Вступ …………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. Історія виникнення віл – інфекції ………………………………… 6
1.1. Виявлення СНІД і ВИЧ-инфекції ………………………………... 6
1.2. Шляхи передачі ВІЛ ……………………………………………... 8
1.3. Особливості перебігу ВІЛ-інфекції у дітей …………………….. 8
РОЗДІЛ 2. Соціальна робота з віл-інфікованими …………………………. 13
2.1. Догляд за дітьми, народженими ВІЛ-інфікованими жінками,
та дітьми з ВІЛ-інфекцією ………………………..……………… 13
2.2. Особливості надання медичної допомоги при ВІЛ-інфекції … 16
2.2.1. Вакцинопрофілактика дітей, народжених ВІЛ-
інфікованими матерями, ВІЛ-інфікованих та хворих
на СНІД дітей …………………………………………..…. 17
2.2.2. Організація вакцино профілактики ……………………… 18
2.2.3. Протиепідемічний режим у дитячих колективах,
де знаходяться ВІЛ-інфіковані діти ……………...………. 18
2.2.4. Запобігання інфекціям, що передаються з їжею
та водою ………………………………………………….… 19
2.2.5. Заходи щодо запобігання інфекціям при контактах з
домашніми тваринами …………………………………..… 20
2.3. Виховання та психологічна підтримка …………………...……. 20
2.4. Соціальна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим
вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД ………… 24
2.5. Конфіденційність …………………………………………...…… 25
2.6. Концепція надання позалікарняної допомоги
ВІЛ-інфікованим …………………………………………………. 25
2.7. Медичні аспекти проблеми віл/снід в україні ……………….... 35
РОЗДІЛ 3. Соціальні права віл-інфікованих ……………………………..…. 45
3.1. Права людей, які живуть з вірусом імунодефіциту ………….... 45
3.2. Як порушуються права ВІЛ-інфікованих в Україні ……………. 54
Висновок ………………………………………………………………………... 57
Список використаних джерел …………………………………………..…….. 59
Додатки…………………………………………………………………………. 61

Вперше ВІЛ-інфекція у фінальній стадії, пізніше названа «Acquired Immunodeficiency Syndrome” (AIDS) – «Синдром набутого імунного дефіциту» (СНІД), було виявлено в кількох чоловіків – гомосексуалістів і описано на «Щотижневому віснику захворюваності та смертності» (від 05.06.81 р.), що виходить Центрами контролю над хворобами – (СDС, США, Атланта).
Кілька зареєстрованих випадків пневмоцистной пневмонії і саркоми Капоши в молоді осіб навели дослідників на думку про наявність вони поразки імунної системи, викликаного раніше невідомим агентом. Тривалий час висловлювалися припущення, причиною імунодефіциту може бути чинники, пов'язані з статевим поведінкою чоловіків – гомосексуалістів, яких було більше у перших групах хворих СНІД, виявлених США.
Припущення про інфекційної природі захворювання було висунуто в " Тижневику... " у червні 1982 р. з тієї причини, що більшість хворих СНІД гомосексуалістів протягом попередніх 5 років мали статеву зв'язку з будь-ким із інших хворих тим самим захворюванням. Тоді ж уперше було відзначено зв'язок збільшення ризику виникнення захворювання з великою кількістю статевих партнеров.
Виявлення хворих СНІД серед що у США гетеросексуальних вихідців з острова Гаїті поставило під однозначну зв'язок захворювання з гомосексуалізмом (червень 1982 р.), а опис випадків СНІД у хворих на гемофілію (вересень 1982 р.), що на вже у 1980 – 1981 рр., дало підставу припустити передачу інфекційного агента з препаратами чинників згортання крови.
У вересні 1982 р. у тому ж часопису з'явилася перша статистика випадків СНІД на США з 1979 р. Збільшення кількості випадків (1979 р. – 7, 1980 р. – 46, 1981 р. – 207, перша половина 1982 р. – 249) свідчило про епідемічному характері захворювання, а висока летальність (41 %) серед хворих – про зростаючу котячу соціальному і економічному значенні заболевания.
У грудні 1982 р. " Тижневик... " повідомив випадки СНІД, що з переливанням крові, що дозволило зробити припущення щодо можливості " здорового " носительства (донором) інфекційного агента. У січні 1983 р. були описані два випадку розвитку СНІД двох жінок, хто перебував в статевих стосунках з хворими СНІД, виходячи з чого виникли здогади стосовно можливої гетеросексуальной передачі болезни.
Вже до кінця 1982 р. інфекційна природа СНІД була такою очевидною (щоправда, лише епідеміологів), що у «Тижневику...» були опубліковані рекомендації із запобігання зараження лікарів і працівників лабораторій, у яких передбачалася захист персоналу від прямого контакту з кров'ю та інші матеріалами від хворих СНІД і захист працюючих в лабораторіях від можливого освіти аэрозолей.
Перші інформацію про СНІД на Європі ставляться до 1983 р., до кінця якого було зареєстровано 253 випадку. Найбільше випадків СНІД на Європі виявлено на той час мови у Франції – 307, до ФРН зареєстровано 162 випадку, в Англії – 140, у Бельгії – 81, у решті – менш 50, причому був виявлено жодного випадку у країнах Східної Європи. До дуже важливо эпидемиологическим спостереженням те, що у Європі СНІД часто виявляли перед африканцями, і навіть люди, мешканців Африці (переважно у Заїрі і межуючих із них) чи мали статеву зв'язку з африканцем, але тільки у наркоманів, гомосексуалістів і хворих гемофилией.
Відкриття вірусу, може бути що викликає СНІД, та був розробка сіркологічних методів діагностики, дозволяють виявити інфікованість цим вірусом, дозволили, нарешті, розпочати широкому вивченню епідеміології захворювання, його поширенні й клінічних проявів.

1. Закон України Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення від 12.12.1991 (в останній редакції від 15.11.2001).
2. Постанова Кабінету міністрів України Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД від 04.03.2004.
3. Постанова Кабінету міністрів України Про затвердження методичних рекомендацій удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД від 15.12.2000.
4. Постанова Кабінету міністрів України Про затвердження Положення про Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров я України 14.04.2006.
5. Баранова Н. Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні: прогнозування, моделювання, оцінка // Україна. - 2006. - № 1. - C. 19-25.
6. ВІЛ/СНІД - інтернаціональна проблема // Здоров я України. - 2005. - Листопад. - С. 4-8.
7. ВІЛ/СНІД: відчуй себе захищеним // Шкільний світ. - 2004. - Липень (№ 25-28). - C. 3-10.
8. Кириленко В.А. ВИЧ/СПИД у детей. - Винница: Тезис, 2002.
9. Кучера Л.В. Правовий захист ВІЛ-інфікованих осіб в Україні // Юридична газета. - 2004. - №5. - С. 10-12.
10. Организации, работающие в области ВИЧ/СПИД в Украине: Справочник. - К.: Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине, 2004.
11. Піщенко Г. Соціокультурні та геополітичні чинники поширення наркоманії та ВІЛ/СНІДУ в Україні // Право України. - 2005. - № 2. - С. 73-77.
12. Споживачі ін єкційних наркотиків та епідемія ВІЛ-інфекції в Україні: Аналіт. огляд. - К.: Міжнар. Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2003.
13. Тишкевич К. Допомога протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ. // Вісник Книжкової палати. - 2006. - № 5. - C. 18–20.
14. Що таке СНІД І ВІЛ ? // Психолог. - 2005. - Березень (№ 12). - C. 2-5.
15. Яременко О.М. Соціальні програми захисту хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих // Волонтер. - 2003. - Випуск 2. - С. 3-6.
16. http://www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=114858&cat_id=4713800
17. http://www.health-ua.com/articles/850.html

Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді є провідним постачальником державних соціальних послуг споживачам ін'єкційних наркотичних речовин із метою реабілітації та ресоціалізації цієї групи осіб, а також задля профілактики поширення ВІЛ/СНІДу в Україні. Водночас потрібні подальші зусилля й дії у напрямі співпраці Державної соціальної служби з неурядовими організаціями з метою забезпечення комплексною допомогою сімей, дітей та молоді, яких торкнулися проблеми наркоманії та ВІЛ/СНІДу. Напрям роботи з формування прихильності до ВААРТ у ВІЛ-сервісних організаціях України є недостатньо розробленим, адже існуюча практика мало спрямована на специфічні потреби окремих груп клієнтів та має чимало недоліків, оскільки ще відсутня цілісна та комплексна схема надання послуг із формування прихильності. Відтак, подальша увага до розроблення та запровадження в практику ВІЛ-сервісних організацій України моделей роботи з формування прихильності сприятиме покращенню якості послуг, що надаються цими організаціями, а також якості лікування клієнтів, які отримують ВААРТ. До обговорення комплексу послуг, а також розроблення моделей роботи з формування прихильності, очевидно, мусять увійти фахівці різних галузей, які надалі будуть залучатися до роботи мультидисциплінарних команд із формування прихильності. Соціальна реклама як інформація, спрямована на досягнення су¬спільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей, може бути дієвим засобом впливу на формування толерантної громад¬ської думки стосовно проблеми ВІЛ/СНІДу. Водночас вплив соці¬альної реклами на громадську думку має непрямий характер - її ефек¬тивність досягається за рахунок регулярності, тривалості дії. Нажаль, українська соціальна реклама з проблеми ВІЛ/СНІДу досі залишаєть¬ся нерегулярним та несистематичним явищем. Соціальна реклама з проблем ВІЛ/СНІДу має базуватися на пози¬тивному підході та уникати використання мотивів страху та заляку¬вання, поширення стереотипів про ВІЛ/СНІД або виділення «груп ризику», що не сприяє усвідомленню пересічною людиною реально¬го ризику інфікування (або, навпаки, формує явище СНІДофобії), викликає в громадськості страх та почуття відрази до людей, які жи¬вуть з ВІЛ, сприяє стигматизації носіїв вірусу та хворих на СНІД. Різним є ставлення працівників ВІЛ-сервісних організацій та ВІЛ-позитивних людей до можливості використання у соціальній рекламі мотивів жалості та страху: частина з них виступає за цілковите виклю¬чення таких мотивів із соціальної реклами, інші — підкреслюють мож¬ливість обмеженого застосування в соціальній рекламі елементів, які шокують, викликають співчуття, у випадку, коли ця реклама одразу мотивує до здійснення соціально корисної дії.
Віл-інфекція, подібно до пожежі, охопила зараз майже всі континенти. За незвичайно короткий час вона стала проблемою номер один для Усесвітньої організації охорони здоров'я і ООН, відтіснивши на друге місце рак і сердечнососудистие захворювання. Мабуть, жодна хвороба не задавала вченим такі серйозні загадки за такий незначний термін. Війна з вірусом СНІДУ ведеться на планеті з наростаючими зусиллями. Щомісячно в світовій науковій пресі публікуються нові відомості про Віл-інфекцію і її збудника, які часто примушують корінним чином міняти точку зору на патологію цього захворювання. Поки загадок більше. Перш за все – несподіванка появи і швидкість розповсюдження ВІЧ. До цих пір не вирішено питання про причини його виникнення. До цих пір невідома середня і максимальна тривалість його прихованого періоду. Встановлено, що є декілька різновидів збудника СНІДУ.

З вищезазначеного слід сказати, що починаючи з 1995 року темпи поширення епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні зростають. Щомісяця реєструється більше, ніж півтисячі нових випадків зараження ВІЛ/СНІДом. Найбільша частка з яких підлітки, що мають випадкові статеві стосунки та молодь віком від 20 років. Окрім того, зростає кількість наркозалежних, які утворюють особливу групу ризику ураження ВІЛ/СНІДом. Вік ВІЛ-інфікованих щороку знижується. Найбільший відсоток уражених ВІЛ/СНІДом серед людей репродуктивного віку, тому це є небезпечним для демографічної ситуації в Україні. Стосовно шляхів зараження ВІЛ/СНІДом, то вирізняють три шляхи : статевий, від матері до дитини, ін’єкційний та через кров. Ризик зараження є неоднаковим. Ін’єкційний шлях передачі найчастіший, високий ступінь ризику при статевому контакті. Причому найбільший відсоток ВІЛ- позитивного статусу серед юнаків. Спостерігається низький рівень поінформованості серед молоді, що збільшує ризик зараження ВІЛ/СНІДом. Зараження ВІЛ/СНІДом спричиняють групи факторів, серед яких : біологічні, поведінкові, соціально – економічні та соціально – культурні. Кожна з груп має свої аспекти та специфіку впливу на молодь. Боротьбу з ВІЛ/СНІДом здійснюють державні структури та громадські організації. Їх діяльність направлена на розробку та впровадження програм щодо профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, поширення іінформації стосовно епідемії ВІЛ/СНІДу, сприяння захисту соціальних, особистих прав та інтересів хворих на ВІЛ/СНІД. Описані у роботі соціальні служби мають за мету забезпечити захист ВІЛ – інфікованої та хворої на СНІД молоді для нормального існування у суспільстві, їх соціалізацію, гарантувати соціально – психологічну допомогу. У своїй діяльності вищезазначені організації використовують комплекс методів, до яких входять медичні, соціальні, юридичні, соціально – психологічні. Важливим є те, що поряд з медичними методами люди з ВІЛ, перш за все, потребують соціально – психологічної підтримки. Тому вони є першочерговими у роботі соціальних служб, особливо з ВІЛ – інфікованою молоддю. Адже їм найтяжче адаптуватися до свого нового статусу та продовжувати жити повноцінним життям. Це має бути основним завданням, яке вирішують соціальні служби. Існує ряд національних законодавчих актів, основними завданнями яких є забезпечення реалізації основних напрямків профілактики, діагностики та лікування ВІЛ/СНІДу, розробка заходів та програм, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ – інфекції. Серед них : Закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України та національні програми. Миколаївська область належить до списку областей України, які мають найбільші показники ВІЛ – інфікованості та поширення СНІДу. Рівень поширення СНІДу у Миколаївській області зростають не лише щорічно, але й щомісячно – на десятки відсотків. За останні декілька років вдвічі більше випадків зараження ВІЛ/СНІДом зареєстровано при статевому контакті. До груп ризику належить й ув’язнена й підслідча молодь. З метою запобігання поширенню епідемії ВІЛ/СНІДу в Миколаївській області слід розробити програму протидії ВІЛ/СНІДу на регіональному рівні та забезпечити її впровадження та дієвість. На досягнення ефективності протидії ВІЛ/СНІДу спрямована діяльність миколаївських державних структур та громадських організацій. Основні з них : Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Миколаївської області, Миколаївська асоціація ВІЛ-інфікованих «Час життя», Ліга, Миколаївський благодійний фонд «Благодійність», Миколаївський благодійний фонд «Вихід», Миколаївський благодійний фонд «Юнітус». Спеціалісти цих структур та організацій надають індивідуальну та групову допомогу ВІЛ – інфікованим та хворим на СНІД, здійснюють профілактично – просвітницьку роботу серед дітей та молоді, надають психосоціальну підтримку людям з ВІЛ/СНІДом. Діяльність цих організацій направлена на такі цільові групи : підлітки, молодь, ін’єкційні наркомани та хворі на СНІД.