ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ 5
1.1.Загальні засади здійснення операцій в іноземній валюті 5
1.2. Порядок відкриття поточних рахунків юридичних та фізичних осіб в іноземній валюті 11
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО 23
ОБЛІКУ КОШТІВ КЛІЄНТІВ В БАНКУ 23
2.1. Структура відображення коштів фізичних осіб в іноземній валюті у Плані рахунків 23
2.2. Організація аналітичного та синтетичного обліків за коштами фізичних осіб 23
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

Перед тим, як перейти власне до особливостей здійснення розрахунків в іноземній валюті, необхідно звернути увагу на норми загальних законів щодо регулювання певних питань, які мають безпосереднє відношення до зазначеної сфери, і про які на практиці іноді забувають.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом [1].
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Зазначеній статті кореспондує частина 2 статті 198 кодексу, відповідно до якої грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до цього Кодексу.
Законом може бути запроваджено режим обов’язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніш як за два місяці до запровадження цього режиму.
Особливості проведення розрахунків в іноземній валюті визначені Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР.
Згідно з цим Законом за загальним правилом виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву вищезазначений 90-денний термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів [2].
За порушення зазначених термінів Законом передбачена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості не-допоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

1. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” під 19 лютого 1993року №15 - 93, відповідно до пункту 1 ст.3;
2. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000р. №2121-III // Нормативні і законодавчі акти з банківської діяльності - 2004. - №3;
3. Інструкція “Про порядок здійснення, контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136;
4. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22;
5. Постанова Кабінету Міністрів України і НБУ від 21.06.1995 р. №444 “Про типові умови зовнішньо-економічних договорів (контрактів) і типових формах захисних попереджень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті”;
6. Уніфіковані правила для міжбанківських рамбурсів за акредитивами та їх застосування у практиці акредитивних розрахунків // Банківська справа - №4, 1999;
7. “Уніфіковані правила з інкасо” у редакції 1995 року, публікація №522;
8. “Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів" у редакції 1993 року, публікація МТП №500;
9. Указ Президента України №566/94 від 04.10 94р. “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України”;
10. Цивільний кодекс України, глава 74 “Розрахунки", ст.1087, 1088 у редакції від 16 січня 2003 року;
11. Бровков С.М., Руденко Л.В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід і українська практика. - К.: Агентство "Україна", 2011. - 380 с.
12. Васенко В.К. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності. - К.: “Центр навчальної літератури”, 2009. - 216с.;
13. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: Т-во „Знання”, КОО, - 2008р. - 243с.;
14. Загородній А.Г., Вознюк Г.М. Фінансовий словник. - 3-тє вид., вип. та допов. - К.: Т-во „Знання" КОО. - 2007р. - 588с
15. Івасів Б.С. Міжнародні розрахунки. - Т.: Карт-бланш, 2010. - 223с.;
16. Коцовська Р., Ричаківська В., Грудзевич Г., Вознюк М. Операції комерційних банків. - Львів: ЛБІ НБУ, 2011. - 516 с.
17. Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г. Банківські операції. - К.: Знання. - 2007р. - 727с.;
18. Руденко Л.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Навч. посібник. - Полтава: РВИ ПКІ, 2009. - 235с.;
19. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові валютні операції. - К: ЦУЛ, 2008. - 616 с.;
20. Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції. - К.: КНЕУ, 2012. - 392 с.;
21. Антонова О. Використання різних форм міжнародних розрахунків при здійсненні експортно-імпортних операцій // Економіст. - 2005р. - №7. - с.828;
22. Бондаренко С.І. Використання акредитива за зовнішньоекономічними операціями // Банківська справа. - 2009р. - № 3. - с.218;
23. Лисенко Ю. Акредитиви: практика застосування у зовнішньоекономічних операціях // Вісник НБУ. - 2013р. - №1. - с.423.

Сучасний комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. Специфіка діяльності комерційного банку визначається його функціями та операціями. Згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» банк — це «юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб».
Хоча банки і здійснюють багато операцій, але особлива увага держави завжди була направлена на рух грошових коштів на валютних рахунках. Правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р.
У даній курсовій роботі нас цікавить – порядок відкриття поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті та облік операцій за ними, тому що, дуже часто, саме за допомогою відкриття поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті проводяться фінансові валютні махінації до яких не байдужа Українська держава, так як саме вони, у немалому ступені, підривають економіку нашої країни. Отже, дане питання є актуальним для розгляду і насамперед у період становлення фінансової стійкості нашої країни.
Мета роботи. Розкрити основні правові засади здійснення розрахунків в іноземній валюті. Для досягнення мети були поставленні наступні завдання:
 розглянути загальні засади здійснення операцій в іноземній валюті;
 охарактеризувати порядок відкриття поточних рахунків юридичних та фізичних осіб в іноземній валюті;
 проаналізувати принципи ведення бухгалтерського обліку кощтів клієнтів в банку.
При написанні даної курсової роботи були використані наступні основні нормативно-правові акти: Закони України "Про банки і банківську діяльність", «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, а також наукова література: Коцовської Р., Ричаківської В., Табачук Г., Грудзевич Я., Вознюк М. "Операції комерційних банків', Васюренко О.В. "Банківські операції'; його ж "Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой', Ющенко В.А., Міщенко В.І. "Валютне регулювання', Савлука М.І. "Вступ до банківської справи'.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу,двох розділів,виновку,списку використаних джерел.

Для відкриття поточного валютного рахунку фізична особа-резидент подає до уповноваженого банку такі документи: заяву встановленого зразка; паспорт чи інший документ, що посвідчує особу; картку із зразком підпису, який проставляється в присутності працівника банку, що відкриває рахунок (картка засвідчується цим працівником); ідентифікаційний код. Між клієнтом і банком укладається договір на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті.
Фізичній особі-резидентові - суб'єкту підприємницької діяльності для відкриття відповідного рахунку, крім документів, перерахованих вище, необхідно подати до уповноваженого банку копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчену нотаріально чи органом, що видав свідоцтво. Рахунок також відкривають на підставі договору.
Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі-нерезидентові відкривають на підставі договору за умови пред'явлення паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, та подання до уповноваженого банку таких же документів, як і в попередньому випадку, і, крім того, копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття рахунку в разі, якщо це передбачено угодами між центральними банками, засвідчених нотаріально.
На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів: зараховують: готівкову валюту та валюту за платіжними документами, виписаними уповноваженими банками України чи надісланими з-за кордону на ім'я власника рахунку; валюту, переказану з-за кордону чи одержану від юридичної особи-нерезидента як оплата праці, гонорар тощо; готівкову інвалюту чи інвалюту за платіжними документами, що ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну; інвалюту, одержану в Україні як оплата праці, премії, авторські гонорари; валюту, що перерахована в межах України іншою фізичною особою-нерезидентом з власного поточного інвалютного рахунку тощо.
2) Списують: інвалюту, що перераховується за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України; готівкову інвалюту чи інвалюту за платіжними документами для вивезення за межі України; інвалюту для перерахування на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку тощо.
На поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента зараховуються: валюта, перерахована з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України; готівкова валюта, яка ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок); валют а за платіжними документами, ввезена на територію України власником рахунку і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку); валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, встановленому чинним законодавством України; валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України; валюта, одержана в Україні як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари згідно з чинним законодавством України; валюта, що перерахована у межах України іншою фізичною особою-нерезидентом з власного поточного рахунку в іноземній валюті; кошти, що були раніше зняті власником з рахунку і не використані або не повністю використані.
З поточного рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції: перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України відповідно до Правил переказування іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб-резидентів і нерезидентів; виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України); виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України); перерахування на власний поточний рахунок чи вкладний рахунок в іншому уповноваженому банку України; перерахування в межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи-резидента чи нерезидента; перерахування фізичною особою-нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента як інвестиція згідно з чинним законодавством України; виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти уповноваженому банку України використовується курс Національного банку України);перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс Національного банку України); інвестування.