ВСТУП …………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1.Основні положення гірничодобувних регіонів
1.1. Федерація роботодавців гірників України …………………….5
1.2. Методології створення системи моніторингу
навколишнього середовища …………………………………………10
РОЗДІЛ 2. Галузеві особливості гірничої промисловості …………………..19
2.1. Екологія гірничих робіт в Україні ……………………………...28
РОЗДІЛ 3. Забезпечення стійкого розвитку гірничодобувних підприємств..35
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………40
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………43

Федерація роботодавців гірників України (далі – Федерація) є всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств гірничодобувної галузі України, утвореним вiдповiдно до Законів України «Про органiзацiї роботодавців», «Про об’єднання громадян».
Федерація є неприбутковою громадською органiзацiєю, яка об’єднує організації власників, роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу України та їх об’єднання на засадах добровiльностi та рiвноправностi з метою представництва i захисту економічних, соціальних, інших iнтересiв організацій роботодавців та окремих роботодавців на місцевому, регіональному, всеукраїнському рівні, а також з метою координації та консолiдацiї дій своїх членів у сфері соцiально-трудових відносин.
Основною метою створення та діяльності Федерації є представництво і захист iнтересiв власників та їх організацій – роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу – у економічних, соцiально-трудових та інших відносинах, захист їх законних прав та iнтересiв, а також координація та консолідація дій членів Федерації для досягнення позитивних результатів їхньої дiяльностi та посилення їх впливу на процес формування соціально-економічної політики, вдосконалення соцiально-трудових відносин та розвитку соціального партнерства в Україні.
Основними напрямами діяльності Федерації є:
 забезпечення представництва та захист законних інтересів і прав організацій власників та їх організацій – роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу – у відносинах з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об’єднаннями та іншими організаціями найманих працівників, іншими об’єднаннями громадян;
 участь у формуванні та реалізації політики держави з питань зайнятості, оплати праці, охорони праці, соціального страхування працiвникiв, у реалізації соціальних програм, в інших питаннях соціально-економічного характеру та трудових відносин, лобіювання та ведення переговорів щодо її просування;
 координація дій організацій роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу у реалізації цієї політики;
 сприяння розвитку соціально спрямованої ринкової економіки, системи соціального партнерства, консолiдацiї організацій роботодавців з метою посилення впливу на формування соціально-економічної політики держави;
 участь у проведенні колективних переговорів та укладанні генеральної, регіональних і галузевих угод та забезпечення виконання своїх зобов’язань за укладеними угодами;
 координація діяльності організацій роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу у виконанні зобов’язань за генеральною, регіональними чи галузевими угодами;
 співробітництво з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об’єднаннями та іншими організаціями найманих працівників;
 контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов’язань за генеральною, регіональними та галузевими угодами;
 сприяння максимальному дотриманню інтересів організацій власників – роботодавців – при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);
 сприяння вирішенню колективних трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів;
 збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення;
 вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань та досвіду;
 забезпечення скоординованості дій організацій роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу, їх об’єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, – спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці;
 розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об’єднаннями.
Для виконання завдань, Федерація у встановленому порядку:
 Представляє та захищає права i інтереси своїх членів у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, професійними спілками та іншими суб’єктами соціального партнерства.
 Виступає стороною від організацій власників – роботодавців підприємств гірничодобувного комплексу і представляє їх інтереси у колективних переговорах на національному рівні, в укладанні та виконанні галузевої, територіальної та генеральної угод.
 Організовує проведення спільних нарад, переговорів, консультацій та інших заходів між сторонами соціального партнерства.
 Координує та надає практичну допомогу по укладенню регіональних, галузевих угод та колективних договорів.
 Координує, контролює дії організацій роботодавців та вживає заходів у виконанні взятих зобов’язань, вiдповiдно до генеральної, регіональних та галузевих угод.
 Сприяє вирішенню колективних трудових спорів.
 Проводить незалежну громадську експертизу проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань регулювання соцiально-трудових, економічних відносин, державних програм зайнятості, охорони праці, проведення податкової, цінової політики, інших програм соціально-економічного розвитку, надає свої висновки зацікавленим особам, розробляє проекти програм i нормативних актів для внесення їх у встановленому порядку на розгляд відповідних державних органів.
 Бере участь у формуванні сторони роботодавців у Національний раді соціального партнерства, інших тристоронніх або двосторонніх органах соціального партнерства.
 Бере участь у тристоронніх та двосторонніх консультаціях.
 Координує діяльність членів Федерації, пов’язану із забезпеченням суспільного виробництва товарів i послуг та зайнятості населення, із виконанням науково-технічних, інвестиційних i соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції та послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, поліпшення оплати та умов праці.
 Координує діяльність членів Федерації, пов’язану з органiзацiєю та здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування.
 Здійснює співробітництво з Міжнародним бюро праці, Міжнародною органiзацiєю роботодавців, іншими міжнародними організаціями, сприяє імплементації міжнародних норм у соцiально-економiчнiй i трудовій сферах у національне законодавство України.

1. Амоша О. І. Актуальні проблеми розвитку вугільної промисловості України / О. Амоша, О. Логвиненко// Економіка України. - 2006. - № 12. - С. 4-11.
2. Атлас. Геологія і корисні копалини України. – Київ, 2001. – 168 с.
3. Гладкий О.В. Наукові основи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій : монографія / О.В. Гладкий; [за ред. СІ. Іщука]; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К.: Обрії, 2008. - 360 с.
4. Голиков А.П. Стратегия регионального развития: учеб. пособие / А.П. Голиков. - X.: ХНУ, 2001. - 40 с.
5. Голиков А.П. Экономика Украины: факторы производства, отраслевая структура, размещение, тенденции развития : учеб. пособие / А.П. Голиков, H.A. Казакова, Е.А. Шуба. - X., 2003.- 163 с.
6. Демин В.А. Инновационно-инвестиционная стратегия промышленности : учеб. пособие / М.И. Лещенко, В.А. Демин, И.И. Марущак ; под общ. ред. А.И. Вольського, Н.Г. Хохлова. - М.: МГИУ, 2007. - 340 с.
7. Денисик .ГХ Селитебні ландшафти Поділля / Г.І. Денисик, О.І. Бабчинська. - Вінниця : Геза, 2006. - 256 с.
8. Долгова Т.И. Оцінка екологічної небезпеки масових вибухів у кар’єрах // Екологія і природокористування. – Дніпропетровськ, 2007. - № 10. - С. 132-136.
9. Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду // Науковий вісник. – 2001. - №3
10. Ємець М.А. Сучасні системи екологічного моніторингу та ефективність їх функціонування // Екологія і природокористування. Зб. наук. праць ІППЕ НАН України. – Дніпропетровськ, 2008. - № 11. – С. 159-169.
11. Захарченко В.І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України : монографія / В.І. Захарченко. - Вінниця : Гіпаніс, 2004. - 547 с.
12. Звіт про НДР «Вивчення просторово-часового співвідношення можливих змін природної та техногенної складових показників стану навколишнього середовища». Том 1. – Дніпропетровськ: ІППЕ НАНУ, 2007. – 156 с.
13. Іщук C.I. Київська господарська агломерація: досвід регіонального менеджменту : монографія / СІ. Іщук, О.В. Гладкий. - К.: Обрії, 2005. - 240 с.
14. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва / СІ. Іщук. - К. : Паливода, 2002. - 260 с,
15. Карпінський Б. А. Фінансово-господарська діяльність підприємств вугільної галузі України: реалії та перспективи / Б. А. Карпінський, Н. С. Залуцька // Фінанси України. - № 8. - 2008. - С. 63 - 73.
16. Мельник С. А. Управління регіональною економікою. Навчальний посібник. Київ, 2012
17. Міщенко В.С. Економічні пріоритети розвитку та освоєння мінерально-сировинної бази України. – К.: Наукова думка, 2007. – 259 с.
18. Національний атлас України : атлас / [наук. ред. Л.Г. Ру-денко] ;:1н-т географії HAH України [та Ін.]. - К. : Картографія, 2007.- 440 с.
19. Пилипенко И.В. Конкурентоспособность стран и регионов в мировом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной и Северной Европы / И.В. Пилипенко. - Смоленск : Ойкумена, 2005. - 496 с.
20. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року: закон України від 21 квітня 2013 року N 3268-VI
21. Продуктивні сили економічних районів України / [за ред. Б.М. Данилишина]. - К.: Нічлава, 2012. - 520 с.
22. Продуктивні сили економічних районів України. - К. : HAH України. РВПС України, 2012.
23. Прокопенко В. И. Управление производством в угольной промышленности.- М., 2007.- С. 63.
24. Старик М.В. Особливості обліку виробничих запасів // Управління розвитком. - 2012. - №2(78). - С.120-122
25. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2001
26. Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком. Київ:Вища школа, 2012
27. СтеченкоДМ. Розміщення продуктивних сил і регіоналіс-тика / Д.М. Стеченко. - К. : Вікар, 2001. - 377 с.
28. Стратегія і тактика сталого розвитку / А.Г. Шапар, М.А. Ємець, П.І. Копач, О.К. Тяпкін, В.Б. Хазан – Дніпропетровськ: Моноліт. – 2004. – 313 с.
29. Технико-экономические показатели горнодобывающих предприятий Украины в 2012-2013 гг. - Кривой Рог: ГНИГРИ, 2014. - 146 с.
30. Топчиев А.Г. Пространственная организация географических комплексов и систем / А.Г. Топчиев. - К. ; О. : Вища шк., 1988. - 187 с.
31. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії : навч. посіб. / О.Г. Топчієв. - О. : Астропринт, 2001. - 555 с.
32. Угольная промышленность Украины // Аналитический доклад Центра Разумкова.- 2013.- № 7 (106).- С. 2 - 37.
33. Україна: промисловість та інвестиційна діяльність : атлас / [наук. ред. Л.Г. Руденко]; Ін-т географії HAH України [та ін.]. - К.: Картографія, 2003. - 80 с.
34. Харьков вчера, сегодня, завтра / [Ю.М. Шкодовский, И.Н. Лаврентьев, А.Ю. Лейбфрейд, Ю.Ю. Полякова]. - X. : Фолио, 2004. - 206 с.

Гірничодобувний комплекс має важливе значення для економічного та соціального розвитку України. Наприклад, 20-25% надходжень до Державного бюджету України забезпечують гірничодобувні компанії, 45-50% експорту України складає мінеральна сировина. Однак функціонування гірничопромислового виробництва супроводжується величезними техногенними змінами навколишнього середовища, насамперед, в геологічному середовищі, що проявляється в активізації усіх геологічних процесів.
Суспільство має навчитись керувати процесами масштабного техногенного впливу гірничодобувного комплексу на довкілля на різних рівнях: держави, регіону, міста, галузі чи окремого підприємства. На жаль, відсутність такої системи в Україні значно звужує можливість органів державної влади і управління обирати адекватний інструментарій при здійсненні державного регулювання розвитку цих регіонів.
Для оцінки екологічного стану довкілля в гірничодобувних регіонах слід, перш за все, мати достовірну інформацію про зміну всіх екологічних показників, які несуть інформацію про стан рослинного та тваринного світу, земельних і водних ресурсів, атмосфери з кліматичними ресурсами і характеризують стан екосистем за певний період спостережень Отримання такої інформації про динаміку зміни кожного компонента екосистеми є досить важливою складовою в процесі прогнозування негативних змін та у прийнятті рішень для їх запобігання.
Вагомим внеском у дослідження цього питання стали праці таких вітчизняних вчених, як М. Білик, С. Голов, І. Карабаза Є. Мниха, М. Огійчук, М. Пушкар, В. Рудницького, П.Саблук, В. Сопко, І. Чаюн та інших, а також зарубіжних - А. Бакаева, Л. Ронштейна, В. Керімова, В. Чернова, Л. Котенко, Н. Чебанова, В. Сотнікова та інші. Проте до нині ряд принципових питань, зокрема питань, що стосуються організації обліку виробничих запасів залишаються дискусійними і потребують удосконалення на місцях в залежності від галузі виробництва та видів діяльності підприємства.
Обєктом мого дослідження виступає гірничодобувна промисловість.
Предметом законодавство України яке регулює гірничодобувну промисловість.
Метою мого дослідження є висвітлення основних тенденцій та галузевих особливостей гірничодобувної промисловості.
Згідно мети дослідження переді мною постають наступні завдання:
 Проаналізувати наукову літературу;
 Дослідити гірничодобувну промисловість як галузь, та оцінити її вплив на екологічний стан країни;
 Виявити основні етапи покращення роботи гірничодобувних підприємств.
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Вугільна галузь є однією зі стратегічних галузей промисловості України. Однак, переважна більшість шахт є на даний момент не рентабельними. І хоча, впровадження урядових стратегічних програм розвитку галузі дозволило отримати деякі позитивні тенденції щодо видобутку вугілля, економічні показники вугледобувного виробництва значно поступаються подібним показникам країн світу.
Виявлено, що негативний вплив на ефективність діяльності вугільних підприємств оказують деякі особливості гірничої галузі, а саме: складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля; низький технічний рівень та зношеність основних фондів підприємств; велика капіталомісткість та інерційність виробничого процесу, нездатність галузі до швидкої й маловитратної реакції на зміни ринкової кон’юнктури; обмеженість інвестиційних ресурсів; значна матеріаломісткість продукції; неефективна система управління та відсутність ринкового механізму ціноутворення на вугільну продукцію.
Особливо важливим елементом менеджменту для вугледобувних підприємств є управління їх оборотним капіталом, основну долю якого сформовано виробничими запасами. Організація дієвого обліку виробничих запасів та своєчасний контроль їх витрачання дозволить мінімізувати матеріальні витрати на виробництво продукції, а також підвищити рівень рентабельності вугільних підприємств.
Для більш повного та аналітичного відображення на рахунках бухгалтерського обліку фактів господарської діяльності, можливості класифікації виробничих запасів з метою їх використання в управлінському обліку, а також для організації системи контролю на підприємстві, сформульовано визначення «виробничі запаси гірничодобувного підприємства».
У зв’язку з різноманіттям виробничих запасів виникає необхідність проведення їх класифікації. Дослідивши різні підходи до класифікації виробничих запасів на гірничодобувних підприємствах, запропоновано класифікацію виробничих запасів за джерелами їх надходження.
Проблемою обліку виробничих запасів також є їх оцінка. На наш погляд для оцінки виробничих запасів гірничодобувних підприємств обґрунтованим є метод ФІФО. Він дозволить найбільш точно оцінити запаси, а в умовах інфляції та підвищення цін на матеріальні ресурси - максимально підвищити значення показників фінансового становища гірничодобувного підприємства.
Для оперативної організації аналітичного обліку запропоновано групування виробничих запасів на основі восьмизначної системи кодування номенклатурних номерів. Це дозволить оптимізувати в необхідній і достатній мірі такі функції управління гірничодобувних підприємств, як планування, облік, аналіз і контроль.
Необхідним є також впровадження ефективних форм попереднього і поточного контролю дотримання норм запасів і витрачання матеріальних ресурсів. Для цього запропоновано використовувати методику обліку виробничих запасів в автономному варіанті ведення управлінського обліку. Тобто пропонується використання розробленої системи центрів відповідальності за матеріальними ресурсами гірничодобувного підприємства.
Подальші дослідження стосовно впливу галузевих особливостей гірничої промисловості на організацію обліку виробничих запасів необхідно направити на вдосконалення методики оцінки запасів, їх обліку та наближення даної практики до зарубіжного досвіду не лише на папері, а й у справах та результатах роботи.