Вступ………………………………..………………………………….………3
Небезпека СНІДУ та його шляхи……………………………………….……4
Висновок……………………………………………………………………….15
Список використаної літератури………………………………….………….16

Учені, які вивчали перші випадки захворювання на СНІД, дійшли висновку, що основна його особливість — переважне ураження системи імунітету, що виявляється в цілковитій беззахисності організму хворого перед порівняно нешкідливими мікроорганізмами, а також злоякісними пухлинами. Які ж особливості системи імунітету і чому нове захворювання було названо синдромом набутого імунодефіциту?
Імунна система — це в основному лімфоїдпа система. Головна клітина імунної системи - лімфоцит. Лімфоцити знаходяться не лише у крові, вони ще й головні клітини тканинної рідини — лімфи. Лімфоцити складають близько 1% маси тіла. Центральний орган імунної системи — вилочкова залоза (тимус), у якій формуються клітини, відповідальні за різні вияви клітинного імунітету.
Родоначальники клітин імунної системи — незрілі клітини кісткового мозку. Потрапляючи з кісткового мозку в тимус, вони дозрівають і перетворюються в Т-лімфоцити (тимус — залежні лімфоцити), що беруть участь у різних виявах клітинного імунітету. Т-лімфоцити дозрівають у тимусі під впливом гормонів. Вони здійснюють надзвичайно важливу функцію: видаляють і знешкоджують усі чужорідні клітини.
Розрізняють кілька класів Т-лімфоцитів. Наприклад, Т-кілери руйнують чужорідні клітини, знешкоджуючи їх. Найважливіший різновид Т-лімфоцитів — так звані Т-хелпери (помічники). Вони першими розпізнають чужорідні речовини і допомагають іншим лімфоцитам виконувати свої захисні функції. Співвідношення Т-хел-перів (помічників) і Т-кілерів (пригнічувачів) у здорової людини дорівнює 2:1. При СНІД воно падає нижче 0,5:1 (тобто виникає зворотна пропорція).
У чому ж полягають основні функції імунітету?
Перша полягає у здатності розпізнавати чужорідних агентів, що потрапили у внутрішнє середовище організму, і знешкоджувати їх.
Друга функція — у здатності знищувати чужорідні клітини, які виникли в організмі внаслідок мутацій.
Третя функція обумовлена наявністю імунологічної пам'яті. Клітини імунної системи при контакті з чужорідним антигеном запам'ятовують його і за повторної зустрічі дають зазвичай сильнішу реакцію. Ця пам'ять «закріплюється» на роки, а то й на все життя.
Зазначене дає уявлення про систему імунітету, її функції і підводить нас до основного.
Імунодефіцит — це порушення структури і функцій тієї чи іншої ланки імунної системи. Він буває вродженим або набутим.
Вроджені (первинні) імунодефіцити – важкі захворювання в дітей, народжених із дефектом якої-небудь ланки імунної системи. На щастя, уроджені імунодефіцити зустрічаються дужу рідко.
Частіше зустрічаються набуті (вторинні) імунодефіцити, що спостерігаються як наслідок тих чи тих впливів — іонізуючих випромінювань, прийому ліків, що пригнічують функції імунної системи, складних операцій, травм тощо.
Імунодепресія (пригнічення) розвивається під час виникнення новоутворень безпосередньо імунної системи — лімфогранулематозі, пухлинах тимуса тощо.
СНІД — очевидно, перший в історії медицини набутий імунодефіцит, пов'язаний із конкретним збудником і характеризується епідемічним поширенням. Друга його особливість — майже «прицільна» поразка Т-хелперів. Третя — полягає в тому, що це перше епідемічне захворювання людини, викликане ретровірусом. СНІД, за клінічними та лабораторними особливостями не схожий ні на які інші набуті імунодефіцити.
Отже, термін СНІД розшифровується як синдром набутого імунодефіциту. Але набутих імунодефіцитів багато, а СНІД — один. Тому сьогодні правильніше сказати так: СНІД — це набутий імунодефіцит, що відрізняється од інших наявністю визначеного комплексу властивостей і специфічного збудника. Про цього специфічного збудника і піде далі мова.
Ми тепер знаємо, що СНІД — це захворювання, а не синдром. Словом синдром зазвичай позначають сукупність симптомів, що не мають легко пояснюваних причин. Ця назва була доречнішою тоді, коли лікарі знали лише про пізні стадії захворювання і не цілком розуміли його механізм. Сучасніша назва цього стану, незважаючи на діагноз СНІД, — ВІЛ-інфекція. Це більш точна назва, тому що вказує на збудника, що викликає СНІД, і охоплює всі стадії цього стану — від інфікування до руйнування імунної системи і початку опортуністичних захворювань. Однак словом СНІД, як і раніше більшість людей називають імунодефіцит, викликаний ВІЛ.
На відміну од більшості захворювань, СНІД не характеризується набором загальних для всіх пацієнтів симптомів. Він є результатом ушкодження імунної системи: набута недостатність її функціонування дає змогу розвиватися певним опортуністичним інфекціям та пухлинам, їх називають опортуністичними, тому що вони викликані організмами, які, як правило, не є патогенними, утім, викликають захворювання в людини з ослабленою імунною системою.
Як відомо, в організмі людини живуть мільярди мікроорганізмів: на шкірі і слизових оболонках ротової порожнини, у кишечнику, дихальних шляхах тощо. Вони беруть участь у процесі життєдіяльності організму і навіть захищають його від вторгнення патогенних (здатних викликати хворобу) бактерій і вірусів. Але багато з них у будь-який час готові перетворитися в паразитів і використовують організм людини як поживне середовище. Умовою для цього є ослаблення організму, тобто розвиток імунної недостатності. Саме такий стан стає можливим завдяки діяльності вірусу імунодефіциту людини.
Що ж це за вірус і як він поводиться, потрапляючи в організм людини? У багатьох мікроорганізмів у процесі еволюції виробилась особлива структура і властивості, що дають їм можливість прижитись і розмножуватися лише у певних органах і клітинах людини. Таких специфічних умов існування потребує і вірус, що викликає СНІД. Він розмножується лише у певних імунних клітинах крові: Т-лімфоцитах — хелперах і моноцитах. Цей вірус належить до родини ретровірусів, єдиних у світі живих істот, здатних безпосередньо синтезувати ДНК із РНК. Цей процес одержав назву зворотної транскрипції. На матриці вірусної РНК, що проникла в живу клітину, формується молекула ДНК, названа ДНК-транскриптом, чи провірусом, що вже може вбудовуватися в молекулу клітинної ДНК. Був відкритий і фермент, що забезпечує процес зворотної транскрипції — ревертаза.

1. Андрейчин, М.А. Біоетичні та духовні засади медичної допомоги інфекційним хворим/ М. А. Андрейчин // Інфекц. хвороби. - 2010. - № 4. - С. 5-10.
2. ВИЧ-инфекция в многопрофильном стационаре/ Ю.В. Лобзин, Ю.И. Буланьков, В.Н. Болехан, Е.С. Орлова // Эпидемиология и инфекц. болезни. - 2010. - № 5. - С. 32-35.
3. Гойдик, Н.С. Пневмонія у ВІЛ-позитивних пацієнтів і хворих на СНІД на прикладі історій хвороби померлих/ Н. С. Гойдик, В. С. Гойдик, А. І. Гоженко // Інфекц. хвороби. - 2010. - № 4. - С. 18-21.
4. Голиусов, А.Т. Эпидемическая ситуация по ВИЧ-инфекции в Российской Федерации в 2009 г./ А.Т. Голиусов, Л.А. Дементьева // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. - 2010. - № 6. - С. 31-34.
5. Гур'єв, С.О. Пошкодження опорно-рухового апарату у ВІЛ-інфікованих постраждалих з полісистемною травмою. Клініко-нозологічний аспект/ С. О. Гур'єв, О. Д. Марку // Укр. журн. екстрем. медицини ім. Г.О. Можаєва . - 2010. - Т. 11, № 3. - С. 87-89.
6. Должанская, Н.А. Изучение информированности врачей-наркологов о современных методах профилактики и лечения ВИЧ-инфекции у потребителей ПАВ/ Н.А. Должанская, С.В. Корень // Наркология. - 2010. - № 10. - С. 55-58.
7. Доценко, К.В. Наслідки переривання антиретровірусної терапії ВІЛ-інфікованих дітей/ К. В. Доценко, Г. Л. Кисельова, А. В. Бобришева // Інфекц. хвороби. - 2010. - № 3. - С. 93-95.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту - це руйнування імунної системи організму, яка захищає його від інфекцій
Хворобу викликає вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який потрапляє в організм різними шляхами. Це може бу¬ти заражена вірусом імунодефіциту кров, що потрапляє в організм при переливанні або при користуванні спільними шприцами у наркоманів, через мікротравми шкіри. ВІЛ мо¬же передаватися при сексуальних контактах, як гетеро сексуальних, так і гомосексуальних, якщо один із партнерів заражений вірусом.
Відкритий у 80-х роках минулого століття СНІД стрімко поширюється і представляє неабияку загрозу для людст¬ва. Актуальна ця проблема і для нашої країни. На думку фахівців пік епідемії СНІДу в Україні припаде на 2010-2015 роки. На жаль, ефективних засобів лікування ще не знайдено, а існуючі методи хоч і можуть допомогти, проте потребують чималих матеріальних затрат.
Вірус вражає та використовує для свого розмноження т-лімфоцити - різновид білих кров'яних клітин, які в нормі активізують захисні системи організму. Окрім того, ВІЛ знижує ефективність дії антитіл, які мають важливе значен¬ня для захисту організму.
Навіть у нормі в організмі існують клітини, що виключа¬ють імунну систему, проте завдяки існуванню в організмі системи протидії вони не набувають надмірного поширен¬ня, а ВІЛ сприяє тому, що ці клітини все в більшій кількості руйнують імунну систему. Все це призводить до активізації прихованої або до приєднання опортуністичної (випадко¬вої) інфекції. Саме ці хвороби і призводять зазвичай до за¬гибелі хворих протягом 1-2 років.

Носії ВІЛ, незважаючи на відсутність симптомів, здатні передавати інфекцію іншій людині. Тому не слід користувати¬ся спільними бритвами, зубними щітками та іншими предме¬тами, які можуть забруднюватись кров'ю або слиною. Дезінфікуйте будь-яку поверхню, забруднену вашою кров'ю або спермою. Про позитивний аналіз попередьте свого партнера по сексу, з яким ви вступали в зв'язок принаймні за 6 місяців до цього, щоб він зміг перевірити своє здоров'я.
Попередьте стоматолога, терапевта та інших лікарів, щоб вони могли вжити заходів безпеки.
Особливо уважним до розповсюдження захворювання, на СНІД треба бути людям з групи ризику (гомосексу¬алісти, проститутки, наркомани). Обов'язково користува¬тися презервативами при сексуальних контактах, не кори-стуватися спільними голками та шприцами при введенні наркотичних засобів.
Хворим потрібно дотримуватись збалансованого харчу¬вання, регулярно проводити фізичні вправи. Уникайте місць великого скупчення людей, де ви можете підхопити інфекцію, дотримуйтесь чистоти, не зловживайте алкоголем.