ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА 5
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 16
2.1. Психологічна просвіта та психологічна профілактика 16
2.2. Психологічне консультування 17
2.3. Психологічна діагностика 21
2.4. Корекційно–відновлювальна та розвивальна робота 23
2.5. Психотерапія 26
РОЗДІЛ ІІІ. ОПТИМІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ У ВНЗ 29
ВИСНОВОК 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39
 

Основні задачі працівника психологічної служби:
1. Надання допомоги органам керування в розробці і реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси в суспільстві.
2. Виконання консультативних, дорадчих і експертних функцій у сфері керування державою, в економіці, в областях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої і судової влади.
3. Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їх здібностей, особливостей життя і роботи; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних і природних катастроф [1, с.110].
4. Участь у розробці і практичному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей і молоді, впливу засобів масової комунікації на людей.
5. Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, родиною, в областях політичної, юридичної, військової, педагогічної і медичної психології, соціології, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.
6. Здійснення психометричного нагляду: розробка, впровадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і
7. Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації фахівців відповідно державним і міжнародним стандартам.
Сучасний стан розвитку практичної психології в Україні свідчить, що найбільш актуальними його напрямками є психологія керування й організацій, практична психологія утворення, психологія родини і соціального захисту, політична психологія, профорієнтація і профвідбір. Інтенсивного розвитку вимагають військова, медична і юридична психологія.
Порівняння структури практичної психології за кордоном і в нашій країні дає можливість назвати основні її напрямки:
1. Психологія політичної діяльності, керування і масових комунікацій.
2. Юридична психологія.
3. Військова і спортивна психологія.
4. Медична (клінічна) психологія.
5. Практична психологія системи утворення.
6. Психологія керування і виробництва.
7. Психологія родини і соціального захисту населення.
Організаційні принципи психологічної служби полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних витратах і мінімальному кадровому забезпеченні. Оскільки психологічна служба діє в різних міністерствах і відомствах, її працівники мають, як правило, подвійне підпорядкування.
Структура психологічної служби має три рівні: центральні органи, обласні, районні (міські). На кожнім з рівнів створюються практичні центри, що безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Чимале значення мають професійні асоціації і суспільства соціальних працівників і практикуючих психологів.
Вищим органом керування психологічної служби є Рада головних психологів відомств і областей, що вивчає напрямки і зміст роботи психологічної служби, здійснює фінансування основних проектів, створює атестаційні й акредитаційні комісії [4, с.45].
Поточну роботу по виконання рішень ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет), що входить до складу Науково-методичного центра психологічної служби.
На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації і т.п. створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в психологічній службі.

1. Андерсон Дж. Когнитивная психология. – СПб.: Питер, 2002.
2. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб., 2002.
3. Данилюк І.В. Історія психології в Україні: Західні регіони (остання чверть ХІХ – перша половина ХХ століття). – Київ: Либідь, 2002.
4. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. – СПб.: Питер, 2001.
5. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002.
6. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы – СПб.: Питер, 2000.
7. Костюк Г.С. Мислення і його розвиток. Про психологію розуміння // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. Київ, 1989.
8. М’ясоїд П.А Задачі з курсу загальної психології: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2000.
9. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібник. – К., 2001.
10. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2002.
11. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник. – К., 2000.
12. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии – СПб.: Питер, 2000.
13. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999.
14. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 1996.
15. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К., 1991.
16. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К., 2000.
17. Практикум по общей экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. Пособие / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др. // Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб., 2000.
18. Практикум по основам психологии: Тексты и хрестоматия. / Составитель – В.А. Мельников. – Симферополь, 1997.
19. Практическая психология: Учебник / Под ред. М.К. Тутушкиной. – СПб.: «Дидактика Плюс», 1998.
20. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 2000.
21. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. 2-ге вид., доп. – К.: Либідь, 2001.
22. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття. – К.: Либідь, 1998.
23. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии – СПб.: Питер, 2000.
24. Селье Г. От мечты к открытию. – М., 1987.
25. Селье Г. Стресс без дистресса. – М., 1982.
26. Семиченко В.А. Психічні стани. – К., 1998.
27. Смит Н. Современные системы психологии. / Пер. с англ. под общ. ред. А.А. Алексеева – СПб., 2003.
28. Снетков В.М. Психология коммуникации в организациях – М., 2002.
29. Солсо Р.Л. Когнитивная психология. – М., 1996.
30. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – Москва, 1982.
31. Тихомиров О.К. Психология мышления. – Москва, 1984.
32. Уотермен Д. Руководство по экспертным системам. – М., 1989.
33. Фернхем А., Хейвен П. Личность и социальное поведение. – СПб.: Питер, 2001.
34. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. Курс лекцій. – К.: „Наукова думка», 2000.

Практична психологія в її розумінні являє собою психологічне забезпечення різних соціальних сфер - охорони здоров'я, освіти, виробництва, спорту, права й ін.
Практична психологія представлена сукупністю галузей психології, що одержали своє найменування відповідно до тієї сфери, у яку вони включені: медична, педагогічна, інженерна (праці), спортивна, юридична і т.д. психологія. Ці галузі психології називаються прикладними. Таким чином, одне з визначень практичної психології - це розуміння її як прикладної дисципліни.
Особливістю прикладних галузей психології є їхня орієнтація на академічну дослідницьку психологію. Кожна із прикладних галузей психології являє собою науково-психологічне забезпечення й обслуговування відповідної практичної сфери. Прикладні галузі психології запозичають в академічної психології об'єктивно-наукові методи: спостереження, експеримент, тести, опитування. Інше розуміння практичної психології пов'язане із трактуванням її як особливої психологічної практики. Психологія тут не включається в існуючі сфери практичної діяльності, а створює особливу сферу психологічних послуг. Інакше кажучи, психологія формує свою власну психологічну практику.
Актуальність роботи. Практична психологія як психологічна практика орієнтована не на дослідження психіки, свідомості, а на роботу із психікою, зі свідомістю; на способи впливу психолога на свідомість іншої людини, на систему його уявлень про світ інших, самому собі; на його ціннісні орієнтації, на форми спілкування, характер взаємин. У психологічній практиці по суті непридатні ті методи, які використовуються в академічній психології. Ще однією особливістю психологічної практики є те, що людина у ній з'являється цілісно, у єдності своїх специфічних процесів, якостей, здатностей. Тому психолог-практик вимушена використовувати сукупність різних методів, які склалися в різних школах і напрямках психотерапевтичної практики.
Об’єктом моєї роботи виступає практичний психолог.
Предметом роботи є особливості діяльності практичних психологів
Мета роботи: Дослідити особливості діяльності практичного психолога
Виходячи з мети роботи, переді мною виникають наступні завдання:
1. Проаналізувати наукову літературу з даного питання.
2. Дослідити види діяльності практичних психологів.
3. Надати пропозиції щодо професійної підготовки практичних психологів.

Практична психологія як психологічна практика орієнтована не на дослідження психіки, свідомості, а на роботу із психікою, зі свідомістю; на способи впливу психолога на свідомість іншої людини, на систему його уявлень про світ інших, самому собі; на його ціннісні орієнтації, на форми спілкування, характер взаємин. У психологічній практиці по суті непридатні ті методи, які використовуються в академічній психології. Тут потрібні методи не дослідження психічної реальності, а практичної роботи із цією реальністю. Такі методи в практиці безпосередньої роботи з людською суб'єктивністю були знайдені, апробовані й описані.
Ще однією особливістю психологічної практики є те, що людина у ній з'являється цілісно, у єдності своїх специфічних процесів, якостей, здатностей. Тому психолог-практик вимушен використовувати сукупність різних методів, які склалися в різних школах і напрямках психотерапевтичної практики.
Психологічна діагностика, психологічна корекція, психологічне консультування, психотерапія вирізняються як види професійної діяльності психолога не тільки різними завданнями впливу, але й принципово відрізняються засобами впливу на іншу людину [4].
Психологічна практика по своїх завданнях, методах, формах являє собою різноманітні види практик. Основними серед них є психотерапія, психологічна консультація, психокорекція, психотренінг, вирішення соціальних конфліктів і ін.
Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога
Одним із найважливіших видів діяльності практичного психолога, в якій сфері він би не працював, є просвітницька робота. Необхідність такого виду роботи викликана тим, що впродовж тривалого періоду штучно стримувалися розвиток і поширення психологічних знань взагалі і психологічної допомоги зокрема. Просвітницьку роботу 3. Кісарчук пропонує розглядати у широкому і вузькому розумінні.
У широкому тлумаченні будь-яка діяльність служби (діагностика й моніторинг умов та рівня розвитку особистості, консультативно-методична робота чи психотерапевтична робота, реабілітаційні заходи тощо) спрямовані на психологічну просвіту людей, оскільки знайомлять їх зі специфікою діяльності практичного психолога, її методами, можливостями.
Вузьке розуміння просвітницької діяльності охоплює цілеспрямовані дії психологів, які пов'язані із поширенням психологічних знань.
Завданнями просвітницької діяльності є:
 поступове усвідомлення громадянами цілей, завдань та можливостей соціально-психологічної служби, розуміння кола проблем, які вони можуть розв'язати за допомогою психолога чи соціального працівника; уявлення про те, до якої саме служби варто звертатися;
 підвищення психологічної компетентності людей з метою розширення їхніх можливостей самостійно розв'язувати проблеми й конфлікти, які виникають в особистому житті та професійній діяльності;
 підвищення психологічної культури суспільства в цілому, оскільки розв'язання багатьох соціальних проблем, що виникають у суспільстві, неможливе без знання та врахування психологічних чинників (це, зокрема, такі проблеми, як наслідки Чорнобильської аварії, міжнаціональні конфлікти, феномен «Білого братства» тощо);
 психологічних знань потребують державні діячі, політики та керівники всіх рангів.
Форми просвітницької діяльності обираються залежно від специфіки сфери функціонування психологічної служби і включають: лекції та виступи на семінарах та нарадах, бесіди, консультації, методичні листи та рекомендації, виступи у пресі, тренінги, «круглі столи», виставки літератури, диспути, виступи психологів на радіо та телебаченні тощо.
Загальні завдання та форми реалізації просвітницької роботи конкретизуються залежно від сфери соціальної практики, в межах якої функціонує соціально-психологічна служба.
Так, наприклад, шкільна психологічна служба дбає про психологічну просвіту педагогів, учнів, батьків. Практичний психолог знайомить учасників навчально-виховного процесу з основами психології, самонавчання і самовиховання, формує потребу у психологічних знаннях, знайомить з причинами, проявами та корекцією аномалій психофізичного розвитку дітей, з причинами появи важковиховуваних підлітків та особливостями психолого-педагогічних впливів на них. Найчастіше для здійснення просвітницької роботи в галузі освіти використовуються такі форми роботи: виступи на батьківських зборах (психолого-правовий всеобуч), психолого-педагогічні консиліуми, бесіди, консультації, лекції, випуск газет, оформлення стендів, організація виставок.
Просвітницька діяльність психологічної служби у вищих навчальних закладах спрямована на психологічну просвіту адміністрації, викладачів та студентів і передбачає розкриття можливостей психології для вдосконалення навчально-виховного процесу. Важливими завданнями є поширення психологічних знань, популяризація наукової психологічної літератури, формування інтересу до психологічних знань. Основними її формами є лекції, психолого-методичні семінари, виступи у внутрішній пресі, консультації, бесіди, методичні листи та рекомендації для студентів і викладачів.
Соціально-психологічні служби Збройних Сил здійснюють просвітницьку діяльність, яка спрямована на підвищення психологічної компетентності всіх категорій військовослужбовців, активізацію інтересу до психологічних знань та формування потреби до їх використання. Найпоширенішими формами просвітницької роботи у Збройних Силах є лекції, семінари, інструктивно-методичні листи, виступи в армійській пресі, консультації та тренінгові заняття, диспути тощо.
Отже, конкретна просвітницька робота в тій чи іншій сфері передбачає такі важливі моменти:
 пропаганду діяльності психологічної служби;
 ознайомлення певного контингенту людей із психологічними знаннями, які відповідають їх актуальним потребам і запитам;
 вибір таких форм просвіти, які полегшують сприймання психологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті.