ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА ТЕРИТОРІЇ БРИТАНІЇ. 5
1.1. Історичний розвиток англійської мови 5
1.2. Становлення англійської національної мови 8
РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У СВІТІ 13
2.1. Поширення англійської мови за межі Англії 13
2.2. Аналіз однорідності регіональних варіантів англійської мови 19
2.3. Стан досліджень територіальних діалектів англійської мови 21
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 26

Історичний розвиток мови - безперервний процес без різких стрибків або швидких перетворень. Тому будь-яка періодизація, яку пропонують вчені-лінгвісти, може здатися штучною. Однак, при вивченні історії будь-якої мови неможливо обійтися без поділу його на певні періоди і часові відрізки, тому що цілком очевидно, що мова в кожен даний період свого розвитку має особливі якісними ознаками, особливою структурою, що і дає право говорити про певний період його розвитку. Традиційно прийнята наукова періодизація англійської мови ділить його на три періоди: англосаксонський (Old English - OE), середньо англійський (Middle English - ME) і ново англійській (New English - NE).
Деякі вчені вважають, що англосакс починається з заселення Британських островів німецькими племенами (V ст.) Або з самих ранніх дійшли до нас писемних пам'яток англійської мови (VII ст.) І закінчується нормандським завоюванням (1066); середньо англійський починається з нормандського завоювання і закінчується введенням друкарства (1475), яке стало початком ново англійського періоду, який триває до теперішнього часу.
В.Д. Аракін виділяє:
1) найдавніший період - період, що датується часом між першими століттями н. е.. до 7-8 століть. Це період існування мов англосакс племен, які потім утворили англійську народність. Ці мови володіли цілим рядом якісних ознак, які, однак, можна відновити завдяки порівняльно-історичним розвідкам, так як письмові пам'ятки цього періоду до нас не дійшли;
2) древній період, що датується часом між 7 і 11 століттями. Це період мови складається англійської народності;
3) середній період - період, що датується часом між кінцем 11 і кінцем 15 століття. Це період мови склалася англійської народності, поступово переростає в націю;
4) новий період - з кінця 15 століття до наших днів. Він підрозділяється на два періоди;
а) раннє англійській (16-17 ст.) - період становлення норм національної мови;
б) новітній англійській (з 18 в і до наших днів) - період сформованих норм національної мови.
Б.А. Ільіш справедливо вважає, що дати, що позначають межі між періодами, мають приблизне та умовне значення; вони є лише наочним виразом того факту, що є суттєва відмінність між мовою 11 і 12 століть або між мовою 15 і 16 століть. Занадто буквальне розуміння цих дат спричинило б за собою повне спотворення всієї перспективи історії мови.
Дата, що позначає кордон між давньоанглійській і середньо англійський періодами, тісно пов'язана з роком завоювання Англії норманами - 1066 Грані між середньо англійський і ново англійській періодами відповідає епоха розкладання феодалізму і виникнення абсолютної монархії Тюдорів. Виявом цього зсуву були міжусобні війни Червоної і Білої Троянди (1455 -1485).
Існують деякі розбіжності у встановленні часових меж у розвитку англійської мови у різних лінгвістів. Так, наприклад, А. Баух вважав, що МО почався пізніше нормандського завоювання - приблизно з 1150 р., тому що результат впливу цієї події на мову не міг проявитися так швидко. Г. Суит пропонував виділити в кожному з трьох основних періодів ранній, класичний і пізній періоди. Деякі вчені вважали за краще ділити історію мови хронологічно - відповідно, на тимчасові відрізки по одному чи по два століття (М. Шлаух, Б. Странг).

В основу періодизації історії англійської мови були покладені різні критерії. Так, Г. Суит поклав в основу своєї періодизації морфологічний принцип - наявність системи словозмінних афіксів.
Згідно з його періодизації, історію англійської мови слід ділити на три періоди: англосаксонський період, основною характеристикою якого є наявність повних в звуковому відношенні словозмінних афіксів (да sunu); середньо англійський період, основною характеристикою якого є наявність фонетично ослаблених словозмінних афіксів (ср.англ . sune); ново англійській період, основною характеристикою якого є відсутність словозмінних афіксів (н.англ. son).
Безсумнівно, питання про принципи періодизації історії мови представляє великий інтерес.
Правильна періодизація повинна відповідати науковим принципам мовознавства, тобто повинна враховувати і специфічні особливості мови як особливого виду людської діяльності, так і зв'язок історії мови з історією народу, який розмовляє цією мовою.
Так, дійсно, з одного боку, спираючись на такий суттєвий ознака, як трактування голосних в ненаголошених закінченнях - ознака, що відображає як розвиток фонетичного, так і розвиток граматичного ладу, - пропонована періодизація тим самим відображає важливі закономірності у розвитку самої мови.

1. Allen's Dictionary of English Phrases / R. Allen. - London : Penguin Books, 2006. - 805 p.
2. Cambridge Idioms Dictionary / Ed. by E. Walter. - Cambridge : CUP, 2006. -505 p.
3. Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. – Cambridge: Cambridge University Press, 2000. – 489 p.
4. MacArthur T. The Oxford Guide to World English / T. MacArthur. - Oxford : OUP, 2003. - 528 p.
5. Random House Webster's Unabridged Dictionary. - New York : Random House, 2003. - 2256 p.
6. The American Heritage Dictionary of the English Language : Fourth Edition. -Boston, Mass. : Houghton Mifflin Harcourt, 2006. - 2112 p.
7. The Australian Oxford Dictionary / B. Moore (Ed.). - Melbourne : OUP, 2005.-1538 p.
8. Trudgill P. International English: A Guide to the Varieties of Standard English -5th ed. / P. Trudgill, J. Hannah. - London : Hodder Education, 2008. - 176 p.
9. Англо-український фразеологічний словник. Близько 30 000 словосполучень. 2-ге вид., випр. / К.Т. Баранцев. - К. : Знання, 2005. - 1056 с.
10. Аракин В.Д. История английского языка: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. – 272 с.
11. Верба Л.Г. Історія англійської мови. – К.: Нова Книга, 2004. – 296 с.
12. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. – К.: Нова Книга, 2004. – 248 с.
13. Городецька О.В. Національно-марковані концепти в британській мовній картині світу ХХ століття: автореф. дис.на здобуття ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 „Германські мови» / О.В. Городецька. - К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2003. - 20 с.
14. Гришаева Л.И. Введение в теорию межкультурной коммуникации / Л.И. Гришаева, Л.В. Цурикова. - Воронеж : ВГУ, 2003. - 369 с.
15. Дубенец Э.М. Modern English Lexicology. – М., 2002. – 192 с.
16. Ільїш Б.А. Історія англійської мови. – М.: Вища школа, 1968. – 420с.
17. Красных В.В. Этнолингвистика и лингвокультурология: курс лекций / В.В. Красных. - М. : Гнозис, 2002. - 284 с.
18. Расторгуєва Т.А., Історія англійської мови. М.: Айрис Пресс, 2003. – 536 с.
19. Соткина Е.Ю. Формирование фразеологии американского варианта английского языка: функционально-семантический и лингвокультурный аспекты: автореф. дисс.на соискание степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки» / Е.Ю. Соткина. - Нижний Новгород, 2009. - 21 с.
20. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. -Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.
21. Томенчук М.В. Варіантно зумовлена концептуалізація дійсності у сучасній англійській мові: автореф. дис.на здобуття ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 „Германські мови» / М.В. Томенчук. - Чернівці : ЧНУ, 2008. - 20 с.

Англійська мова бере свій початок від мови давньогерманських племен (Англів, Саксів і Ютів), які переселилися з континенту в V-VI ст. у населену кельтами Британію. Взаємодія племінних наріч англів, саксів і ютів, які розвивалися в умовах формування англійської народності, призвело до утворення територіальних діалектів. Вони стали осередком формування загальнонаціональної англійської мови в тому вигляді, якою вона є тепер. У сучасній Великобританії є безліч різновидів англійської мови, які називають діалектами [2].
Вивчення діалектів в історії будь-якої мови дає безцінний матеріал не тільки для досконалого проникнення у витоки мови, її історичне минуле, а також дозволяє оцінити і зрозуміти особливості становлення та розвитку літературної норми, різних соціальних та професіональних мов. Вивчення діалектів та їх особливостей дає можливість досліджувати становлення та розвиток значення слів.
Дослідженню діалектів приділяли увагу багато вчених (В. Аракін, І.Іванова, Б.Ільїш, Ю. Костюченко, Т.Расторгуєва та ін.). У своїх роботах вони висвітлювали питання особливостей діалектів англійської мови у період з XI по XV століття.
Внаслідок того, що староанглійські королівства, за якими називалися діалекти, поступово зникли, в середньоанглійському періоді історії мови діалекти стали називатися за ознакою їх географічного положення. Таким чином, колишній норумбрійський діалект тепер став називатися північним (Northen), мерсійський – центральним (Midland), який у свою чергу поділявся на західно-центральний (West-Midland) та східно-цетральний (East- Midland), уессекський – південним або південно-західним (Southern or South-Western), і тільки кентський діалект зберіг свою назву, оскільки графство Кент продовжувало існувати на місці колишнього королівства, іноді цей діалект ще називають південно-східним (South-Eastern) [4] .
Серед вчених колишнього Радянського Союзу існує наступний загальноприйнятий розподіл діалектів мови середньоанглійського періоду: північний (Northern), західно-центральний (West-Midland), східно- центральний (East-Midland), південний (Southern), та кентський (Kentish) [2].
Т. Росторгуєва групує діалекти наступним чином: південна група включаючи кентський діалект, південно-західна група діалектів, центральна група і північна. Т. Росторгуєва відзначає, що зв’язки між діалектами були змінними та нестійкими [5].
Професор Б. Ільїш, у свою чергу виділяє, три основні групи діалектів: Північна група, Центральна і Південна. Межу він проводить між Північчю і Центром, де протікає річка Хаммер [3].
Метою нашого дослідження є характеристика сучасної англійської мови та її діалектів, показ основних їх лінгвістичних розбіжностей.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати історію становлення англійської мови;
2. Дослідити особливості поширення англійської мови по світу;
3. Виявити регіональні особливості поширення англійської мови.
Методи дослідження: описово-аналітичний метод, метод зіставлення,
метод спостережень і моделювання, елементи методів трансформації, лінгвістичного експерименту і кількісної оцінки, контекстуальний метод, інтерпретаційний метод.
Теоретичне значення дослідження: провівши дослідження ми прослідкували історію поширення англійської мови у світі, результати свідчать про те що тема досить поширена, досліджена багатьма науковцями.
Практичне значення дослідження: результати дослідження можна використовувати у подальших дослідженнях теми, також на конференціях та виступах по досліджуваній темі.
Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, та списку використаних джерел.
 

Таким чином, проаналізувавши літературу з історії вивчення та становлення сучасної загальнонаціональної англійської мови, та на підставі опрацьованих джерел можна зробити висновок, що різні види діалектів Англії є складовою частиною англійської мови і продовжують її формувати, а, отже, – вони важливі при її вивченні. Ретельно проаналізовано вплив історичних епох на формування діалектів різних територіальних зон Англії та відмінності територіальних та професійних діалектів з наведеними прикладами, які показують наскільки велика різниця між стандартною вимовою та діалектним мовленням.
Нами визначено, що у словниковому складі цих діалектів спостерігаються відхилення від норм літературної мови, якою є Standard English; вивчення фонетичної системи та особливостей вимови в сучасній англійській мові базується на нормах Standard English, які щодо фонетики, лексики та стилю становлять собою певний ступінь у підвищенні культури мови.
Зазначимо, що при вивченні англійської мови в інших країнах, в тому числі, і в Україні, виходять з норм, рекомендованих Standard English. Створення нормативно англійського варіанту є важливим кроком до уніфікації правил мови, що сприяє покращенню якості викладання та засвоєння англійської мови в інших країнах.
Система англійської мови реалізується у своїх регіональних формах і відзначена дихотомічним характером: американський і британський варіанти є домінуючими і чинять значний вплив на інші мікросистеми.