самодостатня Україна: закономірності розвитку в епоху глобальної інтеграції: монографія / В.В. Трофимова. – Сімферополь, 2012. – 208 с.
27. Україна – Європейський Союз: зібрання міжнародних договорів та інших документів (1991–2009) / за ред. С. О. Камишева. – К.: Юстініан, 2010. – 608 с.
28. Фрумкин Б. Европейский союз: поддержка малых и средних ферм / Б. Фрумкин // Междунар. с.-х. журн. – 2013. – № 1. – С. 30–32.
29. Чекаленко Л. Зовнішня політика України: підручник / Л. Чекаленко. – К.: Кондор, 2011. – 290 с.
30. Чому «Європа» має значення. Європеїзація законодавчого процесу та парламентських практик в Україні: аналіт. звіт Лабораторії законодавчих ініціатив. – К., 2012. – 74 с.
31. Щербина С. Торгово-економічні зв’язки України з Європейським Союзом у контексті геоекономічних змін / С. Щербина, Р. Щербина // Україна і світ: прагнення змін: [монографія] / [відп. ред. Н. Висоцька] . – К., 2012. – С. 375–392.
32. Экспертная оценка возможных макроэкономических эффектов экономического сотрудничества Украины со странами Единого экономического пространства / В.В. Ивантер, В.В. Геец // Економіка і прогнозування. – 2011. – № 4. – С. 9–26.
33. Яковюк І. В. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: проблеми реалізації / І. В. Яковюк // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2012. – Вип. 24. – С. 37–49.
34. Яковюк І. В. Правові основи інтеграції до ЄС: загальнотеоретичний аналіз: монографія / І. В. Яковюк. – Х.: Право, 2013. – 760 с.

Актуальність теми дипломного проекту полягає в тому, що з часів обрання Україною зовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набуло питання приведення нормативно-правових актів України у відповідність до законодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей національного законодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційним правом.
В умовах глобалізації посилюється взаємозалежність країн світу. Орієнтація на право Європейського Союзу, таким чином, стає істотним чинником розвитку законодавства інших країн, у тому числі й України. З огляду на це, демократичні зміни потребують гармонійного розвитку економічної, політичної та правової систем.
Українська нація має давню адміністративну традицію, основні риси якої часто перегукуються із західноєвропейською, починаючи з часів Київської Русі та Галицько-Волинського Князівства, через державне існування руського народу у формі Великого князівства Литовського, його визвольну війну 1648 – 1654 років, козацьку державу другої половини XVII – першої половини XVIII століть, спроби відновлення національної державності початку ХХ століття у формі Української Народної Республіки і завершуючи сучасною Україною, проголошеною і визнаною незалежною державою у 1991 році.
Основним шляхом узгодження правових норм України та Європейського Союзу є адаптація - процес розробки і прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного впровадження і застосування з метою поступового досягнення повної відповідності права України до європейського права.
Питаннями співвідношення законодавства України з правом ЄС були присвячені праці наступних науковців: Анакіна Т. М. , Горьовий В.П., Гріненко О., Грушинська Н.М., Жукова Т. С., Копійка В.В., Кордон М.В., Кравчук І.В., Лісова Л.О., Піріашвілі О.Б., Рижков О., Скрипнюк О.О., Соколовская Я., Стегней М.І., Тамм А. Є., Трофимова В.В., Фрумкин Б., Чекаленко Л., Щербина С., Яковюк І. В., Яковюк І. В. та інші.
Метою дослідження є співвідношення законодавства України з правом ЄС.
Виходячи з мети дослідження переді нами постають наступні завдання:
1. Проаналізувати теоретичні основи пристосування законодавства України до законодавства європейського союзу;
2. Дослідити специфіку законодавства європейського союзу;
3. Виявити перспективи адаптації законодавства України до законодавства європейського союзу: стан, проблеми та шляхи вдосконалення.
Об’єктом дослідження є досягнутий рівень адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Предметом дослідження є співставлення основних правових норм в Україні та в країнах Європейського Союзу.
Методами проведення досліджень курсової роботи були – історичний метод, диспозицій та санкцій в нормах законодавства України та Європейського Союзу, метод класифікаційного групування, метод структурного порівняння та аналогій, метод прогнозного моделювання.
Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.
 

Інтеграція до Європейського Союзу є одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики України. Гармонізація законодавства є на сьогодні об’єктивно необхідним кроком для підготовки до вступу у Європейський Союз.
Проаналізуємо, що означає дефініція «гармонізація законодавства», я які проблеми безпосередньо пов’язані із забезпеченням даного процесу. Термін «гармонізація законодавства» з’являється у текстах українських правових актів після ратифікації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Одною з вимог цього міжнародного договору є досягнення відповідності національного законодавства праву ЄС у пріоритетних сферах.
Початковим етапом гармонізації законодавства України з європейським правом є уніфікація термінології. Вважаємо, що процес гармонізації законодавства слід починати з юридичної термінології. Чіткий понятійно-категоріальний апарат дуже важливий, якщо законодавець ставить за мету уніфікацію, гармонізацію або зближення законодавства, його відповідність європейським стандартам та традиціям. Вироблення сталої системи юридичних понять і термінів є не просто результатом наукового дослідження, а необхідною умовою, одним з пріоритетних напрямів правового реформування. Тільки така система може забезпечити зближення законодавства, його одноманітне тлумачення, а також вірне застосування правових норм . До термінологічних проблем належить і уточнення поняття «гармонізація законодавства». У вітчизняній юридичній науці та практиці це поняття також часто називають «адаптацією», «імплементацією», «апроксимацією» і т. ін. Наприклад, в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС 1998р., був вжитий термін «апроксимація» - тобто, приблизна відповідність.
Угода про співробітництво України з ЄС оперує різними термінами на позначення процесу гармонізації, таких як «зближення» (ст. 51, 76), «адаптація» (ст. 53, 77), «наближення» (ст. 60), «встановлення еквівалентних норм» (ст. 67). На сьогодні українські вчені використовують поняття «адаптація» та «гармонізація» законодавства як синоніми. Відповідно до положень Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу адаптація полягає у зближенні законодавства України із сучасною європейською системою права. Вона передбачає реформування правової системи України та поступове приведення її у відповідність з європейськими стандартами. Йдеться про приведення національного законодавства у відповідність з вимогами законодавства Європейського Союзу.
У зв’язку з тим, що за документами ЄС, адаптація законодавства має проводитися не у всіх галузях права, а лише у пріоритетних, існує декілька концептуальних підходів щодо об’єму гармонізації:
1. Концепція «мінімальної адаптації» обмежується діяльністю у галузях, що регулюють економічне співробітництво України та ЄС у різних сферах та впливають на торгівельні і ділові стосунки між країнами партнерами. При цьому співробітництво може мати різні форми і напрямки, носити позасистемний характер, тобто пристосовуватися до кон’юнктури даного ринку. Ця концепція не ставить за мету членство у ЄС, а направлена на задовільнення окремих інтересів економічного співробітництва. Пріоритетами цієї концепції є комерційне право, права людини, та укріплення судової системи.
2. Концепція «помірної адаптації» виходить з необхідності створення зони вільної торгівлі з ЄС та розповсюдження деяких інших переваг внутрішнього ринку ЄС. Основою цієї концепції є бачення Європейською комісією перспектив відносин із сусідами ( «Розширена Європа: нова система відносин з південними та східними сусідами» від 11 березня 2003р.) Якщо Україна виконає свої обов’язки щодо проведення економічної, політичної, інституціональних реформ і використає концепцію «помірної адаптації», то нам буде надана перспектива щодо подальшої лібералізації та інтеграції для розповсюдження дій 4 основних свобод ЄС: руху товарів, осіб, послуг, капіталу. Мін’юст прогнозує, що якщо дана концепція буде затверджена на вищому рівні, то наступним кроком з боку ЄС має стати пропозиція Угоди про сусідство, яка не передбачає членства у Союзі. Офіційно ЄС чекає від України реакції на нову пропозицію про сусідство.
3. Концепція «максимальної адаптації» вбачає необхідність гармонізації законодавства у зв’язку із перспективою членства в ЄС. Дана концепція знаходить своє вираження у Посланні Президента України «Європейський вибір. Концептуальні основи стратегічного, економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рік». На основі цієї концепції 21 листопада 2002 року була прийнята Загальнонаціональна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Таким чином, адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є послідовним процесом наближення її правової системи, включаючи законодавство, правотворчість, юридичну техніку, практику правозастосування до правової системи ЄС відповідно до критеріїв, що висуваються до держав, які мають намір до нього приєднатися. Тому для успішної реалізації стратегічної мети входження України до Європейського Союзу потрібно усунути різноманітні коливання у зовнішньополітичній діяльності її керівництва. Проголошений нашою державою стратегічний курс на інтеграцію до ЄС передбачає всебічне входження до європейського політичного, економічного і правового простору. Європейський вибір України полягає у всебічному входженні до європейської спільноти. Тому, ставлячи за мету наближення національної правової системи до правової системи ЄС, насамперед необхідно спрямувати розвиток правової реформи таким чином, щоб в її основу було покладене законодавство, яке формувалося протягом тривалого часу і відображає досвід багатьох країн.