ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 5
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ 5
1.1. Роль мотивації учнів у початковому навчанні 5
1.2. Принципи, що формують позитивну мотивацію в навчанні 12
Висновки до розділу 1 25
РОЗДІЛ 2 26
ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ УЧНІВ ТРЕТІХ КЛАСІВ 26
2.1. Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації молодших школярів учнів третіх класів 26
2.2. Пропозиції щодо вдосконалення позитивного ставлення до навчання 28
Висновки до розділу 2 29
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 33
ДОДАТКИ 35

Мотив є формою прояву потреби людини (мотив фр. - спонукальна причина, привід до дії). Це - спонукання до діяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається.
Мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Мотиви, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю, але впливають на її успішність, є зовнішніми. До них, наприклад, можна віднести:
1. позитивне ставлення дитини до школи;
2. допитливість;
3. довіру до вчителя;
4. прагнення бути дорослим;
5. прагнення мати шкільні речі тощо.
Внутрішні мотиви пов’язані безпосередньо із самим процесом учіння, його результатами.
Внутрішня мотивація учіння в молодших школярів нестійка, інтерес виявляється переважно до результату. Вольові зусилля до подолання інтелектуальних труднощів, наполегливість у досягненні навчальної мети молодші учні виявляють залежно від ситуації: цікаве завдання, змагальність, підтримка дорослих, товариша тощо [1,c.15].
„Навчання по-різному впливає на розумовий розвиток залежно від того, наскільки успішно воно виховує в учнів повноцінні мотиви учіння. Дослідні дані свідчать, що структура навчальної діяльності, адекватна цілям навчання, є фактором формування в учнів не лише систем операцій і знань, а й навчальних, пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості, любові до книги, прагнення до самоосвіти”.
Мотиви учіння в кожної дитини - глибоко особистісні, індивідуальні. Зовнішня поведінка учня, його ставлення до школи, товаришів, оцінювання багатьох подій - це все „вершки" від багатьох корінців, що живлять бажання дитини вчитися, долати труднощі.
Живильні сили для всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів маленького школяра, від того, як його зустрічає школа і перший учитель.
Якщо надії малюка на радість шкільного життя справджуються, зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння. Коли ж мотив, заради якого учень вчиться, змінюється, це принципово позначається і на усій його навчальній діяльності. У малюків, які вступають до школи, відмінності в підготовці разючі: один почав читати ще в 5 років, для іншого - книжка лише іграшка; один нетерпляче чекає першого вересня, а другий - як злякане пташеня, що потрапило в клітку. Як же орієнтуватися у цій різноманітності? Вдумливий учитель користується своїми безвідмовними інструментами - умінням спостерігати, створювати ситуації, що потребують саморегуляції поведінки дитини, спонукають до висловлювань, виявлення своїх почуттів.
Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, робить багатьох учителів гарними діагностами, допомагає розібратися в мотивах, які характеризують дії тих чи інших дітей, бачити „зону найближчого розвитку", тобто „проектувати” особистість.
Психологічні дослідження В,С.Мухіної, О.В. Проскури та ін. дають змогу виявити як сприятливі, так і несприятливі передумови формування в молодших школярів позитивних мотивів учіння. Серед сприятливих назвемо те, що в більшості дітей 6-9 років переважають:
 позитивне ставлення до школи;
 повна довіра до вчителя, навіть абсолютизація його як людини, що все знає і має велику владу;
 готовність сприймати й наслідувати;
 гостра потреба у нових враженнях;
 природна допитливість.
Водночас відомо, що інтерес до навчання в дітей цього віку вкрай нестійкий, більшість із них не виявляє вольових зусиль до подолання навчальних труднощів. Чимало першокласників тривалий час цікавляться зовнішнім боком шкільного життя, їх хвилює лише новизна статусу школяра; багато дітей з готовністю беруть участь у наслідувальних діях, проте, коли треба щось робити самостійно, чекають підказки вчителя, нервують, тобто вони охоче працюють на уроці лише тоді, коли впевнені в успіху[3,c.213].
Отже, мотиваційна сфера глибоко індивідуальна. Тому в її формуванні треба орієнтуватися не на молодшого школяра взагалі, а на конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначилися саме в цьому класі. Звідси висновок: у навчальному процесі слід використовувати широкий діапазон стимулів, щоб впливати на мотивацію кожного учня.
У кожному класі є щонайменше п’ять груп дітей з різним ставленням до навчальної діяльності.
Як правило, майже половина учнів - добрі виконавці. Вони з готовністю сприймають те, що говорить і показує вчитель, їхня постійна навчальна установка - уважно слухати й виконувати всі вказівки незалежно від змісту діяльності. Ці діти на уроці сумлінні й старанні, але здебільшого безініціативні. Провідний мотив їхньої навчальної діяльності - опосередкований інтерес: прагнення порадувати батьків, завоювати авторитет у класі, заслужити похвалу вчителя. Отже, засвоєння знань - тут лише засіб досягнення іншої мети, яка виходить, власне, за межі навчальної діяльності.
З перших днів навчання виділяються діти з інтелектуальною ініціативою (термін Д.Б. Богоявленської) - з яскраво вираженим бажанням виявити своє ставлення до всього, що відбувається на уроці, поламати голову над складним завданням. Вони уникають підказок, прагнуть працювати самостійно, все їм треба помацати, перевірити, дослідити. Ці діти особливо жвавішають, коли вчитель запитує про щось незвичне; рішення, як правило, приходить їм у голову відразу, і вони ледве стримуються, щоб його не вигукнути. Здебільшого в класі буває 4-5 таких учнів [2,c.20].
Серед сильних учнів є діти, які інакше виявляють своє ставлення до напруженої навчальної діяльності. Зовні вони не дуже активні, і розум у них не такий швидкий, але вони майже весь час перебувають у стані розумового напруження: несподівано для всіх оригінально вирішують завдання, придумують цікаві загадки, уміють знайти аналогію у житті до вивченого. Хоча за зовнішнім ставленням до навчальної діяльності вони помітно відрізняються від попереднього типу, але за мотивацією їх можна об’єднати в одну групу. Адже головне, що властиве тим і другим, - інтерес до нового, потреба розібратися в ньому, засвоїти. Помічено, що такі діти не бояться помилитися; процес роботи їх цікавить більше, ніж оцінки. У „доброго виконавця" і в „інтелектуального лідера” можуть бути однакові оцінки за навчання. Однак це зовсім не означає, що вплив учіння на розвиток особистості кожного з них теж однаковий.
Серед молодших школярів є невелика група дітей (приблизно 4-5 у класі), які майже ніколи не можуть самостійно виконати навчальне завдання. Це по-різному проявляється на уроці. Один охоче слухає, жестами, мімікою показує, як „напружено” думає, піднімає щоразу руку.
Майже в кожному класі є діти, які засмучуються, зіщулюються, коли розуміють, що їм робота не під силу, хочуть зробитися непомітними. Для них головне, щоб учитель їх не питав, щоб урок закінчився якнайшвидше. Серед них є і пустуни, які вже не бояться показувати байдужість до сумлінної роботи, пошук нових знань їх відверто не цікавить, а погані оцінки надовго не засмучують

1. Дупак Н.В. Виховання культури праці молодших школярів у процесі навчальної трудової діяльності: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. – К., 2009. – 16с.
2. Знамеровська Н.П. Підготовка вчителя трудового навчання до розвитку художньо- конструкторських здібностей учнів основної школи: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2009. – 20с.
3. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Вища школа, 2009.-с.234.
4. Освітні технології. Навч.-метод. посіб / За заг. ред. О.М. Пєхоти - К.: А С К, 2001 - 256 с.
5. Подмазін С. Психологія особистісно-орієнтованого навчання // Сучасні шкільні технології Ч 1 / Упоряд. І. Рожнятовська, В. Зоц - К.: Ред. загальнопед. газ., 2010 - С.506.
6. Прокоф’єва М.С. Організація інтегровано-педагогічної діяльності в межах інноваційних технологій соціокультурно-педагогічної спрямованості / М.С. Прокоф’єва // Початкова школа. – 2008 – №12. – С.565.
7. Рева Ю.Ф. Мистецтво розроблення творчого задуму уроку-технології професійної майстерності вчителя / Ю.Ф. Рева // Початкова школа. – 2008. - №12. – С. 126.
8. Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках читання // Початкова школа. - 2010. - № 3. - С.182.
13. Лазаренко Н. Розвиток пізнавальної активності першокласників у період навчання грамоти // Початкова школа. - 2009. - № 5. - С.131.
9. Савченко О.Я. Урок у початкових классах / Олександра Яківна Савченко. – К., 2009. – 160 с.
10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - Т.2 - М.: Просвещение, 1979. Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.Просвіта,2009.-453 с.
11. Ушинський К.Д. Вибрані пед. твори в 2 т. - К., 2008.-567 с.
12. Хорунжий В.О. Календарне планування з трудового навчання. 1-4 кл. / Віктор Олександрович Хорунжий. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2013. – 370 с.
13. Хохліна О.П. Загальна характеристика оновленого змісту трудового навчання та рівнів навчальних досягнень учнів 1-3 кл. / О.П. Хохліна, Г.М. Мерсіянова // Рідна школа. – 2008. – № 7. – С. 149.
14. Хохліна О.П. Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-3 класів з трудового навчання / О.П. Хохліна, Г.М. Мерсіянова // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2013. – №3. – С. 231.

Тепер, коли суспільство постійно розвивається, а обсяг знань зростає, роль учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні пра¬вильно організувати засвоєння цих знань. Залучаючи дитину до діяльності, вчитель спрямовує її на пізнання світу і себе в ньому.
Основа ефективного навчання учнів — формування в них мотивації до навчальної діяльності. Саме вмотивована діяльність сти¬мулює дитину до навчання, якісного засвоєння знань, розвитку. Залежно від мотивації, одне завдання дитина може не виконувати взагалі або виконувати з різним сту-пенем активності, а над іншим готова просидіти тривалий час.
Психологічні дослідження використання різноманітних засобів мотивації проводились багатьма вченими, зокрема Л.В. Занковим, І.М. Соловйовим, Ж.І. Шиф, Б.І. Пінським, Г.М. Дульньовим, В.Г. Петровою, М.М. Нудельманом, М.П. Феофановим та ін. [8].
Особливо слід зауважити, що мотиваційний компонент є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процессу в різноманітних навчальних дисциплінах. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку.
Відтак проблемою мотивації навчання в початковій школі займаються чимало українських та російських педагогів-практиків, серед них слід особливо виділити Т.М. Бабійчук ., Ф.А. Габдулхакова ., А. Ісмаілову ., Л Корепіну ., М Проць . та ін.
Мета роботи-розкрити особливості формування позитивного ставлення до навчання.
Об’єкт курсової роботи - позитивні мотиви в навчанні молодших школярів.
Предмет - мотиваційний компонент уроку.
Гіпотеза дослідження полягає у тому,що ми висунули припущення,що удосконалення мотивів позитивно впливає на весь процес навчання.
Відповідно до предмета,мети,гіпотези нами були сформульовані основні завдання дослідження:
 Розкрити роль мотивації учнів у початковому навчанні;
 Охарактеризувати принципи,що формують позитивну мотивацію в навчанні;
 Експерементально дослідити формування позитивної мотивації учнів третього класу;
 Розробити методичні рекомендації щодо формування позитивних мотивів навчання.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел.

У результаті проведеного дослідження ми проаналізували роль мотивації учнів у початковому навчанні та принципи,що формують позитивну мотивацію в навчанні.
У другому розділі провели експериментальне дослідження щодо формування позитивної мотивації молодших школярів учнів третіх класів.
Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, робить багатьох учителів гарними діагностами, допомагає розібратися в мотивах, які характеризують дії тих чи інших дітей, бачити „зону найближчого розвитку", тобто „проектувати” особистість.
Таким чином, мотивація - це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів знань, слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.
У процесі сприйняття об’єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам’ять і мислення. Перед загальноосвітніми школами стоїть одне з першочергових завдань: забезпечити успішне вивчення предметів, домогтися вільного володіння набутими знаннями. В цьому допомагає формування позитивних мотивів.
Завдяки проведеному аналізу досвіду вчителів-практиків початкової школи було з’ясовано, що кількість та різноманітність методик якими вони користуються є дуже великою. Поставивши правильно мету навчання з того чи іншого шкільного предмета, по суті кожен вчитель перетворюється на художника який начебто малює картину, і ця картина – це учень, в якого формуються ті чи інші навички. О.Губа широко використовує дидактичну гру на своїх уроках; Ю.Рева пропонує педагогові прагнути до активності думки учнів та зробити уроки якомога цікавішими; М.Прокоф’єва, перш за все, наголошує на факторі створення позитивної атмосфери у класі та на налаштування учнів на позитивний творчий лад та працю. Але при використанні усіх перерахованих методик урок можна зробити дійсно більш продуктивним та цікавішим для учнів таким, який запам’ятається;
У другому розділі роботи нами було проведено дослідно-експериментальну роботу по дослідженню рівня сформованості позитивної мотивації навчання учнів 3 – Б класу. Під час констатувального експерименту було проведено тестування учнів 3 – Б класу. Проаналізувавши отримані результати, ми дійшли висновку, що методика яка використовувалась вчителями художньої праці є неефективною щодо формування пізнавальної активності так як рівень сформованості пізнавальної активності учнів був дуже низьким. Тому актуальним є вивчення та профілактика позитивного ставлення до навчання.