ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. БОЛГАРСЬКА МОВА ЯК ЛІНГВІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ 4
РОЗДІЛ ІІ. ПОШИРЕННЯ БОЛГАРСЬКОЇ МОВИ В СВІТІ 9
РОЗДІЛ ІІІ. ПОШИРЕННЯ БОЛГАРСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ 10
РОЗДІЛ ІV. ІНФРАСТРУКТУРА РОЗВИТКУ ЦІЄЇ МОВИ В УКРАЇНІ 15
ВИСНОВКИ 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

Болгарська мова — одна з південнослов'янських мов. Поширена в Болгарії, певна кількість носіїв також живуть в Україні (Одеська область), Молдові, Румунії, Македонії. Ця мова є офіційною мовою Болгарії.
Літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких розташована столиця Болгарії -Софія. Писемність — на основі кирилиці.
У лексиці, а почасти й у словотворі, літературна болгарська мова відбиває також значний вплив літературної російської мови, переважно в сфері абстрактних, політичних та взагалі культурних понять: современност, изгнание, промежуток та інші, однак слід зазначити, що значна частина подібних слів за своїм походженням — старослов'янізми.
Писемна болгарська мова має тривалу історію. Найдавніші писемні пам'ятки відносяться до X сторіччя (надпис царя Самуїла, 993 року). Найважливіші етапи розвитку літературної мови:
 староболгарський період, щільно пов'язаний з першими продуктами конфесійного письменства при його виникненні в ІХ столітті;
 середньоболгарський період (12—15 століття);
 новоболгарський (власне ранній новоболгарський) період — XVI — 1-а чверть XIX століття;
 новітня мова — з 1-ї чверті XIX століття до нашого часу (автором першої болгарської граматики, виданої в1844 р., був Іван Богоров).
Бувши давно закріпленою на письмі, болгарська мова дуже довго зберігала в правописі зв'язок із старовинною, почасти ще старослов'янською мовою. Лише 1945 нова влада народно-демократичної Болгарії ввела в загальнонаціональний вжиток раціональну та просту орфографію, в основному побудовану на морфологічному принципі із значними поступками вимові.
Болгарській мові властиві глибокі діалектні відмінності. Так, за вимовою старого «ятя» (Ѣ) діалекти поділяються на східні та західні. До особливостей болгарської мови порівняно з іншими слов'янськими мовами належать такі риси:
 шт (записується літерою щ) на місці праслов'янського tj (в українській дало ч) та жд на місці праслов'янського dj (в українській дало ж): свеща [свешта] «свіча, свічка», чужд «чужий»;
 особливий звук [ъ] на місці старого єра: сън «сон» наголос, який може стояти на будь-якому складі слова;
 втрата відміни іменників та прикметників (а також займенників та числівників), окрім вокатива, який використовується з особистими іменами;
 наявність постпозитивного артикля (артикль, що приєднується до кінця означуваного ним іменника): човек — човекът або човека «чоловік, людина — той чоловік, та людина», жена — жената «жінка — та жінка», дете — детето «дитина — та дитина»;
 втрата інфінітиву, замість якого вживається особова форма дієслова теперішнього часу з часткою «да»: да зная «щоб мені знати»;
 майбутній час утворюється за допомогою частки ще широке використання простих минулих часів, які зникли в інших слов'янських мовах — аориста та перфекта;
 подвійний придієслівний додаток: мене ме викат «мене звати»;
 переказувальний спосіб дієслова, який вживається для передачі інформації від третьої особи.
Болгарська мова належить до південної групи слов'янських мов. Найменування болгари перейшло слов'янам від турецького народу тієї самої назви, що у VII в. підкорив слов'ян, мешканців.-східної. частини Балканського півострова, і з часом асимілювався із нею чи з пізнішими поселеннями турків (XV в.). Кордони болгарської мови: північ від — Дунай від гирла річки Тимока до у Чорному морі, Сході — Чорне море, Півдні — звивиста лінія від околиць Константинополя до Салонік і заході — лінія від Салонік по Тимоку до Дунаю. І на цій території, крім болгар, живе турецьке чи отуречене населення «потурченці» (50% свідомості всіх жителів, ніяких звань — 7%), грецьке (Півдні), албанське (в Македонії) і сербське (у прикордонній з Югославією області). Значні маси болгар-переселенців живуть й у Румунії (Добруджа) і півдні СРСР (у Криму між Алуштою і Феодосією й у Херсонському окрузі).
Болгарська мова вивчається по сучасним болгарським говорам літературною пам'яткам минулого. Ці джерела дають можливість виділити три найголовніших доби розвитку письмового Б.Я: а) епоху давньоболгарського (IX-XI ст.), б)середньо болгарську епоху (ХІІ-XV ст.) й у) епоху ново болгарського (>XVI-XX ст.); пам'ятники першої, які дійшли до нашій рукописах ХІ ст. й почасти кінця XX ст., своєю чергою можна розділити на дві групи: кирило-мифодієвські переклади, зроблені на Солунському наріччям в 60–80-х рр. ІХ ст., і пам'ятники наступного часу. Кожна зі згаданих епох представлена поруч діалектів. Упродовж своєї, засвідченого в пам'ятниках, історії Б.Я переживає низку істотних змін в галузі як фонетики, і у області морфології і синтаксису.
Значна частка власності фонетичних змін Б.Я очевидно було підготовлено його попередньої фонетичної еволюцією: такі напр.: зникнення особливого звуку - «зміна юсів» (т. е. заміна носового гласного, близького до «Про», носовою гласним, близькими до «Є», та зворотна заміна); прояснення і подовження чи відпадання дуже коротких звуків «Ъ» і «Ь», зникнення носових гласних. Ця еволюція можна було підтримана відсутністю даних звуків в сусідніх народів, із якими болгари листувалися торгових оборотів і інших зносинах (в семиградських і македонських болгар, жили ізольовано, носові голосні наприклад зберігалися довго). Поява в Македонії XIV в. «До» і «Р» м'яких, можливо, пояснюється впливом сербського , що у зв'язку з поширенням сербського держави й посиленням ролі сербських феодалів став свого часу загальним літературним болгар і сербів.

1. Барболова З. Особености на българския говор в с. Червоноармейское (Кубей), Болградски район, Одеска област в Украйна / З.Барболова // Българските говори в Украйна. — Одеса: Астропринт, 2011. — Вып. ІІ. — 152 c.
2. Барболова З., Колесник В. Говорът на българите в с. Кирнички, Бесарабия / З. Барболова, В. Колесник //Българските говори в Украйна. — Одеса: Астропринт, 2010. — Вип. 1. — 158 с.
3. Бокова П. Българският диалект сред буджакското многоезичие. Върху материал от с. Суворово (Шекерлик-Китай), Украйна/ П. Бокова // Българският език през ХХ век. — София: Проф. Марин Дринов, Пенсофт, 2010. – 483с.
вістики. — Одеса: Астропринт, 2012. — Вип. 5. — 453с.
4. Георгиева С. Българските народни празники в село Заря (материали към етнолингвистичния речник на бълга-рите в Украйна) / С. И. Георгиева // Одеська болгаристика. — Одеса, 2005—2006. — Вип. 1. — 476с.
5. Георгієва С. І. Болгарська переселенська говірка мішаного типу: стан та етапи формування: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.12 — слов’янські мови / С. І. Георгієва. — К., 2012. — 240с.
6. Гриценко П. Ю. Болгарські говірки України як феномен культури / П. Ю. Гриценко // Відродження мов і культур західних та південних слов’ян в Україні. — Київ: Наукова думка, 2013. — 254с.
7. Колесник В. А. Дебалканізація болгарських переселенських говірок в Україні. Граматична система / В. А. Колесник. — Одеса: Астропринт, 2012. — 352 с.
8. Колесник В. А. Диагностирующие черты болгарской свадебной терминосистемы / В. А. Колесник // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Літературні мови та діалекти Українського Подунав’я. - Ізмаїл, 2012. — Вип. 21. — 376с.
9. Колесник В. А. Евгеновка (Арса). Ономастика. Говор. Словарь / В. А. Колесник // Българските говори в Украйна. — Одеса: Гермес, 2011. — 228 с.
10. Колесник В. О. Етнолінгвістична специфіка болгарських говірок вільшанського типу / В. О. Колесник // Археологія та етнологія Східної Європи: Матеріали і дослідження. — Одеса: Астропринт, 2011. — 375с.
11. Пейчева О. Иноязычное влияние на фонетику славянского диалектного слова / О. Пейчева // Слов’янський збiрник. — Одеса: Астропринт, 2012. — Вип. IХ. — 312с.
12. Стойков Ст. Българска диалектология / Ст. Стойков — София: Проф. Марин Дринов, 2012. — 430 с.
13. Стоянов И. Пути развития устной и письменной формы болгарского языка на Украине / И.Стоянов, Э. Стоянова // 13 Mednarodni Slavistični kongres. Ljubljana, 15—21 avgusta 2013: Zbornik povzetkov. 1. Del. Jezikoslovje.— Ljubljana, 2013. — 375с.
14. Стоянов І. А. Мова болгар України в її усній та писемній формі / І. А. Стоянов, Е. П. Стоянова, І. Г. Дадіверін. — Одеса: Оптимум, 2012. — 494 с.
15. Топалова С. Д. Языковая ситуация болгарских сёл юга Украины / С. Топалова // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса. 2011. – 365с.

Актуальність теми полягає в тому, що вже більше 200 років проживає болгарська спільнота в Україні в мирі і злагоді поруч з українцями та іншими багато численними національними меншинами. Болгарська спільнота є однією з найбільших національних об’єднань України. І тим вагоміший той факт, що представники етнічних болгар беруть і будуть брати активну участь в політичному і суспільному житті Української держави, у вирішенні проблем, які на сьогодні є надзвичайно актуальними і для болгар, і для українців, і для всіх громадян України – представників інших національностей.
На початку ХХІ сторіччя болгарська діаспора України відіграє вагому роль в соціально-економічному і культурному розвитку української держави. Чільне місце в розвитку болгарської культури займає інтелігенція. Показником цього є її присутність у всіх гілках влади, зайняття керівних посад у вищих навчальних закладах, на промислових підприємствах. Багато болгар працюють на ниві українського бізнесу, сприяючи соціально-економічному розвитку нашої держави.
Об’єктом дослідження виступає філологія як наука.
Предмет дослідження – болгарська мова та її розповсюдження.
Мета дослідження полягає в описі розповсюдження болгарської мови та її впливі на українське суспільство.
Завдання дослідження:
 Описати болгарську мову як лінгвістичне явище;
 Охарактеризувати поширення болгарської мови у світі;
 Дати характеристику поширенню болгарської мови в Україні.
 

Отже, як висновок слід зазначити, що болгарська мова - мова, що належить до південної групи слов’янських мов. Державна мова Болгарії. Поширена також в Україні, Молдові, Росії, Казахстані, Румунії, Македонії, Сербії і Чорногорії, Албанії, Чехії, Угорщині, Греції, Туреччині, Австралії, Аргентині, США, Канаді. Болгарська мова має багато ознак, спільних з усіма слов’ян. мовами на всіх мовних рівнях, зокрема розподіл іменників за родами, наявність чергувань к-ч, г-ж, х-ш, видова кореляція з властивою болгар. дієслову послідовною суфіксал. імперфективацією тощо. Цілі тематичні групи лексики на позначення назв родин. зв’язків, тварин. й рослин. світу, небес. світил, явищ природи, дій, процесів, первісних уявлень про довкілля тощо, як от: болгар. братовчéд - «двоюрідний брат», глава - «головá», ръкá - «рука», пръст - «палець», ýстна - «губа», áгне - «ягня», крáва - «корова», ръж - «жито», чесън - «часник», звезда - «зірка», перá - «прати», гъст - «густий», дълбόк - «глибокий» - та ін., мають генетично споріднені відповідники в ін. слов’ян. мовах. Від серед. 20 ст. у Б. м. спостерігаються спіл. з ін. слов’ян. мовами тенденції розвитку влас. лексики та засвоєння іншомов. елементів (напр., електорáт, мас-мéдиа, приватизáция, рéйтинг, маркéтинг, дефόлт, мéниджмънт, éкшън, рекет та ін.).
В Україні болгарська мова активно підтримується болгарською діаспорою й українськими філологами.
Можна висловити впевненість, що болгарська община робить гідний внесок в розвиток і процвітання нашої незалежної держави разом з усіма народами України. Тільки всі разом, пишаючись досягненнями наших предків, маючи унікальні мову і культуру, ми маємо бути вдячні за надану нам честь творити в цій державі. Розвиток і збагачення славних традицій – моральний обов’язок нашого покоління.