ВСТУП 3
1. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПОТРЕБИ НАСЕЛЕННЯ
У ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГАХ 5
2. ФУНКЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЩОДО
ПІДВИЩЕННЯ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ. 12
3. ОЦІНКА НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
НАСЕЛЕННЮ В УКРАЇНІ У 2007-2013 РР. 18
4. СИСТЕМНІ ОЗНАКИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЯК СПОЖИВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ 36
5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ 47
ВИСНОВКИ 51
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 54

З розвитком ринкових відносин в Україні та переходом на нові умови господарювання суттєво зросла роль економічних факторів у всіх сферах суспільного виробництва. Посилення ринкових засад функціонування та розвитку вітчизняної економіки, виникнення ринків - грошового, валютного, фондового та ін, що є характерним для сучасних умов господарювання, викликало необхідність створення нових для України фінансових структур, функції яких спрямовуються на нагромадження, розподіл та перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів. У зв'язку з цим з'являються нові види послуг, а саме - фінансові послуги, які призначені для фінансового обслуговування суб'єктів господарювання різних форм власності.
Для ефективного функціонування ринку фінансових послуг необхідно мати розвинену інфраструктуру, розгалужену мережу фінансових посередників, інформаційне забезпечення, досконалу законодавчу базу, що створює належні умови для надання якісних фінансових послуг. До ринку фінансових послуг належать професійні послуги на ринку капіталів, грошовому, валютному, фондовому, інвестиційному, страховому та інших ринках, що забезпечують обіг фінансових активів.
Для більш повного вивчення ринку фінансових послуг, розкриття його змісту та призначення доцільно застосувати системний підхід.
Системні уявлення, системний аналіз, системність - це поняття, які властиві процесу наукового пізнання складних об'єктів, що існують у різних сферах досліджень природи та суспільства. Теоретичні та прикладні системні дослідження дозволяють будь-який об'єкт подати як органічну єдність його складових, досконало вивчити їх структуру, взаємозв'язки, властивості, мету і т. ін. Системний аналіз з успіхом застосовується при дослідженні складних проблем, що пов'язані з діяльністю людей, певних організаційно-економічних утворень та явищ. Системний підхід до вивчення ринку фінансових послуг дозволяє виділити його основні складові - підсистеми різного рівня та елементи, які охоплюють певні сегменти ринку, що мають свою специфіку надання фінансових послуг.
Ринок фінансових послуг як система включає розгалужену мережу спеціалізованих фінансових інститутів, які охоплюють відповідний сектор ринку фінансових послуг, мають певні взаємозв'язки та взаємовідносини, нормативно-правове забезпечення і реалізують спільну мету щодо нагромадження, розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів, що визначає ефективність функціонування національної економіки.
Ринок фінансових послуг як система складається з компонентів, підсистем та елементів. Як підсистеми виступають фінансові послуги на фондовому, кредитному, інвестиційному, валютному, обліковому та інших ринках, послуги у сфері різних видів страхування, з хеджування ризиків і т. ін. Як компоненти виступають групи окремих підсистем, характер взаємодії котрих можна розглядати у відносній ізольованості та спеціалізації, з більш розвиненими взаємозв'язками, ніж з іншими підсистемами, процесами та явищами.

1. Конституція України.
2. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року;
3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року;
4. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 року.
5. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року;
6. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року;
7. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 року.
8. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року;
9. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року;
10. Закон України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування» від 21 травня 1999 року.
11. Барабащук О.М. Ринок фінансових послуг в Україні // Економіка і фінанси, №2, 2004р., с.17-19
12. Браун С. Іноземна допомога на практиці., К.: КНЕУ, 2002. – 241с.
13. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416с.
14. Ганжа Н.Н Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений., М.: Финансы и статистика, 2002. – 420с.
15. Звонова Е.А. Международное внешнее финансирование в современной экономике., М.: МБК, 2000. – 235с.
16. Киреев А. Международная экономика., М.: БисК, 1998. – 217с.
17. Ковтун Г.Н Проблеми регулювання ринку фінансових послуг в Україні // Економіка і фінанси, №7, 2003р., с.15-18
18. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка., К.: Діло, 2001. – 379с.
19. Майєр Дж., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та регулювання у глобальній економіці., К.: Діло. - 2002. – 324с.
20. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под. ред. Красавиной Л.Н., М.: Финансы и статистика, 2000. – 297с.
21. Мировая экономика: учебник / под. ред. А.С. Булатова., М.: Скифы, 1999. – 455с.
22. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты., М.: Финансы и статистика, 2003. – 386с.
23. Міжнародні фінанси / за ред. Рогача О.І., К.: Либідь, 2003. – 784с.
24. Рогач О., Шнирков О. Транс націоналізація світового господарства та перехідні економіки., К.: Либідь, 1999. – 319с.
25. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій., К.: Діло, 2000р., 318с.
26. Хорн Дж. К. Ван. Основы управления финансами. М., 1996. – 674с.
27. Шеремет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник., К.: Либідь, 544с.
28. Энг М.В., Лис Ф.А., Мауер Л. Дж. Мировые финансы., М.: Финансы и статистика, 2004. – 655с.

Сучасна ринкова економіка - це складна система господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності та чисельні регулюючі інститути. Складовими цього полісистемного утворення є ринки товарів, інформаційний бізнес, сфера послуг і трудових ресурсів, тіньовий бізнес та фінансова індустрія, яка включає кредитні, валютні ринки, індустрію цінних паперів та строкових контрактів, страховий бізнес та систему пенсійного забезпечення. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов‘язані між собою в становленні та розвитку.
Фінансовий ринок – складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. [13, c.35]
За допомогою ринку фінансових послуг, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність ринку фінансових послуг – об’єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.
Кругообіг коштів, що опосередковує економічну діяльність у державі, здійснюється постійно, проте в процесі цього руху коштів може настати час, коли їхня частка вивільняється з кругообігу на окремо взятому підприємстві або в організації, чи у конкретного громадянина. Інші суб’єкти економічного процесу в цей же час відчувають тимчасову потребу в коштах. Фінансовий ринок здатний задовольнити інтереси кожного з них. [23, c.42]
Фінансовий ринок є життєво важливим для зростання, розвитку і стабільності ринкової економіки. Ринки фінансових послуг підтримують корпоративні ініціативи, фінансують використання нових ідей і полегшують контроль фінансового ризику. Більше того, оскільки дрібні інвестори з часом будуть розміщувати все більшу частку своїх грошей у взаємних фондах та інших фондах колективного інвестування, ринки фінансових послуг паперів стають істотно важливими для персонального добробуту і пенсійного планування. Таким чином актуальність досліджень в галузі розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг на сьогодення важко перебільшити.
Мета курсового дослідження – дослідити роль фінансових послуг у підвищенні добробутку населення.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
1. розглянути структуру ринку фінансових послуг;
2. дослідити особливості функціонування ринку фінансових послуг та основних його сегментів;
3. окреслити перспективи розвитку ринку фінансових послуг України.
Предметом дослідження є дослідження основних аспектів функціонування ринку фінансових послуг.
Об’єктом дослідження виступає ринок фінансових послуг України.
Інформативною базою дослідження виступили праці вітчизняних та закордонних фахівців в галузі фінансів, матеріали періодичної преси, статистичні дані.
Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

Узагальнюючи викладений в курсовій роботі матеріал зрезюмуємо основні положення роботи. Так, до фінансових ринків можна віднести ряд взаємодоповнюючих та взаємопов'язаних між собою ринків. Це зокрема кредитні та валютні ринки, ринки цінних паперів та ринки строкових контрактів. Терміни «кредитний ринок», «валютний ринок», «ринок фінансових послуг» або «ринок цінних паперів» є лише узагальнюючими. У міжнародній практиці дефініції:
 money market - грошовий або кредитний ринок;
 rates and bond market - ринок прав та облігацій;
 currencies market - валютний ринок;
 commodities market - ринок строкових контрактів;
 securities market — ринок цінних паперів;
 stock market (exchange) - дослівно біржа акцій але не «фондова біржа» застосовуються, як правило, для визначення торгової системи або майданчика.
При цьому ринок - це конкретне місце, де можна купити або продати певний товар. Для узагальнення - застосовують ті ж самі дефініції у множині – «markets» - ринки.
Однією з головних цілей таких ринків є створення умов для забезпечення якнайбільшого укладання угод із допущеним до торгів товаром або фінансовим інструментом, що призводить до мінімізації ціни на певний товар або фінансовий інструмент. Іноді ринки можуть також виконувати і функцію виконання укладених угод. Сукупність таких ринків загалом і складає фінансові ринки. Окремою проблемою в українському законодавстві є невизначеність функцій організатора торгівлі. Суть проблеми полягає у процедурі фіксації факту укладання угоди у організатора торгівлі. Участь організатора торгівлі або відсутність його участі в процесі укладання угоди визначає буде чи не буде цей організатор торгівлі приймати участь у процедурах, пов’язаних з виконанням угоди. Дії організатора, який не приймає участі в процедурі фіксації факту укладання угоди, зводяться тільки до надання інформаційних послуг.
Отже, в розвинутих країнах під ринком розуміється конкретна юридична особа, яка є організатором торгівлі і забезпечує укладання угод щодо певних товарів, коштів або фінансових інструментів. При цьому товар або фінансовий інструмент, з яким укладаються угоди на ринках, може мати майновий характер та повинен бути дискретним і стандартизованим.
Застосовуючи поняття «кредитний або валютний ринок» маємо уявити систему, за допомогою якої укладаються і фіксуються угоди щодо кредитних ресурсів або валюти. «Ринок цінних паперів» це біржа цінних паперів або торгово - інформаційна система. Нажаль, важко знайти аналогію поняттю «фондовий ринок» або поняттю «біржовий та позабіржовий ринок», яке можна було б перекласти як «ринковий ринок та поза ринковий ринок». На наш погляд, невизначеності, неточності або двозначності можуть мати достатньо негативний вплив на таку точну сферу діяльності як фінансова індустрія.
Фінансова індустрія складається не тільки з ринків. Угоди щодо купівлі - продажу товарів, коштів, цінних паперів можуть укладатися і не на ринках. Для Україні, наприклад, ця обставина має принципове значення, оскільки певні фінансові інструменти (зокрема, цінні папери) знаходяться в обігу переважно поза межами ринків.
Оскільки управління ринковим господарством здійснюється через фінанси, державне регулювання фінансової індустрії має досить важливий вплив на формування ринкової економіки в країні. Глобальні тенденції розвитку світової економіки вимагали здійснити поступове реформування регулюючих функцій щодо фінансової індустрії. Швеція, Данія, Англія, США, Франція, Японія, Австралія та багато інших країн світу визнали за необхідне реформування органів, що регулюють фінансову індустрію. Директива ради ЕС 93/22 «Про інвестиційні послуги у сфері цінних паперів» (1993), Закон Великої Британії ««Про фінансові послуги та ринкову діяльність» (1998), Закон США «Про модернізацію фінансових послуг»(1999), Закон Франції «Про модернізацію фінансової діяльності «(1996) – тільки частина законодавчих актів, що прийняті з метою розвитку фінансової індустрії.
Знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням фінансової індустрії – одне з ключових завдань, яке сьогодні постало перед Українською державою. Перехід до ринкових відносин та економічні реформи не є самоціллю. Це лише інструменти, що мають забезпечити сталий розвиток української економіки.
Відкрита експортно орієнтована ринкова економіка, моделі якої успішно реалізовані в розвинутих країнах, є добрим взірцем для національних економічних стратегій країн з перехідними економічними системами, таких як Україна. Трансформація економіки в Україні іде саме в напрямі відкритості економіки, інтернаціоналізації виробництва та фінансової індустрії.