Вступ …………………………………………………………………….…...3
Розділ 1. Лінгводидактичні основи роботи над словом в
початкових класах
1.1. Робота над словом в початкових класах як
лінгводидактична проблема …………………………………...…...5
1.2. Засоби реалізації роботи над словом на його
значеннєвому рівні …………………………………………….…...14
Розділ 2. Експериментальне дослідження методики роботи
над словом в початкових класах
2.1. Організація і зміст експериментального дослідження ….…..25
2.2. Перевірка ефективності запропонованої методики
роботи над словом в експериментальному досліджені …….……31
Висновки ……………………………………………………………….……33
Списки використаних джерел …………………………………………....….35
Додатки …………………………………………………………………….....38

Невід’ємною ознакою високої мовної культури є володіння лексичним і фразеологічним багатством рідної мови. Школярі, засвоюючи лексичні поняття, розвивають увагу до слова і його значення, розширюють активний запас слів і фразеологізмів, виробляють уміння користуватися ними в усному і писемному мовленні.
Вивчення лексики в освітньо-пізнавальному плані забезпечує засвоєння учнями наукових відомостей з лексикології, передбачених шкільною програмою. Учні знайомляться зі словом як лексичною одиницею, із значенням слова, багатозначністю, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами, знайомляться з лексичними шарами української мови з погляду походження і продуктивності вживання (спільнослов’янські, власне українські, запозичені слова, неологізми і застарілі слова), з погляду функціонування в мовленні (загальновживані слова, професіоналізми і діалектизми). Це дозволяє вивчати граматику на лексичній основі, показувати взаємозв’язки, які існують між лексикою та іншими розділами шкільного курсу мови, і створює умови для цілеспрямованого збагачення словникового запасу учнів. Засвоєння теоретичних основ української лексики забезпечує систематичне здійснення нормативно – практичного аспекту – формування в учнів умінь застосовувати лексичні шари в різних ситуаціях спілкування й удосконалювати власне мовлення.
Лексичні форми і значення тісно зв’язані з фонетичними, словотвірними граматичними формами та значеннями. Вивчення фонетичної системи, граматичної будови мови неможливе без урахування її лексичного складу. Вивчення лексики поряд з фонетикою, граматикою, стилістикою, розвитком мовлення необхідне, щоб учні засвоїли мову як «систему систем» і опанували літературною нормою української мови. Зв'язок лексики з граматикою виражається в єдності лексичного і граматичного значень слів. Кожне слово має лексичне значення, визначає явище дійсності і належить до певної частини мови, є носієм певних граматичних значень: іменники – це назви предметів, понять, прикметники називають ознаки, якості чи властивості предметів, дієслова визначають дію, процес тощо. Усвідомлення значення слова конче потрібне для успішного засвоєння морфологічних і синтаксичних понять, і отже, вивчення морфології і синтаксису повинне здійснюватись на семантичній основі. Вивчаючи лексику, школярі усвідомлюють особливості граматичної будови, а вивчаючи граматику, - краще пізнають семантику слова. Так, наприклад, лексичним значенням іменників селянство, молодь, хода зумовлена одна числова форма – множина. Запозичення слів з інших мов пояснюють наявністю невідмінюваних іменників: журі, бюро, кашне та ін..
Вивчення лексики пов’язане також із словотворенням та орфографією. Засвоєння неморфологічних способів творення слів ґрунтується на розумінні їх семантики. Успішне вивчення орфографії теж можливе лише на широкій лексичній основі.
Зв'язок із стилістикою і розвитком мовлення легко простежити, з’ясовуючи вживання слів у текстах того чи іншого стилю.
Основним напрямом роботи над лексикою в процесі вивчення української мови є збагачення словникового запасу учнів. Воно має здійснюватися щоденно на уроках мови. Нові слова вводяться через усне мовлення вчителя, який на кожному уроці подає нові відомості, знайомить з новими термінами, користується дедалі ширшим колом слів, ураховуючи вікові особливості учнів, їхні можливості й потреби у збагаченні словника. Усі виучувані мовні явища так чи інакше пов’язані зі словом, реалізуються в ньому, а отже, й вивчаються та закріплюються на базі лексичних одиниць. Це дає можливість збагачувати лексичний запас учнів на всіх без винятку уроках мови.
Збагачується і розширюється словниковий запас дітей на уроках з інших предметів, а також у процесі праці в майстернях, під час виробничого навчання.
Читання художньої, науково-популярної літератури, газет і журналів, перегляд кінофільмів і телепередач, слухання радіопередач, спілкування з дорослими – все це джерела збагачення словника учнів. Треба тільки збуджувати увагу дітей до незнайомих слів і виховувати навички не залишати жодного невідомого слова нез’ясованим.
Проте у справі збагачення словника учнів роль занять з української мови особлива, бо саме на них здійснюється планомірне введення необхідних загальновживаних слів до словникового запасу учнів. З цією метою спеціально вибираються тематичні і лексико-семантичні групи слів та слова-синоніми. Складається словник-мінімум тематичних груп загальновживаних слів, який уточнюється на основі вивчення наявного запасу слів у дітей певного віку, і планується ознайомлення з ним школярів.
Лексико-семантичні групи слів відбираються й опрацьовуються в процесі вивчення частин мови, зокрема семантичних класів (наприклад, прикметник на значення кольору, різних величин; дієслова на означення руху, мислення тощо). При відборі лексики крім уживаності й частотності слів ураховуються їх стилістичні властивості.
Синонімічні ряди слів входять до тематичних або лексико-семантичних груп слів, а тому й відбираються за тими самими принципами.
Оскільки програма з української мови для збагачення словникового запасу учнів не відводить окремих годин, то й робота над відібраними групами слів ведеться в процесі вивчення фонетики, лексики, морфології, орфографії та інших розділів шкільного курсу мови. Лексичний матеріал є складовою частиною дидактичного матеріалу (слова подаються окремо, у складі словосполучень, речень чи текстів), що використовується для вивчення різних питань шкільного курсу мови або для підготовки до написання робіт з розвитку зв’язного мовлення.

1. Адамів А.І. Коли вчитися цікаво. – Новояворівськ, 2000. – 44с.
2. Бадер В.І. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів // Рідна школа. – 1999. - №9. – С. 53 – 55.
3. Бадер В.І., Василина С.В. Редагування як засіб розвитку мовлення // Початкова школа. – 1991. - №8. – С. 24-27.
4. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів // Педагогіка і психологія. – 1998. - № 4. – С. 31 – 36.
5. Багмут А.Й. Інтонація як засіб мовної комунікації. – Київ.: Освіта, 1980. – 112с.
6. Баженов М.М., Черкашин Р.А. Выразительное чтение. – Харьков.: ХГУ, 1960. – 292с.
7. Бацій І. С. Краса і сила слова. Бесіди про мову художнього твору. – Київ.: Радянська школа, 1983. – 168с.
8. Бархин К.Б. Развитие речи в начальной школе. – Москва.: Учпедиз, 1995. – 84с.
9. Безрукова І. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної поетичної творчості // Початкова школа. – 1998. - № 10. – С. 45-48.
10. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова. Підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. – Київ.: Освіта, 2001
11. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. - Київ.: Наукова думка, 1969
12. Білоусенко П.І., Арешенков Ю.О. та ін.. Учіться висловлюватися. – Київ.: Радянська школа, 1990. – 126с.
13. Бєляєв О.М. Сучасний урок української мови. – Київ, 1981 – С.166
14. Бєляєв О.М., Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Передрій Г.Р., Рожило Л.П. Методика вивчення української мови в школі. – Київ.: Радянська школа, 1987. – 246с.
15. Богун М.І. Методика навчання української мови у дошкільних закладах. – Київ.: Вища школа, 1993. – 328с.
16. Бородич А.М. Методика развития речи детей. – Москва.: Просвещение, 1981. – 256с.
17. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури. – Київ.: Радянська школа, 1973. – 238с.
18. Бурмистрова Л. Сказки про страну словографию // Семья и школа. – 1991.- № 8. – С.44-46.
19. Бутузова И.Д. Лексическая работа на уроках чтения // Начальная школа. – 1992. - № 2. – С.14-19.
20. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. – 1991. - № 2. – С.28-31.
21. Вашуленко М.С., Деркач Н.І., Захарчук Н.Г., Мельничайко О.І. Українська мова в 3 класі чотирирічної початкової школи. - Київ.: Радянська школа, 1988
22. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Робота з дитячою книжкою. – Київ.: Радянська школа, 1982. – 240с.
23. Воронцова Г.О. Формування творчої особистості засобами слова // Початкове навчання та виховання. – 2006. - № 31. – С. 7-10.
24. Гільбух Ю.З., Пенькова О.І. Психологічні аспекти словникового розвитку молодших школярів // Початкова школа. – 1979. - № 12. – С.66-69.
25. Гольдберг А.М. Особливості оволодіння учнями молодших класів лексикою рідної мови. – Київ.: Радянська школа, 1959. – 203с.
26. Гордіюк Н. Особливості сприймання художніх текстів молодшими школярами // Мандрівець. - № 3-4. – С. 75-78.
27. Довгань О. Не бійтесь заглядати у словник // Українська мова та література в школі. – 2007. - № 41. – С. 8-9.
28. Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови. - Київ.: Радянська школа, 1985. – 200.
29. Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення. – Харків.: ОВС, 2002. – 144с.
30. Дорошенко С.І. Розвиток мовлення молодших школярів. – Київ.: Освіта, 1987. – 264с.
31. Євсевська В. Лексика на уроках мови в початкових класах // Світло. – 2003. - № 2. – С.53-54.
32. Жовтобрюх М. Українська літературна мова. – Київ.: Наукова думка, 1984. – С. 26.
33. Захарчук З., Пишечкіна Т. Урок читання казки з використанням елементів театральної педагогіки // Початкова школа. – 2001. - № 12. – С.37-
34. Зимульдинова А.С. Розвиток мовлення шестирічних першокласників // Навчання і виховання шестирічних першокласників. / Упор. К.С. Прищепа. – Київ.: Радянська школа,1990. – С.102-112.
35. Измайлова Р.Г. Обогащение речи младших школьников синонимами прилагательных // Начальная школа. – 1995. - № 10. – С.11-16.
36. Канакина В.П. Лексико-орфографические упражнения при изучении слов из словаря // Начальная школа. – 1990. - № 11. – С.17-22.
37. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Начальная школа. – 1997. - № 6. – С. 72-77.
38. Капська А.Й. Як навчати учнів виразно читати. – Київ.: Радянська школа, 1978. – 150с.
39. Кириллова Е.Ю. Осуществление личностного подхода в обучении. – Москва.: Педагогика, 1984. – 112с.

Формування у молодших школярів мовленнєвих умінь і навичок пов’язане з набуттям ними знань про слово, яке поряд з реченням є опорною мовною одиницею в шкільному навчанні рідної мови. Слід зазначити, що в аспекті мовленнєвої комунікації слово є однією з найактивніших мовних одиниць, що дає можливість реалізувати різні можливості тексту.
Роботі над словом, оволодінню багатствами рідної мови В.О. Сухомлинський надавав великого значення і у своїй практичній роботі. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Під час спілкування з природою слово ставало в руках учителя знаряддям, за допомогою якого він відкривав дітям очі на духовне багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова й через слово краса входила в їхні душі.
Це і визначає актуальність обраної теми мого дослідження: словникова робота в початкових класах та її основні напрямки.
Виходячи з вищесказаного визначаю мету дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити роботу над словом у початкових класах.
Об’єктом дослідження є процес роботи над словом в початкових класах на його значеннєвому рівні, а предметом – методичне забезпечення цього процесу.
Оскільки актуальність цього питання є в стадії опрацювання багатьох небайдужих до цього вчених, можна виокремити проблему дослідження: підвищення ефективності вміння учнів початкових класів роботи над лексичним значенням слова шляхом впровадження нових підходів.
Завданнями дослідження курсової роботи є:
1. Здійснити комплексний аналіз теорії і практики роботи над лексичним значенням слова в початкових класах.
2. Визначити роль і місце лексичного значення слів у навчанні та вихованні молодших школярів.
3. Обґрунтувати та розробити модель процесу роботи над словом в початкових класах (лексичний аспект).
4. Розробити методичні рекомендації для вчителів щодо роботи над лексичним значенням слова в початкових класах.

Вивчення стану даного питання в психолого-педагогічній літературі показало:
1. Проблема підвищення ефективності вміння учнів початкових класів роботи над лексичним значенням слова шляхом впровадження нових підходів залишається актуальною і сьогодні.
2. В основу вивчення курсу рідної мови у початкових класах покладено принцип всебічного розвитку мовлення учнів. Він пронизує і об’єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів. Розкриваючи характер взаємозв’язку навчання і розвитку мовлення можна зробити такий висновок, що не знаючи значень слів рідної мови школяр не зможе повноцінно навчатись і розвиватись в сучасному світі.
3. Підбираючи завдання для опрацювання нової лексики учителю необхідно враховувати вікові та психологічні особливості учнів даного класу.
4. Основним напрямом роботи над лексикою в процесі вивчення української мови є збагачення словникового запасу учнів. Воно має здійснюватися щоденно на уроках мови. Нові слова вводяться через усне мовлення вчителя, який на кожному уроці подає нові відомості, знайомить з новими термінами, користується дедалі ширшим колом слів, ураховуючи вікові особливості учнів, їхні можливості й потреби у збагаченні словника. Усі виучувані мовні явища так чи інакше пов’язані зі словом, реалізуються в ньому, а отже, й вивчаються та закріплюються на базі лексичних одиниць. Це дає можливість збагачувати лексичний запас учнів на всіх без винятку уроках мови.
5. Джерелами збагачення словникового запасу дітей на уроках рідної мови та інших навчальних дисциплін є: читання художньої, науково-популярної літератури, газет і журналів, перегляд кінофільмів і телепередач, слухання радіопередач, спілкування з дорослими.
6. Різноманітні види роботи над лексичним значенням слова стимулюють активність, будять думку дітей, допомагають їм зрозуміти зміст тексту, розібратися в своїх думках і почуттях, зробити певні висновки.
7. Знання лексичного значення слів займає важливе місце у навчанні та вихованні молодших школярів. Розуміючи суть нових слів школярі мають змогу доцільно і правильно використовувати їх у своєму мовленні.
8. Учні початкових класів краще сприймають і засвоюють значення нових слів у формі гри, тому одним із видів лексичної роботи ми пропонуємо гру на уроках читання та української мови.
9. Підвищенню рівня сприймання і вживання нових слів сприяє вивчення мовних засобів і засвоєння їхніх відмінностей.
10. Для ефективного засвоєння учнями нової лексики вчителю слід звертати увагу на:
• зміст вправ, який має бути відповідним до теоретичних відомостей з лексики, передбачених програмою;
• добір лексичних вправ обумовлений характером навчального матеріалу, процесом формування мовленнєвих умінь й навичок, розвитком логічного мислення учнів;
11. Оскільки емоційний аспект виступає засобом взаєморозуміння, то в мовленні повинна бути присутня емоційність, тобто вміння яскраво, з відповідним почуттям висловити своє ставлення правильно вживаючи відповідні слова. Види робіт над лексичним значенням слова спрямовані на формування образності мовлення, а це вимагає гнучкого використання зображувальних засобів мови. Тому використання наочності на уроках читання і рідної мови також є однією з передумов підвищення результативності вивчення лексичного значення слів.
Аналіз даних, отриманих в результаті експериментального дослідження, свідчить про ефективність використання різних видів роботи над лексичним значенням слова як засобів розвитку зв’язного мовлення і мислення учнів 3 класу на уроках рідної мови та читання.