ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СПЕЛЕОТУРИЗМУ 5
1.1. Поняття спелеотуризму 5
1.2. Види печер 7
1.3. Підготовка туристів-спелеологів 9
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ СПЕЛЕОТУРИЗМУ 11
2.1. Спелеотуризм та печери в світі 11
2.2. Спелеотуризм на теренах України 16
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27
Спелеотуризм – це спеціальні категорійні туристські походи, що передбачають проходження маршрутів по печерах і карстових порожнинах під землею. У спелеотуризмі використовуються альпіністське спорядження, деякі види спорядження туристів-водників, а також спеціальні пристосування деякі види спорядження (гідрокостюми, ліхтарі, драбини, мотузки тощо).
За Бейдиком О.О. спелеотуризм – один з видів активного туризму, основним фактором розвитку якого є наявність спелеоресурсів (печери, лійки, підземні озера та інші карстові форми).
Серед особливостей даного виду туризму можна виділити вологість печер – до 100% при понижені й температурі та відсутність природного освітлення.
Печери, для проходження яких потрібно спеціальні навички та технічні засоби (крім каски і джерела світла), діляться на дев'ять категорій складності: 1, 2А, 2Б, 3А, 3Б, 4А, 4Б, 5А, 5Б. Основним критерієм для визначення категорії складності печери є тривалість подорожей, кількість перешкод на маршруті і їх складність.
Печери, категорії складності яких позначені однією цифрою, відрізняються один від одного, головним чином, кількісними характеристиками. Якісний стрибок відбувається при переході від 1 категорії важкості до 2А, від 2Б до 3А і т.д.
Перешкоди - це стрімкі і круті похилі ділянки (колодязі й уступи), вузькості. Є сніжні і водні перешкоди (у тому числі сифони).
Печери, для проходження яких практично не потрібно спеціальних засобів для подолання вертикалей, називаються горизонтальними; печери, в яких основною перешкодою є стрімкі і круті похилі ходи, називаються вертикальними; печери, де зустрічаються різні перешкоди, - змішаного типу.
Нижче подаються короткі характеристики печер різних категорій складності, що відображають загальне уявлення про принцип класифікації. Час проходження печер розраховано для груп з 4-6 осіб середньої підготовленості для даного класу печер. Межі глибин даються для вертикальних порожнин. Печери змішаного типу вимагають індивідуального підходу при категоріюванні, для них межі глибин можуть бути зменшені.
1 категорія складності - печери, для проходження яких вимагається мінімальна кількість допоміжних засобів. Глибина колодязів не більше 40 м. Колодязі, як правило, сухі і прості для проходження. У горизонтальних печерах повинні бути перешкоди: вузькості, ділянки нескладного скелелазіння або обводнені ділянки. Час проходження - 2-8 годин. Загальна глибина - 20-100 м.
2А категорія складності - колодязі можуть бути обводнені, але без сильних водотоків. Горизонтальні печери можуть мати відкриті сифони. Час проходження 3-8 годин. Загальна глибина 40-180 м.
2Б категорія складності - те ж, але кількість перешкод більше. Час проходження - 6-16 годин. Загальна глибина 150-300 м.
3А категорія складності - колодязі можуть бути сильно обводнені. У горизонтальних печерах можуть бути невеликі сифони, що вимагають застосування апаратів автономного дихання. Час проходження - 12-48 годин. Загальна глибина - 180-360 м.
3Б категорія складності - те ж, але кількість перешкод більше. Час проходження - 2-5 днів. Загальна глибина 320 - 550 м.
4А категорія складності - печери вертикального і змішаного типу, для їх проходження потрібна установка проміжного пункту харчування та відпочинку на маршруті або підземного табору. Можуть бути ділянки складного лазіння, в тому числі із застосуванням штурмових драбинок, засувів тощо Час проходження - 4-8 днів. Загальна глибина 420 - 550 м.
4Б категорія складності - те ж, але кількість перешкод більше. Час проходження - 7-14 днів.
5А категорія складності - безліч всіляких перешкод. Для проходження потрібна установка підземних таборів. Час проходження - 12-18 днів. Загальна глибина - 800-1200 м.
5Б категорія складеності - необхідна установка декількох підземних таборів. Час проходження - понад 18 днів. Загальна глибина понад 1100 м.
Як правило, при першому проходженні печери кількість перешкод більше (у зв'язку з пошуками та маркуванням проходів, розбором завалів, обробкою уступів), тому категорія складності печери вище.
Розрізняють:
карстові печери , саме вони мають найбільшу протяжність і глибину. Печери утворюються внаслідок розчинення порід водою. Тому карстові печери зустрічаються тільки там, де залягають розчинні породи: вапняк, мармур, доломіт, крейда, а також гіпс і сіль;
тектонічні печери – виникають в будь-яких гірський породах в результатаі тектонічних розломів;
ерозійні печери - печери, утворені в нерозчинних породах за рахунок механічної ерозії, тобто вимиті водою, що містить крупинки твердого матеріалу. Часто такі печери утворюються на березі моря під дією прибою, але вони невеликі;
льодовикові печери – утворюються в літі льодовиків талою водою. Термальні льодовикові печери зустрічаються в Ісландії, Гренландії та досягають значних розмірів;
вулканічні печери – утворені внаслідок виверження вулканів;
антропогенні – спричинені діяльністю людини.
1. Бабкин А. В. Специальные виды туризма / Бабкин А. В. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2008.
2. Байтеряков О. З. Нові тенденції у розвитку спелеотуризму в Україні /О. З. Байтеряков,О. І. Губарева. - Мелітополь, 2012. - С. 203-206.
3. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України : методол. та метод. аналізу, термінологія, районування : монографія / Бейдик О. О. - Київ : Вид.-поліграф. Центр «Київ. ун-т», 2011. - С. 184-188.
4. Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. - 304 с.
5. Грачева С.Л., Рянский А.С. «Путеводитель по Крыму»- Вокруг света, 2009
6. Гутковський К. Про печери в Кривчу / К. Гутковський // Діло. – 1908. – Ч. 248. – 3 лист.
7. Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм: навч. посібник /Дмитрук О., Щур Ю. - Київ: Альтерпрес, 2008. - 280 с.
8. Дублянский В. Н. История украинской спелеологии / В. Н. Дублянский. - Пермь - Симферополь, 2013. -111 с.
9. Дублянський В. Н. История Украинской спелеологии : монография /Дублянський В. Н. - Пермь-Симферополь, 2013. - C. 111.
10. Климчук А.Б., Амеличев Г.Н., Андраш В., Гребнев А.Н., Зимельс Ю.Л., Куприч П.П., Пронин К.К., Ридуш Б.Т. Кадастр пещер Украины: методические материалы и перечень. - Симферополь: УИСК-УСА, 2007 г. - 75 с.
11. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. / Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. - 2011.
12. Коваль П. Ф. В’їзний туризм : навч. посіб. / Л. Ф. Коваль, Г. П. Андреєва. - Ніжин: Лук ’яненко В. В., 2010. - 304 с.
13. Колотуха І.О., Колотуха О.В. Оцінка ресурсного потенціалу Криму для цілей спортивного туризму (стаття) Геополітика і екогеодинаміка регіонів. Науковий журнал. - Сімферополь: Кримський науковий центр НАН України і МОН України, 2014. - Том 10. - Вип. 2. - С. 603-610
14. Колотуха О.В. Географія дитячо-юнацького туризму в Україні: Навчальний посібник. - К.: Укр. держ. центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, 2008. - 276 с.
15. Колотуха О.В. Спортивні рекреаційно-туристські ресурси України. К.: Федерація спортивного туризму України, 2012. - 208 с.
16. Масляк П. О. Рекреаційна географія: навч. посібник /П. О. Масляк. - К. : Знання, 2008. - 343 с.
17. Панов С.Н., Перечень классифицированных и эталонных туристских спортивных маршрутов и препятствий / С.Н. Панов, В.В. Говор. - ТССР, 2-е изд., испр. и доп. М., 2008. - 144 с.
18. Петранівський В. Л. Туристичне краєзнавство : навч. посіб. / В. Л. Петранівський, М. Й. Рутинський ; за ред. проф. Ф.Д. Заставного. - Київ : Знання, 2012. - 575 с.
19. Пилипюк А. В. Розробка екскурсійних спелеомаршрутів у печері “Атлантида” / А.В. Пилипюк // Молоді науковці - географічній науці: Збірник наукових праць IX Всеукраїнської науково- практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - К.: Видавництво географічної літератури «Обрій», 2013. Випуск ХІ. - С. 310-312.
20. Пилипюк. А. В. Туристсько-рекреаційний потенціал системи печер “Атлантида-Киянка” / А.В. Пилипюк // Молоді науковці - географічній науці: Збірник наукових праць X Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - К. : Прінт Сервіс, 2014. Випуск X. - С. 222-224
21. Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів // Спортивний туризм. - К. : Федерація спортивного туризму України. - 2012. - № 2. - С. 5-10.
22. Постанова президії Федерації спортивного туризму України “Про перелік класифікованих печер України” // Спортивний туризм. - К.: Федерація спортивного туризму України. - 2012. - №2. - С. 61-66.
23. Рідуш Б.Т. Підземні палеоландшафти / Б.Т. Рідуш // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрій, 2013. – Вип. 48. – С. 77-82.
24. Смолій В.А., Федорченко В.К., Цибух В.І. Енциклопедичний словник-довідник з туризму. — Київ : Видавничий Дім «Слово», 2012. — 372 с.
25. Устименко Л. М. Основи туризмознавства : навч. посіб. / Устименко Л. М. - Київ : Альтерпрес, 2013. - 320 с. 11. Щур Ю. В. Спортивно-оздоровчий туризм / Ю. В. Щур, О. Ю. Дмитрук. - Київ : 2012. 12. Смолій В. А. Енциклопедичний словник-довідник з туризму /Смолій В. А., Федорченко В. К., ЦибухВ. І. - Київ, 2012. - 372 с.
26. Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи: навчальний посібник. - Дрогобич: Коло, 2010. - 344 с.: іл.
27. Ховалко А.Б. Рекреаційно-туристичний потенціал карстових печер Поділля: монографія / В.М. Петлін, А.Б. Ховалко. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2014. – 217 с.
Спелеотуризм як вид спортивного туризму - складний, але надзвичайно цікавий спосіб активного відпочинку. Це своєрідний мікс: тут вам і піший туризм, і гірський, і альпінізм, і елементи скелелазіння, і навіть пірнання з аквалангом. В одній печері ви можете зустріти завали, колодязі, ущелини, підземні річки, величезні гроти. Що, звичайно, шалено цікаво, але в цьому ж, одночасно, складається і головний мінус подорожей під землею - вони вимагають ретельної і тривалої підготовки.
Спелеотуризм може бути екскурсійним, аматорським, професійним. Але туристам будь-якої категорії доведеться зіткнутися зі специфічними особливостями. По-перше, це відсутність природного освітлення. Простіше кажучи, в печерах вічна ніч, що вже саме по собі створює екстремальні умови. По-друге, під землею завжди дуже висока, до 100%, вологість, що дискомфортно для мандрівників. По-третє, температура повітря знижена. По-четверте, простих маршрутів в печерах не буває! Це завжди різноманітний рельєф, що вимагає використання страхувальних систем, спеціального обладнання і, звичайно, витривалості, спритності, сили, психологічної стійкості.
Кращими місцями для спелеотуризму є гори. Це Анди, Альпи, Кавказ, Гімалаї, Кримські гори, Карпати та інші. У Польщі знаходяться соляні печери Велички, відомі в усьому світі, регулярно їх відвідує безліч спелеотуристів для того, щоб дослідити їх, відкрити для себе щось нове. До речі, Карабі-Яйла, яка знаходиться в Криму придбала популярність на весь колишній СРСР. Вона є найбільшим плато, з величезних кількістю печер, досі сюди постійно стікаються спелеотуристи і відкривається безліч нових печер.
Спелеотурист, відвідавши безліч карстових печер, зможуть зустрітися з підземними річками та озерами, почути шум підземних водоспадів, а також помилуватися красотами сталагмітів і сталактитів.
Походи спелеологів пов'язані з багатьма труднощами. Здавалося б, цей вид екстремального туризму підходить тільки аскетам. Однак, як зізнаються самі спелеологи, в питаннях харчування вони себе абсолютно не обмежують. За допомогою ситних трапез (хай і з сухих продуктів і консервів) «заїдати» не тільки витрачені при фізичних навантаженнях калорії, але також стреси через перебування в холоді і темряві. Спелеологи харчуються в походах частіше і смачніше звичайних туристів. Вони не тягають з собою великі рюкзаки (все необхідне везуть на машинах або іншим способом), тому в раціон «печерних людей» часом входять такі «делікатеси», як копчена ковбаса і свіжі овочі-фрукти.
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що екскурсійно-пізнавальний спелеотуризм в світі та в нашій державі активно розвивається. Однак, «упорядкованих» печерних пам'яток в нашій країні поки явно менше, ніж непрохідних занедбаних підземель, привабливих тільки для екстремалів.
Метою даної роботи є вивчення розвитку спелеотуризму в світі.
Для досягнення поставленої мети були виділені наступні завдання:
1. розглянути теоретичні аспекти вивчення спелеотуризму;
2. розглянути іноземний досвід спелеотуризму;
3. розглянути перспективи розвитку спелеотуризму в Україні.
Об'єктом дослідження є спелеотуризм.
Предметом дослідження є розвиток спелеотуризму в Україні.
Для вирішення поставлених завдань у дипломній роботі використовувалися методи дослідження: історичні, порівняльні, описові, статистичні.
Теоретичною та методологічною базою даної роботи послужили праці російських і зарубіжних авторів у галузі туризму, матеріали періодичних видань та мережі Інтернет.
Звичайний наземний мир здається звичним і відомим. Складно когось здивувати настанням дня або ночі, зміною сезонів або зеленню дерев і трави. Але деякі можуть похвастатися знайомством з підземним миром, секрети й красу якого можна побачити тільки у вузькому промені налобного ліхтарика, що висвітлює вузенькі коридори печер і лазів, які спочатку здаються недоступними.
Пройшовши підземні, з елементами екстриму, маршрути, можна побачити підземні озера й ріки, почути шум підземних водоспадів, оцінити красу квітів, створених вигадливими за формою кристалами, помилуватися скрупульозно створеними природою сталактитами й сталагмітами, які тягнуться друг до друга й місцями з'єднуються й утворять колони
Пошук і дослідження печер триває і нині. Найбільш цікаві зі спортивної точки зору печери мають класифіковані туристські спортивні маршрути і увійшли до Переліку класифікованих печер України. Всього в Україні на сьогодні класифіковано 157 печер від 1 до 4Б категорії трудності, що дає можливість здійснювати спелеологічні походи від I до IV категорії складності включно. Завдяки доступності підземного миру гірський Крим користується великою популярністю серед спелеонтологів і туристів.
Результати аналізу стану та передумов розвитку спортивного спелеотуризму показали, що Україна має цілком сприятливий спелеопотенціал та можливості для пропаганди активного здорового способу життя через спелеотуризм. Важливим лімітуючим фактором розвитку цього виду спорту є: геополітична ситуація в державі та анексія Кримського півострова із його наявними спелеоресурсами. Також варто поліпшити інформативну складову для населення щодо можливості здійсненна рекреації на базі печер. Стимулювати дитячий інтерес з шкільного віку, для чого доцільно створювати спелеогуртки та секції. Важливим є кадровий підбір працівників для обласних та міських центрів туризму, котрі знаються на спелеології, всебічне сприяння та підтримка з боку держави таких працівників. Основна частина сприяння розвитку спелеотуризму та популяризації спелеології лишається за всеукраїнського громадською організацією Українською спелеологічною асоціацією. При успішній реалізації пропаганди спелеотуризму, цей вид спорту матиме перспективу стати серйозним конкурентом ведучим видам спортивного туризму.
