Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ВОДНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ УКРАЇНИ 4
РОЗДІЛ 2. РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ, 11
СКЛАД І СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ 11
Висновок 23
Список використаних джерел 24
 

Морський транспорт для нашої держави має важливе значення. Він повинен забезпечити стійкі і ефективні зовнішньоекономічні зв’язки, незалежність зовнішньої торгівлі, державну стратегію судноплавства в Світовому океані і нормальну життєдіяльність тих регіонів, для яких морські перевезення відіграють важливу роль. Протягом десятиріч морський транспорт мав пріоритетну увагу держави в розвитку. Але спочатку ринкових перетворень різко знизилась ефективність його роботи, на передові позиції вийшли закордонні морські компанії. Наш флот тепер вимагає значних інвестицій, перш за все для оновлення і поповнення складу суден, модернізації і розвитку портового господарства.
Згідно з Міжнародної конвенції по охороні людського життя пасажирським визначається судно, яке має на борту більше 12 пасажирів установлена класифікація морських суден за наступними ознаками:
 за призначенням (дуже важлива ознака з точки зору експлуатації) пасажирські судна діляться на лінійні пасажирські лайнери, круїзні і каботажні; великі пасажирські судна поступово втрачають своє чисто транспортне призначення; частина із них стають круїз ними суднами або суднами для відпочинку через те, що значна частина пасажирів стала користуватися послугами авіаційного транспорту з метою скорочення тривалості поїздки;
 за архітектурно-конструктивними особливостями судна поділяються на повноборотні (мають палубу, яка йде від корми до носа; вона одночасно служить палубою підводного борта і палубою поперечних переборок, які не допускають проникнення води) шельтердечні (мають дві палуби – верхня або головна, на якій знаходяться всі надбудови судна, і нижня, яка спирається на поперечні переборки, які не допускають проникнення води);
 за акваторією експлуатації судна діляться на судна необмеженого (дальнього) плавання, обмеженого (прибережного) і льодового плавання як самостійно, так і з льодоколом; є судна місцевого плавання в акваторіях портів; розповсюдження отримали на теренах бувшого СРСР судна змішаного (морського і річкового) плавання, які забезпечують безпервантажувальну доставку вантажів по морям і річкам;
 за видами пристроїв, що приводять судна в рух, вони класифікуються на винтові, водометні і крильчаті;
 за типами судових енергетичних установок їх поділяють на парові, дизельні, газотурбінні, атомні;
 за кількість корпусів суда розрізняються: однокорпусні, двокорпусними (катамарани), трикорпусні (тримарани);
 за способом руху по воді судна бувають: судна з водовиміщенням і судна, які підтримуються динамічною силою, яка створюється підводними крилами або повітряною подушкою; останні десятиріччя підвищується інтерес не лише до вантажних, а і до вантажопасажирських суден на підводних крилах (досягається швидкість до 150 км/год) і повітряній подушці (можуть рухатися як над водою, так і над землею із швидкістю до 120 км/год), які ефективні на акваторіях з малою глибиною.
Судну, яке надходить в експлуатацію, присвоюється назва і в судових документах вказується інформацію про його тип, місткість, тоннаж, сумарний об’єм приміщень, корпуса і рубок. Місткість дає інформацію про розміри судна в цілому і в залежності від її величини стягуються портові збори. Чиста місткість дає інформацію про обсяг приміщень, які використовуються для перевезень вантажів і пасажирів.
Водовиміщення (відноситься до вагової і об’ємної характеристики судна) – кількість води, що витісняється судном. Враховують валове і чисте вагове водовиміщення. Валове (повне вагове) водовиміщення дорівнює масі води, яка витісняється судном при завантаженні його до максимально допустимій осадці. Чисте вагове водовиміщення – маса води, що витісняється судном без команди, палива, вод, судових запасів вантажу. Різниця між ваговим і чистим ваговим водовиміщенням складає дедвейт судна (вагову вантажопідйомність).
Україна має порти в Чорноморо-Азовському басейні, для якого характерні не лише вантажні, а і пасажирські перевезення Росії, України, Грузії. Через цей басейн проходять їх зовнішні торгові транспортні зв’язки з іншими закордонними державами. Тут проходять вантажо - і пасажиро потоки 75 держав. На морському транспорті використовуються різні якісні показники для оцінки роботи флота і портів, важливими з яких для пасажирських перевезень є такі показники:
 рейс пасажирського судна – час, витрачений судном на проходження із пункта початкового відправлення до кінцевого пункта призначення; тривалість рейса враховує тривалість хода, і стоянок судна;
 коефіцієнт ходового часу характеризує використання флота і дорівнює відношенню тривалості хода до загальної тривалості рейса;
 доходність пасажирських перевезень визначається середньою доходною ставкою, яка представляє собою відношення доходів від пасажирських перевезень і виникнення пасажиро-миль.
Річковий транспорт в Україні є важливим видом водного транспорту. Він здійснює значний обсяг перевезень. У 1997 р. ним було перевезено 9 млн тонн вантажів і 2 млн пасажирів. Загальна довжина судноплавних річок України становить 3 тис. кілометрів. Найдовшою водною артерією України є Дніпро (1200 км). Після спорудження Дніпрогесу він став судноплавним від м.Орші (Білорусь) до впадання в Чорне море. Спорудження на Дніпрі каскаду водосховищ забезпечило судноплавство по всій його довжині. Оскільки гребля утворює різні рівні води у водосховищі і річці, то для проходження суден будують шлюзи, що урівнюють рівні води. Найбільшими судноплавними притоками Дніпра є Прип'ять і Десна. Для річкового плавання використовують також Дунай, Південний Буг, Сіверський Донець та деякі інші річки. Після спорудження Дністровського гідровузла поліпшилось суднопдавання Дністром. Пасажирські перевезення річками здійснюються суднами на підводних крилах. Великими пасажирськими річковими портами є Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя.
Річковий транспорт вважають найдешевшим. Ним вигідно перевозити великогабаритні вантажі (цемент, ліс, будівельні матеріали). Такі матеріали становлять 52% усіх перевезених вантажів. Серед них найбільш масовими є будівельний пісок і кам'яні матеріали, які транспортуються Дніпром у південному напрямі. Далі за обсягом перевезень йдуть руди, кам'яне вугілля і кокс, метали і металобрухт, зерно.
Найбільшими річковими портами України є Київ, Миколаїв, Херсон, Дніпропетровськ і Запоріжжя.
Середня дальність вантажних перевезень річковим транспортом досить значна (760 км), а пасажирів – невелика (15 км).
Роль річкового транспорта в державі визначається географією водних шляхів і сезонністю їх функціонування. В Україні водні шляхи дуже обмежені (в основному р. Дніпро).

1. Аріон О.В. Організація транспортного обслуговування туристів: Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2008. - 192 с.
2. Блудова Т. Глобалізація транспортної системи та поняття "транзитний потенціал країни" //Економіка України. - 2006. - № 10. - C. 73-78
3. Ващенко Н. Структурні особливості розвитку транспортної системи України //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - C. 148-150
4. Головко C. Конкурентоспроможність вантажних перевезень річковим транспортом України/ Порти України, 2013, № 9, С.34-36.
5. Дайнека О.Г. Єдина транспортна система. – Харків: ХДЗТ, 2007. – 107 с.
6. Лукашевич В.М. Економіка та організація праці на морському транспорті: Навч. посібник. – О.: Видавництво ОНМУ, 2003. – 326 с.
7. Мандзюк Т. Транспорт. Україна і світове господарство. //Географія. - 2007. - № 13-14. - C. 30-37
8. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті. – Х.: Форт, 2004. – 64 с.
9. Статистичний збірник Державної служби статистики. Київ-2006 р. С. 177-179 та Транспорт і зв'язок України у 2013 р.
10. Статистичний збірник Державної служби статистики. Київ-2013 р. С. 59-135.
11. Умовні знаки морських карт / Міністерство транспорту України Державний департамент морського і річкового транспорту / А.В. Корякін (склад.та ред.). – К., 2001. – 64 с.
12. Щипцов О.А. Україна – морська держава: Морегосподарський комплекс. Навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства. Проблеми і перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 2001. – 199 с.

В Україні створена потужна транспортна мережа, яка включає комунікації всіх видів сучасного транспорту. В пасажирському сполучені – складовою її частиною є водний (морський і річковий) транспорт.
Україна – морська держава. її морський флот забезпечує 8% вантажообороту країни. У структурі загального вантажообороту сучасний морський транспорт посідає третє місце після трубопровідного і залізничного.
Чорне та Азовське моря майже не замерзають і сполучаються з Середземним морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України становить близько 2000 км. У зручних бухтах і пониззях судноплавних річок виникли великі порти. В Україні створено три територіальні органи управління морським транспортом – пароплавства: Азовське, Чорноморське і Українсько Дунайське. В їх системі знаходиться 18 морських портів, найбільшими з яких є Одеса (мал. 63), Іллічівськ, Южний, Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Білгород-Дністровський. На Одеську область припадає майже 80% переробки всіх вантажів морського транспорту України.
Метою реферату є дослідження сучасного стану водного транспорту України та його класифікація.
Згідно мети, завдання реферату:
1. Проаналізувати водний транспорт України;
2. Дослідити класифікації водного транспорту України, його склад і систему управління.

Морський транспорт посідає третє місце за вантажообігом піс­ля трубопровідного і залізничного транспорту, але загальний обсяг вантажів, що перевозяться, тут незначний (близько 1 %). Постійно зростають морські перевезення у міжнародному сполученні, частка яких на морському транспорті складає понад 95 %.
Основною проблемою морського транспорту є значний моральний і фізичний знос транспортних засобів і портового устаткування. Середній термін експлуатації торгових суден України перевищує 15 років, і з огляду на їхній технічний стан переважна більшість західних портів забороняє таким торговим суднам вхід на внутрішній рейд. Застаріла інфраструктура українських портів істотно знижує їх продуктивність (до 50 % від продуктивності портів західних країн).