Вступ……………………………………………………….………………………3
Розділ І. місце і значення паливно-енергетичного комплексу в економіці України…………………………………………………………………………….5
1.1.Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу України…………………………………………………………………………….5
1.2.Екологічна специфіка використання паливно-енергетичних ресурсів в Україні……………………………………………………………………………10
Розділ ІІ. Характеристика галузей паливної промисловості……………...…..14
2.1.Вугільна промисловість……………………………………………………..14
2.2.Нафтова і газова промисловість………………………...…………………..17
Розділ ІІІ. Сучасний стан електроенергетики України………………………..23
3.1.Характеристика сучасного стану розвитку електроенергетики в Україні.23
3.2.Експорт електроенергії……………………………………………………...26
Висновки…………………………………………………………………………28
Список використаних джерел…………………………………………………..30
Додатки…………………………………………………………………………...32

В Україні паливно-енергетична промисловість розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних. [4, с.73]
Напружений паливно-енергетичний баланс потребує якісних змін у споживанні палива і енергії. Ці зміни пов’язані з необхідністю пом’якшити напруженість між наявністю паливно-енергетичними ресурсами та потребою в них. Вони залежать від рішення таких задач:
 зменшення затрат палива і енергії на виготовлення одиниці продукції, тобто зниження енергоємності продукції;
 підвищення якості споживає мого палива;
 підвищення частки споживання альтернативних видів енергії (геотермальної, сонячної, вітрової тощо);
 зменшення затрат палива на виробництво одиниці тепло - і електроенергії.
Підприємства паливно-енергетичної промисловості на території України розміщені нерівномірно. Перш ніж дати характеристику особливостей і факторів розміщення паливно-енергетичного комплексу, необхідно відмітити, що під факторами розуміють сукупність нерівнозначних для різноманітних районів територіальних і ресурсних умов, облік і реалізація яких дозволяють домогтися найбільших результатів з найменшими затратами.
У розвитку й розміщені електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих теплових електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси, комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст та індустріальних центрів. [5, с.84]
Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третини електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва.
Атомні електростанції (АЕС) за характером використовуваного палива не пов’язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий маневр розміщення їх. АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідроенергії.
Розміщення гідроелектростанцій (ГЕС) повністю залежить від природних умов, а виробництво енергії має сезонний характер. Гідроелектростанції працюють на базі гідроенергоресурсів. Гідроенергоресурси являються важливою складовою частиною водних ресурсів. Це запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище за рівень моря. ГЕС доцільно будувати в гірських районах, на річках із великим падінням і витратою води. [5, с.13]
Найбільший вплив на розміщення вугільної промисловості справляє сировинний фактор, який зумовлений розміщенням родовищ кам’яного та бурого вугілля. Деякі його види нетранспортабельні і потребують переробки на місцях видобутку. Обсяги сировини перевищують масу готової продукції, тому підприємства, які переробляють таку сировину, повинні розміщуватися поблизу зон видобутку (збагачувальні комбінати). Для видобутку та переробки вугілля також необхідна наявність водних ресурсів. [2, с.82]
Велике значення має транспортний фактор. Вибір району будівництва переробних підприємств визначається на основі співвідношення транспортних витрат на перевезення сировини і готової продукції. Якщо підприємство, переробляючи певні види сировини, будуть розміщені на значній відстані від сировинних зон, то для перевезень сировини необхідно більше транспорту, ніж для перевезення готової продукції, збільшаться транспортні витрати.
Основним споживачем вугілля є виробництво енергії, металургійна промисловість, але споживчий фактор не є вирішальним у територіальній організації вугільної промисловості.
Нафтодобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища, нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на транспортування її, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Будівництво нафтопереробних підприємств у районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки різко зменшується перевезення нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а споживання має можливість використовувати сиру нафту, що надходить з різних районів. [11, с.63]
Газова промисловість розвивається на базі газових родовищ.

1. Байков Н. О. Паливно-енергетичний комплекс // Світова економіка й міжнародні відношення – 2011. №8. – 357с.
2. Блинкова О.П. «Нафта і газ України: Можливості зменшення залежності від російського експорту»//Бізнес-Інформ. - 2011. - №15. – 236с.
3. Гайдук В. «Розвиток паливно-енергетичного комплексу України як основи її економічної безпеки «// Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. Вип.2(21)/Наук.ред.І.К.Бондар. – К., 2011. – 684с.
4. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил. - К.: «Освіта», 2012. - 342 с.
5. Єгорова В.Д. Електроенергетика України. - Харків, 2012. - 356 с.
6. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд з середини. За ред. Л. Гофмана і А. Іденберга. К:.2013р. – 287с.
7. І. Михасюк, А.Мельник,М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім. Франка, Львів: «Українські технології», 2013. – 640с.
8. Іванук Р.І. Економічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу України. - К.: Форум, 2013. - 350с.
9. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. - Харків: Геліос, 2012. - 167 с.
10. Кононенко І.К. Електроенергетика6 проблеми та перспективи. - К.: «Освіта», 2013. - 377с.
11. Коробко Б.В. Концепція стратегії довгострокового розвитку паливно-енергетичного комплексу. - К.: Форум, 2013. - 176 с.
12. Лір В.Л. Енергетична ефективність економіки України. - К.: Форум, 2011. - 455с.
13. Луніна И.К. Реструктуризація вугільної промисловості: європейський досвід й ситуація в Україні. - Львів, 2013. - 134 с.
14. Масляк П.О. Географія. - К.: Знання, 2013. - 815 с.
15. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: «Наукова думка», 2013. – 374с.
16. О. Главаги, Г. Бурлака. «Стан і перспективи нафтопереробної промисловості України//Економіка України. - 2012. - №5. – 341с.
17. Огієнський А.Р. Економіка України. - Харків, 2010. - 367 с.
18. Основи економ. теорії: Підручних у 2-х кн.. Кн..2: / Ю.В. Ніколенко та ін.; - 2-ге вид. Перероб. і доп. – К.: Либідь, 2013.-272с.
19. Петренко В.Б. Державне регулювання ринкової економіки: Учб. посібн.–2-е вид. – М: Діло, 2012. – 280с.
20. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України. Львів, 2014. – 436с.
21. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2011. –362с.
22. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.:МАУП, 2010.-176с.
23. Толмачов Д.Р. Роль і перспектива окремих енергоносіїв в Україні. - Львів, 2007. - 670с.
24. Україна в цифрах. - К.: Техніка, 2010. - 211 с.
25. Хрущев А.Т. Економічна географія України. - М.: ФолиоПРЕСС, 2013. - 345 с.
26. Чернюк Л.Г. Розміщення продуктивних сил України. - К.: ЦУЛ, 2012. - 470 с.
27. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2010. - 680 с.

Актуальність теми полягає в тому, що розвивати паливно-енергетичний комплекс, забезпечувати суспільство енергетичними ресурсами - одне з найважливіших завдань будь-якої держави.
Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє всезростаючу роль, що пов’язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а з іншого - з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави.
Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу - основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства.
У народному господарстві України паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль. Паливно-енергетичний комплекс є невід’ємною частиною економічного і суспільного добробуту. Ось чому ця тема для України є актуальною, особливо на сучасному етапі розвитку, коли проблема енергозабезпечення постала надзвичайно гостро.
Незважаючи на значні негаразди, галузь має непогані перспективи для подальшого розвитку. Паливно-енергетичний комплекс потребує особливої уваги, оскільки є галуззю національної економіки.
Енергоефективність та енергозбереження є пріоритетними напрямами енергетичної політики більшості країн світу. Це обумовлено вичерпанням не відновлювальних паливно-енергетичних ресурсів, відсутністю реальних альтернатив їх заміни, наявністю ризиків при їх виробництві і транспортуванні. В останній час ці чинники набувають все більшого значення у зв'язку із загальною нестабільністю у регіонах видобутку ПЕР, напругою на паливно-ресурсних ринках та несприятливими прогнозами щодо подальшого зростання цін на енергоресурси. Розвинені країни світу, у першу чергу, країни ЄС, які вже досягли значних успіхів у вирішенні проблем енергоефективності, продовжують пошук нових джерел енергозабезпечення та розробку заходів щодо енергозбереження, що є позитивним прикладом для України.
Дане питання розкривається в працях В.М.Єрсолова, Б.В. Голованя, О.О.Зимської, В.У.Ходченка, Т.В.Іваненко, Ф.В.Пірожевського, О.В.Синициної, В.М.Соколової та ін.
Метою даної роботи є проаналізувати стан паливно-енергетичного комплексу в Україні та визначити його еколого-економічні особливості використання.
Об’єктом дослідження, виступає паливно-енергетичний комплекс України.
Предмет дослідження - сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку, а також місце і значення паливно-енергетичного комплексу в господарстві України.
Завдання:
 розкрити значення та охарактеризувати сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України;
 висвітлити вплив факторів на розвиток та розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу;
 викласти основні проблеми та тенденції подальшого розвитку галузі.

Енергетика була і залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства. Тому визначення та реалізація напрямів її розвитку є пріоритетними завданнями у забезпеченні національної безпеки, політичної та енергетичної незалежності, неухильного економічного розвитку.
Паливно-енергетичний комплекс України, сформований свого часу як складова частина паливно-енергетичного комплексу СРСР, не в повній мірі відповідає умовам функціонування енергетики в незалежній державі.
Одним з визначальних факторів стану економіки країни є її енергозабезпеченість. Ключовим чинником для кожної країни є забезпечення її енергетичної безпеки. Тому, енергетика країни в цілому вимагає докорінної перебудови.
В галузі відмічається цілий ряд проблем. Однією з головних є застаріле обладнання та відсталі технології. Десятками років комплекс не переоснащувався. Тому близько 90 % обладнання фізично і морально спрацьовано. У період спаду виробництва та складної економічної кризи в Україні майже не відбувається технічне й технологічне переозброєння паливно-енергетичного комплексу, що негативно позначається на техніко-економічних показниках.
Економічний механізм реалізації інвестиційної політики має бути спрямований насамперед на розширене відтворення розвитку науково-технічного прогресу. З цією метою доцільно здійснювати активну амортизаційну політику, постійно підвищувати роль і значення амортизації у створенні необхідних передумов для власного виведення з експлуатації морально і фізично застарілого обладнання.
Отже, в процесі виконання роботи, було сформовано наступні тезиси, що характеризують паливно-енергетичний комплекс України:
 паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики;
 у народному господарстві України паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль;
 в Україні паливно-енергетична промисловість розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних;
 підприємства паливно-енергетичної промисловості на території України розміщені нерівномірно;
 на розміщення підприємств паливно-енергетичного комплексу впливає ряд факторів головними з яких є сировинний та споживчий;
 паливна промисловість є однією з найважливіших галузей промислового виробництва;
 серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце:
 вугільна промисловість нашої країни видобуває не лише енергетичне вугілля, яке використовується для опалювання, але й коксівне, котре необхідне для виробництва технологічного палива і в чорній металургії.