ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕРЕОТИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 6
1.1. Проблема фізичного виховання старших дошкільників у психолого-педагогічній літературі 6
1.2. Особливості фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку у сучасних ДНЗ 12
Висновки до 1 розділу 16
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВЗАЄМОДІЇ ДНЗ ТА СІМЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 18
2.1. Визначення рівнів фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку. 18
2.2. Методика взаємодії ДНЗ та сімї у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку 23
2.3. Порівняльний аналіз 25
Висновки до 2 розділу 28
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33
ДОДАТКИ 36
В особистісному аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку її фізичних сил і рухових навичок та здоров’я. Вона дозволяє за допомогою своїх специфічних засобів і методів розкривати потенційні фізичні можливості людини.
У теорії фізичне виховання застосовується специфічний понятійний апарат, розуміння та засвоєння якого обов’язкове для спеціалістів дошкільного виховання. Зміст цих понять не є постійним, він уточнюється та поглиблюється у зв’язку з розвитком науки про фізичне виховання та її практичне застосування.
Фізична культура - частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюються та використовуються ним для фізичної досконалості людини. Вона історично зумовлена і змінюється на кожному новому етапі розвитку суспільства. До матеріальних цінностей належать: спортивні споруди (стадіони, спортивні зали, басейни, фізкультурні майданчики та ін.), фізкультурне обладнання та інвентар, а також рівень фізичної досконалості дитячого та дорослого населення, включаючи їх спортивні досягнення та ін. До духовних цінностей належать соціальні, політичні та практичні досягнення в галузі фізичного виховання [14, с.75].
Термін «фізична культура» використовується і в інших, вужчих значеннях, - наголошує Б.Шиян. «Фізична культура особистості є втілення в самій людині результатів використання матеріальних і духовних цінностей фізичної культури». Отже, фізичну культуру особистості Б. Шиян визначає як сукупність якостей людини, які набуваються у процесі фізичного вихован-ня і виражаються в її активній діяльності, спрямованій на всебічне удосконалення особистої фізичної природи та ведення здорового способу життя [8, с.124].
Фізична культура має багато функцій:
нормативну, яка полягає у закріпленні раціональних норм рухової діяльності;
інформаційну, яка відображує властивості накопичувати культурну інформацію, бути засобом її розповсюдження та передачі їх від одного покоління до іншого;
комунікативну, яка характеризується властивістю сприяти спілкуванню, встановленню міжособистісних контактів;
естетичну – задоволення естетичних потреб особистості у красивих рухах, своєму гармонійному фізичному розвитку та ін.;
біологічну, яка пов’язана з задоволенням природної потреби людини (особливо дітей) у русі, покращання її фізичного стану та забезпечення високої працездатності організму[14, с.132].
Ці функції покладено в основу класифікації видів фізичної культури, яка може бути представлена як базова (загально розвиваюча), прикладна та оздоровча фізкультура, спорт.
У змісті фізичної культури українські та російські науковці (Б.Ашмарін, О.Безкопильний, М.Віленський, Л.Волков, К.Грантинь, В.Іващенко, Л.Матвєєв, А.Новіков, Б.Шиян та ін.) виділяють дві основні час-
тини: функціонально-забезпечуючу та результативну.
Функціонально-забезпечуюча представлена у фізичній культурі всім тим цінним, що створюється і використовується суспільством як спеціальні засоби, умови, форми, методи й їх прийми застосування, які дозволяють оптимізувати фізичний розвиток та забезпечувати певний рівень фізичної підготовленості дітей до повноцінного життя[11, с.119].
Результативна частина фізичної культури представлена позитивними результатами у фізичному розвитку і руховій підготовленості, що стають наслідком їх використання. Названі частини фізичної культури єдині. Перша ніби переходить у другу завдяки практичній діяльності у процесі фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої діяльності[11, с.121].
Фізичне виховання в дошкільних установах - це єдність мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, направлених на зміцнення здоров’я та всебічний фізичний розвиток дітей. Вона одночасно є підсистемою, частиною загальнодержавної системи фізичного виховання, яка крім зазначених компонентів включає також установи та організації, що здійснюють і контролюючі фізичне виховання. Кожна установа в залежності від його специфіки має свої конкретні напрями в роботі, що відповідають в цілому державним і загальнонародним інтересам [23, с.20].
Фізичне виховання в дитячому садку здійснюється всією системою різноманітних організаційних форм (щоденні заняття фізкультурою, ранкова гімнастика, рухливі ігри, фізкультурні хвилинки, динамічні паузи тощо) та ефективними засобами (фізичними рухами, загартуванням, харчуванням, режимом, гігієнічними процедурами).
Вченими Л.Волковим, О.Дубогай, В.Ареф’євим, Б.Шияном та ін. доведено, що головним у фізичній культурі є позитивні результати у фізичному розвитку дітей, їх руховій підготовленості. У свою чергу, ці категорії стають наслідком використання засобів, умов, форм, методів, прийомів тощо, тобто наслідком функціонально-забезпечуючої частини фізичної культури [21, с.52].
Аналіз наукових джерел засвідчив, що фізичне виховання дітей дошкільного віку набуває все більшої соціальної значущості. Як стверджують В. Бальсевич, Л. Лубишева, система фізичного виховання дітей дошкільного віку повинна стати складовою загальнодержавної системи фізичного виховання. Значним внеском у розвиток теорії фізичного виховання є дослідження сучасних учених Г. Агаєва, Л. Артемової, Л. Биляєвої, Е. Вільчковського, П. Шияна, які розглядають фізичну культуру як складову загальнонаціональної культури, а фізичні вправи, рухливі ігри - як універсальні засоби всебічного розвитку дітей дошкільного віку. За твердженнями психологів С. Рубінштейна, Л. Виготського, О. Лєонтьєва, О. Запорожця, розвиток особистості дитини, удосконалення її рухових якостей відбувається в процесі виховання і навчання за умов активної діяльності[17, с.182].
Рівень рухової підготовленості дітей дошкільного віку значною мірою залежить від вибору засобів та методів фізичного виховання, від ефективності організаційних форм фізичної культури (О. Кенеман, Д. Хухлаєва, М. Голощокіна, Н. Бочарова та інші). Для удосконалення системи фізичного виховання дітей дошкільного віку, зокрема їхньої рухової підготовленості, важливу роль відіграють дослідження динаміки розвитку рухових навичок (Д. Хухлаєва, Н. Потєхіна, Е. Вільчковський, О. Курок, Н. Деїшсенко, Т. Дмитренко) та якостей (Г. Юрко, О. Вавілова, В. Фролова та інші) у дітей 3-6 років [5, с.294].
Фізична вихованість дітей старшого дошкільного віку (дітей 5-6 років) розглядається як складне новоутворення, що характеризується наявністю у старших дошкільників необхідних елементарних знань, умінь та навичок в галузі фізичної культури, сформованої мотивації до занять фізичними вправами, здатності самостійно застосовувати набуті уміння та навички у повсякденній життєдіяльності.
Структурні компоненти фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку:
когнітивний компонент передбачає накопичення і систематизацію знань про техніку виконання рухових дій; уміння аргументувати вибір тих чи інших фізичних вправ для розвитку основних рухів і рухових якостей; розуміння значення фізичного виховання для збереження, зміцнення та відтворення здоров’я;
емоційно-ціннісний компонент відображає сформованість мотивів до занять фізичними вправами, усвідомлення значення оволодіння руховими уміннями та навичками; наявність інтересу до фізичного саморозвитку; уміння оцінити власний стан рухової підготовленості та самопочуття під час занять;
діяльнісний компонент передбачає активність і стабільність у заняттях фізичною культурою; наявність у дітей звички виконувати фізичні вправи в повсякденній життєдіяльності й певного рівня рухової підготовленості [4, с.106].
Визначено критерії сформованості фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку, а саме: володіння знаннями з фізичної культури; сформованість мотивації до різних видів рухової діяльності; активність і самостійність у заняттях фізичною культурою, рівень рухової підготовленості дітей старшого дошкільного віку. Відповідно до зазначених критеріїв виявлено високий, достатній, середній та низький рівні сформованості фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку.
1. Міністерство оствіти і наки України [Электронный ресурс] / Програма розвитку дітей – Режим доступа: http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/programy.html
2. Бабюк С. М. Вплив фізичного виховання у сім’ї на формування фізичної вихованості дітей 5-6 років / С. М. Бабюк // Педагогічна освіта: теорія і практика : зб. наук, праць. - Кам’янець-Подільський : Видавець ПП Зволейко Д. Г., 2010.
3. Бабюк С. М. Концептуальні засади фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку у сім’ї / С. М. Бабюк // Теорєтико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук, праць. - Вип. 9, кн. 1. - К. : 1111 Рута, 2006.
4. Бабюк С. М. Організація спільних форм роботи дітей старшого дошкільного віку і батьків з фізичного виховання / С. М. Бабюк // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія 16 педагогічна. - Вип. IX. - Кам’янець-Подільський : ПП Мошак М. І., 2006.
5. Бабюк С. М. Сім’я - провідна інституція у фізичному вихованні дітей дошкільного віку / С. М. Бабюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук, праць. - Вил. 8, кн. 1. - К.: ПП Рута, 2005.
6. Бабюк С. М. Софія Русова про фізичне виховання дітей у дошкільному навчальному закладі і сім’ї / С. М. Бабюк // Збірник наукових праць Кам’янець- Подільського державного університету. Серія соціально-педагогічна. - Вип. V., т. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2007.
7. Бабюк С. М. Соціально-педагогічні вимоги та завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку у сім’ї / С. М. Бабюк // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія : Педагогіка.- № 2. - Тернопіль, 2003.
8. Бабюк С. М. Фізичне виховання дітей старшого дошкільного віку на основі взаємодії дошкільного закладу і сім’ї / С. М. Бабюк // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія педагогічна. - Кам’янець-Подільський : ПП Мошак М. І., 2007.
9. Бабюк С. Удосконалення форм і методів роботи дошкільного навчального закладу із сім’єю з фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку / С. Бабюк // Фізична культура, спорт та здоров’я нації : зб. наук. пр. ВДПІ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця – 2006.
10. Вільчковський Е. Януш Корчак про фізичне виховання дітей та молоді / Е. Вільчковський, А. Вільчковська, В. Пасічник // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. праць. – Луцьк, 2012.
11. Вільчковський Е.С. Організація рухового режиму дітей 5-7 років у закладах освіти: навч.-метод. посібник / Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко . – Запоріжжя: Диво, 2006.
12. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч. посіб. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008.
13. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. - К., 2001.
14. Іващенко В.П. Теорія і методика фізичного виховання : навч. посібник. / В.П. Іващенко, О.П. Безкопильний – Черкаси: Чер- каський ЦНТЕІ. Ч.1. – 2005.
15. Кашуба В.А., Бондарь Е.М. Корекція порушень постави дошкільнят у процесі фізичного виховання // В.А. Кашуба, Е.М. Бондар // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2010.
16. Максименко С.Д., Болтівець С.І., Кокун О.М., Зді- орук С.І., Губенко О.В., Гуменюк Г.В. Психологічне обґрунтування заходів пропагування психогігієнічного виховання і здорового способу життя серед сучасної молоді – К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2012.
17. Маляр Н.С. Про необхідність превентивного фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку / Н.С. Маляр // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2009.
18. Матвеев Л.П. Теория и методика физического воспитания /Л.П.Матвеев, А.Д. Новиков. – изд. 2-е, испр. и допол. – М.: Физ- культура и спорт, 1996.
19. Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання . – 2002.
20. Пангелова Н. Залучення старших дошкільників до цінностей здорогово способу життя в процесі фізичного виховання / Н. Пангелова // Молода спортивна наука України. – 2010.
21. Програма з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку «Казкова фізкультура» / М. М. Єфименко. – Тернопіль : Мандрівець, 2014.
22. Теория и методика физического воспитания: В 2 т. / Под ред. Т.Ю. Круцевич. - К., 2003.
23. Тимонова И.Б. Анализ физического развития детей в детских дошкольных учреждениях / И.Б. Тимонова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2007.
24. Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів /Б. Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.
25. Яхно Є.Г. Комплексний розвиток фізичних і моральних якостей дітей старшого дошкільного віку в процесі фізичного виховання: автореф. дис. На здобуття наук. ступеня кандидата наук з фіз. ви- ховання і спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / Є.Г. Яхно. – К., 2011.
Пріоритетним завданням українського суспільства є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих, як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров’я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, проведення та впровадження в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень з проблем зміцнення здоров’я. В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи, використання різноманітних форм рухової активності закладаються основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я кожного члена суспільства.
Проблема фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку стала предметом дослідження вчених різних галузей науки, зокрема психологів (Л. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьєв та інші), педагогів (В. Горіневський, A. Макаренко, П. Лесгафт, А. Онопрієнко, О. Сухомлинський, К. Ушинський), фізіологів та медиків (І. Аршавський, Г. Апанасенко). Значну зацікавленість викликають праці Г. Агаєва, Е. Вільчковського, А. Вольчинського, Н. Денисенко, Т. Осокіної, Б. Сермєєва, Б. Шиян та інших, в яких обґрунтовується необхідність залучення всіх дієвих чинників системи фізичного виховання, в тому числі й виховного потенціалу сім’ї (В. Постовий, С. Жевага, Р. Поташнюк, М. Безруких, Е. Бондаревський, Л. Мовчан, О. Куц, B. Леонова).
Самобутність вітчизняної системи самореалізації особистості виявляється у зростанні ролі сім’ї як головної ланки виховання дитини. Водночас причинами недостатньої уваги сім’ї до проблеми фізичного виховання дітей є низький рівень фізкультурної грамотності батьків, неправильно обраний авторитарний стиль спілкування з дитиною, недостатнє володіння практичними навичками з організації і проведення форм фізичного виховання у сім’ї (Е. Вільчковський, А. Єгорова, В. Лесик). Відомо, що вирішальний вплив у залученні дітей до фізичних вправ має особистий приклад батьків, їхні ціннісні орієнтації, спільні заняття з дітьми, фізкультурна грамотність, у тому числі правильна оцінка виховного значення занять фізичною культурою і спортом (А. Атаєв, У. Бутіна, Б. Сермєєв, В. Столяров). Особливо важливою є педагогічна взаємодія навчального закладу і сім’ї, за якої можна досягти позитивних результатів як у фізичному вихованні, так і в розвитку особистості дитини (А. Акбаров, М. Безрукій, В. Букарєв, Е. Вільчковський, І. Петренко, В. Лесик, А. Мерлян). Саме тому педагогічні колективи, зацікавлені в наданні кваліфікованої допомоги батькам з формування та збереження здоров’я дітей, мають взяти на себе відповідну освітню функцію, організувати роботу з батьками і тим самим сприяти підвищенню їхньої фізкультурної грамотності, зміні ставлення до фізичного виховання.
Мета курсової роботи полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов, форм і методів фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї та експериментальній перевірці їх ефективності.
Згідно заданої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Розкрити сутність фізичного виховання старших дошкільників у психолого-педагогічній літературі;
2. Визначити особливості фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку у сучасних ДНЗ
3. Дослідити рівні фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ №103;
4. Надати методику взаємодії ДНЗ та сімї у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку;
5. Проаналізувати результати дослідження.
Об’єкт дослідження – процес фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку.
При написанні курсової роботи, було вивчено і проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, визначено сутність ключових понять.
В теоретичній частині роботи ми розглянули, виявили і охарактеризували:
1. Фізичне виховання - перша сходинка комплексної системи виховання дошкільнят. Тому вкрай важливо організовувати заняття фізичною культурою саме в дитинстві, що дозволить організму накопичити сили і забезпечити в подальшому всебічний гармонійний розвиток особистості.
2. Факторами впливу на фізичний розвиток дітей старшого дошкільного віку є: закони природи, інтелект дитини; вольові і моральні якості; природне середовище (умови для рухової активності); соціальне середовище (суспільство, вихователі, ровесники); вроджені індивідуальні особливості (будова тіла – соматотип, функціональні можливості); набуті індивідуумом особливості (руховий досвід, мотиви).
3. Фізичному вихованню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання ( заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо ), підвищення рухової активності протягом дня та інше.
4. Фізична культура - частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюються та використовуються ним для фізичної досконалості людини.
5. Фізична культура має багато функцій: нормативну; інформаційну; комунікативну; естетичну; біологічну.
6. Міністерством освіти і науки України рекомендує такі програми розвитку: Дитина», «Малятко», «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні роки», «Зернятко», «Казкова фізкультура», «Впевнений старт». Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).
7. Тісний контакт з батьками вихованців має на меті надання батькам допомоги в актуальних виховних питаннях, сприяє формуванню взаєморозуміння в родинно-педагогічному колективі, обміну виховним досвідом. Такий взаємозв’язок необхідний і для того, щоб сформувати у батьків правильне уявлення про свою дитину, об’єктивно оцінити її та визначити оптимальні шляхи всебічного розвитку малюка.
У практичній частині провели експериментальну роботу з виявлення форм взаємодії педагога фізичного виховання і сім'ї з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм (на прикладі ДНЗ №103).
У результаті зроблено такі висновки.
У загальній системі освітньої роботи фізичне виховання дітей дошкільного віку займає особливе місце. Саме в дошкільному дитинстві в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу зміцнюється здоров'я дитини, відбувається тренування фізіологічних функцій організму, що інтенсивно розвиваються руху, рухові навички і фізичні якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості.
У цьому аспекті, рухливі ігри виступають як ефективний засіб фізичної підготовленості. Розвиток рухового творчості формує допитливий розум дитини, заряджає його веселощами, радістю, формує прагнення бути здоровим і міцним, готовим до вирішення складних завдань.
Результати роботи з дітьми демонструють виразну позитивну динаміку змін у формуванні фізичної вихованості дітей старшого дошкільного віку. У результаті проведеної експериментальної роботи кількість дітей експериментальної групи, які мають високий рівень сформованості фізичної вихованості, зросла на 60%, на достатньому рівні залишились 20%. Позитивним є зменшення на 60% кількості дітей, які мають середній рівень сформованості фізичної вихованості. У контрольній групі після роботи за традиційною програмою також відбулися позитивні зміни у формуванні фізичної вихованості, хоча і незначні. Так, кількість дітей з високим рівнем сформованості фізичної вихованості зросла на 10%, з середнього – знизилась на 10%, Кількість дітей, які мають низький рівень сформованості фізичної вихованості, зменшилася на 10%.
Проведене дослідження показало ефективність побудови системи взаємодії педагога з фізичного виховання і сім'ї в залученні дошкільнят до фізичної культури за допомогою навчання їх рухливим іграм та організації з ними занять із застосуванням рухливих ігор.
Навчання батьків навичкам спільного заняття з дітьми рухливими іграми є хорошим засобом їх успішної взаємодії. Спільні ігри батьків з дітьми значно зміцнюють їх взаєморозуміння, урізноманітнюють спілкування.
Таким чином, результати досліджень підтверджують висунуту на початку дослідження гіпотезу про те, що активна взаємодія сім'ї та педагога фізичного виховання з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм сприяє процесу правильного фізичного розвитку дитини.
