Вступ ……………………………………………………………………..3
Розділ І. Благодійність як багатопланове суспільне явище
1.1. Поняття благодійності ………………………………….…..6
1.2. Типологія благодійної допомоги …………………….……9
1.3. Номативно-правова база благодійності ………………….13
Висновки до І розділу …………………………………………………..18
Розділ ІІ. Приватна благодійність на сучасному етапі людства
2.1. Історико-національні аспекти благодійності
у ХІХ – ХХ століттях ……………………………………………19
2.2. Сучасний стан приватної благодійності в України,
на прикладі роботи благодійного фонду ««Україна 3000» …23
2.3. Світовий досвід благодійності на прикладі благодійної
організації «Академія сприяння освіти» …………………….….26
Висновки до ІІ розділу …………………………………………….……..28
Висноки …………………………………………………………………....29
Список використаних джерел ……………………………………………31

Благодійна діяльність - безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
Благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство. [20, с.48]
Меценатство - добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги;
Спонсорство - добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.
Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.
Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки.
Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.
Президент України, депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих доходів.
Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямах:
- сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища.
Це, зокрема, прийняття на себе частини турбот уряду, пов’язаних, наприклад, із будівництвом чи експлуатацією суспільних будов, доглядом за пам’ятниками чи здійснення будь-якої діяльності з приводу утримання парків, озер, прикрашення міста і т.д. [3, с.126]
- поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.
Спочатку така діяльність означала в основному розподіл грошей чи речей серед бідних. Зараз, особливо коли держава бере на себе деяку долю турботи про це, благодійність стала більше означати надання послуг (створення адвокатського центру, організація заочної освіти, надання допомоги в працевлаштуванні, будівництво житла для малозабезпечених, транспортні послуги і т.д.).
- подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;
- сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням.
Це, наприклад, допомога студентам, заохочення досліджень, популяризація знань шляхом публікацій, семінарів, лекцій і т.д.
Сприяння розвитку науки- це діяльність, спрямована на розвиток науки і поширення наукових знань: проведення наукових досліджень, публікація їх результатів і т.д.
- сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості. [16, с.74]
Наприклад, це управління театром, заохочення талантів, виробництво фільмів, спонсорство фестивалів, виставок та інше:
- подання допомоги талановитій творчій молоді;
- сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;
- подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;
- сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;
- сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування.
Створення та експлуатація таких установ та організацій, як лікарні, клініки, будинки престарілих та ін. Також це профілактичні установи, наркологічні центри, банки крові, притулки. [24, с.58]
- сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Благодійна організація може одночасно займатися декількома видами благодійної діяльності. Конкретні її напрями визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.

1. А.З. Свердловым из его книги "Курс лекций по социальной работе и благотворительности", Санкт-Петербург, 2001.
2. Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження) / [Безпалько О.В., Галустян Ю.М., Гулевська-Черниш А.В. та ін.]. – К. : Книга плюс, 2008. – 120 с.
3. Благодійність бізнесу: корисно для себе, ефективно для інших. Інформаційно-методичний посібник / [А. Гулевська-Черниш, О. Мацібох, Д. Мурашко та ін.]. – К.: Книга плюс, 2009. – 152 с.
4. Благотворительность в зеркале общественного мнения. Обзор Исследований / [обзор сост. Н. Шувалова]. – М. : Форум Доноров, 2009. – 54 с.
5. Благотворительность вчера и сегодня /Под ред. В.В. Меньшикова. – М.: Статут, 1994. – 211с.
6. Бодунген А. Привлечение ресурсов. Фандрайзинг. – CAF, 1995. – 117 с.
7. Божкова В.В. Соціально-відповідальний бізнес як один із напрямків поліпшення іміджу вітчизняних суб’єктів господарювання / В.В. Божкова, Л.Ю. Сагер // Механізм регулювання економіки. - 2010. - №1. – С. 145-153.
8. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – 568 с.
9. Борщев В. Роль благотворительности в деятельности банков //Благотворительность и закон. – М.: 1994. – С. 27.
10. Бутинець М.В. Залучення бізнес-структур до надання соціальних послуг / Марія Василівна Бутинець. – К., 2010. – 94 с.
11. Вінніков О.Ю. Реформа оподаткування благодійної діяльності в Україні / О. Вінніков, М. Лациба. – К. : [Агентство «Україна»], 2010. – 112 с.
12. Всеукраинский Благотворительный Фонд «Социальное партнерство». Информационный каталог. – К., 2010. – 17 с.
13. Закон України „Про благодійність і благодійні фонди”
14. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09 1997 р.
15. Звонар В. Бізнес і благодійність у Луцьку: потенціал, мотиви, очікування: результати соціологічного дослідження / Віктор Звонар. - 2006.
16. Зінченко А.Г. Соціальна відповідальність в Україні: погляди різних стейкхолдерів. Регіональний аспект / А. Г. Зінченко, М. А Саприкіна. – К., 2008. – 60 с.
17. Корпоративна благодійність в Україні: звіт про результати дослідження. – К. : Творчий центр Каунтерпарт, 2005. – 40 с.
18. Кочнова О.А. Благодійність як соціокультурний феномен (культурологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. культурології : спец. 26.00.01 « Теорія і історія культури» / О.А. Кочнова. – Сімферополь, 2009. – 22 с.
19. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы за рубежом и в России /с древности до начала XX в. – М.: Академический проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 480 с.
20. Курляк І., Лаба С. А.Шептицький як меценат національної освіти.// Сучасне українське виховання. Матеріали науково-практ.конф. Дрогобич, 1996. Львів, 1997. – С. 54-62.
21. Михайловська Н.А. Благодійництво як соціокультурна проблема // Культура і сучасність: Альманах. – К.: ДАКККіМ, 2002. –№ 1. – С. 73 – 78.
22. Практика благодійної діяльності бізнес-компаній в Україні: сучасний досвід. За результатами дослідження / [Гулевська-Черниш А., Непочатова Д., Паливода Л., Шендеровський С.]. – К. : Салютіс, 2010. – 60 с.
23. Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В.О. Чепурнов. – К., 2004. – 160с.
24. Як працює венчурна філантропія? // Вісник благодійництва. – 2008. - № 1(2). - 310 с.
25. Якісне дослідження методів впровадження соціальної відповідальності бізнесу в Україні. – К., 2006. – 129 с.

У зв'язку зі зміною політичної й економічної ситуації в Україні після проголошення її незалежною державою значно посилився процес розшарування суспільства, в результаті чого з'явилася категорія громадян, які потребують соціальної допомоги й захисту. Держава, яка до вищевказаних процесів була гарантом такого захисту і здійснювала функції щодо соціального забезпечення громадян, нині зіткнулася з необхідністю залучення до вирішення зазначених проблем недержавних утворень, а саме – благодійних організацій. Власне за участю некомерційного сектора, ядром якого є організації, що здійснюють благодійну діяльність, держава зможе зняти із себе частину витрат, спрямованих на розв’язання соціальних завдань, які вона вирішити в даний час не в змозі. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває дослідження правового положення благодійних організацій, створюваних в Україні.
Проблематика правових особливостей такого виду юридичних осіб, як благодійні організації, ще не має достатньої теоретичної розробки у юридичній літературі України. Це можна пояснити тим, що благодійні організації як самостійний вид юридичних осіб, які мали б цільову спрямованість – здійснення благодійної діяльності, почали відроджуватися лише після проголошення України незалежною державою.[2, с.45]
На законодавчому рівні регулювання діяльності благодійних організацій в Україні здійснюється насамперед відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» (далі – Закон). Згаданий Закон має істотні прогалини й недоробки (зокрема, він не дає визначення понять організаційно-правових форм цих організацій), у зв’язку з чим вони реєструються знеособлено, тобто без урахування особливостей організаційно-правової форми..
Зазначені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми і про нагальну потребу комплексного дослідження благодійних організацій.
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є комплексний аналіз цивільно-правового положення благодійних організацій в світі та в Україні, визначення їх місця в системі юридичних осіб відповідно до нового ЦК, створення цілісної наукової концепції правового положення благодійної організації як суб’єкта здійснення благодійної діяльності, а також розробка на цих засадах теоретичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства про благодійні організації. [6, с.95]
Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:
• визначити поняття й ознаки благодійної організації, з’ясувати її юридичну сутність;
• здійснити аналіз видів та організаційно-правових форм юридичних осіб згідно з новим ЦК України;
• дати визначення понять організаційно-правових форм благодійних організацій і виокремити ознаки, що відрізняють ці форми одну від одної;
• окреслити межі здійснення підприємницької діяльності благодійними організаціями та їх зв’язок з основною (благодійною) діяльністю;
• на підставі проведеного аналізу сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання і функціонування благодійних організацій.
Об'єктом дослідження є діяльність благодійних організацій, та підвищення ефективності їх роботи шляхом удосконалення нормативного впливу на них.
Предметом дослідження є правове положення благодійних організацій; їх місце в системі юридичних осіб України; поняття й ознаки благодійних організацій; їх організаційно-правові форми; цивільна правосуб’єктність; підстави припинення діяльності цих організацій; органи благодійних організацій.
Методи дослідження. Для проведення курсового дослідження використовувалися наступні методи в їх сукупності: діалектичний, історичний, формально-логічний.
Діалектичний метод пізнання правових явищ застосовувався при розгляді правової сутності, порядку створення й діяльності благодійних організацій як одного з видів юридичних осіб, які у процесі свого історичного розвитку зазнали істотних змін. Це зумовлює динаміку їх правової регламентації й необхідність створення науково-теоретичної бази й пошуку правових засобів, що забезпечують ефективний правовий вплив на зазначені організації.
Історичний метод використовувався при дослідженні закономірностей виникнення й розвитку благодійних організацій у державах з різними правовими системами, а також зміни смислового значення понять «благодійництво», «благодійна організація» з моменту їх зародження й по сьогоднішній день.
Формально-логічний метод – для характеристики особливостей правового положення благодійних організацій, обгрунтування відсутності протиріч між здійсненням ними поряд із основною (благодійною) – підприємницької діяльності.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що курсова робота є теоретичним дослідженням благодійних організацій в світі та в Україні, в якому обґрунтовуються нові в теоретичному аспекті й важливі для практики положення й висновки.

Результатами мого дослідження є розробка наукової концепції правового положення благодійних організацій в Україні та світі, визначення класифікації та теоретичне обгрунтування ознак, які характеризують сутність благодійної організації як специфічного виду непідприємницької юридичної особи; пропозиція дефініції поняття “благодійна організація”; з’ясування місця благодійних організацій у системі юридичних осіб України; встановлення згідно з дуалістичною концепцією диференціації юридичних осіб співвідношення організаційно-правових форм благодійних організацій між спеціальним законодавством України та новим Цивільним кодексом України; окреслення переліку ознак, типових для кожної з організаційно-правових форм досліджуваних організацій; обгрунтування пропозиції щодо впровадження до зазначених організацій режиму спеціальної (або змішаної) правоздатності; визначення обмежувальної концепції здійснення підприємницької діяльності благодійними організаціями та розкриття критерію “пов’язаності” підприємницької діяльності цих організацій з основною (благодійною); з’ясування договірного регулювання щодо пожертвувань в благодійних організаціях.
Результатом історико-порівняльного аналізу стало окреслення як спеціального, так і відмінного у благодійних традиціях України та Західної Європи і Росії, що пояснюється своєрідністю історичного розвитку України, довготривалими періодами бездержавного існування. Зокрема, нами виявлено, що частка купецько – підприємницької верстви в історії української благодійності значно нижча, ніж у західноєвропейській і російській. Це зумовило своєрідність національної благодійницької ментальності, сформованої переважно на грунті базових цінностей традиційної етнокультури, християнської моралі, козацького демократизму та міщанського (не патриціанського) корпоративізму.
У творенні сучасної благодійницької інфраструктури задіяні, окрім державних чинників, бізнесових структур, громадських організацій і приватних осіб, ще й фактори ціннісних орієнтацій української культури та відповідні (перервані та неперервні) традиції. Сприятлива для розвитку благодійної та меценатської діяльності соціокультурна ситуація не в останню чергу визначається і регулюється цими фундаментальними чинниками, що здебільшого не враховуються при формуванні сьогоденної економічної та культурної політики.