1. Видова різноманітність хижих птахів...................................................................3
2. Територіальне розміщення………………………………………..…...………....6
3. Особливості живлення та гніздування…………………………...…………….10
Висновки………………………………………………………………...……….…23
Список літератури………………………………………………………...………..24

Птахи є найбільш різноманітною групою хребетних тварин. Вони зустрічаються майже всюди – у лісах, на луках, болотах, поблизу від людського житла. У Поліському заповіднику досить багато лісових птахів. Найбільш відомі серед них - це дятли. Зазвичай дятли мешкають на пошкоджених ділянках лісу, зокрема на згарищах або у підтоплених місцях. Живляться жуками-короїдами та їх личинками, гніздяться в дуплах. Часто зустрічається звичайний дятел, рідше можна побачити середнього і малого дятлів. В старому лісі мешкає жовна чорна – добре помітний великий птах. Зустрічаються у заповіднику і північні трипалі дятли.
До лісових птахів належать також сови. Звичайним видом у заповіднику є сіра сова, зустрічається також вухата сова. Живляться сови переважно мишоподібними гризунами, інколи дрібними птахами. Невеликі за розмірами сови ловлять крупних комах. Зимою сови інколи гинуть, тому що їм важко знайти поживу під снігом. Деякі сови ще з осені роблять собі запаси і прикладають їх свіжими сосновими шишками. Інколи ті запаси лежать до весни. Природними ворогами сов є куниця та рись.
Невеликі за розмірами види сов поселяються в дуплах. Так у дуплах чорного дятла гніздиться сич волохатий. Це нечисленний вид, щорічно відмічаються 4-6 токуючих самців, було також знайдене гніздо з трьома пташенятами. У березні зафіксовані токуючі самці сичика-горобця, але гнізд не знайдено. Під час токування самець монотонно свистить, перелітаючи з місця на місце. Кричить на зорях, а в туман і вдень. Весною 1990-1991 років у Поліському заповіднику зафіксовані шлюбні крики найбільшої у світі сови – пугача. Зовнішність цього птаха дуже характерна – по боках голови знаходяться своєрідні «вуха» з видовжених пучків пір'я.
Один з найбільш цікавих видів сов Поліського заповідника – сова бородата. Її гніздування вперше зареєстровано у 1983 р., з тих пір цей тайговий птах став звичайним. Своїх гнізд бородата сова не будує, використовує гнізда великих хижих птахів, а також чорного лелеки, які досить часто розташовані на бортях. Це сміливий і агресивний птах, який охороняє свою гніздову ділянку від інших хижаків. Бородата сова не боїться людини, тому цього красивого та рідкісного птаха порівняно легко побачити.
У зріджених старих лісах зустрічається нічний птах – дрімлюга. Вдень він майже непомітний. Сидить на землі, або на дереві і розташовується так, щоб не мати тіні. Вночі та у сутінках літає низько над землею та полює на метеликів. Дрімлюга має дуже широкий рот, що допомагає захоплювати здобич. Політ майже безшумний, досить швидкий з різкими поворотами. Дрімлюга - перелітний птах, який зимує в саванах Африки.
У вільшняках можна зустріти представника родини тетерукових – орябка, який вишукує собі черв'яків під гнилим листям. Це доволі мовчазний лісовий птах, який гарно літає серед дерев. Орябки здатні добре маскуватися на деревах - лягати вздовж гілок. Тому побачити їх буває досить складно. Зимою орябки полюбляють їсти горобину. В минулому орябок був одним із найбільш численних видів птахів у тайговій зоні, важливим об'єктом промислового полювання. Зараз чисельність цього виду всюди знизилась у зв'язку зі знищенням місць існування.
На Житомирщині також зустрічається беркут – великий орел, якій зазвичай гніздиться у гірських лісах та на скелях. Це надзвичайно рідкісний птах. Розмах крил сягає 2,5 метрів, а маса тіла буває до 6,5 кг. Працівникам заповідника неодноразово доводилось вигодовувати і передавати в зоопарк, чи випускати на волю поранених беркутів. Зараз на Житомирщині беркут гнізд не будує, але в холодну пору року тут зимують птахи, які прилітають з півночі. У районі Поліського заповідника кожен рік реєструються зустрічі беркутів. Біля залишків жертв вовків на відкритих місцях можна зрідка побачити сліди лап цього орла.
Багато видів лісових птахів будують гнізда поблизу від боліт та згарищ, де їм легше знайти їжу. В глухих лісах, що суцільно поросли мохами та ягідниками, поселяється лелека чорний. Гнізда будує на старих деревах (сосна, вільха) на висоті 5–15 м. Використовує гнізда протягом багатьох років та щороку добудовує їх. Тому розміри гнізд досить великі (до 1,5 м у діаметрі). Оселяється лелека чорний поблизу кормових угідь (річок, ставків, боліт), де ловить рибу та жаб. Змієїд також полюбляє старі високостовбурні соснові ліси, там він будує гнізда на соснах. Зазвичай, цей птах мешкає поблизу боліт та вирубок, полючи на змій, ящірок та жаб. В старих, переважно вологих листяних та мішаних лісах поблизу озер та боліт зустрічається рідкісний підорлик малий. На території заповідника полюючи птахи спостерігаються кожного року, гнізд, нажаль, не знайдено. Живиться підорлик жабами, ящірками, зміями, дрібними гризунами, зайченятами тощо.

1. Жежерин В.П. Скопа // Редкие и исчезающие растения и животные Украины: Справ. – К.: Наук.думка, 1988. – С. 184-185.
2. Козій Г.В. Перспективи використання рослинних ресурсів Західного Полісся // Вісник Львів. ун-ту. Сер. біол. 1974. Вип.7. С. 3–8.
3. Койнова І.Б.Антропогенна трансформація ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся: Автореф. дис. Львів, 1999.
4. Лопотун А.Г., Олексив И.Т., Иванец О.Р. и др. Зоопланктон и зообентос как индикаторы качества воды и рыбохозяйственной ценности Шацких озер // Вестн. Львов. ун-та. Сер. геол. 1982. Вып. 8. С. 17–29.
5. Матейчик В. І., Горун А.А., Цвид В.І., Підопригора Л.М. Видовий склад ссавців парку // Шацький національний природний парк. Світязь, 1994. С. 176–178.
6. Методические рекомендации по сбору и обработке материалов при гидро-биологических исследованиях на пресноводных водоемах. Л., 1984.
7. Микитюк О. Полуда А. Міграційні шляхи птахів в Україні. Розбудова еко-мережі України. К., 1999. С. 84–88.
8. Оксиюк О.П. Экологические нормативы качества воды для Шацких озер // Гидробиол. журн. 1999. 35, № 5. С. 74–86.
9. Оксиюк О.П., Якушин В.М., Тимченко В.М. Трофо-сапробиологическая харак¬теристика Шацких озер // Гидробиол. журн. 1997. Т. 33, №1. С. 24–36.
10. Пидгайко М.Л. Зоопланктоценозы водоемов различных почвенно-клима-тических зон.Изв. ГосНИОРХ. 1978. Т. 135. С. 3–109.
11. Полушина Н.А. Состояние популяций рукокрылых Западного Подолья // Європейська ніч кажанів ’98 в Україні. Праці Теріологічної школи, Київ, 1998. Вип. 1. С. 106–116.
12. Полушина Н.А. Экология, распространение и народнохозяйственное зна-чение семейства куньих Западных областей УССР: Автореф. дисс. канд. биол. наук. Ужгород. 1971.
13. Природа Волынского Полесья: охрана и рациональное использование/ Отв. ред. В.А. Хмелевский.// Вест. Львов. ун-та. Сер. геол. 1986. Вып. 9.
14. Татаринов К.А. Відомості по теріофауні Волинського Полісся // Наукові зап. Кременецького держ. пед. ін-ту. 1960. Т. 5. С. 25–27.
15. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. Львів, 1973. C. 149–150.
16. Химин М. Ландшафтний парк «Прип'ять-Стохід» // Буклет – Луцьк: Ініціал, 1996. – С. 8.
17. Химин М. Сучасний стан соколоподібних Falconiformes Волинського Полісся // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: Матеріали наук.-практ. конф., м. Луцьк, 22-24 верес. 2005 р. Відп. ред. Ф.Зузук. –Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім.. Лесі Українки, 2005. – 288 с.
18. Царенко П.М. Водойми як центри збереження різноманіття водоростей та безхребетних // Розбудова екомережі України. К., 1999. С. 65–70.
19. Червона книга України. Тваринний світ / за заг. ред. І.А. Акімова. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 600 с. ISBN 978-966-97059-0-7.
Киселев И.А. Методы исследования планктона // Планктон морей и континен¬тальных водоемов. Л., 1969. С. 140–416.
20. Шацкое поозерье и некоторые проблемы его охраны./ Отв.ред. И. А. Маруш¬кин // Вест. Львов. ун-та. Сер. геол. 1982. Вып. 8.
21. Ялынская Н.С. Биологические основы реконструкции рыбного хозяйства озер Шацкой группы Волынской области. Автореф. дисс. канд. биол. наук. Львов, 1953.
22. Ялынская Н.С., Иванец О.Р., Воротыло О.М. Фитофильная фауна озер Волынского Полесья // Вест. Львов. ун-та. Сер. геол. 1986. Вып. 9. С.19–.

Орнітофауна досить різноманітна й своєрідна, а її орнітокомплекси відображають весь склад фауни птахів Волинського Полісся. Сучасний склад орнітофауни налічує понад 250 видів птахів, що належать до 17 рядів: гагароподібні (Gaviiformes), пірникозоподібні (Podicipediformes), пеліканоподібні (Pelecani­formes), лелекоподібні (Ciconiiformes), гусеподібні (Anseriformes), соколоподібні (Falconiformes), куроподібні (Galliformes), журавлеподібні (Gruiformes), сивко­подібні (Charadriiformes), голубоподібні (Columbiformes), зозулеподібні (Cuculifor­mes), совоподібні (Strigiformes), дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes), серпокриль­цеподібні (Apodiformes), сиворакшеподібні (Coraciiformes), одудоподібні (Upupi­formes), дятлоподібні (Piciformes), горобцеподібні (Passeriformes).
Ряд Соколоподібні, або Денні хижаки.
Вони полюють переважно на гризунів, комах, рідше на птахів, риб, земноводних, плазунів, поїдають падаль. Більшість хижих птахів – корисні. Наприклад, боривітри протягом дня з’їдають від двох до дев’яти мишей і полівок. Вигодовуючи пташенят, вони за місяць приносять до гнізда 190 ховрахів і 200–250 мишоподібних гризунів. Окрім усього, знищуючи хворих і слабких звірів і птахів, хижаки відіграють важливу роль у природному доборі.
Через неправильне ставлення людей до цих птахів та зміни в навколишньому середовищі кількість птахів значно скоротилася і багато їх занесено до Червоної книги України: змієїд, стерв’ятник, сип білоголовий, гриф чорний, беркут, могильник, орел степовий, орлан-білохвіст, шуліка червоний, скопа, балобан, сапсан.
Досить поширеними хижими птахами є шуліка чорний, яструби. Шуліку легко розпізнати за довгим виделко подібним хвостом. Це перелітний птах, який вже в березні літає у лісах, річкових заплавах. Гнізда мостить на деревах, відкладаючи 2–4 яйця. Живиться рибою, переважно дохлою, дрібними гризунами, комахами, покидьками.
Яструбів великого і малого можна впізнати за сірувато-бурим забарвленням спини і смугастим забарвленням нижньої частини тіла. Птахи живуть у лісах, де високо на деревах влаштовують гнізда. Живляться птахами, гризунами, у зв’язку з чим приносять певну шкоду. Яструби – птахи-санітари, яких потрібно охороняти, як і всіх інших хижих птахів, що стали рідкісними.
Ряд Совоподібні об’єднує нічних хижих птахів, поширених майже повсюди. В Україні нараховується 13 видів сов. Найбільш – поширені з них пугач, сова вухата, сич хатній, сова болотяна. Інші види рідкісні або залітні.
Сова – єдиний птах, що може дивитися в одному напрямку обома очима одночасно. Пристосування до хижацького способу життя – це короткий гачкуватий дзьоб, пальці з гострими зігнутими кігтями, м’яке оперення, яке дає змогу совам безшумно літати. Своїми великими очима сови вночі бачать так, як інші птахи вдень. Дуже гострий у сов слух, за допомогою якого вони полюють уночі.
Сови – гніздові, переважно осілі птахи. Гніздяться в дуплах, на землі, в щілинах скель і будівель, в старих гніздах інших птахів (особливо ворон, граків). Пари створюють постійні.
Живляться сови здебільшого мишами, щурами, полівками, ховрашками. А дрібні сови знищують ще велику кількість комах, серед яких є багато шкідливих.
Удень сови ховаються в дуплі, гущавині дерев, на горищах, а з настанням вечірніх сутінків вилітають на полювання. Сова здалеку чує шарудіння миші і без промаху хапає здобич кігтями, якими проколює її і ковтає. Неперетравлені шерсть, пір’я і кістки сова відригує.
Найбільшим птахом серед сов є пугач, який осіло живе в густих непролазних лісах, ярах і урвищах на берегах річок, морів. Оперення у нього зверху темно-руде, смугасте, знизу світліше. З боків голови стирчать вушка – пучки видовженого пір’я.
Темної ночі можна почути незвичайний, приглушений крик пугача: «У – гуу». Часом він змінюється верещанням, страшним реготом. Іноді нагадує плач дитини, чи нявчання кішки. Це шлюбні пісні самця, за які його й назвали пугачем.

Отже, із викладеного короткого опису основних груп хижих птахів, які населяють Україну, видно, що єдиною групою пернатих хижаків, котра дійсно здатна створювати відчутні проблеми людям, є яструби, зокрема яструб великий, який активно полює на свійську птицю. І тут є над чим працювати в пошуках цивілізованого вирішення проблеми, уникаючи масового переслідування й винищення птахів. Решта хижих птахів приносять величезну користь, винищуючи шкідників сільського господарства, а також хворих і ослаблених тварин, сприяючи, тим самим, оздоровленню популяцій і попередженню епідемій небезпечних хвороб. І те агресивне ставлення мисливців до окремих із них, зокрема до канюків і шулік, через їх полювання на мисливських птахів і дрібних звірів, невиправдане, оскільки користь від цих пернатих хижаків неоціненно більша.
На завершення хотілося б сказати, що більшість хижих птахів в Україні перебувають у дуже скрутному становищі, бо позбавлені людського тепла та піклування. Єдине, що вони мають у достатку на нашій землі – це жорстоке, або, в кращому випадку, байдуже ставлення до себе. І якщо наше ставлення до цих птахів не зміниться, ми їх просто втратимо, а натомість отримаємо чимало проблем у перспективі свого власного існування.