Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Особливості материнства в пренатальний період"

Предмет:

Медицина

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2020

Страницы:

145 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРИНСТВА В ПРЕНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД 6
1.1. Поняття пренатального періоду та його значення для материнства 6
1.2. Етапи внутрішньоутробного розвитку плоду. Формування задатків та здібностей 10
1.3. Соціально-психологічні та філософські аспекти пренатального періоду 28
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ТРИВОЖНОСТІ ЗА ДИТИНУ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ 35
2.1. Дослідження впливу тривожності матері за дитину під час вагітності 35
ВИСНОВКИ 41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 42

Пренатальний період триває в середньому 266 днів і складається з трьох стадій, відповідних різних фаз розвитку від запліднення яйцеклітини до народження дитини.
Материнський інстинкт-основоположний в житті і спрямований на виношування потомства, турботу про нього. Батьківський інстинкт менш стійкий, більш сексуально детермінований і орієнтований головним чином на захист матері і потомства. Як материнський, так і батьківський інстинкт - це переломлення інстинкту самозбереження у вигляді інстинкту продовження роду. Не підлягає сумніву соціальна обумовленість інстинкту продовження роду. Без інстинкту самозбереження неможливе виношування, тобто збереження вагітності. Сама вагітність обумовлена інстинктом материнства і має своєю метою продовження роду. Отже, можна говорити про взаєморозвиток інстинктів самозбереження, материнства (батьківства), продовження роду [1,с.23].
Провідні фактори, що сприяють дозріванню і прояву інстинкту материнства у вигляді подальшої турботи про дітей:
1. Прообраз материнства. Виразність інстинкту материнства і батьківства у прабатьків і батьків.
2. Бажання мати дітей, установка на них. При не бажаності дитини всі фактори можуть «не працювати», тобто не включається інстинкт материнства.
3. Позитивний відгук на вагітність. Заздалегідь планований день зачаття або очікувана затримка місячних, що отримує адекватний емоційний відгук.
4. Ніжність до життя,що зароджується. Перше ворушіння дитини створює хвилююче відчуття причетності, бажання бути разом з дитиною.
5. Почуття співчуття до дитини. Перший крик новонародженого викликає почуття величезної радості, як у творця нового життя, разом з почуттям полегшення і задоволення від завершення пологів. З першим криком у матері прокидається співчуття до беззахисної істоти, бажання йому допомогти.
6. Почуття близькості з ним. Перше прикладання до грудей означає перший досвід співучасті в житті дитини, близькість почуттів і безпосередність відчуттів.
7. Емоційна чуйність матері. Перша посмішка дитини у відповідь на симпатію, доброзичливе, любляче ставлення дорослих створює емоційний контакт між матір'ю і дитиною.
Наявність всіх перерахованих факторів є умовою адекватного формування, як почуття материнства, так і емоційного контакту з дитиною, прихильності і любові до неї.
Пренатальний період - це період від запліднення до народження. Його особливості зумовлюють характер розвитку на наступних етапах життя дитини і навіть дорослої людини. Дозрівання майбутнього немовляти у пренатальному періоді відбувається в строго контрольованому середовищі - матці - і долає кілька послідовних етапів [3,c.67]. Але навіть в материнській утробі зовнішнє середовище впливає на його розвиток. Практично з моменту зачаття дитина стає елементом ситуації, що складається в оточуючому середовищі. Радість і побоювання, добробут і нестачі, стабільність, здоров'я і хвороби у сім'ї, яка очікує дитину, впливають на її пренатальний розвиток. Попри те, що пологи є генетично запрограмованою послідовністю подій, особливості появи на світ кожної конкретної дитини обумовлюються і культурними, історичними та сімейними умовами. Ще недавно вивченням життя людини від зачаття до народження займалася переважно ембріологія - наука про закономірності утворення організмів і формування їх на ранніх стадіях розвитку. Відповідно до результатів її досліджень, життя починається з моменту запліднення жіночої клітини чоловічою. Запліднена яйцеклітина невидима неозброєним оком, у ній зосереджена вся генетична інформація, потрібна для розвитку нового організму. Однак шлях, який вона має подолати протягом наступних дев'яти місяців, нелегкий, навіть небезпечний. Підраховано, що від 50 до 70% запліднених яйцеклітин гинуть протягом перших двох тижнів [7, с. 28].
Пренатальному розвитку властиві певні загальні тенденції. Він відбувається переважно в напрямку від голови до ніг, від центру тіла до його периферії. Ця тенденція виявляється в розвитку координації рухів і фізичних навичок у немовлят і дошкільнят. Спочатку немовлята вчаться керувати рухами очей і голови, потім - руки, а ще через деякий час - ніг. Спершу плід реагує на будь-які натискання на шкіру не специфічними, загальними рухами, в яких бере участь усе тіло. Рухові реакції новонародженого і немовляти стають більш локалізованими. Ця тенденція відображає ще один напрям розвитку - від загального до специфічного (навчаючись писати, діти часто допомагають рухам руки всіма частинами тіла).
З розвитком пов'язані процеси диференціації та інтеграції. В пренатальному періоді відбувається диференціація клітин на окремі спеціалізовані шари. Однак швидко настає їх інтеграція в процесі утворення органів і систем організму. Пізніше, в процесі психічного розвитку дитини, диференціація та інтеграція часто відбуваються одночасно [2, с. 69].
Найпростіші психічні явища починають виникати ще у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини. Вони з'являються не в напрямку від зовнішнього до внутрішнього, а навпаки, спочатку прості психічні явища (виникають до народження дитини у процесі взаємодії її задатків і перших зовнішніх впливів, наприклад звукових), потім прості зовнішні дії (формуються після народження і керуються уже тими психічними явищами, що виникли раніше, розвиваються на основі складніших сенсорних контактів із зовнішнім світом, перших практичних дій із предметами тощо). Усе це свідчить, що загальний психічний розвиток в онтогенезі відбувається завжди на основі безперервної взаємодії зовнішнього і внутрішнього.
Оскільки найперші, елементарні психічні (сенсорні) явища починають формуватись у людини наприкінці її пренатального розвитку, психіка майбутнього новонародженого є найпростішою, але вже нерозривною єдністю природного і соціального. Такий підхід суттєво відрізняється від поглядів, за якими дитина у момент народження є істотою, яка значно пізніше стає людиною завдяки навчанню і вихованню, гармонізація психіки. Він ґрунтується на тому, що майбутнє новонароджене дитятко уже при зачатті за своєю природою є людиною і не потребує олюднення. У ньому закладені необхідні спадкові (генетичні) і вроджені основи для розвитку саме людини, а не тварини. Досить виразно це виявляється, наприклад, при формуванні у пренатальному і постнатальному періодах специфічних якостей кори головного мозку, які забезпечують єдність природного і соціального у складному процесі оволодіння мовою. Такими є, зокрема, нейрони слів - нервові клітини, що вибірково активізуються у відповідь на деякі особливості звуків мови, певних слів тощо [10, с. 30].
Якщо на плід впливають шкідливі фактори, то передусім страждають його органи і системи, які в цей момент перебувають у так званому критичному періоді - у стані підвищеного поділу клітин і формування органів.

В даний час пренатальний період психічного розвитку тільки починає вивчатися. У сімдесяті роки італійський психоаналітик Сільвіо Фанти обґрунтував існування ще однієї стадії психічного розвитку людини - ембріональної. Концепція С. Фанти дала можливість, по-перше, зв'язати всі наступні стадії із загальним джерелом, і, по-друге, висунути ідею про те, що жінка, завагітнівши, «згадує» і відтворює на органічному рівні свій стан як плоду, а в психологічному - стан своєї матері. Внутрішні конфлікти і тривоги, які стосуються минулим стадіями розвитку, оживають в даній кризовій точці людського життя (вагітності) і впливають на образ дитини. Процесу перетворення внутрішнього світу жінки у внутрішній світ майбутньої матері найбільшу увагу приділяв психоаналіз. Процес розвитку комунікації між дитиною, що збільшує спектр рухів, і матір'ю, яка, з одного боку, створює абсолютно нову програму реагування, а з іншого - продовжує 410 накладати на рухи дитини наявні у неї емоційні та поведінкові стереотипи - вивчався в основному в рамках ембріології.
Сьогодні поведінку і почуття матері, спрямовані на майбутню дитину, складаються у відповідності зі стереотипами суспільної свідомості. Ці стереотипи підтримуються законодавчо. Соціальна актуальність даної проблеми очевидна: вагітну жінку необхідно психологічно готувати до материнства.
В цьому періоді закладаються всі функціональні системи організму. Людський зародок внутрішньо утробно збільшується з двох маленьких батьківських статевих клітин у мільйон разів (з 51 см до 1,5-2 м). Це говорить про те, що внутрішньоутробний період є найголовнішим у розвитку людини. Без проходження цього періоду неможливе існування людини у зовнішньому світі.
У пренатальному періоді відбувається закладка життя людини - з його унікальним набором генетичної інформації, закладеної в ньому від попередніх поколінь. Цей набір людина несе все своє життя. Таким чином, людський організм є унікальним, єдиним і неповторним, індивідуальним організмом, котрий несе в собі всю інформацію від попередніх поколінь зі сторони двох батьківських особин - батька та матері.
Особливість цього періоду полягає в тому, що дитина, яка знаходиться в утробі, прихована від очей батьків, оточуючих. Дитина прихована від очей людей до того моменту, коли з’явиться на світ, в утробі матері, у її матці, за якою біологічно закріплена функція збереження, розвитку, виношування і народження дитини. Всі реакції, бажання, потреби малюка може відчувати лише його мати. Є унікальна функціональна система, закладена природою, зв’язок: Мама - Плацента - Плід, через який відбувається обмін всіх життєво важливих функцій, необхідних для повноцінного розвитку дитини.
Результати наукових робіт такого роду становлять значну цінність для суспільства, оскільки під їх впливом формується відповідальне ставлення до материнства, усвідомлюється значущість душевного комфорту майбутньої матері, що зменшує та попереджує негативний вплив на становлення особистості дитини.

Отже,у результаті дослідження ми розкрили значення материнства в пренатальний період,етапи внутрішнього розвитку плоду,соціально-психологічні та філософські аспекти пренатального онтогенезу. У другому розділі ми дослідили вплив тривожності за дитину під час вагітності.
Як видно з матеріалів даної роботи, значення усвідомленого материнства-є важливим аспектом. Це підтверджується не тільки абстрактними припущеннями, але і підтверджено багато разів дослідним шляхом.
Також хотілося б відзначити, що дана тема знаходиться під пильною увагою вчених зовсім нетривалий час, тому що довгий час вважалося, що розвиток дитини як особистості, формування його психіки починається вже після народження. Однак сьогодні можна з упевненістю говорити про те, що це не так і результати проведених досліджень підтверджують помилковість цієї думки.
Таким чином, мати і батько майбутньої дитини при бажанні і відповідальному ставленні до майбутнього малюка, можуть закласти в нього фундаментальні, базові основи його особистості, що в дорослому житті буде дуже важливо для соціалізації дитини, і допоможуть йому знайти себе в житті.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 145.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Особливості материнства в пренатальний період"

0 (800) 357-234