Вступ ………………………………………………………………………….3
Розділ І. Виробнича програма як основа формування економічної
стратегії діяльності підприємства …………………………………..5
Розділ ІІ. Аналіз виробничої програми ПСП «Новогригорівське»
за 2009 - 2010 рр.
2.1. Аналіз динаміки випуску продукції
рослинництва підприємства за номенклатурою ……………………9
2.2. Аналіз динаміки обсягів виробництва і реалізації
продукції рослинництва на підприємстві у вартісному виразі ……13
2.3. Аналіз факторів, що впливають на обсяг
виробництва і реалізації продукції нашого підприємства ………..16
Розділ ІІІ. Визначення напрямків планування
обсягів виробництва сільськогосподарських культур
на наступний рік ……………………………………………………….23
Висновки ……………………………………………………………………….28
Список використаних джерел ………………………………………………..31

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.
У літературі останніх років, в т.ч. спеціальній, найчастіше виробничу програму визначають як один із розділів стратегічного плану підприємства, який містить заплановані об’єми виробництва у натуральному і вартісному вираженні. У такому випадку основою для формування виробничої програми є стратегічний план діяльності підприємства, який розроблений за результатами вивчення кон’юнктури ринку і збуту продукції у відповідності з галузевою належністю підприємства [14, c.20]. Дане твердження достатньо повно відображає суть виробничої програми підприємства в сучасних умовах господарювання. Хоча на цей рахунок існують і інші точки зору.
Так, Г. Савицька вважає, що при формуванні виробничої програми підприємство повинно враховувати, з однієї сторони, попит на даний вид продукції, а з іншої – найбільш ефективно використовувати трудові, технічні, технологічні та ін. наявні ресурси [3, c.11]. Вчені М. Алексєєва [3] і М. Бухалков [5, c.24] під виробничою програмою підприємства розуміють план виробництва і реалізації продукції. І. Сергеєв [15, c.16] вважає виробничу програму основою плану продажів. На нашу думку, такі тлумачення виробничої програми звужують її суть в умовах ринкової економіки.
Об’єми виробництва і реалізації продукції є взаємопов’язаними показниками. В умовах обмежених можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається об’єм виробництва продукції. Але в процесі насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає об’єм продажів, а навпаки, можливий об’єм продажів є основою розробки виробничої програми.
З позиції М. Каргополова, якщо встановлювати виробничу програму виходячи тільки з потреб, вона може залишитися незабезпеченою можливостями виробництва, а, відповідно, нереалізованою [1]. Якщо ж її розробляти тільки за можливостями виробництва, можуть залишитися незадоволеними певні потреби.
Отже, виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок [4, c.26].
Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:
 правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;
 повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
 обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.
Виробнича програма включає в себе:
 план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);
 план збуту продукції;
 розрахунок виробничої потужності.
В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.
Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:
 технічного розвитку й організації виробництва;
 підвищення економічної ефективності виробництва;
 капітальних вкладень;
 капітального будівництва;
 матеріально-технічного забезпечення;
 праці та кадрах;
 собівартості, прибутку та рентабельності;
 фондів економічного стимулювання;
 соціального розвитку;
 заходів з охорони природи;
 фінансового [9, c.36-38].
Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:
 характеристика пропонованої продукції;
 оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;
 стратегія маркетингу.
Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:
 на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (угоди на постачання певних видів продукції;
 державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);
 державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами)
 портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв'язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);
 частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).
При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

1. Андрєєва Г.І. Економічний аналіз [Текст]: навч.–метод. Посібник /Г.І. Андрєєва. — К.: Знання, 2008. — 263 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств [Текст]: Підручник /В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
3. Бабець Є.К., Горлов М.І. Теорія економічного аналізу [Текст]: Навч. Посібник / Є.К. Бабець, М.І. Горлов. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 384 с.
4. Бесєдін В.Ф. Визначення і прогнозування показників продуктивності праці /В.Ф. Бесєдін // Економіка України: стратегічне планування. – К.: НДЕІ, – 2008. – С. 38–49
5. Бова Т.В. Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу сучасних промислових підприємств /Т.В. Бова// Економічний простір.– 2010.– №12/2. – 148 с.
6. Болюх М.А. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2–ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.
7. Величко О.В. Організаційно-економічні передумови ефективного використання виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств
8. Ганжа Ю.В. Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства / Ю.В. Ганжа // Економіка та держава. – 2007. – № 4. – С.35–36
9. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз : [навч. посіб.] / Б.Є. Грабовецький. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256 с.
10. Даньків И.Я. Алгоритм прийняття управлінських рішень на основі аналізу спеціалізованої фінансової звітності [Текст] / И.Я. Даньків, Я.В. Шеверя // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2011. – № 10 (128). – Ч. 2. – С.45–53.
11. Дієсперов В. Оплата праці як похідна від її продуктивності та доходності / В.Дієсперов // Україна: аспекти праці. – 2012. – №7. – С. 32–37.
12. Заїка С.О. Аналіз виробництва валової і товарної продукції
13. Зоріна О.А. Види економічного аналізу: проблеми класифікації.
14. Зоріна О.А. Методологічні підходи в економічному аналізі / О.А.Зоріна// Вісник ЖДТУ — 2011. — №1(55). — 144 с.
15. Кіндрацька Г.І. Економічний аналіз [Текст]: Підручник / Г.І. Кіндрацька, М.С. Білик, А.Г. Загородній. – 3–тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 487 с.
16. Ковальчук І.В. Економіка підприємства [Текст] : навч. посібник / І.В. Ковальчук. – К. : Знання, 2008. – 679 с.
17. Ковальчук М.І. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК [Текст]: Підручник / М.І. Ковальчук. — К.: КНЕУ, 2004. — 406с.
18. Кондратюк О.М. Витрати на виробництво продукції: ключові аспекти аналізу за економічними елементами / О. М. Кондратюк // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2012. – №2(22). – С. 75–81.
19. Короткевич О.В. Рентабельність господарської діяльності підприємств / О.В. Короткевич// Економіка і прогнозування. – 2008. – №3. – С. 61–69.
20. Костенко Т.Д. Економічний аналіз и діагностика стану сучасного підприємства/ видання 2–ге перероблене та доповнене [Текст]: навч. посібник /Т.Д. Костенко. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 400 с.
21. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу [Текст]: навч. посіб./ Купалова Г.І. — К.: Знання, 2008. – 639 с
22. Мних Є.В. Економічний аналіз [Текст] : підручник / Є.В. Мних. – К.: Знання, 2011. — 631 с
23. Мойса М.Я. Організаційно-економічні чинники підвищення ефективності аграрних підприємств / М.Я. Мойса, Є.В. Голубков // Економіка АПК. – 2010.– № 1. – С. 86–93.
24. Мошенський С.З., Олійник О.В.. Економічний аналіз [Текст]: Підручник / Ф.Ф. Бутинець (відп.ред.). — 2–ге вид., доповн. і перероб. — Житомир : ПП "Рута", 2009. — 704с.
25. Офіційні дані Державного комітету статистики України
26. Попович В.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання [Текст]: Підручник /П.Я. Попович. – К.: Знання, 2009. – 630 с.
27. Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз [Текст]: Навчальний посібник /Т.Г. Рзаєва. – Хмельницький: ТУП, 2008. – 199 с.
28. Россоха В.В. Теоретико–методичні засади формування, розвитку та оцінювання виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства / В.В. Россоха – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 94 с.
29. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК [Текст]: учеб.пособие / Г.В. Савицкая. – 6-е изд., стер. – Мн.: Новое знание, 2006. – 652 с.
30. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст]: Навч. Посібник /Г.В. Савицька. – 2–ге вид, випр. і доп. – К:. Знання, 2005. – 662 с.
31. Сарай Н.І. Виробничий потенціал підприємства: сутність та особливості діагностики /Н.І. Сарай // Інноваційна економіка – 2012. – №12. – 140 с.
32. Сисак Е.П. Методичні аспекти оцінки земельних ресурсів: сучасний стан та перспективи
33. Сіменко І.В. Аналіз господарської діяльності [Текст]: навчальний посібник / за заг. ред. І.В. Сіменко, Т.Д. Косової. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. – 462 с.
34. Стец І.І. Потенціал і розвиток підприємства [Текст]: навчальний посібник / І.І. Стец. – Тернопіль: Економічна думка, 2010. – 674 с.
35. Тенюх З.І. Факторний аналіз ефективності діяльності підприємств державного сектору економіки України /З.І. Тенюх // Економічний аналіз : Збірник наукових праць ТНЕУ; редкол.: С.І. Шкарабан (голов. ред.) та ін. – Тернопіль: Вид–во ТНЕУ «Економічна думка», 2010. – Вип. 7. – с. 358 – 362.
36. Тищенко В.Б. Факторний аналіз продуктивності праці /В.Б. Тищенко// Управління розвитком. – 2013. – №11(151). – 140 с.
37. Федорович Р., Синькевич Н. Історія становлення та перспективи розвитку економічного аналізу / Р.Федорович, Н. Синькевич // Галицький економічний вісник. — 2011. — №1(30). — с.152–159
38. Чорна І.О. Ефективність використання основних виробничих фондів та розробка пропозицій щодо її поліпшення /О.І. Чорна // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». – 2010. – №2. – с. 212–216.

У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством. У цьому зв’язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.
В сучасних умовах необхідна система знань про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.
Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.
Це особливо важливо в умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які об’єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.
Метою курсової роботи є: вивчення питань з аналізу виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі
Завданням курсової роботи є:
 підбір та аналіз літературних і наукових джерел з економічного аналізу
 розглянути методику науково – теоретичних основ аналізу господарської діяльності
 розглянути аналіз виробничого потенціалу
 детальне дослідження впливу факторів на окремі показники ефективності використання виробничого потенціалу
 комплексний аналіз продукції рослинництва
 узагальнення висновків і внесення пропозицій для прийняття оптимальних управлінських рішень
Об’єктом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних підходів щодо формування основних показників рослинницької галузі.
Предметом дослідження є ПСП «Новогригорівське» засновано 5 січня 2001 року за рахунок реорганізації СГВК «Новогригорівське» відповідно до чинного законодавства України. Господарство розташоване у с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області. Дане підприємство має придатні умови для вирощування сільськогосподарських культур і ведення ефективного сільськогосподарського виробництва.
За період дослідження взяті 2009-2010 роки. Джерелами інформації про обстежуваний об’єкт є: річні звіти підприємства за 2009-2010 роки.

Проаналізувавши стан та ефективність виробничої програми з розвитку рослинницької галузі в ПСП «Новогригорівське» Вознесенського району Миколаївської області можемо зробити наступні висновки.
Проаналізувавши аналіз виробництва продукції за обсягом, видами (асортиментом) і якістю можемо відмітити, що валова продукція сільськогосподарського підприємства зросла майже на 4 % в 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Коефіцієнт товарності в середньому складає понад одиницю. Збільшення собівартості продукції зернових на 98,5 % при зростанні середньої ціни реалізації на 61,3 % в 2010 році в відносному порівнянні до 2009 року, виробництво зерна знизилось майже на 50 %. При цьому господарство не отримує прибутку. Якщо аналізувати соняшник, то можна зазначити,що його виробництво зросло більш як на 50%. Собівартість зростає повільнішими темпами, ніж середня ціна реалізації, що свідчить про, що підприємство отримує прибуток по даній культурі і це прибуток за досліджуваний період збільшився на 20,3 %.
Щодо аналізу ресурсозабезпечення ПСП «Новогригорівське» та оцінка ефективності використання його ресурсів можемо зазначити, що підприємство не цілком ефективно використовує земельні угіддя. Хоча відбулося збільшення чистого доходу(виручки) від реалізації продукції на 0,8 тис. грн. з 1 га та зростання валового прибутку що припадає на 1 га сільськогосподарських угідь 0, 5 тис. грн. (у 2009 р.) до 0,8 тис. грн. (у 2010 р.), все ж таки відбулося зниження чистий прибуток на 1, що зменшився на 0,2 тис. грн.
2010 році в порівнянні з 2009 роком збільшилася чисельність працівників на 6 чол. Також збільшилась вартість валової продукції на 171 тис. грн. Щодо середньорічної продуктивності праці, то вона зменшилась на 35,2 тис. грн. В господарстві в 2010 році середньомісячна заробітна плата була на рівні 1298,8 грн., що на 503,1 було більше ніж у 2009 році. В цілому фонд оплати праці за період з 2009 року до 2010 року підвищився на 232,4 тис. грн. або більше ніж у 2 рази.
Виручка від реалізації в 2010 році порівняно з 2009 роком зросла на 2130 тис. грн., а чистий прибуток знизився на 314 тис. грн. Щодо середньорічної вартості основних виробничих засобів, то відбулося зростання майже на 22 %. Капіталовіддача зросла на 0,4 грн., а капіталомісткість в свою чергу знизилась на 0,2 грн., що свідчить про механізацію, автоматизацію основних засобів на підприємстві. В 2009 році рентабельність основних засобів становила 49,8 %, вже в 2010 році – 29,7%, тобто в абсолютному відхилені 20,1%.
За досліджуваний період значно зменшилась питома вага оборотного капіталу у сфері виробництва ( з 95,6% у 2009 р. до 47,2 % у 2010 р.) і відповідно суттєве збільшення вартості оборотного капіталу у сфері обігу (на 2283 тис. грн. у 2010 р. ніж у 2009 р.). Середня вартість за три досліджуваних роки незавершеного виробництва складає 1272 тис. грн.
Щодо комплексного аналізу продукції рослинництва в ПСП «Новогоригорівське» можемо відмітити, що валовий збір озимої пшениці в досліджуваному періоді за 2009 - 2010 роки не має чіткої тенденції. Найбільший валовий збір було зібрано в 2011 році – 13,1 тис. ц, а найменший в 2010 році – 2,4 тис. ц. Порівнюючи 2010 рік із 2009 роком ми спостерігаємо зниження валового збору у 2009 році на 6,1 тис. ц. А порівнявши 2010 рік із 2009 роком урожайність озимої пшениці зменшилася на 9 %. Щодо валового збору соняшнику, то він має тенденцію до збільшення, як і площа. Якщо порівнювати 2010 рік з 2009 роком, то відбулося збільшення на 51,5% та 65,1% відповідно.
Урожайність основних сільськогосподарських культур (зерна, озимої пшениці, насіння соняшнику) має тенденцію до зменшення на 5,6 , на 1,6 та 0,8 ц з га відповідно. Щодо собівартості 1 ц реалізованої продукції, то спостерігаємо тенденцію до збільшення, найбільше у порівнянні 2010 року до 2009 року зросла собівартість зерна – в 2 рази. Середня ціна реалізації також збільшилась по цих культурах: зерна в 1,6 рази, озимої пшениці на 29,7 %, насіння соняшнику на 30,7 %. В свою чергу прибуток на 1 ц зерна зменшився на 26,48 грн., а на 1ц озимої пшениці і насіння соняшнику зріс на 19,9 та 23,8 грн. відповідно. Виробництво на 100 га ріллі зросло лише по насінню соняшника на 42,1 %, так як і виробництво на 1 працівника – на21,1%. Рівень рентабельності для озимої пшениці у 2010 році становить19 %, для насіння соняшнику - 58,8%. Для зерна – це рівень збитковості і він становить 23,7 %.
Оскільки валовий збір залежить від розміру посівних площ і рівня врожайності, цим чинникам слід приділяти найбільшу увагу . Для ефективного господарювання щорічно слід аналізувати зростання посівних площ і зміну їх структури, установлювати як виконується план сівби за звітний рік , вивчати рівень урожайності, виявляти чинники, що впливають на нього і резерви підвищення.
Підприємство для збільшення урожайності має використовувати інші сорти озимої пшениці. Найбільш врожайним сортом для степової зони є «Тонація», що може збільшити урожайність на 39,1 ц/га. Також цілком реально збільшити виробництво продукції зернових за рахунок додаткового внесення добрив на 7500 ц. Істотним резервом збільшення виробництва продукції є підвищення окупності добрив, яка в свою чергу залежить від дози і якості добрив, їх структури, термінів і способів внесення в грунт. При підвищенні окупності добрив резерв збільшення виробництва продукції становитиме 300 ц.
Впровадження такого аналізу допоможе систематично здійснювати контроль за розвитком підприємства і виконанням госпрозрахункових планів (бізнес планів). Крім того за допомогою аналізу своєчасно встановлюють недоліки в діяльності підприємства , виявляють резерви та передові методи роботи і на основі цього накреслюють шляхи дальшого поліпшення показників господарювання.