Вступ …………………………………………………………………………..3
Розділ І. Застаріла лексика в лексичній системі
сучасної української літературної мови
1.1. Лексикологія як розділ науки про мову ……………………...5
1.2. Застарілі слова в сучасній українській літературній мові ….13
Розділ ІІ. Використання застарілої лексики на
прикладі творчості Павла Загребельного
2.1. Життя та творчість письменника ……………………………….17
2.2. Застаріла лексика в романі «Південний комфорт»…………..22
Висновки ……………………………………………………………………..30
Список використаних джерел ………………………………………...……...32

Українська мова, як і будь-яка інша, складається із слів. Усі слова, вживані в ній, становлять її лексику, або словниковий склад. Розділ мовознавчої науки, об'єктом якого є вивчення словникового складу мови, називається лексикологією[8, с. 49].
Лексика може досліджуватися з різних поглядів, зокрема вивчають її в діахронічному і синхронічному плані, на підставі чого розрізняють лексикологію історичну і лексикологію сучасної мови, або описову. Історична лексикологія досліджує закономірності формування, розвитку та збагачення словникового складу мови від найдавніших часів і до його сучасного стану. Для цього використовується як метод етимологізації, що допомагає визначити походження слова, розкрити його первинне значення і простежити характер та історію змін, яких воно зазнало в процесі своєї еволюції, так і різноманітні свідчення писемних пам'яток різних періодів. Описова лексикологія вивчає обсяг і властивості словникового складу, як він представлений у мові нашого часу, тобто яким він є на сучасному етапі розвитку мови.
Отже, предметом вивчення лексикології сучасної української літературної мови є обсяг і характер словника, що властивий українській мові в її літературному вияві на сучасному етапі існування й розвитку.
Описова лексикологія української мови обіймає велике коло питань, що належать до її компетенції. Це насамперед загальне дослідження кількісного обсягу словника сучасної української літературної мови, всебічне тлумачення лексичних значень слів, уживаних у ній, розкриття всієї складності й багатогранності цих значень, зокрема таких, як первинне і вторинне, пряме і переносне, конкретне і абстрактне; дослідження слів однозначних і багатозначних, омонімів і паронімів, синонімів і антонімів; значень, зумовлених контекстом чи ситуативними обставинами, в яких відбувається акт мовлення. До її завдань належить також вивчення словникового складу сучасної української літературної мови з погляду його походження (слова, що відбивають індоєвропейську мовну єдність, спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські та специфічно українські слова, лексичні компоненти іншомовного походження), загальної експресивно-стилістичної характеристики сучасної української лексики, можливостей її вживання в різних мовних ситуаціях і в різному словесному оточенні, визначення її активних і пасивних компонентів, а також найважливіших процесів, що відбуваються в лексиці на сучасному етапі.
Таким чином, до завдань лексикології належить вивчення словникового складу мови в усій його повноті й різноаспектній розгалуженості. Вихідною передумовою такого вивчення є положення про те, що лексика будь-якої мови не становить механічної сукупності слів, а являє собою певну систему, елементи якої співвідносні і взаємозв'язані, підпорядковані внутрішнім закономірностям цієї системи, хоч вона, у порівнянні з фонетикою і граматикою, найбільш відкрита для впливу екстралінгвістичних факторів.
Лексикологія - не ізольована лінгвістична наука, вона пов'язана з багатьма іншими розділами мовознавства, що вивчають слово в тому чи іншому аспекті, і насамперед із семасіологією- «наукою, що вивчає значення, внутрішній зміст мовних одиниць»[8, с.55]. Семасіологія в тій частині, що досліджує значення лексичних елементів мови - морфем і слів, тобто лексична семасіологія, становить власне частину загальної лексикології.
Безпосередній зв'язок існує й між лексикологією та етимологією - «наукою, що вивчає походження слів». Етимологія найближче стосується, звичайно, історичної лексикології, її можна розглядати навіть як складову частину останньої.
Цілком природно, що з лексикологією тісно пов'язана й така лінгвістична наука, як фразеологія, що досліджує лексико-семантичну сполучуваність слів, стійкі мовні звороти, фразеологізми, однією з найважливіших властивостей яких є відтворюваність їх як цілісних мовних одиниць [8, с.54]. З цього погляду фразеологічні одиниці аналогічні одиницям лексичним (словам), отже, й фразеологія як наука цим самим зближується з лексикологією. Прямий і безпосередній стосунок до лексикології має лексикографія - «лінгвістична дисципліна, що вивчає наукові основи створення словників різного типу, а також означає і безпосередню наукову роботу над укладанням словників» [8, с.47]. Розкриття лексичного значення слова, повноти його семантичних відтінків, всебічна стилістична характеристика слова, визначення обсягу й меж його вживання, що так чи інакше відбивають словники, завжди здійснюються на основі досягнень лексикології і семасіології тієї мови, до якої вони належать. Словники української мови укладаються на основі тих наукових здобутків, що їх має сучасна українська лексикологія і семасіологія.

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. 2-ге видання, доповнене і перероблене. - Харків.: Вища школа, 1988.
2. Аврорин В. А. Функции языка. В кн.: Совр. проблеми литературоведения и языкознания. М., 1974.
3. Архаїзми та неологізми / Домбровський В. Українська стилістика, ритміка. Українська поетика. - Дрогобич: Відродження, 2008.
4. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. - М., 1957.
5. Баженова А.А. Принцип историзма в эстетическом исследовании. / Эстетика, искусство, человек: Сб. статей. - М., 1977.
6. Бацевич Ф.С., Космеда Т. Очерки по функциональной лексикологии. - Львов, 1997.
7. Бевзенко С.П., Грипас Н.Я., Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: Вища школа, 2000.
8. Білодід І. К. Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови / І. К. Білодід. - К., 1964. - С. 113.
9. Білодід І.К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функцій мови// В кн.: Мова. Людина. Суспільство. - К., 1977.
10. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. - К.: Наукова думка, 1973.
11. Бойко Н.І. Експресивна лексика // Література та культура Полісся. – Ніжин. 2005. – Вип. 30. – С. 7-12
12. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові / Мовознавство. - 2002. - № 2-3.
13. Бондар О.І. Лексикологія: Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М.Л. Микитин-Дружинець. - К.: Видавничий центр «Академія», 2006.
14. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. - К. - Ірпінь : Перун, 2005. - 172S с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусея. - К.: Ірпінь, Перун, 2003.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170000/ Укл. В. Т. Бусел. – К. – Ірпінь: Перун, 2004. – 1428с.
17. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений: Избр. труды. Лексикология и лексикография. - М., 1977.
18. Віняр Г. Творення нової лексики в українській мові кінця XX століття // Південний архів. Філологічні науки: збірник наукових праць. – Херсон. – 2003. – Вип. XXI. – с. 35-38
19. Возняк Т.С. Тексти та переклади / Худож. Оформлення автора. – Харків: Фоліо, 1998. – 677 с. – (Українська культура XX століття).
20. Гайдученко Г.М. Архаїчна лексика на позначення назв спорідненості як засіб формування ментальності українців (на матеріалі українських історичних романів). // Педагогічні науки. - № 2. - Херсон, 1998.
21. Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985.
22. Гуляцька Л.Л. З історії лексикології української мови // Мовознавство – 1987. – № 1. – с. 38-44
23. Гумбольдт В. «Избранные творы по мовознавству». - М., 1984.
24. Диб’як Н. Дещо про формування сучасної української літературної лексики / Дивослово. - 1996. - № 1.
25. Доленко М., Дацюк І., Іващук А. Сучасна українська мова. - Вид. 3-тє перероб., доп. - К.: Вища школа, 1987.
26. Дубина М.І. Українська ліература.- К.:Освіта, 1997.
27. Етимологічний словник української мови : у 7-и т. / [упоряд. та ред. Р. В. Болдирєв, О. С. Мельничук]. - К. : Наукова думка, 19S2. - Т. 1 - 5.
28. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. 4-е видання. - К.: Вища школа, 1972.
29. З історії української лексикології - К.: Наук. Думка, 1980.
30. Загребельний П.А. Південний комфорт. – К.: Радянський письменник, 1988. – 301 с.
31. Зубков М.Г. Українська мова: універсальний довідник. - Х.: Школа, 2005.
32. Історія української мови: Лексика і фразеологія / Жовтобрюх В. М., Русанівський В.Г. - К.: Наук. Думка, 1983.
33. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. К. - О., 1983.
34. Кириченко Г.С. Нариси загального мовознавства: навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.: у 2 ч. / Кириченко Г. С., Супрун А. П.; за ред. Супрун А.П. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008.
35. Коваль А. П. Крилаті вислови в українській літературній мові / А. П. Коваль, В. В. Коптілов. - К. : Вища школа, 1975. - 335 с.
36. Колоїз Ж. Оказіональність / узуальність як концептуальна лінгвістична категорія // Українська мова. – 2006. – № 1. – с. 71-81
37. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства / Підручник / Видавн. «Академія» - К., 2004.
38. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 368 с. (Альма-матер)
39. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження //Мовознавство. – 1996. – № 2-3. – С. 3-12

Лексика української літературної мови в процесі історичного розвитку змінюється, збагачується та вдосконалюється. З одного боку, це пов’язано з дією внутрішньомовних факторів, зокрема з розвитком словотворчих засобів, стилістичним використанням слів, систематизацією лексичних, граматичних зв’язків та відношеннями між словами. З іншого боку - з позамовною дійсністю, розвитком виробничої діяльності людини, політичним, економічним та соціальним життям суспільства.
Уся лексика сучасної української літературної мови поділяється за вживанням на дві групи: загальновживану лексику та пасивну. До пасивної лексики відносяться застарілі слова (історизми та архаїзми), до загальновживаної - слова, що активно використовуються в повсякденному спілкуванні людей, їх значення відомі всім носіям мови. Архаїзми та історизми надають мові стилістичного забарвлення, певного колориту старовини та реалістичності зображуваних історичних подій.
Актуальність роботи. Багато вітчизняних мовознавців досліджували вживання та використання застарілої лексики в українській мові, зокрема І Білодід, Л. Булаховський, А. Грищенко, М. Жовтобрюх, Б. Кулик та багато інших. Такі мовознавці, як Г. Гайдученко, О. Пономарів, О. Селіванова розглядали архаїчну та історичну лексику як засіб формування специфічної мови на матеріалі українських історичних романів. Однак функціонування та роль застарілої лексики в романі «Південний комфорт» Павла Загребельного досі не були достатньо досліджені, та потребують детальнішого вивчення історизми та архаїзми в даному творі, особливості відображення ними культури та історії українського народу. Саме тому тема курсової роботи є актуальною.
Мета дослідження полягає у вивченні й функціональному аналізі застарілої лексики у творі в романі «Південний комфорт».
Об’єктом дослідження були мовні особливості роману «Південний комфорт».
Предмет роботи - функції застарілої лексики у романі «Південний комфорт».
1. Завдання роботи полягали в:
2. Опрацюванні наукової літератури з теми дослідження з метою висвітлення основних понять: «пасивна лексика», «загальновживана лексика», «застаріла лексика», «історизми», «архаїзми».
3. Виділенні історизмів та архаїзмів у творі й укладанні картотеки.
4. Класифікації історизмів та архаїзмів у романі романі «Південний комфорт».
Методи дослідження: описовий, карткування, зіставлення, статистичний, метод індукції та дедукції, функціонального аналізу.

Функціонування та роль застарілої лексики в романі «Південний комфорт досі не були достатньо досліджені, потребують детальнішого вивчення історизми та архаїзми в даному творі, особливості відображення ними культури та історії українського народу. Тому тема курсової роботи є актуальною сьогодні.
Опрацювавши літературу з теми дослідження, ми з’ясували, що лексика української мови постійно змінюється, безперервно збагачується, оновлюється. Лексикологією називають словниковий склад мови, причому, коли говорять про словниковий склад мови, мають на увазі слова в їх індивідуальних (лексичних - на противагу граматичним) значеннях. Кожне слово є позначенням певної реалії, яке має здатність позначати ті або інші предмети, ознаки, явища дійсності і характеризує слова як одиниці лексики.
Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, одні слова зникають, інші - з’являються. Саме ці процеси і відбиваються на словниковому складі української літературної мови. Словниковий склад мови умовно поділяють на активний і пасивний. В активний словник входять слова, що часто вживаються та добре відомі носіям мови. Пасивний словник складається зі слів або застарілих, або, навпаки, тих що тільки з'явилися і тому не ввійшли в активний словник та не стали загальновживаними. Серед застарілих слів розрізняють історизми та архаїзми. Як активна, так і пасивна лексика відіграє важливу роль у житті людини. Вона відбиває зв’язок минулого з майбутнім, допомагає чіткіше збагнути зміст тих чи інших слів, підносить культуру та історію народу.
Історизми - це застарілі слова, що позначають назви зниклих із сучасного життя предметів, явищ, понять. Вони можуть бути пов'язані з досить віддаленими епохами та з подіями, що відбулися нещодавно. Причини появи історизмів у зміні побуту, звичаїв, у розвитку науки, техніки, культури. На зміну одним речам приходять інші, а разом з ними і слова.
Проаналізувавши роль історизмів у романі «Південний комфорт», ми змогли переконатися, що переважаючі їх функції в літературному творі - це репрезентативна, експресивна та функція стилізації мови.
Роман написаний у період з 20 травня 1982 по 22 вересня 1983 р. у Києві. Що стосується його будови, то він поділений на 5 розділів, кожен з яких має свою специфічну назву. Розділи мають назви частин мови. Автор наситив останні речення розділу займенниками і, таким чином, підбив підсумки, пояснив назву розділу.
Нерідко Павло Архипович використовує в романі історизми та архаїзми. Наприклад, такі, що в тлумачному словнику мають позначення книж., заст., іст. У романі також наявні приклади церковної лексики, проте вона використана зовсім у іншому контексті і має інше значення. Застарілі слова також наявні у романі, але їх кількість дуже незначна. Теж саме можна говорити і про діалекти. Не обійшовся роман і без зневажливої та вульгарної лексики. Набагато більшу групу становлять емоційно забарвлені слова. Павло Архипович наситив роман розмовною, побутовою лексикою, тому цей твір легко читається. У ньому ми можемо без усіляких зусиль знайти синоніми до розмовної лексики. Серед побутової лексики зустрічаються також рідковживані слова. Також у творі наявні авторські неологізми – оказіоналізми, котрі є надзвичайно цікавими з точки зору досліджень для науковців-філологів.
Застарілі слова, у яких є сучасні синоніми, що замінили їх у мові, називаються архаїзмами. Архаїзми принципово відрізняються від історизмів. Якщо історизми - це назви застарілих предметів, то архаїзми - це застарілі найменування цілком звичайних предметів і понять, з якими ми постійно зустрічаємося в житті.