Вступ …………………………………………………………………………..3
Розділ І. Видавничий матеріал та форми перших книг
1.1. Первинний видавничий матеріал ……………………………….6
1.2. Форми книги ……………………………………………………...7
1.3. Йоганн Гутенберг – європейський першодрукар ……………..10
1.4. Початок книго друкування на Русі ……………………………12
Розділ ІІ. Початок українського книговидання
2.1. Передумови виникнення і розвитку друкарства на Україні ….15
2.2. Острозька академія ……………………………………………….21
2.3. Початки друкарства у Києві …………………………………….23
2.4. Лавра як головний український видавець (1650-1721 рр.) …...27
2.5. Українське книговидання XIX-XX століть ……………………..31
2.6. Книга в сучасному інформаційному суспільстві ……………….37
Висновки ………………………………………………………………………..41
Список використаних джерел …………………………………………………43
Додатки ………………………………………………………………………….46

Розвиток духовного життя нерозривно пов'язаний із глибоким дослідженням культурної спадщини у всій її складності й різноманітності. Цим зумовлена і наукова цінність пам'яток давньої культури, зокрема рукописної книги як джерела для вивчення історії, мови, літератури, мистецтва,тощо [4, с. 46].
Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об'єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопроходцями у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури як книга утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів важким шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття [27, с. 20].
Спроби якимось чином залишити на землі слід своїх думок, переживань, заповітів робили наші предки багато тисячоліть тому.
Так виникло письмо – система умовних знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев'яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.
Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам'яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелях. Першокниги народжувалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушених пальмових листках, черепаших панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися з жертву.
Зазвичай коли говорять про глиняні таблички мають на увазі подібні документи з Межиріччя, однак насправді вони поширені значно ширше, окрім Близького Сходу глиняні таблички використовувалися разом з клинописом в дипломатичній переписці з країнами інших регіонів, наприклад з Єгиптом, писали на глині і на островах Середземного моря. Наприклад знаменитий Фестський диск, знайдений на Криті і виготовлений в XVІІ столітті до нашої ери. Цей не прочитаний до цих пір текст був нанесений, схожим на механічний: знаки були вирізані на штампах і відтиснені на сирій глині. Також на глині писали і представники харапської цивілізації.
Причиною використання глиняних табличок були як особливості походження писемності так і те, що глина була одним з небагатьох широкодоступних у Шумері матеріалів.
Таким чином, виникнення писемності і бажання людей залишити на землі слід від своїх міркувань для наступників і спричинило появу перших книг. Видавничим матеріалом для яких ставав той, який був широкодоступним для тогочасних авторів. Найпоширенішим матеріалом був: пергамент, папірус, глиняні і дерев’яні дощечки, кора дерев,полотно.

1. Барокові духовні пісні з рукописних співаників XVIII ст. Лемківщини / Вступ, упорядкування і коментарі Олі Гнатюк, Львів 2000.
2. Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. / М. Брайчевський — К. : КМ Академія, 2002. Ї 152 с.
3. Бублик В. Від електронних журналів до гібридних медій // Палітра друку, 2000, 4.
4. Булига О.С. Друкарня Почаївського Святоуспенського монастиря. Аналіз видань із збірки Рівненського краєзнавчого музею // Роль християнства в утвердженні освіти, науки та мистецтва: історія, уроки, перспективи, Рівне 2000.
5. Войтович Л. "Teraturgema" Афанасія Кальнофойського як джерело з генеалогії князівських родин, Львів 2000.
6. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль, Львів 2000.
7. Вуйцик В. Нові документальні відомості про українського гравера і друкаря XVIII ст. Івана Филиповича // ЗНТШ, т.236, 1998.
8. Герчук Ю.Я. Історія графіки й мистецтва книги - М., 2000.
9. Запаско Я. Пам'ятки українського рукописного мистецтва за рубежем // Запаско Я. „Доброписці тоді славні були” . (Нариси з історії українського рукописного мистецтва). – Л. : Афіша, 2003. С. 42 Ї 71.
10. Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Качани українського друкарства. - Л.: Центр Європи, 2000.
11. Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Початки українського друкарства, Львів 2000
12. Зленко Г. Перші українські видавництва в Одесі / Бюлетень Комісії української бібліографії Міжнародної асоціації україністів, 3, Львів 2000.
13. Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Зб. наук. праць, вип. 8, Львів 2001.
14. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. / Я. Ісаєвич — Львів, 2002. – 520 с.
15. Каталог видань кириличного друку в установах Волині (1600-1825). Упоряд. С.Н. Крейнін, О.Д. Огнєва, Луцьк 2001.
16. Крайній К. Історики Києво-Печерської лаври XIX — початку XX ст., Київ 2000.
17. Люблинский В.С. Подвиг Гутенберга // Книга: дослідження й матеріали: Сб. 80. - М.: Наука, 2002.
18. Ляхоцький В. Просвітитель: Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона), Київ 2000.
19. Ляхоцький В. Тільки книжка принесе волю українському народові... Книга, бібліотека, архів у житті та діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона), Київ 2000.
20. Малиновська Н. Друкарні Миколаєва (кінець XVIII — початок XIX ст.) // Вісник Книжкової палати, 2000, 8.
21. Мельников О. Чи було книго друкування в Україні до Івана Федорова: огляд публікацій останніх років // Вісн. Кн.. палати. – 2006. – №4. – С. 10-13.
22. Овчінніков В. Історія книги: Еволюція книжкової структури. / В. Овчінніков Ї Львів: Світ, 2005. Ї 420 с.
23. Оглоблин О. Люди старої України та інші праці, Остріг; Нью-Йорк 2000.
24. Палеха Ю.І., Леміш Н.О. Загальне документознавство. Навчальний посібник. - Київ.: Ліра-К, 2008.
25. Тимошик М. Історія видавничої справи. /М. Тимошик Ї К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с.
26. Тимошик М. Переосмислити історію виникнення українського друкованого слова спонукає книга Я.Запаска, О.Мацюка та В.Стасенка "Качани українського друкарства" // Вісник кн. Палати. - № 7. - 2002.
27. Ткаченко О.А. Перші журнальні видання в Європі // Бібліотечний вісник. - № 5. - 1999.
28. Швецова-Водка Г.М. Книга й документ: співвідношення понять // Книга: Дослідження й матеріали. - М., 1994.
29. Швецова-горілка Г.М. Функціональна сутність і властивості книги // Книга: Дослідження й матеріали. - М., 1995.
30. Ялинників М.П. Книгознавство як наука: від шістдесятих до двохтисячного // Книга: дослідження й матеріали: Сб. 80. - М.: Наука, 2002.

Історія книги і друкарства має немало захоплюючих сторінок. Про неї розповідають і сьогодні спеціалісти, що досліджують справу поліграфії. На всіх етапах розвитку цивілізованого суспільства книга відігравала важливу роль. Не лише друкована, але й рукописна книга в період, який передує виникненню книго друку, служила важливим засобом розповсюдження знань, знайомила суспільство з різноманітними науковими та політичними поглядами, була поштовхом до їх формування.
Книга була і залишається скарбницею мудрості. Як вчитель і наставник книга знайомить нас з надбаннями людського розуму, допомагає вирішувати філософські проблеми буття.
Книга – неоцінимий друг кожної людини, та беручи книгу з полички, ми рідко замислюємось, який її шлях, скільки праці вкладено в неї, перш ніж дійшла вона до читача. Скільки людей її створювало, скільки часу та сил було вкладено для її виготовлення. Читаючи книгу, ми навіть не знаємо, скільки деталей містить вона в собі, скільки різноманітних елементів, придуманих майстрами-поліграфістами, знаходиться в ній. Усі вони мають свої назви та своє призначення.
Питання книги як видання поліграфії турбувало людство в усі часи. Оглядаючи джерела з даної теми необхідно зауважити, що дослідники, які вивчають поліграфічну справу більше уваги приділяють саме книзі, бо вона, мабуть, назавжди залишиться основним засобом розповсюдження знань та мудрості. Словацький вчений Думан, російські вчені-педагоги Гордєєв, Іванцов та Прокопов неодноразово піднімали питання дитячої книги та підручників, пропонуючи свої розробки та дослідження поліграфічній та видавничій промисловості. Вчений Словаччини Шульц розробив цілі технології створення обкладинок на різні види книг в залежності від їх призначення. Він переконує нас, що найголовнішу роль у книзі відіграє гарно оформлена обкладинка чи палітурка, яка справляє першорядне враження на читача. Запаско Я.П., який видав у Львові свою дослідницьку працю „Мистецтво книги на Україні”, розкриває проблему видавництв України. Він переконаний, що українська книга не буде користуватися попитом у читача доти, доки в країні не підніметься духовний рівень людей. Доки друкарні не змінять свій напрямок промисловості і замість листівок, рекламних плакатів та етикеток почнуть друкувати справжні художні книжки, яких за радянських часів видавалося значно більше і коштували вони дешевше. Усі ці питання турбують не лише людей, що біль-менш пов’язані з поліграфічною промисловістю, а й нас простих читачів, студентів, учнів та робітників, бо наша країна не забезпечена тією кількістю якісної книжкової продукції, яка має бути у розвинутій, цивілізованій державі.
Сучасна видавничо-поліграфічна форма книги являється результатом довгого історичного розвитку. Її зміни пов’язані із загальним прогресом економіки та культури, удосконаленням книговидавничої справи та книго друкування, поширенням потреби в книжковій продукції, ростом вимоги до неї зі сторони споживача. На формування видавничо-поліграфічної форми книги впливають і самі види видання, що відрізняються за характером інформації та її цільовим призначенням: наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, літературно-художні і т. д.
Історія книговидання досліджувалася у різних виданнях, а саме: Брайчевський М. Походження слов’янської писемності; Владимиров Л. Всеобщая история книги; Грушевський М. Найдавніша Київська літопись; Герчук Ю. История графики и искусства книги; Гнатенко Л. А. Слов'янська кирилична рукописна книга XІV ст.; Жуковская Л. Поддельная докирилличная книга; Запаско Я.П. Першодрукар Іван Федоров; Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми ; Мацюк О. Ще про початки книго друкування на Україні ; Овчінніков В. Історія книги: Еволюція книжкової структури; Тимошик М. Стародавня рукописна книга в світі: попередники, ранні осередки, роль у суспільному поступі ; Тимошик М. Історія видавничої справи.
Об’єктом дослідження моєї курсової роботи є історія книги.
Предметом дослідження є книга, її основний видавничий матеріал, форми поширені у різні історичні періоди.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є створення на основі вітчизняного та світового досвіду історії створення книги. Для досягнення мети необхідно було розв’язати такі завдання:
1. дослідити витоки створення книги;
2. охарактеризувати історичні етапи виникнення книги;
3. визначити провідні осередки видавничої справи;
4. дати характеристику основних носії та форм книги;
5. з’ясувати значення історії виникнення книги для вітчизняної й світової культури.

Дослідження еволюційного шляху розвитку книги дозволяє зробити наступні висновки:
 перші книги виготовлялися з III тисячоліття до н.е. у Древньому Єгипті, Древній Греції, Древньому Римі з папірусу;у Китаї з початку I тисячоріччя до н.е. для письма використовувалися бамбукові планки, рідше - дерев'яні, в III столітті до н.е. поряд з бамбуком почали застосовувати для книг новий матеріал – шовк, індійська форма книги, що носить назву "потхи", виготовлялася зі спеціально оброблених пальмових листів - просушених, виварених, відполірованих;
 в середині XV століття в Німеччині Іоганном Гутенбергом було винайдено друкарство. Перше, що сприяло виникненню друкарства, був папір, винайдений в Китаї й потрапивший у Європу;
 книги, видані до 1500 р., прийнято називати інкунабули, по-латинському - "у колисці", тобто в колисці друкарства. Європейські книги, надруковані з 1500 по 1550 р. включно, звичайно йменуються палеотипи, тобто стародавні видання;
 у середині XVI в. в епоху царювання Івана Грозного друкарство проникло в Московську державу;
 в 60-70 роках ХХ сторіччя в капіталістичних країнах відбулася модернізація поліграфічного виробництва, що забезпечила великий ріст виробничих можливостей. До друку активно почала впроваджуватися електронна, лазерна техніка, фізико-технічна технологія, що дозволило істотно раціоналізувати редакційно-видавничий процес, поліпшити потік книжкової продукції, канали книго розповсюдження.
Отже, для різних епох і різних стилів той або інший вид літератури був визначальної. Книга відбивала настрої епохи. Мистецтво книги розвивалося у взаємозв'язку з економічною, політичною, соціальною структурою суспільства. Всі ці фактори, однак, не будучи самі по собі художніми входять у мистецтво книги як задані умови, що підлягають художньому осмисленню й вираженню.
Історія книжкового мистецтва містить у собі сферу виробництва з усіма можливостями й особливостями кожного етапу її історичного розвитку - від високого ремесла неквапливого середньовічного переписувача до останніх чудес сучасної поліграфії. Такий аналіз також повинен урахувати певні умови суспільного буття й призначення книги. Адже залежно від того, чи включалася вона в ряд предметів богослужбових або ділових, призначалася для цілей морально повчальних або ж наукових занять, претендувала на порушення високих естетичних переживань або тільки на розвагу, самим рішучим образом змінювалися її вигляд і структура, ритм і просторовий лад.