Вступ………………………………………………………………….3
Розділ 1. Структура сфери емоцій людини
1.1. Загальна характеристика емоцій………………………5
1.2. Емоції і розвиток особистості………………………….9
1.3. Функції емоцій ………………………………………….12
1.4. Класифікація емоцій. Види емоцій…………………….17
Розділ 2. Порівняльний аналіз різних теорій емоцій
2.1. Фізіологічні теорії емоцій………………………………23
2.2. Когнітивна теорія емоцій……………………………….26
2.3. Мотиваційна теорія емоцій …………………………….33
2.4. Теорія базових емоцій ………………………………….34
Висновок………………………………………………………………37
Список літератури……………………………………………………38

Емоції (від лат. Emoveo - вражаю, хвилюю) - це психічний процес суб'єктивного відображення найбільш загального ставлення людини до предметів і явищ дійсності, до інших людей і самому собі співвідносні задоволення чи незадоволення його потреб, цілей і намірів.
Якщо процес задоволення потреб протікає сприятливо, то людина відчуває позитивні емоції і, навпаки, негативні емоції виникають у відповідь на незадоволення потреб або відсутність потрібного результату власної дії. Емоції, як і відчуття, сприйняття або мислення, є однією з форм відображення свідомістю реального світу. Проте емоції відображають предмети і явища не самі по собі, а в їх відношенні до суб'єкта, їх значущості для його потреб і мотивів діяльності. Таким чином, емоції обумовлені, з одного боку, внутрішніми потребами і мотиваціями, а з іншого - особливостями зовнішньої ситуації. Вони як би встановлюють зв'язок і взаємини між цими двома рядами подій, сигналізуючи суб'єкту про можливість або неможливість задоволення його потреб у даних умовах. Радість чи смуток, гнів або страх, захоплення чи обурення - усе це різні види психічної (емоційною) реакції людини на подразник. Ця реакція може бути розглянута, перш за все, як психічний процес, оскільки вона рухається і має свою динаміку. Однак ця реакція суб'єктивно переживається і виступає для людини як особливе емоційний стан. Одночасно вона може бути і проявом особливої емоційної упередженості, стійкого емоційного особистісного ставлення до цього подразника, оскільки далеко не всі об'єкту навколишнього світу однаково сильно індукують у нас емоційний відгук.
Різні форми переживання почуття - емоції, афекти, настрої, стресові стани та почуття - утворюють емоційну сферу особистості, яка являється одним з регуляторів поведінки людини та пізнання. Вираженням складних відносин між людьми.
Серед компонентів емоційної сфери людини виділяють емоційний тон відчуттів, ситуативні емоції, емоційні стани.
Емоційність людини - тобто зміст, якість та динаміка її емоцій та почуттів.
Емоційний досвід людини - способи реагування, що закріпилися, ієрархізована система емоцій та почуттів.
Емоційний тон відчуттів - безпосередні переживання, що супроводжують окремі життєво важливі впливи та спонукають людину до їх збереження або усунення (інакше - бажання).
Ситуативні емоції являються суб'єктивною формою вираження ступеня задоволеності тієї чи іншої потреби, що містить оцінне ставлення до окремих умов, які сприяють або перешкоджають здійсненню діяльності, конкретним досягненням в ній, до можливих ситуацій та перспектив задоволення потреб.
Пристрасті - абсолютно домінуючі, стійкі почуття до певних предметів або явищ.
До емоційних станів відносять настрої (загальний емоційний фон), афекти (інтенсивні реакції на екстремальні умови, коли людина втрачає здатність до саморегуляції), стреси (реакції на недостатність задоволення життєво важливих потреб, що потребують мобілізації усіх зусиль), фрустрації (реакції на ситуації перешкоди, що виявляються у тимчасових порушеннях зв'язку між свідомістю й діяльністю).
Настрої. Тривалі емоції називаються настроями. Під настроями розуміють загальний емоційний стан особистості, що виражається в «строї» усіх її проявів. Дві основні риси характеризують настрій на відміну від інших емоційних утворень. Якщо окремі емоції предметні, то настрій не предметний, а особистіший - це по-перше, а, по-друге, він не спеціальне переживання, що відноситься до якоїсь певної події, а розмитий, загальний стан.
Настрій часто характеризують як радісний або сумний, глузливий або іронічний - за тим емоційним станом, який в ньому переважає. В настрої відбиваються також інтелектуальні та вольові прояви: ми говоримо, наприклад, про задумливий або про рішучій настрій. Внаслідок «безпредметності» настрій виникає часто поза свідомого контролю: ми далеко не завжди можемо сказати, чому в нас саме такий настрій.
У виникненні настроїв беруть участь багато факторів. Чуттєву основу його часто утворюють органічне самопочуття, тонус життєдіяльності організму та різні органічні відчуття, що виходять від внутрішніх органів. Однак це лише чуттєвий фон, настрій залежить в більшій мірі від тих взаємовідносин, що складаються між людиною та оточуючим середовищем.
Є люди, що завжди веселі, знаходяться в підвищеному настрої, інші схильні до пригнобленого стану чи до туги, завжди роздратовані. Настрій - складний комплекс, що частково пов'язаний із зовнішніми переживаннями, частково заснований на загальному розташуванні організму до визначених емоційних станів, частково залежить від відчуттів, що виходять з органів тіла.
Афекти. Афект - це емоційний процес, що стрімко та бурно протікає та має вибуховий характер. Афект характеризується значними змінами свідомості, порушенням контролю за діяльністю, втратою самовладання, а також зміною всієї життєдіяльності організму. Афекти короткочасні, бо відразу потребують великої затрати сил. Розвиток афектів характеризується різними стадіями, які змінюють одна одну. На початку афективного стану людина не може не думати про предмет свого почуття, але на цій стадії людина ще може контролювати свої емоції, загальмувати розвиток афекту. На подальших стадіях афекту, якщо вони наступають, людина втрачає над собою контроль. Після афективного спалаху наступає втрата сил, байдужість до усього, розбитість.

1. Бреслав Г.М. Психологія емоцій. - М.: Сенс; Видавничий дім «Академія», 2004.
2. Питання мотивації та емоцій. Випуск 1, навчальний посібник, Видавництво Московського університету, 1973
3. Запорожець А.В. Вибрані психологічні праці. У 2-х т. Т. 1.Псіхіческое розвиток дитини. М.: «Педагогіка», 1986.
4. Ізард Е. Керролл. Психологія емоцій. С-Пб.: «Пітер», 1999
5. Ізард Е. Керролл Емоції людини. М.: Изд-во Московського університету, 1980.
6. Ковальов А.Г. Психологія особистості. М.: Вид-во «Просвіта», 1970.
7. Кочеміровская Е.А., Жидко М.Є. Введення в загальну психологію. Х. «ХАІ», 2002.
8. Леонтьєв О.М. Проблеми розвитку психіки. 4-е вид. М., Вид-во Моск. ун-ту, 1981.
9. Леонтьєв О.М. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М. «Политиздат», 1977.
10. Леонтьєв О.М. Потреби, мотиви і емоції. М.: «Политиздат», 1971
11. Немов. Р.С. Психологія. У 3 кн. Кн. 1 .- М., Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002.
12. Загальна психологія; Підручник для вузів / А. Маклаков. - СПб.: Пітер, 2003.
13. Практикум з загальної та експериментальної і прикладної психології. Під ред. Крилова А.А. і Манічева С.А. Видання 2-е, С-Пб, «Пітер», 2002
14. Психодіагностика особистості: Теорія і практика: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001.

Удосконалювання технологій, засобів виробництва, засобів комунікації, інформаційних технологій, робить наше життя більш зручним та комфортним, в той самий час ускладнює процес взаємодії людини – суб’єкта з об’єктом, і не тільки на рівні мислення, пам’яті, уваги та ін., але й на емоційному рівні, який безпосередньо зв’язане та грає важливу роль в регуляції психічних процесів людини.
Причиною конкретної поведінки людини в конкретній ситуації найчастіше вважаються саме емоційні явища: симпатія або антипатія, радість чи роздратування, надія або збентеження. Емоційні стани допомагають людині долати нездоланні перешкоди, а також іноді перешкоджають впоратися з самими легкими. Різноманіття емоційної сфери безмежно. У кожній ситуації у будь-якого індивіда виникають переживання, які є унікальними. Людина не тільки висловлює свої емоції, але й оцінює емоції інших. Намагається зробити це з кращого користю для себе і для інших. Тому розгляд емоційної сфери зможе допомогти розібрати в деяких аспектах цієї теми.
Багато людей не встигає адаптуватися до нових навколишніх умов, що тягне за собою ряд негативних наслідків як на професійному рівні так і на психологічному. Психічні розлади, депресії, наркоманія та алкоголізм є наслідком емоційного не пристосування людини до навколишніх умов. Тому як в повсякденному житті , так і в професійної сфері не можна сьогодні не враховувати ці факти.
Удосконалення та розробка нових методів дослідження емоційної сфери дозволить більш точно враховувати всі сторони емоційної сфери особистості.
Мета дослідження - вивчення емоційної сфери людини.
Об’єкт дослідження – емоційна сфера людини
Предметом дослідження – виступають теорії емоцій.
Гіпотеза – вивчення емоційної сфери людини залежить не тільки від вивчення основних теорій емоцій, а й особисті досягнення в сфері вивчення емоцій людини.
Задачі:
1. Проаналізувати літературу вітчизняних та зарубіжних психологів з вивчення емоційної сфери.
2. Докладно проаналізувати структуру емоційної сфери людини
3. Порівняти між собою основні теорії емоцій людини.
Методи дослідження: теоретичні – аналіз та узагальнення наукової літератури; емпіричні – тестування.

Будучи невід’ємною частиною людського життя, емоції є область, що приваблює постійну увагу дослідників з різних галузей науки. Психологи, психіатри, фізіологи, філософи вивчали природу емоцій, але так і не прийшли до єдиної думки про їх роль у психічному розвитку, їх генезис, структуру.
Необхідно відзначити, що в сучасній психології ставлення до проблеми емоцій неоднозначно. Здавалося б, що відзначається всіма значимість емоційних процесів для життєдіяльності людини повинна залучати до них велику увагу дослідників. Дійсно, з давніх часів до сучасності дослідження емоційних процесів не перестає бути однією з центральних проблем психологічної науки.
У той же час через численні невдач при спробах об’єктивного вивчення емоцій інтерес до них дещо знизився. Це особливо помітно після експериментального «достатку» 1950-1980-х р... у вітчизняній та зарубіжній психології емоцій. Увага дослідників 1990-2000-х р... обмежується головним чином вивченням зовнішнього вираження емоцій, їх тілесних і знакових складових, а також впливом окремих емоційних станів на діяльність людини. В останні роки все рідше зустрічаються серйозні теоретичні моделі емоційних явищ, що претендують на пояснення всіх явищ емоційної сфери. Особливо стосується моделей, побудованим на якомусь одному принципі, механізмі або понятті.