Вступ………………………………………………………………………………….3
Методологічні аспекти розробки психограми видів спорту…………….………..4
Висновок…………………………………………………………..………………..18
Список літератури…………………………………………………………………19

Психічні якості у спортсменів виробляються за допомогою спеціальної цілеспрямованої системи тренувань, які в процесі учбово-тренувального зайняття не лише розвивають, але і удосконалюють роботу основних аналізаторів і розумового апарату. Відчуття і сприйняття стають яснішими і виразнішими, якщо вони відразу після дії на гонщика з'ясовуються і уточнюються з досвідченішими спортсменами або тренером. Немає жодного виду психічного процесу, який не можна було б поліпшити в результаті спортивної діяльності водномоторника. Для здійснення точного контролю за поведінкою гоночного судна під час управління їм і вдосконалення техніки водіння спортсменові необхідно розвивати м'язове відчуття, грунтоване на дотиковій чутливості, а також поліпшити роботу основних аналізаторів рухового, зорового, слухового. Щоб опанувати той або інший прийом водіння судна, наприклад поворотом заданої траєкторії або іншим елементом на високій швидкості, водномоторнику треба навчитися відчувати, як ця вправа (технічний прийом) виконується. Відчувати вироблюваний рух - це означає уміти свідомо розбиратися в пов'язаних з ним відчуттях. Наприклад, розбиратися в м'язово-рухових відчуттях - означає уміти тільки за станом м'язів, сухожиль, по роздратуванню суглобових поверхонь (як би без допомоги інших аналізаторів) розпізнавати структуру, характер, швидкість вироблюваного руху.
Хороший розвиток у спортсмена нервово-психічної витривалості - запорука стабільних, успішних виступів в усіх заїздах будь-яких змагань. Основою такої витривалості є сила нервових процесів, яка відбиває працездатність нервових клітин і нервової системи в цілому. Регулярні тренування з силою, що поступово збільшується, і тривалістю психічних навантажень підвищують працездатність нервових клітин, а отже, і нервово-психічну витривалість. Характерна особливість водно-моторного спорту полягає в тому, що спортсмени в період передстартової підготовки випробовують великі фізичні і нервові навантаження, а при проходженні дистанції психічна напруга значно перевищує фізичну активність. Найбільш ефективним способом підвищення нервово-психічної витривалості можна вважати проведення тренувальних заїздів і змагань на такому рівні і за таких умов, коли гонщики працюють з великим і навіть близьким до граничного психічною напругою. Збільшення об'єму і інтенсивності тренувальних навантажень у гонщиків, особливо у юних, повинно відбуватися поступово, щоб при цьому не допустити зривів і травм, необхідно враховувати особливості і рівень їх підготовки.
Спортивні змагання є своєрідним зразком людських відносин, дійсно існуючих в світі: боротьбі, перемог та поразок, спрямованості до постійного самовдосконалення і прагнення до найвищих результатів, творчеських досягнень, елітних і матеріальних цілей. У змаганнях виявляється дієвість організаційних і матеріально-технічних основ підготовки, системи відбору та виховання резерву для олімпійського спорту, кваліфікація тренерських кадрів і ефективність системи підготовки спеціалістів, рівень спортивної науки і результативність системи науково-методичного і медичного забезпечення підготовки та ін.
На спортивних змаганнях відбувається максимальна реалізація можливостей спортсменів і команд, співставлення рівня їх підготовленості, досягнення найвищих результатів, перемог, встановлення рекордів. В спеціальній науковій літературі досить часто можна зустрітися з підходом до спортивних змагань з біологізаторської позиції. прибічники такого підходу бачать в змаганнях, перед усім, проявлення «специфічної форми агресивності», «задоволення войовничого інстинкту», «зменшення психологічної напруги», «форму відволікання» та ін. В цьому випадку значно зменшується не тільки суть спортивних змагань, але й олімпійського спорту в цілому, в основі якого лежить глибоко усвідомлена, а не інстинктивна діяльність людини. Змагання характеризуються наявністю конкуренції між їхніми учасниками. При цьому суперництво виникає не тільки між спортсменами і тренерами. В конкурентні відносини вступають НОК і НФ, організатори системи підготовки спортсменів і керівники команд, наукові співробітники, лікарі, спеціалісти служб забезпечення, фірми-постачальники спортивного інвентарю та обладнання, спортивної форми, тренажерів, діагностичних приладів і інших товарів для спорту, вболівальники .
Спортсменам високого класу, у порівнянні зі спортсменами невисокої і середньої кваліфікації, властива ефективна пізнавальна діяльність, котра проявляється в загостреній увазі, підвищеній властивості до відчуття і оцінки ситуації, вмінні долати тривожність, занепокоєння, самовпевненості, впертості небезпечні анти суспільними поведінковими реакціями . Властивості особистості взаємопов’язані зі специфічними особливостями виду спорту. Наприклад, найбільш вагомою властивістю особистості, що визначають ефективність і надійність змагальної діяльності є наступні:
- в мотиваційно-вольовій сфері – змагальна мотивація, саморегуляція, самоконтроль;
- в емоційній сфері – емоційна стійкість, стабільність і перешкодостійкість, тривожність;
- в комунікативній сфері – високий персональний статус в спортивно-діловій і неформальній сферах взаємовідносин.
Дослідження взаємозв’язку між окремими характеристиками особистості і спортивними результатами в різних видах спорту показали, що риси характеру далеко не завжди задовільно передрікають результативність поводження спортсмена у тренувальній і змагальній діяльності. Проте спортсмени високого класу відрізняються більш «здоровим» настроєм у порівнянні зі спортсменами середньої та низької кваліфікації.
З рівнем спортивних досягнень більш тісно пов’язані комплексні психічні якості, які мають складну структуру, конкретні особливості виявлення і тренувальній і змагальній діяльності, що характерна для різних видів спорту, засоби і методи вдосконалення. В першу чергу до таких якостей слід віднести:
- різноманітні прояви волі;
- стійкість спортсмена до стресових ситуацій тренувальної і особливо змагальної діяльності;

1. В’ятки Б. А. К вопросу о соотношении свойств типа нервной системы, темперамента и способностей к спортивной деятельности // Темперамент и спорт : уч. записки ИГПИ. – Пермь, 2001. – С. 159 – 164.
2. Воронова В. И. Личностные качества футболистов высокой квалификации как вид модельных психологических / В. И. Воронова, С. Е. Шутова // Наука в олимпийском спорте. –2005. – №2. – С. 34 – 40.
3. Воронова В. И. Психоэмоциональные состояния квалифицированных футболистов на различных этапах многолетней спортивной подготовки / В. И. Воронова, С. Е. Шутова // Наука в олимпийском спорте. – 2008. – №1. – С. 51 – 58.
4. Воронова В. І. Модельні особистісні характеристики футболістів залежно від ігрового амплуа / В. І. Воронова, О. В. Байрачний // Теорія і методика фізичного виховання. –2008. – №1. – С. 90 – 93.
5. Воронова В. І. Психологія спорту : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] /В. І. Воронова. – К. : Олімпійська література, 2007. – 298 с.
6. Горская Г. Б. Психологические факторы самореализации профессионалов высокого класса : дис. … д-ра психол. наук. – М., 1997. – 320 с.
7. Психология и современный спорт : междунар. сб. науч. работ по психологии спорта / сост. А. В. Родионов, Н. А. Худадов. – М. : Физкультура и спорт, 1982. – 224 с.
8. Родионов А. В. Общая психологическая подготовка спортсмена высокого класса //Актуальные проблемы спортивной науки в подготовке спортсменов к олимпийским играм : материалы междунар. конф. – Минск, 2004. – С. 21 – 26.
9. Серова Л. К. Психограма личности спортсмена-игровика / Л. К. Серова // Вестник БПА. – 1996. – №6. – С. 67 – 70.
10. Стамбулова Н. Б. О формировании спортивно важных пихических свойств спортсменов // Психологическое обеспечение спортивной деятельности : межвузов. сб. науч. тр. –Л., 1988. – С. 20 – 29.

Потреба в руховій діяльності, потяг до фізичного розвитку закладено в людині з раннього дитинства. Нормальний дитячий організм надзвичайно рухливий, тому що бездіяльність призводить не тільки до атрофії м'язів, а й недостатнього розвитку всіх інших органів дитини, в тому числі і головного мозку. Саме завдяки фізичним вправам можна посилити ті функції, які відстають від інших, й цим забезпечити всебічний функціональний розвиток зростаючого організму дитини.
Фізично-оздоровча культура й спорт є невід’ємною частиною національної історії й культури народу, сприяють гармонічному розвитку особистості, досягненню довголіття, твердженню здорового способу життя.
Саме на цю галузь держава поклала рішення проблем соціального комплексу, нерозривно пов'язаного зі станом і зміцненням здоров'я дітей, підлітків, студентської молоді, трудящих, підприємств і установ країни.
У сучасних умовах все більш зростаючого значення набуває масова фізична культура. Більше того, є всі підстави думати, що соціально обумовлена необхідність цілеспрямованого вдосконалювання здоров'я людини повинна трансформуватися в культурну потребу, у прагнення до фізичного вдосконалення.
Тому проблема формування, а надалі підтримки рівня фізичної активності, ведення здорового способу життя, пропаганда спортивно-оздоровчої діяльності є досить актуальною, адже здоров'я – це сукупність фізичних і духовних якостей людини, які є необхідною передумовою успішної трудової діяльності, здійснення творчих планів, створення міцної дружної родини, народження й виховання дітей, оволодіння досягненнями культури.

Психологічні якості, які зазнають певну метаморфозу перед змаганнями, впливають на досягнення спортсменами результатів під час виступу. Враховуючи вищесказане, в проведенні тренувань слід звернути увага, по-перше, на вольові і психологічні якості спортсменів, які ґрунтуються на яскравих і сильних емоційних переживаннях, що вимагає від спортсмена уміння володіти своїми емоціями і протидіяти тим з них, які носять астенічний характер; по-друге, на глибокі моральні почуття, в основі яких лежить спільність інтересів і, нарешті, по-третє, динамічність емоційних станів під час спортивних змагань, швидкі переходи від одних почуттів до інших, іноді протилежним за своїм характером, які вимагають певної психологічної і фізичної підготовки спортсмена.
Перспективи подальших досліджень в цьому напрямі визначаються авторами статті не лише з психологічної точки зору, але і з боку біохімічних процесів тих, що відбуваються в організмі спортсмена.
1. Аналіз побудови модельних психологічних характеристик низки видів спорту (настільний теніс, бокс, футбол, тощо) дозволяє стверджувати, що більшість цих психограм є тільки описовими, при їх складанні не використовувались спеціальні засоби для отримання більш точної інформації про ці профілі. Вони розкривають лише окремі сторони особистості які необхідні для досягнення результату, а в деяких з них просто подається перелік властивостей без розподілу їх на компоненти.
2. Психограма лижника-двоборця повинна базуватись на п’яти основних компонентах та носити кількісний характер. При цьому необхідно визначити, які спортивно-важливі психічні властивості впливають на досягнення високого спортивного результату в лижному двоборстві.