Вступ ……………………………………………………………………………3
Розділ І. Гостре порушення мозкового кровообігу. Інсульт ………………..5
Розділ ІІ . Відновне лікування хворих, що перенесли гостре
порушення мозкового кровообігу
2.1. Визначення різні аспекти реабілітації хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу …………………………………..23
2.2. Роль медичних сестер в реабілітації хворих які перенесли
гостре порушення мозкового кровообігу …………………………….29
2.3. Програма дослідження ………………………………………….39
2.4. Масаж при наслідках порушення мозкового кровообігу ……43
Розділ ІІІ. Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему
та стратегію лікування …………………………………………………46
Висновки …………………………………………………………………….…..66
Список використаних джерел ………………………………………………….67

Згідно з критеріями міжнародної класифікації, порушення мозкового кровообігу за своїм характером поділяються на такі види:
А. Гострі порушення мозкового кровообігу:
1) скороминучі порушення мозкового кровообігу (транзиторні ішемічні атаки);
2) гостра гіпертензивна енцефалопатія;
3) мозковий інсульт:
а) ішемічний інсульт (інфаркт мозку)
б) геморагічний інсульт (спонтанний, нетравматичнийкрововилив) – паренхіматозний, субарахноїдальний, епі- та субдуральний;
Б. Хронічні порушення мозкового кровообігу:
1. Початкові (ранні) прояви недостатності кровопостачання мозку.
2. Повільно прогресуючі порушення кровопостачання мозку, до яких відноситься дисциркуляторна енцефалопатія.
При діагностиці судинного ураження нервової системи необхідно встановити:
• захворювання, що викликало його (атеросклероз, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, патологію серця та ін.);
• характер порушення мозкового кровообігу (гострий, хронічний);
• локалізацію (топічний діагноз);
• басейн ушкодженої судини;
• клінічні синдроми.
До скороминущих порушень мозкового кровообігу (або транзиторні ішемічні атаки) прийнято відносити такі порушення церебральної гемодинаміки, що характеризуються раптовістю і короткочасністю дисциркуляторних розладів у головному мозку, які проявляються осередковими і/або загальномозковими симптомами тривалістю до 24 г.
Патогенез. Одним із найбільш частих механізмів розвитку транзиторних ішемічних атак прийнято вважати емболію мозкових судин. Важливу роль у розвитку атак грають артеріо-артеріальні емболії: емболи потрапляючи у кінцеві розгалуження артеріальної системи, викликають їхню оклюзію. У ряді випадків ТІА виникають за механізмом «обкрадання» – відволікання крові з магістральних церебральних судину периферичну сітку кровообігу. Вони також можуть розвиватися при стенозі мозкових або магістральних судин голови, коли приєднується падіння артеріального тиску, обумовлене різними фізіологічними або патологічними станами (глибокий сон, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, кровотеча й ін.).
Клініка. ТІА розвиваються вбільшості випадків гостро, раптово. Розрізняють загальномозкові симптоми та осередкові, що обумовлені порушеннями кровотоку у певному судинному басейні. Загальномозкові симптоми характеризуються головним болем, блюванням, відчуттям слабості, можливі короткочасні порушення свідомості.
Осередкові симптоми визначаються локалізацією дисциркуляторних порушень у системі внутрішньої сонної артерії або вертебро-базилярного басейну. Характерною особливістю атак є їх повторюваність від одного до трьох і більше разів на рік. Вони часто передують розвитку мозкового інсульту частіше в перший рік після розвитку атаки.
Гостра гіпертензивна енцефалопатія. На фоні високої артеріальної гіпертензії в ряді випадків розвиваються гострі стани, що супроводжуються загальномозковими й осередковими симптомами, які зникають протягом доби. Енцефалопатія є загостренням гіпертонічної хвороби або симптоматичної гіпертонії і розвивається при підйомах систолічного артеріального тиску вище 200-270 мм рт. ст. і діастолічного – вище 120 ммрт. ст.
Патогенез. Доказано, що при АТ більше 200 мм.рт.ст. у відповідь на збільшення мозкового кровотоку феномен ауторегуляції тонусу судин Остроумова-Бейліса не спрацьовує. Розвивається фільтраційний набряк і набуханням мозку що, як правило, приводить до зниження мозкового кровотоку з розвитком дрібних осередків розм’якшення паренхіми мозку, які розвиваються при цьому.
Широке поширення одержала теорія спазму. Відповідно до цієї теорії у відповідь на гостре і значне підвищення артеріального тиску виникає різке звуження судин мозку – їх спазм, що викликає зменшення кровотоку і ішемію тканини мозку.
Клініка. Клінічна картина гіпертонічної енцефалопатії складається, насамперед, із грубо виражених загальномозкових симптомів. Досить грубо виражені вегетосудинні явища. У більш важких випадках відзначаються порушення свідомості, оглушення, психомоторні порушення, а також генералізовані епілептичні приступи. Можуть бути виражені менінгеальні симптоми.
Мозкові інсульти. За визначенням ВООЗ інсульт характеризується ознаками локального і іноді дифузного порушення функцій мозку, що триває більш 24 г. або приводить до смертіі викликаний причинами судинного характеру.
Мозковий інсульт спостерігається серед населення досить часто. У Європі щорічно інсульт уражає більше 1 млн. чоловік. Найбільш висока захворюваність інсультом у віці між 50 і 70 роками. Ішемічні інсульти переважають над геморагічними, як 6:1. Висока і ступінь інвалідизації хворих, що перенесли інсульт. Лише 20% хворих із церебральним інсультом повертаються до праці, 60% –залишаються інвалідами і 20% – потребують стороннього догляду.
Ішемічний інсульт. Поняття “ішемічний інсульт” характеризує факт розвитку захворювання, обумовленого зменшенням кровотоку у певній зоні мозку й формуванням обмеженого інфаркту. Інфаркт мозку – це зона некрозу, що утворилася внаслідок грубих, стійких порушень метаболізму нейрональних і гліальних структур, що виникли в результаті недостатнього кровозабезпечення мозку.

1. А.Н. Белова "Нейрореабилитация: руководство для врачей" - М.: Антидор, 2000 г - с.568
2. А.С. Кадиків "Відновлення порушених функцій і соціальна реадаптація хворих, що перенесли інсульт (основні фактори реабілітації): Автореф. дис. д-ра мед. наук - М., 1991 р.
3. А.С. Кадиків "Реабілітація після інсульту" - М. "Міклош" 2003 р. - с.176
4. А.С. Кадиків "Реабілітація після інсульту"// Російський медичний журнал - 1997 р. № 1 с.21-24
5. А.С. Кадиків, Л.А. Чернікова, Н.В. Шахпаронова. - М,: МЕДпресс-інформ, 2009, - 560 с. Реабілітація неврологічних хворих.
6. А.С. Кадиків, Н.В. Шахнаронова, Л.А. Чернікова "Тривалість рухової і мовної реабілітації після інсульту "//Відновлювальна неврологія - 2 - М, 1992 р. с.76-77
7. А.С. Кадыков "Восстановление нарушенных функций и социальная реадаптация больных, перенесших инсульт (основные факторы реабилитации): Автореф. дис. д-ра мед. наук - М., 1991 г.
8. А.С. Кадыков "Реабилитация после инсульта" - М. "Миклош" 2003 г. - с.176
9. А.С. Кадыков "Реабилитация после инсульта" // Российский медицинский журнал - 1997 г. № 1 с.21-24
10. А.С. Кадыков, Н.В. Шахнаронова, Л.А. Черникова "Продолжительность двигательной и речевой реабилитации после инсульта" // Восстановительная неврология - 2 - м, 1992 г. с.76-77
11. Амосов Н.М. Моя система здоровья. - Киев: Здоров’я, 1997. - 54 с.
12. Б.С. Виленский "Инсульт" - Санкт-Петербург: Мед. информационное агентство, 1995 г.
13. Белая Н.А. Лечебная физкультура и массаж: Учебно-методическое пособие для медицинских работников.- М.: Советский спорт, 2001. - 272 с.
14. Болезни нервной системы. Руководство для врачей.\.Под ред. Москвичева, Н.Н. 1997 – 312с.
15. В. Зотов, М. Белов. Введение в оздоровительную реабилитацию: В 2 кн. - Кн. 1. - К.: Медекол, 1995. – 181 с.
16. В.В. Михеев "Нервные болезни" - Москва "Медицина" 1994 г.
17. В.Є. Чернявський "Медичний персонал: Сучасні проблеми"// Журнал Медичні сестри - М., Медицина-1989-№ 5-с.10-12
18. Верещагін Н. В., Моргунов В А., Гулевська Т.С. // Патологія головного мозку при атеросклерозі и артеріальній гіпертонії. - К.: 1997; 228 с.
19. Вестник медсестринских ассоциаций // Сестринское дело - № 1-2004 г. с. 19-32
20. Виленский Б.С. .Неотложные состояния в невропатологии. М.: 1996 – 256с.
21. Вшенський Б.С. // Інсульт: профілактика, діагностика і лікування. Спб, 1999; 336.
22. Г.М. Трофимова "Менеджмент в сестринском деле" // Журнал Сестринское дело 1996-№2-1с.5-8
23. Гері Окамото Основи фізичної реабілітації // Перекл. з англ. - Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. – 294 с.
24. Горбачева Ф.Е., Скоромен, А.А., Яхно Н.Н. // Хвороби нервової системи. Керівництво для лжарів. Під ред. Н.Н. Яхно. - К.: 1992; 212 с.
25. Гордон Нил Ф. Инсульт и двигательная активность.- Киев, “Олимпийская литература”, 1999. – 144 с.
26. Готовцев П.И., Субботин А.Д., Селиванов В.П. Лечебная физическая культура и массаж.- М.: Медицина, 1987. - 304 с.
27. Е.И. Гусев, А.Н. Коновалов, А.Б. Гехт "Реабилитация в неврологии" // Кремлевская медицина - 2001 г. № 5 с.29-32
28. Журавльова А.И., Граевская Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура / Руководство. - М.: Медицина. - 1993. - 432 с.
29. Журнал Проблеми та перспективи розвитку медичної допомоги населенню - 204 - № 4 - с.87
30. З.А. Суслиной, М.А. Пирадова. - 2009 - 288с. // Инсульт: диагностика, лечение, профилактика.
31. За оцінкою якості роботи медичних установ та задоволеності пацієнтів// Методичні матеріали - Москва - 1997 р. - с.95
32. И.Г. Лаврова, К.В. Майстрах "Социальная гигиена и организация здравоохранения" - Москва "Медицина", 1987 г.
33. И.С. Бахтина, А.Г. Бойко, ЭМ. Овсянников "Сестринское дело менеджмент и лидерство" // Методическое пособие для медицинских сестер - Санкт-Петербург-2002 - с. 196
34. І.Г. Лаврова, К.В. Майстро "Соціальна гігієна і організація охорони здоров'я" - Москва "Медицина", 1987 р.
35. Качество медицинской помощи. Управление качеством сестринской помощи // Журнал "Сестринское дело", 2004 № 3 - с.11-13
36. Купер К. Новая аеробика. Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов. - М.: Физкультура и спорт, 1976. - 125 с.
37. Л.В. Бутіна Концепція розвитку нейрореабілітації// Журнал Проблеми і перспективи розвитку медичної допомоги населенню - 2004 № 4 - с.88-89
38. Лечебная физическая культура: Справ. изд. / Под. ред. В.А. Епифанова. - М.: Медицина, 1987. - 528 с.
39. Лечебная физическая культура: Справочник / Под. ред. проф. В.А. Епифанова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 2001. - 592 с.
40. Мерзлікіна О.А., Гузій О.В. Тлумачний словник термінів і словосполучень з фізичної реабілітації. - Львів, 2002. – 48 с.
41. Милюкова И.В., Євдокимова Т.А. Лечебная физкультура: Новейший справочник / Под общей ред. проф. Т.А. Евдокимовой. - СПб.: Сова; М.: Изд-во Эксмо, 2003. - 862 с.
42. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - Київ, “Олімпійська література”, 2000. – 274 с.
43. Мухін В.М., Магльований А.В., Магльована Г.П. Основи фізичної реабілітації. - Львів, 1999. – 120 с.
44. Н.К. Баюнепов, Г.С. Бурд, М.К. Дубровская "Реабилитация больных при острых нарушениях мозгового кровообращения: Методические рекомендации - М., 1975 г.
45. О.А. Балунов "Банк даних постінсультних хворих: фактори, що впливають на ефективність реабілітаційного процесу "//Журнал невропатології і психіатрії ім.С. С. Корсакова - 1994 р. - № 3 с.60-65
46. О.А. Гилева, А.В. Коваленко.С.Ю. Малиновская Вопросы эпидемиологии инсульта в г. Кемерово" // Журнал Проблемы и перспективы развития медицинской помощи населению - 2004 - № 4 - с.86
47. Обуховец Т.П., Склярова Т.А., Основы сестринского ухода, Ростов-на-Дону, "Феникс", 2000 - 94с.
48. Руководство по неврологии:./Под ред. Лоуренса Р., М.: Медицина, 2000, стр. 290–301.
49. Основы физиологии функциональных систем / Под ред. К.В. Судакова. – М.: Медицина, 1983. – 272 с.
50. Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж: Учеб. для техн физ. культ. / под ред. С.Н. Попова. - М.: Физкультура и спорт, 1985. - 351 с
51. Справочник по детской лечебной физкультуре / Под. ред. М.И. Фонарева. - Л.: Медицина, 1983. - 360 с.
52. Учебник инструктора по лечебной физической культуре: Учеб. для ин-тов физ. культ. / под ред. В.П. Правосудова. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 415 с.
53. Физическая реабилитация: Учебн. Для академий и институтов физ. культ. / под. ред. С.Н.Попова. - Ростов н/д: “Феникс”, 1999. - 608 с.

Реабілітація хворих, перенесли ГПМК, є важливою медичною та соціальною проблемою. Це визначається частотою судинних уражень головного мозку та його ускладнень. В Україні щорічно реєструється більше 70 тисяч ГПМК, захворюваність інсультом становить 1,5 - 2 випадки на 1000 населення в рік.
В даний час інсульт розглядають як клінічний синдром гострого судинного ураження головного мозку. Він є результатом різних патологічних поразок системи кровообігу: судин, серця, крові. Співвідношення геморагічних і ішемічних інсультів становить 1: 4 - 1: 5.
Смертність від ГПМК в Україні займає друге місце (21,4%) в структурі загальної смертності (15,27), інвалідизація внаслідок інсульту (2,2 на 10 000 населення в рік) займає перше місце (40 - 50%) серед патології, що є причиною інвалідності. На даний момент в державі налічується близько 300 тис інвалідів з наслідками ГПМК і лише трохи більше 20% осіб, які перенесли інсульт, повертаються до праці.
Інсульт, нерідко, залишає після себе важкі наслідки в вигляді рухових, мовних та інших порушень, значно інвалідізіруя хворих, знижуючи якість життя самих пацієнтів і найближчих родичів. Спонтанне відновлення порушених функцій можна доповнити і прискорити реабілітаційними заходами. [2,6,15,27]
За даними Столярової Г.П. і Маджіевой І.М. [1986 р.] реабілітаційні заходи сприяють відновленню працездатності у 47,8% хворих, а при відсутності реабілітаційних заходів до праці повертаються лише 28,3%.
Сучасний комплексний підхід до організації реабілітаційної допомоги хворим, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК), дозволяє повернути до праці чи іншому виду активної соціальної діяльності до 60% постінсультних хворих працездатного віку (у порівнянні з 20% хворих, які не пройшли систему реабілітаційних заходів) (2,5).
Незважаючи на позитивні результати з оцінки якості та ефективності мультидисциплінарної моделі відновного лікування хворих, що перенесли інсульт [6] та організація реабілітації подібного контингенту існуюча система не забезпечує всієї потреби в ній, що потребує удосконалення організаційних форм і методів роботи.
Освітній і професійний рівень, як медичних сестер первинної ланки, так і медичного персоналу спеціалізованих неврологічних відділень відповідає сучасним вимогам до рівня підготовки спеціалістів медичної справи. Умови етапної реабілітації постінсультних хворих сприяє розширенню ролі медичних сестер, визначає основні напрями заходів, які сприяють покращенню якості життя пацієнта, пов'язане зі здоров'ям. Все це обгрунтовує необхідність пошуку механізмів, в основі яких має лежати не інтуїція, а цілеспрямована і систематична робота, що поєднується з науковим обгрунтуванням, розрахована на задоволення потреб та вирішення проблем хворого [Європейське регіональне бюро ВООЗ - березень 1996].
Метою цього дослідження є оптимізація роботи персоналу в лікуванні і реабілітації хворих які перенесли ГПМК.
Для виконання поставленої мети вирішувалися наступні завдання :
Визначити технології догляду в реабілітації хворих, що перенесли інсульт.
Науково обгрунтувати найбільш ефективні форми допомоги хворим, перенесли гостре порушення мозкового кровообігу
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на рівні міської лікарні проведено оцінку організації допомоги в нейрореабілітації, систематизовані досвід, визначені більш досконалі стратегії ведення і реабілітації хворих, що перенесли інсульт, які можуть сприяти збереженню якості життя і функціональної активності пацієнтів.

Незважаючи на те, що причини, патогенез та морфологічні зміни при геморагічних і ішемічних інсультах бувають різними, в резідульном періоді цих захворювань неврологічна симптоматика виявляється тотожною. Це пов'язано з однаковими морфологічними змінами, що спостерігаються через кілька місяців або років після інсультів різного характеру. Як після крововиливу в речовину головного мозку, так і після інсульту навколо патологічного вогнища розвивається фіброзна сполучна тканина, що утворює капсулу. Через кілька місяців вміст капсули розсмоктується і залишається порожнину - кіста, наповнена жовтувато-коричневою рідиною, або утворюється рубець у вигляді пигментированной смужки.
У зв'язку з відмінностями в локалізації та розмірах кіст і рубців, що утворюються в результаті перенесеного інсульту, різноманітні і неврологічні симптоми і синдроми, що характеризують наслідки інсульту. При пошкодженні внутрішньої капсули, що буває особливо часто, у хворих спостерігається порушення рухів, чутливості і випадання половин поля зору на протилежній вогнищу стороні, капсулярної геміплегія (геміпарез) характеризується підвищенням м'язового тонусу в згинах рук і розгиначів ноги (поза Верніке-Манна). На стороні паралічу або парезу різко підвищуються глибокі рефлекси, зникають черевні, з'являються клонус стопи, надколінка, іноді кисті, виникають патологічні рефлекси.
Порушення чутливості найчастіше ставляться до її поверхневим видам (больовий, температурної, тактильної), але можуть бути порушені і глибокі види чутливості. Порушення м'язово-суглобового почуття погано впливає на відновлення втрачених рухів і різко погіршує руху при парезі. У таких випадках може виникати сенситивна атаксія в пошкоджених кінцівках і хворі не можуть користуватися пошкодженими кінцівками без зорового контролю.