Вступ…………………………………………………………………………. 3
Розділ 1. Поняття та значення стадії судового розгляду……………...... 5
Розділ 2. Порядок судового розгляду…………………………………….. 8
Розділ 3. Відкладення розгляду справи………………………………….. 20
3.1. Закінчення справи без винесення судового рішення…….. 24
3.2. Протокол судового засідання……………………………… 30
Висновки……………………………………………………………………… 33
Список використаних джерел………………………………………………. 35

Судовий розгляд цивільних справ в суді першої інстанції проходить в судових засіданнях і е однією із основних стадій цивільного процесу. Судовий розгляд представляє собою сукупність процесуальних дій, які вчиняються в судовому засіданні судом і іншими учасниками процесу, врегульованих нормами цивільного процесуального права і направлених на розгляд та вирішення справи по суті. Вирішуючи справу по суті, суд в колегіальному складі з участю народних засідателів дослідує докази по справі, з'ясовує дійсні взаємовідношення сторін, встановлює їх права і обов'язки і постановляє рішення по справі. В даній стадії судового розгляду повністю реалізуються завдання цивільного судочинства, визначені ст. 2 ЦПК, і найбільш повно втілюються всі принципи цивільного процесуального права. Вся діяльність судів по розгляду цивільних справ здійснюється на основі суворого дотримання принципів законності, рівноправності сторін в процесі, гласності судового розгляду, незалежності суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх тільки закону, колегіальності тощо. [3,47]
Розгляд цивільних справ проходить в судових засіданнях з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судові засідання провадяться в приміщенні суду, а по найбільш актуальних справах та справах, що мають широкий громадський інтерес,— безпосередньо на підприємствах, будовах, в установах, радгоспах, колгоспах (ст. 159 ЦПК). [11, 35]
В судових засіданнях районного (міського) народного суду головує голова суду або народний суддя, а в судових засіданнях інших судів — голова, його заступник або член суду. Головуючий наділений правами по керівництву судовим розглядом справи. Він повинен приймати. всі передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи і встановлення істини, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи, а також забезпечує належний виховний рівень судового процесу. Головуючий повинен забезпечити спокійну ділову обстановку і належний порядок в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі, а також всі присутні в залі судового засідання громадяни повинні додержуватися встановленого порядку і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого.
Всі присутні в залі судового засідання при вході до нього суду повинні встати. Рішення суду всі присутні в залі заслуховують стоячи. Всі учасники процесу звертаються до суду та дають свої пояснення та показання стоячи. В цьому проявляється повага до суду, який здійснює правосуддя від імені держави. Відступ від цього правила допускається лише з дозволу головуючого.
Щодо осіб, які порушують порядок в судовому засіданні, головуючий може застосовувати відповідні заходи реагування, передбачені законом. Зокрема, особі, яка порушує порядок під час розгляду справи, головуючий від імені суду робить попередження. При повторному порушенні порядку особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі можуть бути видалені із залу судового засідання за ухвалою суду, а громадяни, присутні в залі судового засідання,— за розпорядженням головуючого. Суд вправі також оштрафувати громадян, присутніх в залі судового засідання, за порушення порядку в розмірі до тридцяти карбованців. За неповагу до суду, яка виражається в злісному непідкоренні розпорядженням головуючого з боку учасників процесу чи інших громадян, або в порушенні порядку під час судового засідання, а також вчинення ким-небудь дій, які свідчать про явну неповагу до суду або до встановлених в суді правил, тягнуть за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб або штрафу в розмірі до ста карбованців

1. Конституція України К.1996.
1. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. -1961. - К 2. - С. 15.
2. Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.
3. Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим // Юридичний вісник України. – 2001. - №9 – С.11.
4. Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. – К., 2004.
5. Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.
6. Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов, М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.
7. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.
8. Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.
9. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. (автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с..
10. Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. - №4.
11. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 1120 с.
12. Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 - 15.
13. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.: Юрінком Інтер, 1999. - 576 с.
14. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і перероб. К.: А.С.К. 2003.- 1120 с.
15. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1995,- №1.
16. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу // Право України, 2003.- №5.
17. Стефанюк В.С. Верховний Суд, судова влада і правосуддя в Україні // Вісник Верховного Суду України. - 1998.- №3.

Зміст діяльності суду і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку кримінального судочинства визначає особливе значення стадії судового розгляду кримінальних справ. Шляхом розгляду кримінальних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання кримінального судочинства — захист прав і законних інтересів громадян і держави.
Розглядаючи кримінальні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення кримінальних справ у повній відповідності з чинним законодавством. Точне і неухильне додержання і застосування норм кримінального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні кримінальних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян, подальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів.
Особи, які беруть участь у справі, в процесі розгляду судом кримінальних справ можуть в демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у кримінальній справі і постановлення в ній законного і обґрунтованого вироку. В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів кримінально-процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособово і колегіально, в усній і безпосередній процесуальній формі.
Судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини.
Цими фактами визначається актуальність обраної теми. Передбачається доцільним більш детально висвітлити особливості такої стадії кримінального процесу як судовий розгляд кримінальних справ.
Предметом дослідження в роботі виступає діяльність суду і виконувані ним функції.
Об’єктом курсової роботи є стадія судового розгляду кримінальних справ.

Дані відносини мають вольовий характер. Це виявляється в тому, що вони забезпечують правовий зв'язок двох осіб між собою - одна має право вимагати від іншої певних процесуальних дій, а та, в свою чергу зобов'язаний діяти відповідним образом або стриматися від дій. Однак права і обов'язки суду і органу судового виконання у відносинах з іншими суб'єктами характеризуються особливістю, котра полягає в тому, що вони відображають їх владні повноваження як державних органів судової влади, котрі здійснюють правосуддя і примусове виконання судових рішень.
У судочинстві по конкретній цивільній справі виникають не одні комплексні правовідносини, а система численних процесуальних правовідносин між його суб'єктами по схемі суд - позивач, суд - відповідач, суд - прокурор, суд - свідок і т. д.
Цивільно-процесуальні правовідношення характеризуються наступними ознаками: виникають на основі норм ЦПП внаслідок їх реалізації, утворюються між учасниками суспільних відносин - судом, органом судового виконання як між собою, так і окремо з кожною особою під час судочинства по цивільній справі; юридично закріплюють взаємну поведінку вказаних суб'єктів за допомогою їх суб'єктивних процесуальних прав і обов'язків; реалізація суб'єктивних цивільних прав і виконання суб'єктивних обов'язків забезпечується засобами правового впливу - санкціями цивільно-процесуального, кримінального, адміністративного і трудового права.
Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки судом і на засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Цивільні справи у всіх судах розглядаються колегіально або одноособово суддями, обраними у встановленому порядку.
Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду.
При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними правами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань, що виникають при розгляді справи і прийнятті рішення.
Суд вирішує справи на підставі Конституції, інших актів законодавства України, міжнародних договорів України в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми права інших держав.
В разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону суд виходить із загальних начал і змісту законодавства України.