Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Можливості використання криміналістики в інших галузях правової діяльності (трудовому, адміністративному, екологічному праві тощо) редактирование "

Предмет:

Криминалистика, экспертиза

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2020

Страницы:

145 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИКИ 5
1.1. Криміналістика як наука 5
1.2. Природа криміналістики 7
1.3. Зв'язок криміналістики з іншими галузями 10
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ КРИМІНАЛІСТИКИ В РІЗНИХ ОБЛАСТЯХ ПРАВА 15
2.1. Місце криміналістики у системі правових наук 15
2.2. Місце криміналістики в системі юридичних наук 17
2.3. Застосування криміналістики в трудовому та екологічному праві 20
ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 36

Криміналістика серед інших суспільних наук і, зокрема, юридичних, порівняно молода наука. Відлік її життя починається приблизно з другої половини минулого століття. Злочинність як явище завжди цікавила не тільки фахівців різних напрямків, але і всіх людей. Людство жило і живе в страху перед злочинністю і стільки, скільки воно існує, шукало і шукає методи і засоби боротьби з нею. Не можна сказати, що вчені не приділяли увагу дослідженню злочинності.
Роздуми про те, що ж це за феномен, хто такі злочинці, чому вони роблять злочини, можна знайти в працях багатьох світових вчених: філософів, істориків, правознавців з найдавніших часів. До них приєднувалися і вчені інших спеціальностей. Більше всього, мабуть, таким аналізом займалися медики, особливо психіатри, і психологи.
Кожен учений бачив проблему злочинності і злочинця відповідно своїй спеціальності і створював "свою" теорію про неї, про її причини, про людей, що робили злочини.Так, на початку XX століття криміналістика сприймалась вченими як наука про засоби та прийоми застосування досягнень природничих і технічних наук з метою розслідування злочинів. Зміст перших визначень радянської криміналістики, сформульованих Г.Ю. Маннсом у 1921 році та І.М. Якимовим у 1925 році, не мав принципових розбіжностей від існуючих раніше. Пізніше, у тридцяті роки, Б.М. Шавер конкретизував визначення предмету криміналістики, охарактеризувавши її як науку, яка вивчає прийоми, методи вчинення злочинів, їх сліди та використання природничих і технічних наук для досягнення цілей розслідування. У цьому визначенні предмету криміналістики було зазначено, що криміналістика «вивчає прийоми, методи вчинення злочинів». Зазначений аспект з роками певним чином був забутий та вилучений з визначення криміналістичної науки. Щоправда, пізніше вказане словосполучення було замінено іншими термінологічними формулами. Так, у 80-х роках запропоновано визначення криміналістики, в якому як основний елемент її предмету називається ««механізм злочину» (P.C. Бєлкін) [1, с.29].
Дещо більшого поширення набуло інше тлумачення, яке підкреслює спрямованість криміналістики на вивчення особливостей вчинення злочину, виникаючих за цих умов закономірностей. До таких закономірностей передусім відносяться закономірності утворення інформації, спричиненої діями і подіями, які пов'язані зі злочином. Необхідно підкреслити, що криміналістика повинна вивчати не тільки закономірності утворення інформації, яка виникає як наслідок власне злочину, як певного діяння, а й закономірності виникнення будь-якої інформації, яка формується в результаті інших дій і подій. Наприклад, криміналістиці треба вивчати закономірності і особливості технологічних процесів у виробництві для встановлення чинників та обставин, які можуть сприяти вчиненню злочинів.
Тобто, в більшості існуючих до середини минулого століття визначень предмету криміналістики досить чітко окреслився своєрідний підхід до розуміння науки, який можна назвати «інструментальним». їх аналіз дозволяє підсумувати, що концепція криміналістики передбачала її розуміння переважно як прикладної, допоміжної дисципліни, яка покликана обслуговувати кримінально-процесуальну діяльність. Такий підхід робив криміналістику другорядною по відношенню, наприклад, до науки кримінального процесу, дисципліною, не дозволяв сприймати її як власне самостійну галузь знання [2, с.34].
Поворотним моментом у дослідженні окресленої проблеми стало визначення предмету криміналістики, подане через призму закономірностей, що вивчає наука. У 1967 році в журналі «Правоведение» була надрукована стаття P.C. Белкіна та Ю.І. Краснобаєва «О предмете советской криминалистики», яка містила принципово відмінний погляд на предмет науки. З цього часу можемо вести відлік існування двох концепцій розуміння предмету криміналістичної науки. Відповідно до однієї з них, найбільш чітко викладеній О.М. Васильєвим, криміналістика - це наука про спеціальні прийоми та засоби, які розроблені на основі природничих та технічних наук, що застосовуються в кримінально-процесуальній діяльності для організації планомірного розслідування злочинів, доцільного використання пізнавальних прийомів, а також з метою попередження злочинів. Інша позиція, пізніше запропонована P.C. Бєлкіним, в сучасній редакції виглядає так: криміналістика - це наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин та його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, та заснованих на пізнанні цих закономірностей спеціальних засобах і методах судового дослідження і попередження злочинів.

Дослідження наукознавчих проблем криміналістики передбачає необхідність з’ясування її місця в системі наук та визначення характеру між наукових зв’язків, які зумовлені природою криміналістики, предметом її дослідження, колом завдань, що постають перед цієї галуззю знань.
Необхідно відзначити, що підходи до визначення місця криміналістики у системі наук, запропоновані у період її становлення як самостійної науки, останнім часом знаходять своє логічне продовження. Так, на базі кореляції призначення правових наук Є.В. Смахтіним було всебічно досліджено на монографічному рівні зв’язок криміналістики з кримінальним та кримінально-процесуальним правом, але без уваги російського вченого залишилися питання інтеграції всіх галузей єдиної системи кримінально-правових наук та місця серед них криміналістики.
Взагалі проблематика місця криміналістики в загальній системі наук залишається актуальною протягом досить тривалого часу, та окремі її питання були об’єктами дослідження таких відомих вітчизняних і зарубіжних учених-криміналістів, як Т.В. Авер’янова, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, О.Ю. Головін, В.І. Громов, А.П. Гуськова, Л.Я. Драпкін, Р.Г. Домбровський, А.В. Дулов, Є.У. Зіцер, Г.О. Зорін, А.В. Іщенко, Є.П. Іщенко, В.М. Терехович, В.В. Тіщенко, С.М. Трегубов, О.Г. Філіпов, О.В. Челишева, М.А. Чельцов, Б.М. Шавер, В.Ю. Шепітько, О.О. Ейсман, 0.0. Ексархопуло, М.П. Яблоков, І.М. Якимов та ін.
Однак більшість названих учених торкалася цієї проблематики з точки зору аналізу окремих тенденцій розвитку криміналістичної науки та її сучасних завдань. В їх наукових працях підкреслювалася важливість усвідомлення місця криміналістики у системі наукового знання, але їх роботи, як правило, не мали системного характеру. Вчені досліджували взаємозв’язок між окремими інститутами, поняттями та термінами криміналістики і кримінального процесу, аналізували взаємозв’язок кримінального права та кримінального процесу, але комплексно проблема місця криміналістики у системі наукового знання не досліджувалася. Особливо слід звернути увагу на той факт, що у цій проблематиці наукові питання зв’язку криміналістики з кримінально-виконавчим правом взагалі відмічаються досить поверхневим рівнем у сучасній криміналістичній літературі.
Метою курсової роботи є дослідження особливостей використання криміналістики в різних галузях права.
Виходячи з мети дослідження перед нами постають наступні завдання:
1. Проаналізувати сучасні уявлення про предмет криміналістики;
2. Виявити природу криміналістики;
3. Дослідити місце криміналістики у системі наук.
Об’єктом дослідження виступає криміналістика як наука.
Предметом дослідження є способи та методи застосування криміналістики в системі наук.

Юридична суть криміналістики зумовлена її загальними й окремими завданнями, предметом дослідження, особливостями засобів і методів розкриття злочинів, чіткою відповідністю її наукових рекомендацій конституційним вимогам, нормам закону і тісним зв'язкам з науками кримінально-правового циклу.
Згідно з прийнятою в наукознавстві класифікацією конкретні юридичні науки поділяють на галузеві, міжгалузеві та спеціальні. До останніх належать кримінальна статистика, криміналістика, кримінологія та деякі інші галузі знань. Суть криміналістики як юридичної науки зумовлена історичним фактом її виникнення – відгалуженням від кримінально-процесуального права, розвитком і формуванням її предмета як самостійної галузі. Тепер вона має окремий предмет дослідження, власну методологію. Проте криміналістика тісно пов'язана з правовими та спеціальними юридичними науками. Юридична суть криміналістики зумовлена такими положеннями:
 предмет, об'єкти пізнання, засоби й методи, які розроблює криміналістика, перебувають у сфері правових знань;
 службова функція та завдання, які розв'язує криміналістика, належать до сфери діяльності правоохоронних органів, до правових процесів розслідування, судового розгляду та покарання;
 рекомендації, які розроблює криміналістика для практики, базуються на законі й повністю додержуються букви закону; вони зумовлені потребами практики – зміцненням законності, посиленням боротьби зі злочинністю;
 криміналістика пов'язана з багатьма природничими науками, але ці зв'язки спрямовані переважно на створення науково-технічних засобів і методів роботи з доказами. Основним живильним джерелом криміналістики є право, тобто правові науки, слідча та судова практика.
Криміналістична інформація стосовно події, що розслідується, відображається в різноманітних джерелах матеріального середовища. У відповідний спосіб матеріалізована, ця інформація може використовуватися в різних галузях права, насамперед кримінального, де вона набирає форми доказів або інформації, що має орієнтовний характер. У кримінально-процесуальному праві криміналістична інформація використовується для прийняття тактичних рішень. Отже, криміналістика тісно пов'язана з кримінальним і кримінально-процесуальним, цивільним і адміністративним правом, теорією оперативно-розшукової діяльності.
Криміналістика розробляє методи й засоби здобування інформації з матеріальних та ідеальних джерел. Для цього застосовуються знання з природознавчих і технічних наук – фізики, хімії, біології, анатомії, фізіології, психології, судової медицини та ін.
Зв'язок криміналістики з кримінологією полягає в тому, що їх спільним завданням є профілактика злочинів. Дані кримінології використовують для криміналістичної характеристики злочинів, а прийоми збирання профілактичної інформації застосовують у кримінології.
Криміналістика тісно пов'язана також з оперативно-розшуковою діяльністю. Цей зв'язок виражений насамперед у прийомах, що використовуються, засобах виявлення та збирання джерел доказової інформації, виявлення ознак злочину. Проте оперативно-розшукова діяльність вирізняється мобільністю, негласністю застосування технічних засобів і тактичних прийомів, унаслідок чого збирають тільки орієнтовну інформацію, а не доказову. Для того щоб орієнтовна інформація набула статусу доказової, її потрібно доказати процесуальними засобами. Під час виконання слідчих дій застосовують багато оперативних технічних засобів.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 145.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Можливості використання криміналістики в інших галузях правової діяльності (трудовому, адміністративному, екологічному праві тощо) редактирование "

0 (800) 357-234