Вступ …………………………………………………………………………..3
Розділ І. Паркове господарство Київщини
1.1. Маріїнський парк ………………………………………………...7
1.2. Сад купецького зібрання ………………………………………...11
1.3. Володимирська гірка …………………………………………….12
1.4. Парк вічної слави ………………………………………………...15
1.5. Національний музей історії великої вітчизняної війни
1941-1945 рр. (печерський ландшафтний парк) ……………………16
1.6. Ботанічний сад ім. Академіка Фоміна ………………………….18
Розділ ІІ. Екскурсійний дискурс по паркам Києва ………………………....21
Розділ ІІІ. Сучасний стан та перспективи розвитку туризму
на території Київщини …………………………………………….….25
Висновки ……………………………………………………………………....36
Список використаних джерел …………………………………………….….40
Додатки ………………………………………………………………………...43

Визначними об'єктами містобудівної спадщини Києва є його історичні парки, сади і сквери. І хоч вони на даному етапі охороняються як об'єкти природно-заповідного фонду, вони залишаються творами містобудівного по своїй суті садово-паркового мистецтва, важливими елементами структури, середовища і пейзажів міста. Так, дніпровські парки не лише посідають важливе місце в центрі Києва і виконують рекреаційні функції, вони —окраса міста, важливіша складова його образу. Історичні парки за своїм задумом і втіленням є органічною складовою міста. Вони як і суто містобудівні утворення мають цінні розпланування і композицію і поєднані з видатними архітектурними об'єктами, малими архітектурними формами і творами монументального мистецтва.
Численні парки та інші зелені насадження прославили Київ як одне з найбільш зелених і мальовничих міст. В його мальовничості величезну роль відіграє і друга складова багатого київського ландшафту — складний рельєф його правобережної частини і в першу чергу історичного центру, що високими крутими схилами виходить до Дніпра. Розпланування давньої частини міста та розташування, просторова організація і пейзажні якості її забудови визначені формами його гір, схилів і долин різними за величиною і неповторними за сполученням. Вони слугують величним постаментом і чудовим тлом для багатьох його визначних і цінних споруд і основою високих пейзажних якостей масивів забудови. Рельєф і зелені насадження невід'ємні від будь-яких містобудівних утворень Києва. Вони їх органічна частина, без врахування і охорони якої неможливе нормальне функціонування цих утворень, а для кращих з них — існування і збереження як творів містобудівного мистецтва.
На сьогоднішній день Київ має близько 60 парків. Найголовніші з них знаходяться в цьому розділі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та рестораний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання/навчальний посібник – К.: Знання України, 2002. – 358с.
2. Агафонова Л.Г., Каролоп О.О. Показники і критерії конкурентоспроможності окремих видів туристичних послуг // Вісник КДТЕУ. – 2000. – №1. – С 34-37.
3. Агеева О.А. Акуленок Д.Н., Васильев Н.М., Васянин Ю.Л. и др. Туризм и гостиничное хозяйство / Учебник для вузов. – М.: ТАНДЕМ-ЭКМОС, 1999. – 399с.
4. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма/ Учебное пособие. – М.: Финансы и стытистика, 1999. – с.290
5. Васянин Ю.Л. и др. Туризм и гостиничное хозяйство. / Учебник для вузов. – М.: Тандем-Экмос, 2000. – 399 с.
6. Геопросторова організація туристичного процесу: Автореф. дис. д-ра геогр. наук: 11.00.02 / О.О. Любіцева / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2003. — 29 с.
7. Гринюк Т.А. Рекреаційні системи Київщини (географічний аналіз)//туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. –К.: ФПУ, 1996.;
8. Дорошко О.П. Київський музей народної архітектури та побуту у пропаганді української народної культури// 1 культурологічні читання “Культура на зламі тисячоліть”: Тези виступів. – К.: КПІ, 1994
9. Єфремов О. Ефективність управління туристичним комплексом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2000. - Вип. 42: Економіка. - С. 8-10
10. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
11. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебник. – Минск: Новое знание, 2002. – 409 с.
12. Квартальнов В.А. Туризм / Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 316с.
13. Київська область//Географічна енциклопедія України. Т.2. – К.: УРЕ, 1980.; Київська область//Українська радянська енциклопедія. Т.5. – К.: УРЕ, 1980.;
14. Київська область//Україна: Путівник. – К.: Смолоскип, 1995.
15. Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 312 с.
16. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства . -К. Інститут туризму ФПУ, 1997
17. Лобода М.В. Курорти України: минуле та сучасне. Санаторно-курортні заклади ЗАТ “Укрпрофздоровниця”. – К.: Тамед, 2002 – с.304.
18. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
19. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
20. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 352 с.
21. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.
22. Пам’ятні місця Київської області: Короткий путівник/Батушан О.Д., Мінц С.Й, Сікорський М.І. – К.: Київське обласне видавництво, 1958.
23. Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми// Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996.;
24. Старостенко Г.Г. Соціально-географічна та демографічна база рекреаційної діяльності (на прикладі Київської області)//Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996.
25. Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с.
26. Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ,1996.
27. Уніфіковані технології готельних послуг: Навчальний посібник / За ред. Федорченка В.К. – К.: Вища школа, 2001. – 297 с.
28. Шищенко, П. Київ - місто і природа // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2002. - № 29-30. - С. 2-30.
29. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2003. – 662 с.
30. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

Актуальність теми. Водночас туризм є однією з найприбутковіших галузей світової економіки і по своїй економічній віддачі вийшов на її провідні позиції: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового продукту та близько 30% світової торгівлі послугами. Також ним акумульовано близько 7% світових капіталовкладень. Кількість міжнародних туристичних мандрівок постійно зростає (з 25 млн. у 1950 р. до 675 млн. у 1998 р.), відповідно доходи від готельно-туристичних послуг також підвищуватимуться прискореними темпами і можуть зростати від 445 млрд. дол. у 1998 р. до приблизно 2 трлн. дол. у 2020 р. (за припущеннями). За даними Всесвітньої туристичної організації, щорічно подорожує більше 800 млн. чоловік. Примітним є те, що більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень національного бюджету, а в 70 – однією з трьох статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг складає 35 %, на Кіпрі та в Панамі – понад 50 %, на Гаїті – більш як 70 %і.
На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено стала на шлях розбудови власної туристичної галузі. За час, що минув, завершується процес переорієнтації вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР у самостійну розвинену галузь. В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії українського краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини. Розвиток туризму в Україні особливо актуальний, оскільки саме завдяки туризмові Україна може поліпшити соціально – економічну ситуацію. Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

В результаті опрацювання значної кількості джерел та літератури всебічного дослідження теми, мені довелося зробити наступні висновки.
Україна має всі об’єктивні передумови для входження в число країн з високим рівнем розвитку туризму. Протягом останніх років українська індустрія туризму стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. Пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму мають стати реконструкція, модернізація та будівництво нових туристичних об’єктів, підвищення якості та збільшення асортименту туристичних послуг. Сьогодні для ефективного просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна не лише організаційна, а й фінансова підтримка з боку української держави. А створення позитивного образу нашої країни та її туристичних об’єктів має стати частиною загальної стратегії розвитку туризму в Україні. Наші гості мають отримати справжнє задоволення від живописних ландшафтів, затишної атмосфери українських містечок, гостинності українського народу і переконатися, що Україна – це незалежна європейська держава з давніми традиціями, багатими природними, історико–архітектурними та культурними цінностями.
Важливим кроком у процесі непогодження туризму в області є підпорядкування Управлінню культури і туризму в червні 2006 р. Київської обласної туристичної агенції. Агенція має стати головним механізмом впровадження всіх аналітичних то методологічних розробок інформаційно- рекламного забезпечення та координатором туристичної діяльності в області.
З метою забезпечення високої ефективності роботи єдиної інформаційно-рекламної мережі Київщини, планується створення розгалуженої мережі туристично-інформаційних центрів у районах і містах області.
Суттєвим досягненням у системі просування туристичного продукту Київщини є відкриття в жовтні 2006 р. сайту обласного Управління культури і туризму "Київщина туристична", який повною мірою то найбільш привабливо представлятиме історико-культурний, туристичний то курортно-рекреаційний потенціал області.