Вступ 3
Різноманітні підходи до вивчення взаємодії дитини та дорослого на ранніх етапах розвитку в зарубіжній та вітчизняній психології 5
Висновок 16
Список літератури 18

Під спілкуванням розуміється інформаційне, емоційне і предметне взаємодія, в процесі якого реалізуються, виявляються і формуються міжособистісні взаємини. У процесі спілкування складаються певні взаємовідносини. Від характеру відносин дитини з навколишнім багато в чому залежить, які саме особистісні якості сформуються у нього. Відносини дошкільнят з дорослими можуть бути, наприклад, приязними і довірливими, зацікавленими або байдужими, спокійними і неспокійними.
Чим визначається ставлення дітей до дорослих! Що лежить в його основі! Ці питання є до цих пір мало дослідженими. Існує кілька підходів до їх рішенню. Так, наприклад, неофройдисти Дж. Боулбі, Р. Спітц підкреслюють вирішальну роль у цьому процесі матері, яка вигодовує немовляти, тим самим задовольняє його «оральну» потреба. Але чим пояснити тоді випадки, коли розлучені з матір'ю діти розвивалися фізично і психічно сприятливо! Як зрозуміти описані в науковій літературі факти глибокої прихильності немовлят і дітей більш старшого віку до дорослого, який тільки розмовляв і грав з дитиною, яка не здійснюючи при цьому ніякого догляду за ним? Психоаналітичний підхід, перебільшують вплив біологічного фактора, роль самого першого етапу життя на психічний розвиток, не дає відповіді на ці питання.
Прихильники іншого напряму в сучасній буржуазній психології - - вважають, що ставлення дитини до дорослого визначається тим, як і в якій мірі цей дорослий задовольняє первинні, органічні потреби дитини. Потреби в їжі, теплі, комфорті .. За думку вітчизняних психологів, потреби дитини не зводяться до його органічним потребам, які задовольняє дорослий. Вже в перші тижні життя у дітей починає складатися потреба у спілкуванні з людьми - особлива потреба не біологічного, а соціального характеру А. Н. Леонтьєв, А.В.Запорожец, М.И.Лисина, М.Ю.Кістяковська та ін. Спілкування ж з дорослими розглядається як один з найважливіших факторів розвитку дитини в ранньому та дошкільному віці.
Експериментальні дослідження, проведені під керівництвом М.И.Лисиної, показали, що на Протягом перших семи років життя послідовно виникають і змінюють один одного кілька форм спілкування дітей і дорослих. Основні з них: безпосередньо - емоційне спілкування, ділове, в не ситуативна - пізнавальне, в не ситуативна - особистісне.
Розвиток спілкування дитини з дорослим від народження до 7 років М. І. Лісіна представляла як зміну декількох цілісних форм спілкування.
Формою спілкування є комунікативна діяльність на певному етапі її розвитку, яка характеризується наступними параметрами:
У результаті досліджень було виділено чотири основні форми спілкування, характерні для дітей певного віку.
Перша форма - ситуативно-особистісне спілкування - характерна для дитинства. Спілкування в цей час залежить від особливостей одномоментної взаємодії дитини і дорослого, воно обмежене вузькими рамками ситуації, в якій задовольняються потреби дитини.
Безпосередньо-емоційні контакти є основним змістом спілкування, оскільки головне, що приваблює дитину, - це особистість дорослого, а все інше, включаючи іграшки та інші цікаві предмети, залишається на другому плані.
У ранньому віці дитина освоює світ предметів. Йому як і раніше необхідні теплі емоційні контакти з мамою, але цього вже не достатньо. У нього з'являється потреба у співпраці, яка, разом з потребами в нових враженнях і активності, може бути реалізована у спільних діях з дорослим. Дитина і дорослий, який виступає як організатор і помічник, разом маніпулює предметами, виконують все більш складні дії з ними. Дорослий показує, що можна робити з різними речами, як їх використовувати, розкриваючи перед дитиною ті їх якості, які той сам не в змозі виявити. Спілкування, розгортається в ситуації спільної діяльності, названо появою перших питань дитини: «чому?», «навіщо?», «звідки?», «як?», - починається новий етап у розвитку спілкування дитини і дорослого. Дитина виривається за рамки наочної ситуації, в якій раніше були зосереджені всі його інтереси. Тепер його цікавить значно більше: як влаштований відкрився для нього світ природних явищ і людських відносин? І головним джерелом інформації, ерудитом, що знають все на світі, стає для нього все Того ж доросла людина.
Дорослий для дитини - вищий авторитет, чиї вказівки, вимоги, зауваження приймаються по-діловому, без образ, без капризів і відмови від важких завдань. Ця форма спілкування важлива при підготовці до школі, і якщо вона не склалася до 6-7 років, дитина буде психологічно не готовий до шкільного навчання.

1. Авдєєва Н.Н., Мещерякова С.Ю. Ви і немовля. - М., 1991.
2. Божович Т.А. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968.
3. Вигодський Л.С. Мислення і мова. -М., 1982.
4. Виготський Л.С. Зібрання творів у 6-ти томах. т.4, М., Педагогіка, 1984
5. Віннікотт Д.В. Маленькі діти та їх матері. М., «Клас», 1998
6. Гальперін П.Я. Методи навчання і розумовий розвиток дитини. - М., 1985.
7. Ельконін Д.Б. Вибрані психологічні труди. М., Просвітництво, 1989. Емоційний розвиток дошкільника. Кошелева А.Д. М., Просвітництво, 1985
8. Еріксон Е. Дитинство і суспільство. Спб. , Ленат АСТ, 1996
9. Карпова С. Усвідомлення словесного складу промови дошкільнятами. - М., 1967.
10. Карпова С., Труве Е.І. Психологія мовного розвитку дитини. - Ростов-на-Дону, 1987.
11. Лебединський В.В. та ін Емоційні порушення в дитячому віці. М., Изд-во Моск. Ун-ту, 1991
12. Лебойе Ф. За народження без насильства. Пер.с фр. Репрод.ізд. М., 1988
13. Леонтьєв О.М. Вибрані психологічні твору. У 2-х томах. т.2, М., Педагогіка, 1983
14. Леонтьєв О.М. Діяльність, свідомість, особистість. -М., 1975.
15. Лисина М.І. Проблеми онтогенезу спілкування. М., Педагогіка, 1986. М., «ЦПП», 1997
16. Лурія А.Р., Юдовіч Ф.А. Йдеться та розвитку психічних процесів дитини. -М., 1956.
17. Немов Р.С. Психологія. Книга 2. - М., 1995.

Проблема спілкування дітей раннього віку з дорослими дуже актуальна і злободенна. Дослідженнями видатних вітчизняних психологів доведено, що спілкування - найважливіший фактор психічного розвитку дитини. Вивченням цієї проблеми вони почали займатися з 50-х років. Як відомо, спілкування - це перша людська діяльність, що виникає на зорі становлення людського суспільства. Людина спілкувалася з приводу добування засобів до існування, приготування їжі, одягу та ін.
У дослідженнях провідних вітчизняних психологів доведено, що потреба в спілкуванні у дітей є базисом для подальшого розвитку всієї психіки і особистості вже на ранніх етапах онтогенезу. .Венгер Л. А., Виготський Л. С., Лісіна М. І., Мухіна В. С., Рузская А. С. та ін .. Саме в процесі спілкування з іншими людьми дитина засвоює людський досвід. Без спілкування неможливо встановлення психічного контакту між людьми.
Поза людського спілкування неможливо розвиток особистості дитини підтвердженням того є діти - мауглі. Дефіцит спілкування дорослого з дитиною, на думку фахівців, веде до різних порушень: в одних випадках до виникнення затримки психічного розвитку, в інших - до педагогічної занедбаності, а в більш важких випадках - навіть до загибелі дітей на ранніх етапах онтогенезу в дитячому і ранньому віці. Також відсутність спілкування з дітьми призводить до наступних результатів: як свідчать численні факти, будучи позбавленим спілкування з собі подібними, людський індивід, навіть якщо він, як організм цілком збережений, проте залишається біологічною істотою в своєму психічному розвитку. Достовірними ще є факти, що свідчать про те, що недостатнє спілкування або повна його відсутність згубно позначається на розвитку дітей. Наприклад, явище госпіталізму, що виникає в закритих дитячих установах: із - за дефіциту спілкування з дорослими діти починають різко відставати в розвитку. Якби з народження дитина була позбавлена ​​можливості спілкуватися з дорослими і однолітками, то він не став би культурно і морально розвиненим людиною, був би до кінця життя приречений залишатися напівживим, лише зовні, анатомо - фізіологічно нагадує людини.
Психічний розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає в онтогенезі і завдяки якому дитина отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію.
Спілкування - один з найважливіших факторів загального психічного розвитку дитини. Тільки в контакті з дорослими людьми можливо засвоєння дітьми суспільно-історичного досвіду людства.
В даний час увага багатьох психологів у всьому світі притягнуто до проблем раннього дитинства. Цей інтерес далеко не випадковий, оскільки виявляється, що перші роки життя є періодом найбільш інтенсивного і морального розвитку, коли закладається фундамент фізичного, психічного і морального здоров'я. Від того, в яких умовах воно буде протікати, багато в чому залежить майбутнє дитини. Ще не народжений дитина - це її людська істота. Вплив відносин матері до ще народженої дитини винятково важливо для його розвитку. Також важливі взаємини матері і батька.
Любов, з якою мати виношує дитину; думки, пов'язані з його появою; багатство спілкування, яке мати поділяє з ним, впливають на розвивається психіку дитини.
Багато дослідників (Р. Спітц, Дж. Боулбі) відзначали, що відрив дитини від матері в перші роки життя викликає значні порушення в психічному розвитку дитини, що накладає незгладимий відбиток на всю його життя. А. Джерсилд, описуючи емоційний розвиток дітей, зазначав, що здатність дитини любити оточуючих тісно пов'язана з тим, скільки любові він отримав сам і в якій формі вона виражалася.
Л. С. Виготський вважав, що ставлення дитини до світу - залежна і похідна величина від самих безпосередніх і конкретних його відносин до дорослої людини.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що проблемі спілкування дитини з дорослими присвячені дослідження багатьох вчених-психологів: Божович Л.А., Виготського Л.С., Коломенського Я.Л., Маркової Т.А., Пеньевской Л.А., Жуковської Р.І. та ін..
Підводячи підсумок можна відзначити, що спілкування є основною умовою розвитку дитини, одним з найбільш важливих моментів, що визначають розвиток ставлення дітей до дорослим. Найбільше дитини задовольняє той зміст спілкування, в якому у нього вже з'явилася потреба. За відповідності змісту спілкування рівню потреби у дитини виникає розташування і приязнь до дорослого, у разі невідповідності ступінь прихильності дитини до дорослого знижується. Суть останньої причини - некоректне, неправильне ставлення батьків, вихователів до дітей, їх неправильна поведінка у спілкуванні з дітьми.
Неправильне - Це означає:
1) без поваги до особистості дитини, тобто в таких, що принижують, образливих формах спілкування з дітьми;
2) без урахування вікових потреб дітей у нормальному відпочинку, в емоційному благополуччі;
3) без прийняття і розуміння дитини, без довіри до нього.
Щоб дитина змогла розуміти інших, спілкуватися з дорослими, вони повинні гуманно ставитися до дитини, вчити дитину активно вступати в контакти з оточуючими людьми і з повагою і любов'ю ставитися до дитини. Однак, не завжди дорослі приділяють потрібне увагу спілкуванню, як одному зі специфічних засобів цілеспрямованого і активного впливу на дітей. А адже цей вплив має здійснюватися через навіювання і роз'яснення, наслідування і переконання, привчання і вправу, вимога і контроль, заохочення ...і покарання. І якщо використання перерахованих методів не дає належного ефекту, то це нерідко пов'язано з недоліками і помилками, що допускаються дорослими в спілкуванні і відносинах з дітьми, що часто викликає у дітей незадоволеність і відчуження від старших у сім'ї.
У ранньому віці змінюються соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність дитини. Ситуативно-ділове спілкування з дорослим стає формою і засобом організації предметної діяльності дитини. А. С. Макаренко говорив, звертаючись до батькам: «не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте, або повчаєте його, або наказуєте йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або печалитеся, як ви поводитеся з друзями або ворогами - все це має для дитини велике значення.
Відхід з сім'ї одного з батьків часто веде до розпаду сім'ї, завдає травму дітям, які стають дратівливими, грубими, підозрілими і недовірливими, знижується їх інтерес до праці, гри і т.д.
Своєрідні труднощі виникають у сім'ях при вихованні єдиної дитини. Відсутність спілкування з іншими дітьми, близькими за віком і за спільного життя накладає відбиток на особистість і характер такої дитини. Нерідко у єдиного дитини формуються негативні якості особистості: егоїзм, замкнутість, нелагідність.
У ряді досліджень, проведених у руслі соціометрії, встановлено вплив особливостей сім'ї на статус дитини в колективі однолітків. Загальна тенденція отриманих при цьому результатів полягає в тому, що більш сприятливі умови сімейного виховання,культурний рівень батьків, повна сім'я, позитивні взаємини між батьками, демократичний стиль керівництва, теплота відносин до дітей і т. д.,поєднуються з високим, а несприятливі - з низьким соціометричним статусом дошкільника серед однолітків.