ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ 6
1.1. Сутність політичної системи суспільства 6
1.2. Структура політичної системи 8
1.3. Функції політичної системи 11
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ 14
2.1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу 14
2.2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання 17
2.3. Види, способи і типи правового регулювання 20
2.4. Правові форми діяльності держави 22
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 25
3.1. Особливості системи політичних інститутів сучасної України 25
3.2. Особливості демократизації сучасного суспільства і перетворення політичної системи України 27
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

Значущість політичної системи обумовлена її важливістю, як суспільно-політичного феномену, що є складовою частиною або підсистемою сукупної суспільної системи. Важливе місце при дослідженні сутності політичної системи відіграє те, як визначається саме поняття «політична система», також як вона взаємодіє з іншими підсистемами: правовою, економічною, соціальною, культурною, етичною та ідеологічною.
Проблемою становлення та розвитку політичної системи, а також розробленням різних теоретико-правових підходів її визначення займаються такі провідні вченні: В.Журавський, І. Курас, Ф. Рудич, Р.Балабан, Л. Кельман, О. Мурашин, В. Бебик, А. Француз, П. Горбатенко, О. Скрипнюк, О. Демидов, А. Юсов, Л. Селезньова, В. Андрєєв, А. Мазіна, П. Шляхтун, Ю. Аверьянов, В. Погорілко та багато інших. [1, c.56]
На думку таких вчених, як М. Кельман та О. Мурашин політична система – це «інтегрована сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними групами, націями, державами, що забезпечують стабільність суспільства, певний соціальний порядок». У визначенні П. Шляхтуна політична система – це «інтегрована сукупність політичних інститутів, що здійснює владне керівництво та управління суспільством». Досить обґрунтованим є визначення К. Волинка відповідно до якого «політична система – це сукупність політичних інститутів та організацій, політичної діяльності, політичних відносин, політичних норм, принципів і традицій, політичної свідомості, культури та ЗМІ у їх взаємодії, які відображають інтереси і волю соціальних об’єднань, що реалізують політичну владу, борються за її здійснення у рамках права через державу». Для В. Погорілко політична система України являє собою «сукупність передбачених Конституцією і законами політичних спільностей, політичних організацій та інших політичних інститутів, що забезпечують функціонування і розвиток суспільства завдяки політичній владі». А. Юсов характеризує політичну систему так: «цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму даного конкретного суспільства».
Безперечно на сьогоднішній день існує велика кількість різних запропонованих визначень того, що слід розуміти під політичною системою і вище зазначений перелік не є вичерпним. Притаманним для кожного з представлених понять є їх направленість на об’єднання державних і недержавних соціальних інститутів з метою управління, забезпечення розвитку, функціонування суспільства здійснюючи свої завдання в межах та у відповідності до законодавства.
Підводячи своєрідну межу, можна зазначити про те, що політична система суспільства – це цілісно організована та впорядкована сукупність політичних інститутів, які покликані здійснювати свою діяльність на нормативно-правовій основі та сприяти утвердженню легітимності політичної влади в державі, а також забезпечувати соціальні та духовні гарантії розвитку суспільства.
Формування політичної системи це процес, який пов’язаний з поступовим набуттям політичними відносинами низки суттєвих ознак:
 взаємозалежність різних елементів політичного життя за відсутністю яких може виникнути розпад системи і дезінтеграція соціуму;
 впорядкованість політичних відносин, оптимальне сполучення їх розвитку та стабільності;
 культурне підґрунтя політичної системи, що полягає в спільності духовних цінностей, політичних символів, силі переконань, які сприйняті членами політичної спільноти;
 політичній системі властиве сумісне реагування усіх складових елементів на зовнішні впливи та реакції. Саме із взаємодії, кооперації народжується здатність політичної системи до швидкої мобілізації необхідних ресурсів щодо вирішення певної загальної проблеми.
Врешті, політична система відноситься до класу відкритих системних утворень, тобто вона віддається різним впливам не тільки внутрішніх, а й зовнішніх чинників, та формує власні механізми опору і самозбереження щодо руйнівних дій.

1. Волиника К.Г. «Теорія держави і права: Навчальний посібник». – Київ: МАУП, 2009
2. «Ідентичності та політичні інститути : виклики для України. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції» / За заг. ред. В.М. Циби. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2015
3. Кармазіна М. «Президентство: український варіант». – Київ, 2007
4. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. «Загальна теорія держави та права: підручник» Новий світ – 2000" Львів, 2003
5. Комаров С.А. «Общая теория государства и права». Москва. – 2003
6. Копєйчиков В.В. «Загальна теорія держави і права» , К. Юрінком, 2007
7. Котюк О.В. «Основи держави і права», К., ВЕНТУРІ, 2005
8. Марченко М.Н. «Общая теория государства и права. М.: Зерцало, 2005
9. Михальченко Н. «Украинское общество: трансформация,
модернизация или лимитроф Европы?» – К.: Ін-т соціології НАНУ, 2001
10. Мухаев Р.Т. «Политология. Учебник для ВУЗов». – М., 2004.
11. «Основи демократії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За заг. ред. А.Колодій». – К.: Вид-во "Ай Бі", 2004
12. Пахарєв А.Д. «Політичні інститути і процеси в сучасній Україні. Навчальний посібник». – К.: Інститут політичних і етнонаціональних дослід- жень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011
13. Погорілко В.Ф. «Політична система України і проблеми її реформування» // Вісник/Запорізький держ. ун-т. Юридичні науки – Запоріжжя, 2006
14. «Політична модернізація: типологія, суперечності та варіанти для України // Політичні партії як суб’єкт формування політико-управлінської еліти в умовах політичної модернізації»: Навч. посіб. – К.: Парлам. вид-во, 2009
15. «Політична система і громадянське суспільство: європейські іукраїнські реалії». Монографія ( за ред. проф. Кудряченка А.І.). – Київ, 2007. –
16. «Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів». (Керівник авторського колективу проф. Рудич Ф.М.). – Київ.: Либідь., 2008
17. «Політичні інститути і процеси в сучасній Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї». Випуск 10. – К., 2007
18. «Політичні інститути та процеси в умовах трансформації українського суспільства: Навч. посіб». / За заг. ред. А.М.Пойчен-ка, В.А.Ребкала. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2006
19. «Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика» / А. Колодій, Л.Климанська, Я. Космічна. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2008.
20. «Політологія: Навч. посіб. для вузів» / Упоряд. та ред. М.Сазонова. – Х.: Фоліо, 2006
21. Ребкало В.А., Шкляр Л.Є. «Політичні інститути в процесі реформування системи влади». – К.: Вид-во НАДУ; Міленіум, 2003
22. Соловьев А.И. «Политология: Политическая теория, политические технологи: Учеб. для студ. Вузов». – М.: Аспект Пресс, 2009
23. «Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира» / Под. общ. ред. В. С. Бакирова, Н. И. Сазонова. – Х.: ХНУ им. В. Н. Каразина, 2005
24. «Україна: політична історія ХХ – початок ХХІ століття» / За ред.
25. Цвік М.В. «Загальна теорія держави і права». Харків «Право» – 2008
26. Шкляр Л. «Інститути політичні // Політологічний словник». – 2007
27. Шляхтун П.П. «Політологія (теорія та історія політичної науки)». – Київ: Либідь, 2007
28. Юсов А.В. «Політична система сучасного суспільства: поняття, структура, функції // Держава і право: збірник наукових праць: юридичні і політичні науки»/ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України – Київ, 2008
29. Якименко Ю. «Еволюція партійної системи України: особливості аналізу та основні етапи». – Політологічний вісник, 2012
30. Якименко Ю. «Методологія аналізу динаміки партійних систем: основні підходи та особливості їх застосування в Україні». – Політологічний вісник; 2013

Будь-яке класове суспільство політично оформлене, має механізм влади, який забезпечує його нормальне функціонування як єдиного соціального організму. Цей механізм іменується політичною системою.
Актуальність даної теми полягає в доведенні взаємозв’язку держави і політичної системи і як наслідок повної нерозривності, адже в більшості випадків вони виступають як одне ціле.
Об’єктом роботи є визначення ролі держави в політичній системі суспільства.
Предмет дослідження. В даній курсовій роботі висвітленні основні терміни, що стосуються політичної системи суспільства: поняття політичної системи, ознаки, значення для суспільства, висвітлення ролі держави в політичній системі, а також класифікація основних складових політичної системи.
Методи аналізу. В основному, в даній курсовій роботі, використано такі методи як порівняльно-правовий, логічний та ін..
Завданнями дослідження є:
 визначення сутності політичної системи суспільства;
 наведення структури політичної системи;
 наведення функцій політичної системи;
 визначення сфери, основних напрямків і меж правового регулювання;
 перелік видів, способів і типів правового регулювання;
 визначення правових форм діяльності держави;
 оцінка особливостей системи політичних інститутів сучасної України;
 оцінка особливостей демократизації сучасного суспільства і перетворення політичної системи України.
В першому розділі курсової роботи наводиться сутність, структура та функції політичної системи.
В другому розділі досліджується правове регулювання та правові форми діяльності держави.
В третьому розділі запропоновано основні напрями розвитку політичної системи України та наведено особливості та проблеми її розвитку.
Курсова робота складається з 36 сторінок друкованого тексту, вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що включає 30 найменувань. Також робота включає 1 рисунок.

Досить обґрунтованим є визначення К. Волинка відповідно до якого «політична система – це сукупність політичних інститутів та організацій, політичної діяльності, політичних відносин, політичних норм, принципів і традицій, політичної свідомості, культури та ЗМІ у їх взаємодії, які відображають інтереси і волю соціальних об’єднань, що реалізують політичну владу, борються за її здійснення у рамках права через державу».
Врешті, політична система відноситься до класу відкритих системних утворень, тобто вона віддається різним впливам не тільки внутрішніх, а й зовнішніх чинників, та формує власні механізми опору і самозбереження щодо руйнівних дій.
Розглядаючи структуру політичної системи, доцільно, насамперед, визначитись, що саме ті соціальні інститути та соціальні норми, традиції, які так чи інакше пов’язані зі здійсненням політичної влади, і є найважливішими компонентами політичної системи. Політичні інститути, норми і рішення, які відіграють роль засобів вироблення та реалізації політичних програм, стратегій чи акцій, слугують регулятором діяльності соціальних суб’єктів політики, можна вважати елементами сучасних політичних систем.
Життєдіяльність політичної системи проявляється в процесі виконання нею функцій (основних напрямів діяльності) певними методами і засобами. Функції політичної системи визначають її структуру і процес дії. Їх реалізація підпорядкована головному – забезпеченню стійкості суспільства і його розвитку.
Кожна функція розпадається на під функції, що їх виконують різні політичні інститути. Під функції також постійно змінюються, виникають нові, трансформуються ті, що вже існували.
На відміну від правового впливу правове регулювання реалізується державою шляхом видання загальнообов’язкових норм поведінки. У них закріплюється соціально корисний варіант поведінки, визначається гарантований державою масштаб свободи індивіда, міра його панування над речами і людьми.
Правильне визначення сфери і меж правового регулювання необхідно для того, щоб виключити використання юридичних інструментів у сферах взаємодії людей, потребуючих інших засобів соціальної регуляції.
За способом сполучення дозволів та заборон виділяють загально-дозвільний та спеціально-дозвільний вид правового регулювання; за територіальним статусом правотворчого суб’єкта регулювання, ділиться на централізоване та нецентралізоване; за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, виділяють загальне (нормативне) та індивідуальне правове регулювання.
Право і держава виникають одночасно, і вони взаємозалежні. Держава залежить від права у своїй організації, побудові, структурі, у здійсненні функцій.
Спостерігається відсутність єдиного розуміння політичними силами змісту національних інтересів України та спільного бачення шляхів їх втілення. На жаль, ідеологія державотворення часто підміняється кон’юнктурними політичними гаслами, що неспроможні спродукувати національну ідею та консолідувати країну.
З огляду на це, перспективи розвитку політичної системи України полягають у подальшому вдосконаленні усіх її елементів, зокрема шляхом реалізації нового етапу конституційної реформи.
Україна в умовах державної незалежності зробила певний крок для утворення і діяльності політичних інститутів як на загальнодержавному рівні, так і на громадсько-політичному рівні, але корпоративна клановість та низький рівень політичної культури правлячої еліти, в тому числі і більшості провідних політичних лідерів, які, як виявилось, нездатні об’єднати націю на загальнодемократичних цінностях, загальмували процес реформування політичної системи країни у демократичному напрямі і привели суспільство до гострої внутрішньополітичної кризи.