ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОХОРОНА ПРАЦІ 5
РОЗДІЛ 2. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОБІТНИКА 9
2.1. Невербальні засоби спілкування 9
2.2. Комунікативні аспекти невербального спілкування 10
2.3. Технології невербального спілкування соціального робітника з клієнтом 11
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ РОБІТНИК: СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЇ 19
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 33

Соціальний захист населення як один із важливіших напрямків державної політики людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (стаття 3 Конституції України).
Соціальний захист населення є одним з важливіших напрямків державної політики. Запровадження та дотримання високих соціальних норм і стандартів гарантує належний рівень якості життя всім категоріям населення.
Повага до старших поколінь є одним з основних принципів будь-якої розвиненої та цивілізованої держави.
Але, юридична необізнаність свідомо позбавляє можливості користування передбаченими законом пільгами.
Адже, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Основні засади державної політики щодо ветеранів праці та інших громадян похилого віку визначає Закон України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”. Цей закон спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.
Ветеранами праці визнаються громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років - для чоловіків і 35 років - для жінок і вийшли на пенсію.
Також, до цієї категорії осіб належать:
1) громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах, а саме:
 за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - за наявності стажу роботи у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років;
 за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - за наявності стажу роботи у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років;
 трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв - за наявності стажу роботи у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років;
 особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), і диспропорційні карлики які мають право на пенсію за віком, інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I групи які мають право на пенсію за віком - за наявності стажу роботи у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років.
2) пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран праці" за законодавством колишнього Союзу РСР;
3) інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.
Слід зазначити, що ветеранам праці надаються такі пільги, зокрема, як користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи:
 першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);
 переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
 щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
 першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
 використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
 переважне право на встановлення домашніх телефонів;
 безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (республіки Крим) за місцем проживання.
Ветеранам праці видаються посвідчення про право на пільги та нагрудні знаки, порядок виготовлення яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем їх проживання органами праці та соціального захисту населення, а ветеранам праці із числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та членів їх сімей згідно з цим Законом - органами, що здійснюють їх пенсійне забезпечення відповідно до законодавства.
Посвідчення і нагрудний знак вручаються особисто ветеранам праці або за їхнім дорученням рідним чи іншим особам, за що вони розписуються у відповідних документах. Посвідчення і нагрудний знак видаються безкоштовно.
Нагрудний знак "Ветеран праці" носиться на лівій стороні грудей і при носінні разом з іншими нагородами розміщується вище від них.
Якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, то за заявою ветерана праці видається нове посвідчення.
До виготовлення бланків посвідчення "Ветеран праці" пільги надаються на підставі пенсійного посвідчення з поміткою "Україна. Ветеран праці", зробленої органом, який призначив пенсію, або відповідної довідки.
Громадянам, які набули статусу ветерана праці, та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, пільги надаються з дня їх звернення про надання пільг.
Що стосується обслуговування ветеранів праці та громадян похилого віку, то воно здійснюється підприємствами, установами й організаціями служби побуту, громадського харчування, торгівлі, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту, лікувально-профілактичними закладами та аптеками незалежно від форм власності.
Виявлення, взяття на облік, обстеження умов життя громадян похилого віку, які потребують догляду, проводиться районними відділами соціального захисту населення, територіальними центрами і відділеннями соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
Держава гарантує ветеранам праці рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

1. Кириленко Г. Л. Проблема исследования жестов в зарубежной психологии // Психол. Журн. — 1987. — № 7.
2. Конева О. В. Психология общения. — Ярославль, 1992.
3. Лабу некая В. А. Невербальное поведение. — Ростов н/Д, 1986.
4. Лабу некая В. А. Способность к психологической интерпретации
5. Ниренберг Д., Калеро Г. Как читать человека словно книгу: Пер. с англ.- М., 1988.
6. Пиз. А. Язык телодвижений. — Новгород, 1992.
7. Сухарев В. Искусство распознавания людей. — Д., 1998.
8. Фейгенберг Е. И., Асмолов А. Г. Некоторые аспекты невербальной коммуникации: за порогом рациональности // Психол. Журн.- 1989.- № 6.
9. ЧестерфилдЛ. Письма к сыну. — Л., 1971.
10. ШтангльА. Язык тела. Познание людей в профессиональной и обыденной жизни: Пер. с нем. — М., 1988

Актуальність теми полягає в тому що ефективність соціальної роботи залежить не тільки від рівня підготовки фахівця, його знань і досвіду, а й від особистісних характеристик, якостей, світоглядної сфери і життєвої позиції. Соціальний робітник повинен виробити для себе певну систему цінностей, яка має узгоджуватися із сутністю і змістом соціальної роботи, суспільними нормами і традиціями тощо. Більшість клієнтів вважає, що краще їх зрозуміє людина, яка має професійний і життєвий досвід, вміє пройнятися почуттями співрозмовника.
Соціальний робітник має справляти приємне враження зовнішнім виглядом, старанністю у створенні умов для поліпшення самопочуття інших людей. Йому доводиться вступати у взаємовідносини з представниками різних соціальних груп і професій, впливати на інших. Тому він повинен дбати про позитивне ставлення до нього, про те, щоб бути зрозумілим. На індивідуальне ставлення до конкретного фахівця опосередковано впливає суспільний престиж професії, тобто громадська думка.
Об’єктом даної роботи є соціальний робітник.
Предметом дослідження цієї роботи є технологія використання невербальних комунікації соціальним робітником в роботі з населенням. Його поведінка та ставлення до клієнта. Рекомендації щодо спілкування, вміння правильно застосовувати невербальні засоби спілкування, вміти бачити поведінку клієнта його внутрішні переживання.
Особливістю невербальної мови є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному вербальному каналу спілкування.
Успіх будь-якого контакту в значній мірі залежить від уміння встановлювати довірливий контакт зі співбесідником, а такий контакт залежить не стільки від того, що ви говорите, скільки від того, як ви тримаєтесь. Саме тому особливу увагу слід звертати на манеру, позу і міміку співбесідника, а також на те, як він жестикулює.
Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію співбесідника. Читаючи жести, ви здійснюєте зворотну дію, котра грає визначну роль в цілісному процесі ділової взаємодії, а сукупність жестів є важливою складовою такого зв’язку. Ви можете зрозуміти, як сприйнято те, що ви говорите, - зі схваленням чи вороже, розкутий співбесідник чи ні, зайнятий самоконтролем чи нудьгує.
Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти співбесідника, а й (що найважливіше) передбачити, яке враження справило на нього почуте ще до того, як він висловиться з цього приводу. Іншими словами, така безслівна мова може попередити вас про те, чи слід змінити свою поведінку чи зробити щось інше, щоб досягти потрібного результату.

Отже, роблячи висновок можна сказати, що професія соціального працівника, цілком залежить від етичних принципів. Цей висновок, можна зробити на підставі тих фактів, що Соціальний робітник весь час контактує безпосередньо з людьми, в якій би організації він не працював. Організаційну структуру інститутів соціального захисту населення можна охарактеризувати, як упорядкований зв'язок і взаємодію органів соціальної роботи та його суб’єктів , що забезпечують загальні умови, раціоналізацію організацій і норм здійснення допомоги для підтримки груп та осіб, які опинилися у стані соціального ризику, відповідно до їх інтересів, потреб і можливостей.
Тому, Соціальний робітник повинен не лише бути кваліфікованим робітником своєї справи, але і вміти бути добрим психологом і мати певні уявлення про невербальні комунікації у спілкуванні з людьми якими він безпосередньо контактує.
Зважаючи на той факт, що Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про права людини, в гідність і цінність людської особистості , соціальні робітники дотримуються вимог Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників (1994)
Професійно-етичний кодекс соціальних працівників України дозволяє здійснювати соціальну і соціально-педагогічну роботу з різними особами, групами, спільнотами на їхнє благо.
Можна виділити такі загальні принципи соціальної роботи:
Соціальний робітник виконує свої обов’язки на засадах таких принципів:
 Кожна людина цінна для суспільства своєю унікальністю , яку потрібно враховувати і поважати
 Кожна людина має право на самореалізацію , яка не призводить до порушення подібних прав інших людей
 Соціальний робітник зобов’язаний всі свої знання і навички спрямовувати на надання допомоги окремим людям , групам, спільнотам у їхньому розвитку, а також на розв’язання конфліктів між особою і суспільством.
 Соціальний робітник надає допомогу кожному , хто звертається до нього за допомогою і порадою без будь – якої дискримінації на підставі статі, віку, фізичних і розумових недоліків, кольору шкіри, соціальної і расової належності, віросповідання, мови, політичних поглядів, сексуальної орієнтації.
 Соціальний робітник дотримується принципу особистої недоторканості, конфіденційності та відповідального використання інформації у своїй роботі.
 Діяльність соціального працівника базується на засадах взаємодії, партнерського співробітництва і передбачає двосторонню відповідальність за вирішення проблеми клієнта.
 Соціальна робота несумісна з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь – яких дій, навіть на користь клієнта.
 Соціальний робітник здійснює етично виправдані дії, дотримуючись міжнародних етичних стандартів соціальних працівників, Декларації прав людини ООН та Професійно-етичного кодексу соціального працівника України.
 Важливою ознакою соціального робітника є її вміння використовувати акустичні засоби. Вони підвищують ефективність впливу однієї людини на іншу.
 Основою довірливого, культурного спілкування є контакт очей, дотримання вимог просторового розміщення та часових характеристик.
 "Прочитування" та вивчення кожної людини завжди привносить щось нове в наші знання про людський світ.